Українська література для дітей та юнацтва як мистецький, культурологічний феномен

Дитяча література

Підручник

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………………………………….

Українська література для дітей та юнацтва як мистецький, культурологічний феномен

Тема 1. Дитяча література – самобутня складова української художньої словесності

Лекція 1

Дитяча література як органічне поєднання словесного мистецтва з педагогікою………………………..

Прадавні витоки української дитячої літератури

Тема 2. Народні реліквії – українська міфологія, фольклор, їх роль у формуванні світогляду дитячого реципієнта.

Лекція 2

Дитячий фольклор: міфологічні схеми, класифікація, родова і жанрова своєрідність. Давня література (XI-XVIII ст.): Філософія вчинку Добра…………………………………………………………...............................

Гумористичний енергопотенціал української дитячої літератури

Тема 3. Читання гумористики як катарсичний метод формування оптимістичної життєвої позиції юного читача.

Лекція 3

Роди, жанри дитячої гумористики. Специфіка віршованих творів………………………………………

Лекція 4

Виховання дитячого реципієнта засобами сміхології: українська гумористична проза…………………

У творчій майстерні творців «великої літератури для маленьких читачів»

Тема 4. Мистецькі та дидактико-педагогічні принципи дитячої літератури

Лекція 5

Художні обрії поетичних та прозових творів української дитячої літератури (XIX - XX ст.)……………

Лекція 6

Українські письменники про «дивосвіт» босоногого дитинства у роки воєнного та післявоєнного лихоліття.

Проблеми дитячої літературної просвіти у контексті соціокультурного розвитку Української держави XXI століття.

Тема 5. Векторність реформуваня української літератури для дітей та юнацтва на сучасному етапі розвитку національного мистецтва Слова.

Лекція 7

Огляд сучасної української дитячої літератури (ХХІ ст.): перспективи розвитку………………………..

Лекція 8

Історія національної дитячої літератури – літопис Духовності…………………………………………..

ВСТУП

Згідно з Концепцією гуманітарного розвитку України метою суспільного розвою є максимальне розкриття потенціалу кожної людини у всіх сферах її діяльності, тому основним принципом є людиноцентризм. Особлива роль у формуванні особистості належить художній літературі, яка залучає людину до цінностей національної культури. Дитяча література покликана відтворити «художній літопис ранку людського життя», виховувати юних читачів прекрасними прикладами, навчати розумного, доброго, «найскладнішої науки в світі – науки життя» (за М. Слабошпицьким). Програма з навчальної дисципліни «Дитяча література» передбачає вивчення основних етапів становлення, розвитку дитячої літератури як мистецького феномену та складової соціокультурного розвитку України. Акцент уваги зміщено на специфіці літератури для дітей, персоналіях дитячих письменників України та діаспори, аналіз художніх текстів. У програмі вистежуються соціально-політичні передумови виникнення проблеми української дитячої літератури сьогодення. Міжпредметні зв’язки реалізовано в огляді кращих зразків світової класики та літератури для дітей діаспори. Програма передбачає апробацію методу дискусії та рольової гри на практичних заняттях. Однією із форм поточного контролю є літературна творчість студента. У полі зору програми є методичні основи викладання української літератури у школі. Теоретично-практичне наповнення програми курсу «Дитяча література» має на меті якісну підготовку майбутніх філологів до педагогічної діяльності за фахом.

Предмет навчання: твори для дітей письменників України та діаспори; аналіз художніх текстів; методичні основи викладання української літератури у школі.

Зміст навчання: дитяча література, дитячий фольклор, історія української дитячої літератури; літературна казка, дитяча гумористика, персоналії дитячих письменників, українська періодика для дітей, дитяче кіно, літературні премії у галузі літератри для дітей та юнацтва; міжпредметні зв’язки, основи психології «дитинства» та «юності»; особливості художнього сприймання дитячого реципієнта; методичні основи викладання української літератури в школі; дискусія, рольова гра; проблема дитячої літератури у контексті літературного та соціокультурного розвитку України ХХI століття.

Мета дисципліни – проаналізувати етапи становлення та розвитку української дитячої літератури як мистецького феномену та як складової національного літературного процесу. Акцентувати на завданнях, специфіці літератури для дитячого читання. Визначити ідейно-художню цінність літературних творів. Проаналізувати зміст шкільних програм з української літератури. Зробити аналіз художніх текстів відповідно до схем літературознавчого, філософського, психологічного, культурологічного, шкільного аналізів твору. Ознайомити майбутніх педагогів-філологів з проблемами дитячої літературної просвіти у контексті розвитку національної культури та українського суспільства в цілому. Стимулювати літературну творчість майбутніх учителів української словесності. Зацікавити студентів актуаліями української дитячої літератури.

