Мал.1.3. Вогнегасник повітряно-пінний типу ВПП-5

1 – рукав; 2 - пломба; 3 - сифонна трубка; 4 - корпус; 5 – ствол-розпилювач; 6 - ручка; 7 - кронштейн: 8- важіль; 9 - ковпак; 10 - запобіжний клапан; 11 – запірно-пусковий пристрій

Піноутворювач чутливий до нафтопродуктів. Так, при наявності у піноутворювачі 1 % гасу, бензину або мазуту піноутворюючі властивості пропадають, тому зберіганню і транспортуванню піноутворювача необхідно приділяти серйозну увагу. Гарантійний термін зберігання ПО-1 18 місяців із моменту виготовлення.

Ручні вогнегасники ВПП-5 і ВПП-10 по конструкції ідентичні як між собою, так і з вогнегасниками типу ВР.

Вогнегасники складаються (див. мал. 1.3) з сталевого корпусу 4, балона для виштовхуючого газу, кришки з запірно-пусковим пристроєм 11, сифонної трубки 3 і повітряно-пінного ствола (ППС). На корпусі є ручка 6 для утримання вогнегасника при роботі і транспортуванні до місця пожежі.

Принцип роботи вогнегасника: при натисканні на пусковий важіль 8 розривається пломба і голчатий шток проколює мембрану балона. Діоксид вуглецю (вуглекислота), вуглекислота, повітря, азот і т.п., виходячи з балона через дозуючі отвори у ніпелі, створює тиск у корпусі 4 вогнегасника. Під тиском робочого газу балона заряд по сифонній трубці 3 надходить у повітряно-пінний ствол, де розпорошується, змішується з підсмоктуємим повітрям і утворює повітряно-механічну піну середньої кратності. У робочому становищі вогнегасник варто тримати суворо вертикально.

До недоліків вогнегасників ВПП відносяться вузький температурний діапазон застосування, висока корозійна активність заряду, а так само, як і при роботі з вогнегасниками типу ВР і ВХП, неможливість застосування при ліквідації пожеж і загорянь електроустановок під напругою.

Порошкові вогнегасники

Порошкові вогнегасники одержали в даний час, особливо за кордоном, найбільше поширення. Їх застосовують для ліквідації загорянь і пожеж усіх класів (А, В, С, Д, Е).

Вогнегасники ВП випускаються трьох типів: ручні (переносні), возимі і стаціонарні (мал.2.1).

У якості вогнегасної речовини використовують порошки спільного і спеціального призначення. Порошки спільного призначення використовують при гасінні пожеж і загорянні ЛЗР і ГР, газів, деревини й інших матеріалів на основі вуглецю. Порошки спеціального призначення застосовують при ліквідації пожеж і загорянь лужних металів, алюміній- і кремній-органічних з'єднань і інших пірофорних (спроможних до самозаймання) речовин.

Вогнегасник порошковий ВП-10 (мал.2.2) складається зі сталевого корпуса 2, кришки 9, запірно-пускового устрою єднального ніпеля 8, робітника балона 10, сифонних трубок 3 і II, аероднища 7, ручки 12 і днища корпуса 13. На корпусі вогнегасника установлений надлишковий клапан 4. Принцип роботи вогнегасника: при натисканні на пусковий важіль 6 розривається пломба і гольчатий шток 7 проколює мембрану балона 10. Робочий газ (вуглекислота, повітря, азот і т.п.), виходячи з балона 10 через отвір , що дозує , у ніпелі 8, по сифонній трубці 11 надходить під аероднище 1. У центрі сифонної трубки ( по висоті) є ряд отворів, через які виходить частину робочого газу і робить розпушування порошку. Повітря (газ), проходячи через прошарок порошку, спушує його, і порошок під дією тиску робочого газу видавлюється по сифонній трубці 3 і через насадок 5 викидається на осередок загоряння.

У робочому становищі вогнегасник варто тримати суворо вертикально.

