Тема: ТЕХНОЛОГІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ІСТОТНОСТІ ПОМИЛКИ

План

1. УМОВИ ТА ПОДІЇ, ЩО ЗБІЛЬШУЮТЬ РИЗИК ШАХРАЙСТВА

ДОСЛІДЖЕННЯ АУДИТОРОМ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

-1-

Під шахрайством слід розуміти такі дії, як змова, маніпуляція обліковими записами, знищення результатів господарських опе­рацій, фальсифікація та підробка бухгалтерських документів, не­адекватні записи в обліку.

Шахрайство проявляється в наступних діях:

Маніпуляція обліковими записами - навмисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок чи записів сторно з метою перекручення даних бухгалтерського обліку та звітності.

Знищення результатів відображення господарських операцій - проведення записів в облікових регістрах методом сторно, ана­логічних за змістом та сумами основним бухгалтерським провод­кам.

Фальсифікація бухгалтерських документів та записів - оформ­лення заздалегідь неправильних чи підроблених документів (авізо, рахунків, векселів тощо) і записів на рахунках бухгалтер­ського обліку, що перекручують дійсність;

Неадекватні записи в обліку - відображення фінансової інфор­мації в системі рахунків у неповному обсязі (непотрібні виправ­лення по книжках і рахунках бухгалтерського обліку, порушення кореспонденції рахунків, неповні файли, не відображені в обліку господарські операції).

Незвичні операції - разова угода та господарські операції регу­люючого чи вимушеного характеру, платежі за роботу та послу­ги, які є надлишковими або надмірними.

При виявленні шахрайства чи помилки аудитору слід з'ясу­вати у керівництва і персоналу підприємства їх причини та вплив на фінансову звітність.

УМОВИ ТА ПОДІЇ, ЩО ЗБІЛЬШУЮТЬ РИЗИК ШАХРАЙСТВА

Умови або події, які збільшують ризик шахрайства та помил­ки клієнта, поділяються на декілька груп.

1. Цілісність або компетентність управлінського персоналу: значне та довготривале недоукомплектування облікового персо­налу; недоліки в усуненні слабких сторін внутрішнього контро­лю; часті зміни в юридичному відділі або у відділі внутрішнього аудиту.

2.Незвичайні впливи у рамках підприємства: галузь переживає кризу, і можливість банкрутства підприємства зростає; підприємство має значні внески в галузях, які переживають кризу; підприємство в значній мірі залежить від одного замовника або невели­кої групи замовників; на бухгалтерський персонал здійснювали тиск з метою складання фінансової звітності в короткі строки.

3. Незвичайні операції: незвичайні угоди, особливо в кінці року, які суттєво впливають на величину фінансових показників; пла­тежі за послуги (зокрема адвокатам, консультантам та ін.), які не відповідають кількості та якості наданих послуг.

4. Проблеми отримання необхідних аудиторських доказів через: неадекватність записів (неповні файли, зайві виправлення в книжках і рахунках, не відображені в обліку операції); не­ адекватність документального оформлення операцій, відсутність підтверджуючих документів та зміна документів (особли­во якщо це стосується незвичних операцій); різниця між обліковими записами і підтвердженнями третьої сторони; суперечливі аудиторські докази та зміни, які мають суттєвий вплив на інфор­мацію щодо показників фінансово – господарської діяльності; неточні або необґрунтовані відповіді керівництва підприємства на запитання аудитора.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ АУДИТОРОМ МОЖЛИВИХ ПОРУШЕНЬ

Особливо уважно аудитор повинен перевіряти наступні фак­ти: вихідну інформацію; незвичні внески грошових коштів; пла­тежі за неотриманні товари чи отримані, але які не вимагались або одержані та оплачені за підвищеними цінами; списання засобів або розпорядження засобами з вартістю, яка є нижчою, ніж їх рин­кова ціна; використання коштів клієнта для особистих потреб (ком­п'ютерів, легкових машин, послуг, офісу тощо).

Для виявлення шахрайства аудитору необхідно: визначити мотиви шахрайства у клієнта; ознайомитись з персоналом, особ­ливо з керівним персоналом, оцінити його моральні принципи, умови праці та порядок її оплати; виявити умови, що можуть сприяти можливості здійснення шахрайства (ставлення керівництва до цього питання, відсутність охорони, контролю та ін.); виявити ознаки шахрайства шляхом виконання аналітичних процедур; провести суцільну та вибіркову перевірку об'єктів з найбільшим ризиком невиявлення порушень.