Завдання – розкрити своєрідність української дитячої літератури; зосередити увагу студентів на тенденціях становлення, розвитку, проблемах української літератури для дітей; об’єктивно оцінити художні змагання українських письменників у сфері дитячого читання; навчити майбутніх філологів ефективно використовувати на уроці-аналізу твору дитячої літератури методи дискусії та рольової гри; виявити креативний потенціал студентської молоді. Зацікавити студентів до системного вивчення національної дитячої літератури.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні знати:

роль, місце, значення дитячої літератури у контексті літературного та духовного національного розвитку;

основи психології представників дитинства та юності;

особливості творчого акту натхнення у творчій майстерні автора дитячої книги;

особливості сприймання та інтерпретації твору мистецтва, регулюючі чинники;

особливості української дитячої літератури як мистецького феномену;

прадавні витоки, періодизацію українського дитячого фольклору та дитячої літератури;

твори для дітей давньої, нової, новітньої, сучасної української літератури та діаспори;

закономірності розвитку жанрів дитячої літератури;

специфіку, художньо-естетичні принципи дитячої гумористики;

загальнолюдські та національні художні коди дитячої літератури

персоналії дитячих письменників ХХI століття в Україні та діаспорі

методичні основи викладання української літератури в школі

технологію методів дискусії та рольової гри;

соціально-політичні причини деструкції «світу» дитячої книги в українському соціумі

Студенти повинні уміти:

- характеризувати основні тенденції розвитку української дитячої літератури;

- знати персоналії дитячих письменників України та діаспори;

- об’єктивно визначати мистецьку цінність художніх творів для дітей згідно з специфікою дитячої літератури, віковими та індивідуальними особливостями дитячого реципієнта;

- аналізувати художній текст, оперуючи апаратом літературознавчих, філософських, культурологічних категорій;

- впроваджувати метод дискусії, рольової гри на уроках української літератури;

- визначати роль, місце української дитячої літератури у контексті світової літератури та літературного та соціокультурного розвитку України;

- знаходити власні шляхи стосовно реформування літературної просвіти в Україні.

ЗМІСТ

Вступ

Лекція 1

Дитяча література як органічне поєднання словесного мистецтва з педагогікою………………………..

План

1. Мета, завдання курсу «Дитяча література».

2. Визначення поняття «дитяча література».

3. Політичні ідеології у сфері дитячої літератури.

4. Вікові та індивідуальні особливості художнього сприймання дитячого реципієнта.

1. Дитяча література – частина загальної літератури, а отже, є мистецтвом слова. Дитяча література є феноменом, складовою літературного процесу, проблемою літературної просвіти і соціокультурного розвитку і України ХХІ століття. Основна оригінальна риса – органічне поєднання мистецтва з вимогами педагогіки: врахування інтересів, пізнавальних можливостей і вікових особливостей дітей. Морально-естетична позиція українських дитячих письменників володіє здібністю наблизити світ дітей і дорослих, не заперечуючи при цьому своєрідність того та іншого, а знаходячи шляхи для взаєморозуміння, для новаторства у сфері ціннісних традицій поколінь.

Дитяча література є одним із ефективних засобів виховання зростаючого покоління. Знання дитячої літератури, закономірно, необхідне для майбутніх філологів-педагогів. Дитяча література є складовою літературознавчої науки й водночас однією із філологічних дисциплін, що вивчаються у вищих педагогічних навчальних закладах. Як навчальна дисципліна вона має на меті текстуальне вивчення художнього доробку митців і вивчення історії літератури, що адресована дітям, а також літератури, що від початку дітям не призначалася, проте згодом увійшла в коло дитячого читання.

Функції дитячої літератури

Література для дітей має свою специфіку, але й підкоряється законам, що поширюються на словесність взагалі. Поліфункціональність закладена в самій природі слова, проте різні культурно-історичні епохи з багатьох функцій висувають на перше місце то одні, то інші. Особливість нашої епохи полягає в тому, що на літературу як одне з найдавніших мистецтв мають потужний вплив інформаційні системи – телебачення, комп’ютер.

Педагоги, керівники дитячого читання на перше місце ставлятьвиховну та освітнюфункції,що є першоосновою будь-якого навчання.

Актуалізація комунікативноїфункції привертає юного читача до книги, допомагає краще зрозуміти себе, навчає висловлювати свої думки та почуття.

