Тема 6. Особливості використання капіталу в операційній діяльності підприємства

1. Особливості операційної діяльності, пов’язані з використанням капіталу

2. Структура операційних активів

3. Механізм управління використанням капіталу на основі центрів відповідальності

4. Система основних показників ефекту від використання капіталу в операційному процесі

5. Механізм управління ефектом від використання капіталу в операційному процесі.

6. Характеристика основних етапів формування політики використання капіталу.

Операційна діяльність – це основний вид діяльності підприємства, з метою здійснення якої воно створене.

Основу операційної діяльності більшості підприємств складає виробничо-комерційна і торгівельна діяльність, яка доповнюється інвестиційною і фінансовою діяльністю.

Операційна діяльність підприємства характеризується наступними основними особливостями, що визначають специфіку використання капіталу:

1. Операційна діяльність є головним компонентом всієї господарської діяльності підприємства, основною метою його функціонування.

2.Операційна діяльність носить пріоритетний характер по відношенню до інвестиційної, фінансової і інших видів діяльності підприємства.

3. Інтенсивність розвитку операційної діяльності є основним параметром, що характеризує поступальний економічний розвиток підприємства на окремих стадіях його життєвого циклу.

4. Господарські операції, що входять до складу операційної діяльності підприємства, носять регулярний характер.

5. Операційна діяльність підприємства орієнтована в основному на товарний ринок, тоді як формування необхідного до використання капіталу здійснюється переважно на фінансовому ринку.

Використання капіталу в операційній діяльності підприємства має враховувати тенденції кон’юктури обох даних ринків, які іноді носять протинаправлений характер.

6. Здійснення операційної діяльності пов’язане з капіталом вже інвестованим в неї.

Інвестований в цю діяльність капітал приймає форму операційних активів підприємства.

7. В процесі операційної діяльності споживається значний обсяг живої праці, на відміну від інвестиційної і фінансової діяльності, де витрати цієї праці неістотні. Це створює широкі можливості використання взаємозамінюваності таких виробничих чинників, як капітал і праця в операційному процесі підприємства.

8. Операційній діяльності властиві, разом із загальними, і специфічні види ризиків, що об’єднуються поняттям комерційний ризик.

Капітал, що використовується в операційній діяльності підприємства, поділяється на два основні види:

- основний операційний капітал;

- оборотний операційний капітал.

Такий склад операційного капіталу обумовлений характером сформованих ним активів, які в залежності від особливостей участі в операційному процесі поділяються на:

- позаоборотні операційні активи;

- оборотні операційні активи підприємства.

В складі позаоборотних операційних активів, що формуються за рахунок основного капіталу, виділяють:

1. Виробничі основні засоби (засоби праці: будівлі, споруди, машини, механізми, обладнання та інші види активів – використовуються в операційному процесі більше одного року).

2. Нематеріальні активи, які обслуговують операційний процес (права користування товарними знаками, зразками промислової продукції, патентами, ліцензіями, «ноу-хау» та інші права).

В складі оборотних операційних активів, що формуються за рахунок оборотного капіталу, виділяють:

1. Запаси товарно-матеріальних цінностей (матеріальні оборотні операційні активи).

До них відносяться:

- виробничі запаси всіх видів (сировина, матеріали, полу фабрикати, комплектуючі вироби, незавершене виробництво);

- запаси малоцінних і швидкозношуючих предметів (засоби праці зі строком експлуатації до одного року і вартістю, максимальна межа якої встановлена законодавством);

- запаси готової продукції (або запаси товарів, які призначені до реалізації).

2. Дебіторська заборгованість (розрахунки з дебіторами).

До неї відноситься:

- заборгованість юридичних і фізичних осіб підприємству, яка пов’язана із здійсненням операційної його діяльності (основу заборгованості складають розрахунки за реалізовано покупцям продукцію);

- заборгованість по розрахункам з бюджетом, персоналом, дочірніми підприємствами та іншими дебіторами.

