Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності.

Розрізняють такі види юридичної відповідальності:

- карна

- адміністративна

- дисциплінарна

- цивільна

Кримінальна відповідальність застосовується за порушення заборон, передбачених КК України .Діючий КК України встановлює 12 видів покарань до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, які судом можуть бути застосовані: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк

Адміністративна відповідальність застосовується за правопорушення, передбачені законодавством про адміністративні правопорушення. За здійснення адміністративних правопорушень установлюється 7 видів адміністративних стягнень:попередження; штраф; вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; виправні роботи; адміністративний арешт

Дисциплінарна відповідальність регламентується Кодексом законів про працю України (КЗпП), статутами про дисципліну й інші нормативно-правові акти. Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни застосовуються наступні стягнення: догана та звільнення.. Звільнення може застосовуватися за найбільш грубі порушення трудової дисципліни, у тому числі: за систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків; прогул ( в тому числі відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; поява на роботі в нетверезому виді, у стані наркотичного чи токсичного сп'яніння; здійснення за місцем роботи розкрадання ( в тому числі дрібного);

Цивільна відповідальність переслідує іншу мету, ніж кримінальна, адміністративна і дисциплінарна. Вона застосовується, насамперед, для відновлення порушених прав громадян, інших облич у випадках невиконання боржниками своїх зобов'язань за договором чи внаслідок заподіяння шкоди. Однак цивільне право знає і каральні санкції. Це конфіскація, штраф і відмовлення в захисті суб'єктивного цивільного права.

25. Шлюб — це сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Умови укладення шлюбу:

1} взаємна згода осіб, вступаючих в брак;

2) досягнення вступаючими в брак шлюбного віку. Він складає 18 років для чоловіків, 17 років — для жінок. За заявою особи, що досягла 14 років, за рішенням суду йому може бути надане право на брак, якщо буде встановлено, що це відповідає його інтересам.

Навіть за наявності вказаних умов брак не може бути поміщений, якщо є до того юридичні перешкоди:

стан в іншому, нерозірваному браку. Законодавство України виходить з принципу одношлюбності» тобто чоловік і жінка можуть полягати тільки в одному браку;

споріднені відносини. Не допускається шлюб між прямими родичами (наприклад, між дідом і внучкою), між повнорідними і неповнорідними (що мають загальну матір або загального батька) братом і сестрою, двоюрідними братом і сестрою, рідними тіткою, дядьком і племінником, племінницею. За рішенням суду може бути надане право на брак між рідною дитиною усыновителя і усиновленою їм дитиною, а також між дітьми, їм усиновленими. Не можуть полягати в браку усыновитель і усиновлена їм дитина, за винятком випадку відміни усиновлення;

3) недієздатність одного зі вступаючих в брак, встановлена в судовому порядку.

Говорячи про правовий смисл поняття «шлюб», потрібно підкреслити ряд конкретних ознак.

Перше: шлюб — це союз жінки і чоловіка, який знаходиться під захистом держави. Це не договір, не угода, а союз.

Друге: шлюб — вільний моногамний союз. Вступ до шлюбу є добровільним і вільним, крім того, це одношлюбний союз, на відміну від юридичне оформлених полігамних шлюбів в країнах, де панує мусульманська релігія і допускається багатоженство.

Третє: шлюб — рівноправний союз жінки і чоловіка. Вступаючі до шлюбу користуються між собою рівними як в особистих, так і в майнових відносинах, правами.

Четверте:

шлюб — це союз, що укладається у встановленій державою формі, тобто державні органи, які реєструють шлюбний союз, пред'являють до нього ряд вимог, про які буде сказано нижче.

П'яте: шлюб — в принципі, довічний союз, спрямований на утворення сім'ї, народження та виховання дітей, члени якого пов'язані взаємною моральною і матеріальною підтримкою.

У відповідності зі статтею 173 КпШС України особи, які бажають вступити до шлюбу, подають заяву в орган реєстрації актів громадянського стану за місцем проживання одного з них або за місцем проживання їх батьків.

Коли вступаючі до шлюбу подають заяву в орган ЗАГСу за місцем проживання батьків або одного з них, повинен бути пред'явлений паспорт з відміткою про прописку в даній місцевості. За згодою з особами, що бажають вступити до шлюбу, орган ЗАГСу призначає час реєстрації шлюбу, про що робиться відмітка у заяві, а також в журналі обліку заяв.

Час реєстрації шлюбу призначається з таким розрахунком, щоб він не співпадав з реєстрацією інших актів громадянського стану (особливо смерті).

При призначенні часу реєстрації шлюбу орган ЗАГСу повинен з'ясувати у громадян, що вступають до шлюбу, чи бажають вони зареєструвати його в святковій обстановці. Реєстрація шлюбу в святковій обстановці відбувається лише при згоді на це осіб, що в

ступають до шлюбу.

Реєстрація шлюбу за бажанням осіб, що вступають до шлюбу, проводиться в присутності родичів, знайомих.

свідків, які розписуються в книзі запису акту про укладання шлюбу, як правило, не повинно перевищувати двох. Присутність свідків при реєстрації шлюбу не обов'язкова.

При подачі заяви повинні бути пред'явлені документи, що посвідчують осіб, вступаючих до шлюбу: паспорт, посвідчення особи офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців понадстрокової служби, військовий квиток військовослужбовців строкової служби і військових будівельників.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 p., особи, які фактично перебували в шлюбних відносинах до видання цього Указу, можуть оформити свої відносини шляхом реєстрації шлюбу з зазначенням строку фактичного спільного життя.

Час виникнення фактичних шлюбних відносин вноситься зі слів кожного з подружжя до запису про одруження і в свідоцтво про одруження.

Крім того. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 листопада 1944 р. «Про порядок визнання фактичних шлюбних відносин в разі смерті чи пропажі без вісті на фронті одного

з подружжя» визначено, що встановлення фактичних шлюбних відносин, які існували на 8 липня 1944 p., можливе і в разі смерті одного з подружжя чи його безвісної відсутності. Однак встановлення фактичних шлюбних відносин в цих випадках може бути здійснено лише в судовому порядку.

Згідно ст.14 КпШС укладення шлюбу проходить по закінченні місячного строку з дня подачі бажаючими одружитися заяви в державний орган ЗАГСу.

Орган ЗАГСу, отримавши заяву про вступ до шлюбу, перевіряє документи, що посвідчують особу заявника, повноту і правильність документів, що додаються до заяви.

Особи, які перебували раніше в зареєстрованому шлюбі, повинні пред'явитиоргану ЗАГСу документ, який підтверджує припинення попереднього шлюбу. Це може бути свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя або рішення суду про визнання шлюбу недійсним.

При прийомі заяви орган ЗАГСу повинен ознайомити осіб, що бажають вступити до шлюбу, з порядком і умовами реєстрації шлюбу, роз'яснити їм права і обов'язки як майбутнім батькам і подружжю.

У документах, що посвідчують особу тих, які одружилися, проставляється штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєстрації шлюбу.

26. Припинення та розірвання шлюбу