Безперечно, виховання естетичного смаку, почуття прекрасного, розуміння істинного в художній словесності – завдання класичної дитячої літератури. Надзвичайно важливо це за умови насичення інформаційного простору псевдохудожньою літературою. Тому першорядного значення набуває естетичнафункція літератури як мистецтва слова.

Посилює кожну з вище зазначених функцій гедоністична. Виділення її як самостійної дозволяє і керівників читання фіксувати в художньому творі «складові», що дозволяють досягти евристичного ефекту. Без урахування цієї функції дитина з часом втратить інтерес до читання.

Риторичнафункція дитячої літератури полягає у тому, що дитина під час читання насолоджується твором і мимохіть стає співавтором письменника. Історія літератури має багато прикладів, як враження від читання, отримані в дитинстві, ставали поштовхом до власної творчості. Не випадково видатні педагоги знаходили взаємну залежність між процесом навчання грамоті та дитячою творчістю. На шляху від прочитаного твору до власної творчості лежить велика робота.

Погляди на дитячу літературу, отже, рухаються в напрямі філології та педагогіки, психології та соціології. Але уміння бачити цю дисципліну методологічно цікавою залишається сьогодні проблемою академічної науки в цілому. Якщо в США, Канаді, Германії, Франції робляться спроби її поступового подолання, то в Україні, на жаль, ця галузь залишається фактично нерозробленою. Так, описовий, поверховий характер мають літературознавчі дослідження творів для дітей (В. Костюченко «Українська радянська література для дітей. Літературно-критична хроніка», С. Іванюк «Адресат – майбутнє. Герой і концепція адресата української радянської прози для дітей (1917–1941)»). У 1992 та 1999 роках видані хрестоматії дитячої української літератури, укладені за історичним принципом. Але вони не зосереджуються на специфіці курсу, а дають можливість лише простежити етапи розвитку української літератури для дітей.

Проблема стилю дитячої літератури – предмет досліджень видатного педагога Антона Макаренка, який акцентує на двох визначеннях стилю «літератури для дітей»: Ця література має бути художньою. Ця література має якісь особливості, які роблять її саме літературою для дітей.

«Дитяча література» об’єднує ряд вікових критеріїв: література для дітей 8 років, для дітей 16 років. Відмінність «дитячої» літератури від «дорослої» не в тематиці, а в тому, як розповідається.

У дитячій книжці слово повинно бути яскравим, барвистим, мелодійним, а оформлення – потоком живої рухливої форми, що пластично розкриває авторський задум. Всім, хто працює з дітьми, хто виховує і навчає, необхідно добре знати дитячу літературу. Дитяча література засобами художніх образів розкриває перед юним читачем красу життя, а перед дорослим – красу Дитини.

Специфіка моделей «дитячий письменник» і «дитяча література».Геніальний письменник (і «дитячий» і «дорослий») XX століттяОлесь Гончар писав: «Дитинство – світанок людини, її вранішня зоря. Яка чиста відкритість душі, яка свіжість світосприймання, яка жага пізнати довколишнє життя, багатство знань і культури! В чисту, незайману ниву повинно лягати й таке ж чисте добірне зерно поезії, краси, любові до Батьківщини». Відомий літературознавець сьогодення Михайло Слабошпицький констатує, що «дуже багата на психологічні моменти фактографія дитинства. Як нелегко літературі творити не тільки художній літопис ранку людського життя, а й готувати юних до великого майбутнього, виховувати прекрасними прикладами, навчати розумного, доброго, справжнього». Література «вчить юних громадян найскладнішої науки в світі – науки Життя».

Як приклад, автор згадує Віктора Близнеця – «вихідця з дітей війни», одного з найкращих письменників української літератури для дітей, лауреата премії ім. Лесі Українки – «дорослу людину з добрим дитячим сміхом. У нього було щось трохи дитинне. Недарма ж, він любив і вмів писати про дітей, про дивовижну пору відкриттів, почасти найнесподіваніших обов’язкових для цього віку – суворих, суворих! – таємниць, суперництв, поєдинків і найхимерніших мріянь. Усе це ввібрали в себе його повісті «Звук павутинки» (1970), та «Женя і Синько» (1974). Для кого написано ці повісті: для дітей чи дорослих?… для дітей і для дорослих».

Критерії не справжнього дитячого письменника: бідний у самій своїй реалістичній правді; невиразний і нерозбірливий в образах; сірий і скупий у своїх явних або прихованих емоціях. Художній мінімум для визначення художньої цінності художнього твору: реалістична повнокровна правда, яскравість, вражальність образу і емоціонального піднесення.