3. Грошові кошти.

До них відносяться сукупні грошові активи підприємства, які знаходяться у касі, на розрахунковому та валютному його рахунках та в інших формах.

4. Інші види оборотних операційних активів.

До них відносяться витрати майбутніх періодів (операційні витрати, які здійснені у теперішній час, але будуть віднесені на собівартість виробництва продукції в майбутніх звітних періодах) та інші їх види.

Процес управління використанням капіталу в операційній діяльності підприємства вимагає не тільки централізованого керівництва, але й формування на базі окремих структурних підрозділів певних «центрів відповідальності».

Концепція управління окремими аспектами господарської діяльності підприємства на основі «центрів відповідальності», розроблена американським економістом Дж. Хігінсом, яка одержала широке практичне застосування в управлінні використанням капіталу. Зокрема, в операційній діяльності для управління цим процесом на підприємстві створюються наступні типи «центрів відповідальності»:

1. Центр витрат – представляє собою структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за витрачання коштів у відповідності з доведеним йому бюджетом (постачально-заготовчий або виробничий підрозділ підприємства).

2. Центр доходу - представляє структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за формування доходів у встановлених обсягах (збутові відділи, магазини-мережі).

3. Центр прибутку – представляє собою структурний підрозділ підприємства, керівник якого несе відповідальність тільки за доведені йому завдання по формуванню прибутку.

Такий центр здійснює управління всіма аспектами використання капіталу в операційному процесі (виробничий підрозділ із закінченим циклом виробництва і його наступною реалізацією).

Формування системи управління використанням капіталу в операційній діяльності підприємства передбачає наступний алгоритм дій:

1. Дослідження особливостей функціонування окремих структурних підрозділів з позиції її впливу на окремі аспекти використання капіталу в операційному процесі.

2. Визначення основних типів центрів відповідальності в розрізі структурних підрозділів, що здійснюють операційну діяльність.

3. Формування системи прав, обов’язків і міри відповідальності керівників структурних підрозділів, визначених як центри відповідальності.

4. Розробка і доведення центрам відповідальності планових (нормативних) завдань по використанню капіталу у формі поточних або капітальних бюджетів.

5. Забезпечення контролю виконання встановлених завдань по використанню капіталу центрами відповідальності шляхом отримання відповідної інформації (звітів), її аналізу і встановлення причин відхилень.

Побудова системи «центрів відповідальності» залежить від багатьох факторів:

- суми операційного капіталу, що використовується;

- обсягів виробництва та реалізації продукції;

- організаційно-правової форми функціонування підприємства та інші.

Тому визначення чисельності і складу «центрів відповідальності» потребує індивідуального дослідження для кожного підприємства.

Також «центрів відповідальності» мають бути укомплектовані кваліфікованими кадрами.

Ефект, що генерується капіталом, який використовується в операційній діяльності, може виражатися різними показниками, кожен з яких має різновиди:

І. Обсяг виробленої продукції:

1.1. Обсяг виробленої валової продукції.

1.2. Обсяг виробленої товарної продукції.

ІІ. Обсяг реалізованої продукції:

2.1. Загальний обсяг реалізованої продукції.

2.2. Обсяг реалізованої продукції, виготовленої у звітному періоді.

ІІІ. Сума операційного доходу:

3.1. Сума валового операційного доходу.

3.2. Сума чистого операційного доходу.

ІV. Сума операційного прибутку:

4.1. Сума маржинального операційного прибутку.

4.2. Сума валового операційного прибутку.

4.3. Сума чистого операційного прибутку.

Між всіма видами даних показників існує економічний зв’язок, що забезпечує послідовне формування різних видів ефектів від використання капіталу в операційній діяльності підприємства.

У системі показників ефекту від використання капіталу в операційній діяльності основна роль належить чистому операційному прибутку.

