Категории: ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Тема: МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВПлан 1. Прийоми документального та фактичного контролю, для одержання аудиторських доказів 2. Два напрямка отримання аудиторських доказів
-1- Для того, щоб одержати аудиторські докази в залежності від змісту об'єктів аудиту й умов їхнього дослідження, використовують загальнонаукові і спеціальні прийоми документального та фактичного контролю. Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибірковим способом. З метою одержання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, і аудитор установлює їхню законність, доцільність і вірогідність. Законною операція вважається тоді, коли її зміст не суперечить чинному законодавству, постановам уряду, положенням і інструкціям відповідних органів керування. Доцільність операції визначається її цілеспрямованістю на виконання задач, що стоять перед підприємством за умови дотримання законності. Варто враховувати, що операція може бути законною, але не доцільною, і навпаки. Вірогідність господарської операції встановлюється при формальній і арифметичній перевірках документів, тобто фактичної. Формальна перевірка документів полягає в тім, що аудитор повинен переконатися в реальності визначеного документа. Для цього рекомендується вибрати визначені записи в бухгалтерському обліку аж до того первинного документа, що повинен підтверджувати реальність і доцільність виконання цієї операції. Для одержання аудиторських доказів застосовуються наступні прийоми: - зустрічна перевірка документальних даних. Зустрічна перевірка документальних даних дозволяє знайти випадки крадіжок, що вуалюються шляхом виправлення даних в окремих документах, складання нових, підроблених документів, і заміни ними дійсних, неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій чи не відображення їх у бухгалтерському обліку; - взаємний контроль. Зіставлення окремих документів шляхом вивчення і зіставлення окремих реквізитів, що повторюються в ряді документів і відображають взаємозалежні операції; - при наявності в аудитора сигналів про крадіжку товарно-матеріальних цінностей чи коштів, невиявленої проведеними на підприємстві інвентаризаціями, застосовується прийом хронологічної перевірки, тобто перевірка руху зазначених цінностей. Це дозволяє виявити невраховані товарно-матеріальні цінності, наявні цінності (оприбуткування яких не підтверджено документами), відпустка цінностей, не зафіксованих у документах, тощо. У практиці аудиту широко застосовуються такі прийоми документального контролю для одержання доказів, як техніко-економічні розрахунки і нормативна перевірка. - техніко-економічні розрахунки проводяться аудитором при одержанні доказів про правильність окремих показників бізнес-плану, правильності складання кошторисів загально-виробничих і загальногосподарських витрат, капітального ремонту, списання матеріалів на обсяг виробництва продукції чи будівельних матеріалів, на обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт, тощо; - прийом нормативної перевірки застосовується аудитором для одержання доказів про виконання визначеної задачі. Виявлені при цьому відхилення підлягають ретельному вивченню з метою встановлення причин їхнього виникнення і відповідальних за це посадових осіб. На основі отриманих даних аудитор дає оцінку показників і розробляє пропозиції, що дозволяють попередити надалі виникнення відхилень негативного характеру; - простежування. Процедура, у ході якої аудитор перевіряє деякі первинні документи. Відображення даних первинних документів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, знаходить заключну кореспонденцію рахунків і переконується в тім, що відповідні господарські операції правильно чи неправильно записані в бухгалтерському обліку. Простежування дозволяє визначити нетипові статті і події відображені в документах клієнта. При визначенні категорії операцій, у відношенні яких варто застосовувати прийом чи процедуру простежування, аудитору рекомендується вивчити кредитові обороти по аналітичних рахунках, відомостям, звітам, синтетичним рахункам, записаним у Головній книзі, звертаючи увагу на нетипові кореспонденції рахунків; – підтвердження – це одержання інформації про реальність залишків на рахунках обліку коштів, рахунків розрахунків, рахунків дебіторської і кредиторської заборгованості. Аудитор повинен одержати підтвердження в письмовій формі від незалежної (третьої) сторони. У Законі України «Про аудиторську діяльність» зазначено, що аудитор має право особисто перевіряти наявність майна, коштів, цінностей, а також жадати від керівництва суб'єкта проведення контрольних оглядів, вимірів виконаних робіт, визначення якості продукції. Як показує практика, перевагу аудитори надають документальному контролю: Формальна перевірка дає можливість переконатися в заповненні всіх реквізитів документів, що забезпечують його юридичну чинність. Арифметичний контроль підтверджує правильність кількісних і вартісних показників, що містяться в документах. По змісту. Перевірка зв'язана з оцінкою законності й істотності господарських операцій. Аналіз. Основна ідея в тім, що відхилення від очікуваних чи відомих взаємозв'язків між показниками звітності, зміна тенденції показників може бути результатом помилки. На найбільш високому рівні логічного осмислення взаємозв'язку між фактами, показниками, документами базується зустрічна перевірка, оскільки з її допомогою можуть бути виявлені помилки й обман. Аналітичні процедури. Це аналіз і оцінка отриманої аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних показників економічного суб'єкта, що перевіряється, з метою виявлення незвичайних і невірно записаних у бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності, а