САМОСТІЙНА РОБОТА № 6

Тема: ПОРЯДОК РОЗРОБКИ ПЛАНУ І ПРОГРАМИ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

План

1. Зовнішні і внутрішні фактори, які впливають на розробку плану та програми

2. Етапи створення рплану та програми

-1-

Планування здійснюється згідно до умов договору з клієнтом.

Аудитор повинен одержати достатньо інформації про всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки та здійснити оцінку його системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою встановлення ймовірності виникнення помилок, що впливають на вірогідність фінан­сової звітності й аудиторський ризик.

На основі такої оцінки визначається зміст, масштаб і кількість аудиторських процедур.

Ця інформація відображається в загальному плані і про­грамі аудиту.

На даному етапі розглядається також питання про залу­чення експертів і склад аудиторської бригади.

На етапі виконання аудиторських процедур здійснюєть­ся збір аудиторських доказів і їх документування.

У процесі складання аудиторського висновку аудитор уза­гальнює результати перевірки, формулює думку щодо вірог­ідності звітності і відповідності її чинному законодавству.

Однією з найголовніших вимог до аудиту є обов'язкове планування, що забезпечує своєчасне й ефективне виконан­ня робіт. У процесі планування складаються два основних документи: загальний план а потім програма перевірки.

План, як правило складається з перерахованих робіт на основних етапах аудиту.

Програма містить конкретні задачі і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунків бухгал­терського обліку.

У період планування необхідно мати на увазі:

- умови конкретного договору (термін, порядок звітності перед клієнтом);

- останні нормативні документи, що регулюють здійснен­ня аудиту;

- найбільш важливі питання і мету аудиту та сучасні роз­робки найбільш ефективного методичного підходу до аудиту;

- зміст облікової політики клієнта і її зміну;

- рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

- галузеві особливості, що впливають на технологію й орган­ізацію виробництва та ведення бухгалтерського обліку;

- основні ділянки роботи підприємства та розділи обліку, що підлягають перевірці;

- умови, що вимагають особливої уваги (наявність зв'яза­них сторін, можливість зловживань, судова справа і т.п.);

- характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна);

- матеріалу попередніх перевірок;

- оцінку рівня істотності (припустимої помилки);

- рівень ризику;

- зміст та обсяг аудиторських доказів;

- складу аудиторської групи (закріплення обов'язків, залучення експертів, співробітництво з іншими ауди­торами).

Специфіка перевіряємого підприємства, обсяг і складність перевірки вимагають індивідуального підходу.

Для складання програми перевірки, підбора фахівців у гру­пу, для формування обґрунтованого висновку про вірогідність звітності необхідна загальна інформація про специфіку підприємства-клієнта. Для цього необхідно з'ясувати:

- галузеві особливості підприємства;

- організаційний пристрій підприємства;

- виробничі зв'язки (постачальники, підрядчики);

- фінансові зв'язки (вкладення в статутні капітали інших підприємств);

- юридичні зобов'язання (судові розгляди, акти подат­кової інспекції, позабюджетних фондів). Основними джерелами інформації про підприємствоє:

1. Думка про цікаві питаннях вищого керівництва, працівників управління середньої ланки, виконавців, працівників підприємства, не зв'язаних з веденням обліку.

2. Огляд основних виробничих ділянок, цехів, складів.Це дозволяє переконатися в наявності та схоронності активів, скласти уявлення про процес виробництва і відвантаження продукції, тощо.

3. Зовнішні та внутрішні звіти і публікації.

Дозовнішніх звітів відносяться ділова печать і газети;

аналітичні звіти по галузі; порівняння з основними конкурентами і середньогалузевими показниками, державне податкове законодавство.

Внутрішні звіти - це фінансова звітність, протоколи засідань Ради директорів, правління, дирекції, акціонерів; звіти керуючих - кошториси, прогнози, проекти; звіти внутрішніх аудиторів, консультантів, юристів; облікова політика, акти податкової інспекції.

Одне з найбільш важливих питань, яке потрібно з'ясувати на цьому етапі роботи, - визначення складу і взаємини підприєм­ства з дочірніми і залежними підприємствами, вид і обсяг госпо­дарських операцій між ними - операції купівлі-продажу між філіями і головним підприємством, обмін основними засобами, позики і фінансова допомога, оформлення взаємної заборгованості.

Аудитор повинен виявити зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на підприємницьку діяльність клієнта.

Дозовнішніх відносяться макроекономічні галузеві фактори.