Існує три види операційного прибутку:

1. Маржинальний операційний прибуток (МПо):

МПо = ВДо - ПДВ – Впост або МПо = ЧДо – Впост, (2.47)

де ВДо – сума валового операційного доходу в розглядаємому періоді;

Впост – сума постійних операційних витрат;

ЧДо – сума чистого операційного доходу.

2. Валовий операційний прибуток (ВПо):

ВПо = ВДо – ПДВ – Взаг (2.48)

або ВПо = ЧДо – Взаг, ВПо = МПо – Взмін

де ЧДо – сума чистого операційного доходу;

Взаг – сукупна сума операційних витрат (загальні витрати);

Взмін – сума змінних операційних витрат.

3. Чистий операційний прибуток (ЧПо):

ЧПо = ВДо – ПДВ – ПП – Взаг або ЧПо = ЧДо – ПП – Взаг, (2.49)

ЧПо = МПо – ПП – Взмін, ЧПо = ВПо – ПП,

де ПП – сума податку на прибуток.

Механізм управління формуванням операційного прибутку в ув’язці з іншими показниками ефекту використання операційного капіталу базується на моделі «Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку» [Cost–Volume-Profit-relationships «CVP»], яка має ряд модифікацій. В процесі управління формуванням операційного прибутку на основі цієї моделі підприємство вирішує ряд завдань:

1. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність в короткостроковому періоді.

2. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність підприємства в довгостроковому періоді.

Відмінність від короткострокового періоду:

1) Із зростанням обсягів реалізації періодично зростають постійні операційні витрати (збільшення обсягу машин, обладнання і відповідно збільшення амортизаційних відрахувань).

2) З насиченням ринку в результаті зростання обсягів реалізації продукції підприємство змушене знижувати рівень цін, що призводить до відповідного зменшення темпів росту чистого операційного доходу.

3) За рахунок більш економного використання сировини і матеріалів, росту продуктивності праці операційного персоналу, укрупнення партій закуповуваної сировини і відвантаженої продукції поступово знижується рівень змінних операційних витрат на одиницю продукції.

Всі ці зміни відповідно впливають на формування розміру чистого операційного прибутку.

Кожен етап зміни умов операційної діяльності в довгостроковому періоді є початком цієї діяльності в короткостроковому періоді, закінчення якого характеризується новою зміною умов.

Зважаючи на те, що довгостроковий період операційної діяльності підприємства може бути розкладено на ряд короткострокових, це дозволяє використовувати при розрахунках алгоритми, що характерні для короткострокового періоду.

3. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільової) суми валового операційного прибутку.

Це завдання може мати обернену постановку: визначення планової суми валового операційного прибутку при заданому планового обсягу реалізації продукції.

4. Визначення суми «межі безпеки» (або «запасу міцності») підприємства, тобто розміру можливого значення обсягу реалізації у вартісному виразі при несприятливій кон’юктурі товарного ринку, що дозволить підприємству здійснювати прибуткову операційну діяльність.

У вартісному виразі межа безпеки розраховується по формулі:

МБв = ВРвоп – ВРтб, (2.50)

МБв – вартісний обсяг реалізації продукції підприємства, який забезпечує межу безпеки (запас міцності) його операційної діяльності;

ВРвоп - вартісний обсяг реалізації продукції, який забезпечує формування планової (фактично досягнутої) суми валового операційного прибутку підприємства.

5. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільової) суми маржинального операційного прибутку підприємства.

Обсяг реалізації у вартісному вимірі розраховують по формулі:

ВРтмп = , (2.51)

де ВРтмп – вартісний обсяг реалізації продукції, який забезпечує формування планової суми маржинального операційного прибутку підприємства;

МОПп – сума маржинального операційного прибутку, що планується.

6. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільової) суми чистого операційного прибутку підприємства.