Формула щодо сюжету і фабули: сюжет повинен прагнути до простоти; фабула – до складності. Сюжет – схема розвитку ідей і відношень. У дитячому віці досвід ідейного життя і досвід людських взаємин ще дуже незначний (майже без синтезу і узагальнення). Для юного читача необхідні прості, доступні розумінню і уяві схеми духовної боротьби. «Психологічного» розцвічування сюжету не повинно бути у дитячій книзі. Тематика внутрішніх конфліктів, вагань, спокуса виражати у вигляді простих і коротких моментів. Недоречні – складні, хитромудрі сюжетні ходи по лініях духовного розладу, духовного страждання або насолоди. Фабула (схема подій, зовнішніх сутичок, боротьби) може бути як завгодно складна і дійова. Дитина любить рух, її воля вимагає руху і зміни місць.

Отже, у гарній дитячій книзі має місце як найскладніша фабула, як найхимерніша сітка подій; таємничість, перервані рухи, таємничі зупинки, але за умови, що сюжет простий.

Складність фабули: сильні рухи, різноманітність осіб, місць, часів, обставин, напружень.

Простий сюжет, складна фабула можливі за умови економічного викладу характеру.Психоаналіз обов’язково ускладнить сюжет і спинить рух дії.

Стосовно художнього образу: описувати будь-яке становлення образу, його формування безнадійно у дитячій книзі. Характер «людини-героя» – ясний, прямий. Герої дитячої книги мають бути цільними людьми, між ними – цільна, напружена боротьба. Симпатії читача – на боці героя-учасникаборотьби. «Молодий читач з радістю сприймає, – констатує А. Макаренко, – гумор, насмішку, іронію, сарказм, якщо всі ці вираження стосуються дії, а не призначені тільки живописати красу особистості».

Завдання автора: організувати у книзі велику складну дію (якнайбільше дійових осіб, активних осіб; відрізняються одна від одної, обличчя різноманітні; проте відмінності не повинні існувати самі для себе, а – виразні, дійові).

Пейзаж, портрет, натюрморт– мають своє місце, особливе вираження. У простому сюжеті дитячої книги недоречні будь-які нюансування пейзажу і неможливий будь-який імпресіонізм. Опис краєвиду має бути, але ним має хтось милуватися.

Портрет– такі риси, які дозволяють уявити собі зовнішність людини, прямо викликають симпатію чи антипатію.

А. Макаренко зазначав: «Дитячий інтерес дуже різноманітний. Навіть наукові відкриття, найскладніші деталі техніки, найглибші проблеми моралі… Простий сюжет і складна дія у творі, яскраві і ясні герої, які приваблюють любов читача і прагнення йти за собою». Знаний український письменник для дорослих і для дітей Петро Панч риторично запитує: «Коли твори для дітей будуть цікавими?... Треба вміти в одній краплині відбити поставлене завдання, але не більше, як того припускає сюжет, місце, читач. І навпаки, треба вміти із великого вишукувати саме ту краплину, яка буде характерна для всієї маси, будуть тоді наші твори цікавими».

Висновки:

1. Для дитячих письменників особливо необхідна особлива гостра пам’ять дитинства, вона допомагає їм враховувати і втілювати у художніх творах ті особливості естетичного відношення до дійсності, які характерні для дитини.

2. Дитячі реципієнти – це вікові групи юних читачів: дошкільнята, молодший шкільний, середній шкільний, старший шкільний вік.

3. Вимога до дитячої літератури – розмаїття тематики дитячих творів, їх зв’язок з дійсністю.

4. Специфіка дитячої літератури – не тільки спеціальні «дитячі» теми, а особливості композиції і мови творів.

5. Сюжет простий, має чіткий стержень, без різних відступів, з різкою зміною подій і цікавістю, фабула ускладнена.

6. Розкриття характерів персонажів повинно здійснюватися предметно і явно, через вчинки, оскільки дітей захоплюють дії героїв.

7. Тематика творів для дітей суттєво не відрізняється від дорослої літератури, головне – манера викладу (як розказую?).

7. Вимоги до мови книг для дітей пов’язані з завданням збагачення словника дитячого читача, літературна мова – точна, образна, емоційна, лірична.

8. Дитячий письменник повинен вести діалог з юним читачем за схемою: жартома і всерйоз; не бути ментором і дидактом, а з гумором і любов’ю, по-дружньому навчати Дитину науці Життя і Гармонії.

Міжнародні премії.