До макроекономічних факторів можна віднести:

- зниження чи ріст основної діяльності;

- зниження чи збільшення митних зборів, якщо підприє­мство займається зовнішньоекономічною діяльністю;

- зміни в оподатковуванні;

- залежність від іноземних ринків збуту;

- коливання курсів валют.

Галузеві фактори:

- насиченість ринку продукцією, аналогічною тій яку ви­пускає підприємство, що перевіряється;

- сезонність діяльності;

- цінова конкуренція;

- рівень зарплати по галузі;

- нестача чи надлишок працівників визначеної професії.

Довнутрішніх факторів відносяться:

1. Фінанси:

- характеристика потоків грошових коштів;

- політика інвестування засобів;

- рівень прибутку;

- основні банківські операції;

- гарантії по зобов'язанню третіх осіб;

2. Персонал:

-кваліфікація, досвід і укомплектованість основного персоналу;

- політика набору і просування службовців;

- плинність кадрів.

3. Основна стратегія діяльності:

- капітальні вкладення;

- плановане розширення ринку.

4. Господарські операції:

- фактори собівартості;

- залежність від постачальників;

- тривалість виробничого циклу.

Аудиторська перевірка, як правило, завжди обмежена визначеним терміном, у середньому 2-4 тижні. За такий термін на великому і навіть на середньому підприємстві про­вести суцільну перевірку фінансово-господарської діяльності не завжди вдається. У той же час затверджувати це з повною визначеністю не можна, тому що обсяг перевірки залежить від кількості аудиторів і кваліфікації фахівців.

З цією метою керівником бригади аудиторів складається програма перевірки, в якій вказуються:

- мета аудиту;

- основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, що підлягають перевірці;

- характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна, тощо);

- закріплення обов'язків за членами бригади;

- передбачена тривалість перевірки, термін її початку і закінчення.

Формуваннямети аудиту має важливе значення тому, що вона відразу знайомить клієнта з тим, за чим аудитор прийшов на підприємство і яку користь може принести проведена пере­вірка. Тому варто докладно вказати, що аудит ставить своєю за­дачею не збір негативних фактів, не нагромадження компро­метуючого матеріалу, а виявлення недоліків у бухгалтерській і взагалі економічній роботі та внесення конкретних пропозицій по усуненню наявних недоліків і недопущенню їх надалі.

Це відразу дозволить встановити досить довірчі відносини з клієнтом і одержати доступ до необхідної інформації.

Далі в програмі перевірки вказуються тіділянки роботи,що будуть досліджені в ході аудиту.

Необхідно:

- визначити найбільш важливі ділянки, що мають визна­чальне значення для фінансово-господарської діяльності підприємства і для формування її результатів. При цьому не­обхідно обґрунтувати вибір тих чи інших ділянок для пере­вірки і вказати, що дані перевірки по цим ділянкам важливі для оцінки діяльності підприємства в цілому;

- указати, що інші ділянки фінансово-господарської ро­боти підприємства, будучи потрібними і корисними, вирішаль­ного впливу на результати діяльності не роблять.

Разом з тим, помилковий вибір ділянок, що перевіряють­ся, і невірні висновки за результатами перевірки цілком ля­гають на відповідальність аудиторів. У цьому також ховаєть­ся один з видів аудиторського ризику.

По кожній ділянці, що перевіряється, вартовизначити характер перевірки - суцільний чи вибірковий.

Суцільна перевірка проводиться у відношенні касових, банківських документів, авансових звітів, розрахунків із зас­новниками. Що ж стосується первинної документації по за­робітній платі, виробничим запасам, розрахункам, то по цих розділах обліку перевірка здійснюється вибірково.

У свою чергу, по дорогих і дефіцитних матеріалах доціль­но проводити суцільну перевірку, вибравши ті з матеріалів, що вимагають особливого контролю за збереженням і вико­ристанням у виробництві.

Якщо перевірку здійснює бригада аудиторів, то варто заз­далегідь визначити, які ділянки перевіряють ті чи інші ауди­тори. Тут варто враховувати кваліфікацію і досвід, придба­них в ході попередніх перевірок.

Починаючим аудиторам доцільно доручати суцільну пе­ревірку касових документів і авансових звітів, у той час як більш досвідчені фахівці, що володіють аналітичними підходами і навичками, повинні вивчати звітність і Головну книгу, перевіряти їхнє ув'язування з обліковими регістрами і виз­начати обґрунтованість записів на бухгалтерських рахунках даних первинного обліку.