Обсяг реалізації у вартісному вимірі розраховують по формулі:

ВРтчп = , (2.52)

або ВРтчп = , (2.53)

де ВРтчп – вартісний обсяг реалізації продукції, який забезпечує формування планової суми чистого операційного прибутку підприємства;

ЧОПп – сума чистого операційного прибутку, що планується.

ПП – податок на прибуток.

7. Визначення можливих результатів зростання суми валового операційного прибутку при оптимізації співвідношення постійних і змінних операційних витрат (операційного лівериджу).

Співвідношення приросту суми операційного прибутку і суми обсягу реалізації, яке досягається при визначенному коефіцієнті операційного лівериджу, характеризується показником «ефект операційного лівериджу» (ЕОЛ):

ЕОЛ = , (2.54)

де ΔВОП – темп приросту валового операційного прибутку, %;

ΔОР – темп приросту обсягу реалізації продукції,%.

Формула ефекту операційного лівериджу має різні модифікації:

ЕОЛ = , ЕОЛ = , (2.55)

ΔМП – темп приросту маржинального операційного прибутку, %.

ЕОЛ = , (2.56)

ΔЧОД – темп приросту чистого операційного доходу, %.

ЕОЛ = , (2.57)

ΔОРн – темп приросту обсягу реалізації продукції в натуральному вимірі (кількість одиниць продукції), %;

ΔЦод.п – темп зміни рівня середньої ціни за одиницю продукції, %.

Таким чином, механізм управління різними видами операційного прибутку підприємства з використанням системи «Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку» [Cost–Volume-Profit-relationships «CVP»] заснований на її залежності від таких основних факторів:

1- обсягу реалізації продукції у вартісному або натуральному вимірі;

2- суми і рівня чистого операційного доходу;

3- суми і рівня змінних операційних витрат;

4- суми постійних операційних витрат;

5- співвідношення постійних і змінних операційних витрат;

6- суми податкових платежів, які здійснюються за рахунок прибутку.

Політика управління використанням операційного капіталу представляє собою важливу складову частину загальної стратегії управління використанням капіталу підприємства, яка заключається в оптимізації його обсягу і складу, раціоналізації його обороту та забезпеченні зростання його ефективності (продуктивності).

Формування політики управління використанням капіталу в операційній діяльності підприємства передбачає наступні етапи:

1. Аналіз використання капіталу в операційній діяльності підприємства в попередньому періоді.

1) Перший етап – вивчається динаміка загального обсягу використання капіталу в операційній діяльності підприємства; темпи цієї динаміки співставляються з темпами зміни обсягу виробництва і реалізації продукції, а також загальної суми капіталу підприємства.

Для характеристики частки використовуваного операційного капіталу в сукупному обсязі капіталу підприємства застосовується показник «коефіцієнт значущості операційного капіталу» (КЗок), який розраховується наступним чином:

КЗок = , (2.58)

де Коп – сума капіталу, яка використовується в операційній діяльності підприємства (в середньому в періоді або на визначену дату);

К – загальна сума капіталу, яка використовується підприємством
(в середньому в періоді або на визначену дату).

2) Другий етап – розглядається динаміка складу операційного капіталу в розрізі основного і оборотного його видів. В процесі аналізу цієї динаміки вивчаються основні фактори, які визвали зміну обсягу використовуваного як основного, так оборотного операційного капіталу (в першу чергу, зміна складу позаоборотних та оборотних операційних активів по окремим їх видам).

3) Третій етап – досліджується динаміка оберненості використовуваного операційного капіталу в цілому, у тому числі оборотного капіталу. В цих цілях розглядається система показників «періоду обороту капіталу».

4) Четвертий етап – розглядається динаміка рівня ефективності використання операційного капіталу на підприємстві. Використовують показники рентабельності капіталу, капіталовіддачі.

5) П’ятий етап – розглядаються основні фактори, які вплинули на зміну рівня ефективності використання операційного капіталу підприємства. При проведенні факторного аналізу використовується одна з його інтегральних систем – система, яка заснована на моделі компанії «Дюпон»; система об’єктно-орієнтованого аналізу та ін.