Премія імені Х. К. Андерсена (англ. Hans Christian Andersen Author Award) – міжнародна премія, яку вручають за видатний внесок у дитячу літературу найкращим письменникам і художникам-ілюстраторам дитячої книги. Організована 1958 року Міжнародним комітетом з дитячої та юнацької літератури ЮНЕСКО за рекомендацією його засновника та першого президента, видатної діячки світової дитячої літератури Йєлли Лепман.Лауреатів оголошують один раз на два роки. Премія вручається 2 квітня, в день народження видатного данського казкаря Ханса Крістіана Андерсена. Для авторів дитячої літератури премія Андерсена є найпрестижнішою міжнародною нагородою. Часто її називають Малою Нобелівською премією (англ. «Little Nobel Prize»).Найвищою та найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль з профілем казкаря Андерсена. Її присуджують найвизначнішим й прогресивним майстрам у галузі дитячої книги та вручають на конгресі Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY).

1973 року Почесний диплом Міжнародної премії імені Х. К. Андерсена за поему-казку «Барвінок і Весна» отримав український письменник Богдан Чалий.

1979року до «Почесного списку Андерсена» вписано ім’я Всеволода Нестайката його книжку «Тореадори з Васюківки».

Премія імені Астрід Ліндгрен (англ. Astrid Lindgren Memorial Award (ALMA)) – шведська премія за досягнення в літературі для дітей та юнацтва. Заснована урядом Швеції 2002 року на честь видатної дитячої письменниці Астрід Ліндґрен, з метою посилити інтерес до дитячої літератури у світі та зробити її доступнішою для дітей. Премія вручається щорічно. Призовий фонд – 5 млн. шведських крон (450 000 євро). Лауреатами премії можуть стати письменники, ілюстратори, диктори чи організаціїз усього світу, незалежно від мови чи національності. Їхні твори повинні мати високий художній рівень та відповідати гуманістичним ідеалам і цінностям, що їх демонструє творчість Астрід Ліндґрен. Якщо мова йде про організацію, то оцінюється тривалість та результативність її роботи. На номінування не впливають такі фактори як обсяг продажів книжок чи попередні нагороди номінанта. Премія не вручається посмертно. Претенденти на премію не можуть номінувати себе самі. Рішення про висунення кандидатур приймає журі на основі подання різних організацій. Переможця також визначає журі. До його складу входять 12 осіб. Це експерти з дитячої літератури, автори, ілюстратори, бібліотекарі та критики. Серед членів журі є також один представник родини Ліндґрен.

ПІСЛЯМОВА

Органічним складником літератури як мистецтва слова є література для дітей. Суперечки навколо її специфіки тривають і сьогодні. Зрозуміло, що вона має свої жанрові особливості, тематику й технічне оформлення, відповідає рівневі дитячих знань і психологічному розвиткові, хоча ідейно-естетичними принципами література для дорослих і дітей не відрізняється. Однак іще український літературний критик Олександр Грушевський підкреслював, що для виховання дітей у руслі національних традицій необхідна «спеціальна дитяча література. Проста, зрозуміла, чиста – як око, світла, ясна, як срібний струмок гірського водоспаду з найтоншими переливами фарб, прекрасними, немов дитячі душі... Вона повинна бути весела й бурхлива, як той же водоспад, і тихо-спокійна, задумливо-мрійлива, як плесо широкого ставу в місячну нічку, а також природна, мов затінок в спеку». Вихованню дітей доцільно приділяти велику увагу. І тут місія дитячої літератури як вихователя дуже відповідальна. На дитячу літературу постійно спрямовані довірливі погляди дітей. Естетичне виховання засобами художньої літератури посідає одне з провідних місць у національному вихованні, і водночас має формувати багату, орієнтовану на загальнолюдські цінності, особистість.

Основи національної культури та рис характеру закладаються в ранньому дитинстві. Тому, з точки зору дитячого виховання, виключне значення має національне виховання через книгу учнів молодшого шкільного віку. Саме в цьому віці здійснюються перші свідомі кроки у світ прекрасного, від яких залежить успіх роботи на наступних етапах виховання, часто – естетичні запити і уподобання дорослих людей.

Курс «Дитяча література» передбачає вивчення основних етапів становлення, розвитку дитячої літератури як мистецького феномену та складової соціокультурного розвитку України. Через дитячу літературу кожна дитина повинна мати змогу розкрити свої творчі здібності, реалізувати потаємні задуми щодо проби сил у літературній творчості, в мистецтві, розширити світ своїх захоплень.

Дитяча література

Підручник

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………………………………….

Українська література для дітей та юнацтва як мистецький, культурологічний феномен

Тема 1. Дитяча література – самобутня складова української художньої словесності

Лекція 1

Дитяча література як органічне поєднання словесного мистецтва з педагогікою………………………..