Тривалість аудиторської перевірки може бути різною, однак практика показує, що двотижнева інтенсивна робо­та приносить не менш точні і повні результати, ніж роз­тягнута на довгі тижні. Досить докладна і вірна картина про стан справ на підприємстві, що перевіряється, скла­дається вже в перші дні перевірки.

Природно, що під час аудиторської перевірки можуть втрутитися різні перешкоди, наприклад, хвороба аудиторів, терміновий від'їзд по невідкладним обставинам, тощо. Це у свою чергу може вплинути на зміну термінів перевірки, однак не повинно впливати на заздалегідь обумовлену суму оплати.

Програма аудиторської перевірки представляється керів­ництву підприємства, що перевіряється, для ознайомлення й узгодження змісту об'єктів та етапів перевірки.

На прохання керівництва підприємства в програму можуть бути внесені зміни і доповнення.

Програма аудиторської перевірки може бути скоректова­на з урахуванням організації й ефективності внутрішнього контролю на підприємстві.

Незважаючи на найсумлінніше складання програми ауди­торської перевірки, ряд факторів впливають на її тру­домісткість і тривалість не може бути передбачена і зазда­легідь врахована. Тому в ході самої перевірки необхідно вносити корективи в зміст і тривалість тих чи інших робіт.

Важливого значення набуває стратегія перевірки з урахуван­ням індивідуальних особливостей кожного економічного суб'єкта.

Стратегія перевірки передбачає:

- збір інформації для складання програми перевірки;

- вивчення зібраної інформації;

- попередню оцінку аудиторського ризику;

- визначення глибини, сутності і тривалості пере­вірок за рахунками.

Для виконання плану аудиту аудитор повинен підготува­ти в письмовій формі програму аудиторської перевірки з роз­робкою конкретних задач, заходів і процедур для кожного об'єкту аудиту і виду робіт. Програма повинна бути досить докладною і використовуватися як інструкція для підлеглих, що приймають участь у проведенні аудиторської роботи, а також засобом контролю. Робоча програма аудиторської пе­ревірки підприємства виконується по етапах.

-2-

Робоча програма (перелік питань) аудиторської перевірки підприємства.

Етап 1. Аудиторська оцінка (експертиза) організаціїі ста­ну бухгалтерського обліку, внутрішнього аудиту і якості фінансової звітності на підприємстві.

Об'єкти експертизи:

1. Наявність установчих документів і реальність балансо­вих даних по статутному капіталу.

2. Вибіркова перевірка бухгалтерських регістрів, обіго­вих балансів.

3. Матеріали інвентаризації майна, дебіторської і креди­торської заборгованості, національних і валютних засобів.

4. Акти податкової інспекції й аудиторські висновки за попередні періоди.

5. Стан автоматизації бухгалтерського обліку.

6. Організація внутрішнього контролю.

7. Дотримання законодавства по обліку.

Етап 2. Аудиторська перевірка фінансово-господарсь­кої діяльності.

Об'єкти перевірки:

1. Установчі документи і документи, що визначають внутріорганізаційні відносини на підприємстві в частині регулю­вання його фінансової діяльності.

2. Формування і зміна статутного капіталу.

3. Наявність і використання кредитних ресурсів.

4. Кошти, грошові документи і бланки строгої звітності, що зберігаються в касі, на розрахунковому, валютному й іншому рахунках у банку.

5. Основні засоби і нематеріальні активи.

6. Товарно-матеріальні цінності, малоцінні і швидкозношуючі предмети (МШП) із проведенням інвентаризації й ек­спертизи по організації збереження - за окрему плату.

7. Знос основних засобів, нематеріальних активів і МШП.

8. Капітальні вкладення і витрати на ремонт.

9. Розрахунки:

- по оплаті праці;

- з підзвітними особами;

- з постачальниками і підрядчиками, різними дебітора­ми і кредиторами;

- з бюджетом, по соціальному, медичному страхуванню, пенсійним фондом і фондом зайнятості;

10. Виробничі та різні витрати;

11. Доходи підприємства;

12. Кінцеві фінансові результати та їхнє використання.

Етап 3. Консультаційні послуги і рекомендації з усунен­ня виявлених недоліків.

В області:

- організації і методології бухгалтерського обліку;

- використання поточного і перспективного аналізу для прогнозування подальшого функціонування підприємства.

Примітка: У разі потреби програма може бути розширена і конкретизована з указівкою безпосередніх виконавців, термінів і методів експертизи і контролю.

САМОСТІЙНА РОБОТА № 7