2. Визначення загальної потреби в операційному капіталі підприємства на майбутній період.

Розрахунок загальної потреби в капіталі, який використовується в операційній діяльності підприємства, засновується на показнику «капіталоємність продукції»

ЗпКк = ЗпКп +ΔПР*ПКпр або (2.59)

ЗпКк = ЗпКп +ΔОР*ПКор,

ЗпКк – загальна потреба в капіталі, який необхідний для використання в операційному процесі підприємства, на кінець планового періоду;

ЗпКн – загальний обсяг використання капіталу в операційному процесі підприємства на початок планового періоду;

ΔПР – планує мий приріст обсягу виробництва продукції в розглядаємому періоді;

ΔОР – планує мий приріст обсягу реалізації продукції в розглядаємому періоді;

ПКпр – питома капіталоємність виробництва продукції (обсяг використовуваного капіталу на одиницю виробленої продукції);

ПКор – питома капіталоємність реалізації продукції (обсяг використовуваного капіталу на одиницю реалізуємої продукції).

3. Оптимізація складу використовуваного операційного капіталу в розрізі його видів (позаоборотні та оборотні активи, які формуються за рахунок операційного капіталу).

Для оцінки результатів оптимізації співвідношення основного та оборотного операційного капіталу використовується показник – коефіцієнт маневреності операційного капіталу (КМок):

КМок = , (2.60)

де ОбОК – сума використовуваного оборотного операційного капіталу підприємства;

ЗпК – загальний обсяг використання капіталу в операційному процесі підприємства.

4. Вибір найбільш прогресивних видів активів, що формуються за рахунок операційного капіталу.

5. Забезпечення максимального залучення в операційний процес всього потенціалу активів, сформованих за рахунок операційного капіталу (усунення утворення і прискорення використання сверхнормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, прискорення інкасації, простроченої дебіторської заборгованості та ін.).

6. Забезпечення умов прискореного обороту капіталу, що використовується в операційному процесі.

В цілях ефективного управління оборотом операційного капіталу операційні активи, що формуються за його рахунок, підрозділяють на підприємстві на наступні групи:

- високообернені операційні активи (виробничі запаси, які швидко закупили й доставили; запаси готової продукції, на яку є попит; короткострокова дебіторська заборгованість; грошові активи в національній і іноземній валюті, які постійно обслуговують операційний процес);

- операційні активи з нормальною оберненістю (інші види оборотних операційних активів, які не ввійшли до складу групи);

- низькообернені операційні активи (позаоборотні операційні активи, які формуються за рахунок основного капіталу підприємства – виробничі основні засоби і нематеріальні активи, що використовуються в операційному процесі).

7. Забезпечення мінімізації втрат вартості операційного капіталу в процесі його використання.

Всі види операційних активів в тій чи іншій міри підпадають ризику втрат вартості в процесі виробничого використання. Так, позаоборотні активи – машини, механізми, обладнання, окремі нематеріальні активи – підпадають втратам вартості у зв’язку з моральним старінням; запаси товарно-матеріальних цінностей – втратам від природного зменшення; дебіторська заборгованість – втрати від неповертання або несвоєчасного повернення; грошові активи – інфляційним втратам вартості та ін.

8. Забезпечення реального відображення в обліку вартості операційного капіталу.

В умовах інфляційної економіки тільки при реальному відображені вартості активів, сформованих за рахунок операційного капіталу (основного і оборотного операційного капіталу) може бути правильно визначена ефективність використання цього капіталу.

Коригування балансової вартості виробничих засобів і нематеріальних активів проводиться звичайно один раз на рік.

Отже, розроблена на підприємстві загальна політика управління використанням капіталу в операційному процесі підприємства конкретизується потім в розрізі основного і оборотного операційного капіталу.