також з'ясування причин помилок і перекручувань. Типові види аналітичних процедур: - зіставлення залишків по рахунках за різні періоди; - зіставлення показників бухгалтерської звітності з суміжними (плановими) показниками; - оцінка співвідношень між різними статтями звітності і зіставлення їх з даними попередніх періодів; - зіставлення фінансових показників діяльності економічного суб'єкта з середніми показниками відповідної галузі економіки; - зіставлення фінансової і нефінансової інформації. Для більш ефективного збору аудиторських доказів аудитор зо-бов'язаний грамотно планувати аналітичні процедури, у якій кількості їх й обсязі необхідно виконати для збору потрібних даних. Спеціальні прийоми аудиту: 1. Фактичні: - нагляд, обстежування на місті; - інвентаризація; - контрольний замір, запуск сировини і матеріалів у виробництво, перевірка їх якості; - контрольний запуск; - лабораторний аналіз; - експертна оцінка. Фактичний контроль у більшості випадків зв'язаний із значними витратами часу, а також засобів. Тому він використовується лише в крайніх випадках. Крім того, аудитор самостійно не здійснює інвентаризацію, а лише спостерігає за її проведенням. По багатьом об'єктам аудитор повинен встановити їх реальний стан. Це досягається під час проведення аудиту за допомогою прийомів фактичного контролю, до яких відносяться: інвентаризація, контрольне обмірювання, експертна оцінка, обстеження на місці, контрольний запуск сировини й основних матеріалів у виробництво, перевірка якості сировини й основних матеріалів, тощо. Для одержання аудиторських доказів, що підтверджують правильність і вірогідність даних бухгалтерського обліку і звітності, використовується прийом фактичного контролю - інвентаризація. Зіставленням фактичних даних по об'єктах контролю з відповідними даними бухгалтерського обліку встановлюють стан об'єкта, що перевіряється (надлишок чи нестачу цінностей і коштів; реальну чи нереальну дебіторську і кредиторську заборгованість і т.п.). У такий спосіб аудитор одержує докази щодо реальності активів, що перевіряються, і пасивів. Спостерігаючи за проведенням інвентаризації економічним суб'єктом, аудиторській організації необхідно: - взяти участь у проведенні контрольних вимірів (зважування, перерахування) з метою перевірки надійності засобів контролю; - з'ясувати, чи маються застарілі, невикористані чи мало використані запаси; - перевірити, чи зберігаються окремо запаси, що належать третім особам, і чи враховуються вони окремо в складському обліку й у бухгалтерії на забалансових рахунках; - вивчити реальність дебіторської і кредиторської заборгованості. -2- Для підвищення точності одержаних даних аудиторській організації рекомендується провести перевірки в 2-х напрямках: 1. Звірити облікові дані з фактичною наявністю запасів. 2. Звірити фактичні запаси з даними облікових записів. За допомогою прийому, що називається контрольне обмірювання, аудитор перевіряє правильність звітних даних про виконані обсяги та вартість будівельних, монтажних і ремонтних робіт, оплачених чи пред'явлених до оплати з метою одержання аудиторського доказу про вірогідність вказаних в обліку робіт. У процесі аудиту для одержання доказів правильності складання проектно-кошторисної й іншої технічної документації чи для підтвердження якості готової продукції і виконаних робіт застосовується експертна оцінка. Для цього залучають фахівця належної кваліфікації - експерта. Висновок експерта використовується як аудиторський доказ. Прийом обстеження на місці аудитор використовує для одержання ряду доказів. З метою одержання доказів про правильність застосування норм витрат на виробництво продукції, сировини і матеріалів аудитор використовує прийом контрольного запуску сировини й основних матеріалів у виробництво, залучаючи для цього фахівців-технологів. 2. Документальні: - формальна перевірка; - арифметична; - аналіз; - по змісту. Зустрічна перевірка: - різних екземплярів одного документа; - вихідних і складових документів; - документація, яка містить однакову інформацію; - аналітичних і синтетичних регістрів; - форм звітності. Перевірка правильності переносу в облікові регістри даних первинних документів, звітів, зведених відомостей про зроблені господарські операції є важливою частиною процесу аудиту й одержання аудиторських доказів. У процесі аудиту виникає необхідність у додатковій інформації щодо змісту об'єктів контролю безпосередньо від керівників, виконавців і учасників цієї діяльності. Таку інформацію одержують у відповідь на поставлені аудитором питання. Ці питання можуть бути усними чи у виді письмових пояснень. Усну інформацію аудитор перевіряє за даними бухгалтерського обліку, техніко-економічних розрахунків, використовуючи методи нормативної перевірки й інші прийоми документального і фактичного контролю. Це дозволяє підтвердити аудиторський доказ, що надалі буде використовуватися при підготовці аудиторського висновку. Належну увагу аудитор повинен приділяти перевірці правильності підрахунків в облікових регістрах і переносу їхніх підсумкових даних у регістр синтетичного обліку - Головну книгу, тому що на основі наявної в ній інформації складається фінансова звітність. Отримані у процесі аудиту докази систематизуються і на їхній основі відповідно до затверджених розділів програми розробляються пропозиції, спрямовані на усунення виявлених відхилень. Аудитор установлює терміни і порядок внесення виправлень у дані бухгалтерського обліку і звітності. Переконавшись у виконанні його пропозицій, аудитор складає звіт про результати аудиторської перевірки і висновок про правильність ведення бухгалтерського обліку і вірогідності даних фінансової звітності.
САМОСТІЙНА РОБОТА № 8 |
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда... |