Мал.2.1. Стаціонарний порошковий вогнегасник ВП-250

Мал. 2.2 Вогнегасник порошковий оП-10

а - загальний вид; б-схема

1 - аероднище; 2- корпус; 3, 3 - сифонні трубки; 4- надлишковий клапан; 5 - насадок: 6 - важіль; 7 - гольчатий шток; 8 - отвір у ніпелі; 9 - кришка; 1О - робочий балон: 12 - ручка; 13 - днище корпуса

Вуглекислотні вогнегасники

СО₂-вогнегасники призначені для гасіння загорянь діоксидом вуглецю в газо- або снігообразному вигляді всіх видів горючих матеріалів і електроустановок під напругою. Застосовують також стаціонарні СО₂-установки або пересувні причепи. Снігообразна маса утворюється з усіх типів С0₂-вогнегасників при швидкому випаруванні рідкого діоксида вуглецю в розтрубі. Отримана снігообразна маса має щільність 1,5 г/см³ і температуру -80 °С. Снігообразний діоксид вуглецю при гасінні загорянь знижує температуру речовини, що горить, і зменшує концентрацію кисню в зоні горіння.

Діоксид вуглецю в балоні або вогнегаснику знаходиться в рідкій або газообразній фазі. Відносна кількість рідкого або газообразного діоксиду вуглецю залежить від температури. З підвищенням температури рідкий діоксид вуглецю переходить у газообразний стан і тиск у балоні різко зростає. Щоб уникнути розриву балонів їх заповнюють рідким діоксидом вуглецю на 75%, а усі вогнегасники постачають запобіжними мембранами.

СО₂-вогнегасики підрозділяються на ручні (ВВ, ВВ-2Д, ВВ-2ММ, ВВ-5, ВВ-5ММ, ВВ-8), стаціонарні (ВСВ-5П, ВСВ-5) і пересувні (ВВ-25, ВВ-80 і ВВ-400).

Ручний СО₂-вогнегасник ВВ (мал.3.1) призначений для гасіння загорянь різноманітних речовин на транспортних засобах: судах, літаках, автомобілях і локомотивах. Вогнегасник являє собою сталевий балон, у горловину який увернуть затвор пістолетного типу із сифонною трубкою. На затворі є трубка з розтрубом і мембранний запобіжник.

Мал.3.1. Ручний вогнегасник ВВ

Для приведення в дію розтруб вогнегасника спрямовують на об'єкт, що горить, і натискають курок затвора. При гасінні пожежі вогнегасник не можна тримати в горизонтальному становищі або перевертати голівкою униз.

СО₂-вогнегасники ручні ВВ, ВВ-2, ВВ-5 і ВВ-8 призначені для гасіння різноманітних речовин (за винятком тих, що можуть горіти без доступу повітря) і електроустановок під напругою. Вогнегасники цих марок відрізняються друг від друга тільки об’ємом балону.

Вогнегасники ВВ-5 і ВВ-8 являють собою сталеві балони, у горловину який на конусному різьбленні укручені вентилі із сифонними трубками.

На запірному вентилі є запобіжна мембрана. Розтруби вогнегасників ВВ-2 і ВВ-5 приєднані до корпуса вентиля шарнірами. Вогнегасник ВВ-8 має гнучкий шланг, на кінці якого укріплений розтруб.

Вогнегасники ВВ, ВВ-2 і ВВ-5 розміщають на підлозі або підвішують.

Для приведення в дію розтруб вогнегасника спрямовують на об'єкт, що горить, і повертають маховичок вентиля до упора. Розтруби вогнегасників ВВ, ВВ-2 і ВВ-5 утримують у заданому напрямку за підводячі трубки, що мають пластмасове покриття. Розтруб вогнегасника ВВ-8 утримують за ручку, змонтовану на підводячій трубі. Щоб уникнути обморожування не можна доторкатися оголеними частинами тіла до розтруба вогнегасника.

Мал.3.2. Вогнегасник ВСВ-5П

СО₂-вогнегасники ручні маломагнітні, вогнегасники ВВ-2ММ і ВВ-5ММ призначені для гасіння загорянь в електроустановках під напругою в умовах мінімального магнітного поля, а також різноманітних речовин і матеріали, за винятком тих, що можуть горіти без доступу повітря. Вони відрізняються від інших СО₂-вогнегасників тільки матеріалом балона, що виконаний із сталі Х18Н10Т. Конструктивне вирішення, зовнішній вид і правила експлуатації маломагнітних вогнегасників такі ж, як у вогнегасників ВВ-2 і ВВ-5.

СО₂-вогнегасники стаціонарні ВСВ-5П (мал.3.2) і ВСВ-5 (мал.3.3) призначені для гасіння пожеж в літаках. Вогнегасники можна використовувати для гасіння загорянь електроустановок під напругою до 1000В.