Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема: МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ

План

1. Прийоми докумен­тального та фактичного контролю, для одержання аудиторських доказів

2. Два напрямка отримання аудиторських доказів

 

-1-

Для того, щоб одержати аудиторські докази в залежності від змісту об'єктів аудиту й умов їхнього дослідження, вико­ристовують загальнонаукові і спеціальні прийоми докумен­тального та фактичного контролю.

Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибір­ковим способом.

З метою одержання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, і аудитор установлює їхню законність, доцільність і вірогідність.

Законною операція вважається тоді, коли її зміст не супе­речить чинному законодавству, постановам уряду, положен­ням і інструкціям відповідних органів керування.

Доцільність операції визначається її цілеспрямованістю на виконання задач, що стоять перед підприємством за умо­ви дотримання законності.

Варто враховувати, що операція може бути законною, але не доцільною, і навпаки.

Вірогідність господарської операції встановлюється при формальній і арифметичній перевірках документів, тобто фак­тичної. Формальна перевірка документів полягає в тім, що аудитор повинен переконатися в реальності визначеного до­кумента. Для цього рекомендується вибрати визначені запи­си в бухгалтерському обліку аж до того первинного докумен­та, що повинен підтверджувати реальність і доцільність виконання цієї операції.

Для одержання аудиторських доказів застосовуються на­ступні прийоми:

- зустрічна перевірка документальних даних. Зустрічна перевірка документальних даних дозволяє знайти випадки крадіжок, що вуалюються шляхом виправлення даних в ок­ремих документах, складання нових, підроблених доку­ментів, і заміни ними дійсних, неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій чи не відображення їх у бухгалтерському обліку;

- взаємний контроль. Зіставлення окремих документів шля­хом вивчення і зіставлення окремих реквізитів, що повторю­ються в ряді документів і відображають взаємозалежні операції;

- при наявності в аудитора сигналів про крадіжку товар­но-матеріальних цінностей чи коштів, невиявленої проведе­ними на підприємстві інвентаризаціями, застосовується прийом хронологічної перевірки, тобто перевірка руху заз­начених цінностей. Це дозволяє виявити невраховані товар­но-матеріальні цінності, наявні цінності (оприбуткування яких не підтверджено документами), відпустка цінностей, не зафік­сованих у документах, тощо.

У практиці аудиту широко застосовуються такі прийоми документального контролю для одержання доказів, як техніко-економічні розрахунки і нормативна перевірка.

- техніко-економічні розрахунки проводяться аудитором при одержанні доказів про правильність окремих показників бізнес-плану, правильності складання кошторисів загально-виробничих і загальногосподарських витрат, капітального ремонту, списання матеріалів на обсяг виробництва продукції чи будівельних матеріалів, на обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт, тощо;

- прийом нормативної перевірки застосовується аудито­ром для одержання доказів про виконання визначеної задачі. Виявлені при цьому відхилення підлягають ретельному вив­ченню з метою встановлення причин їхнього виникнення і відповідальних за це посадових осіб. На основі отриманих даних аудитор дає оцінку показників і розробляє пропозиції, що дозволяють попередити надалі виникнення відхилень негативного характеру;

- простежування. Процедура, у ході якої аудитор перевіряє деякі первинні документи. Відображення даних первинних документів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, знаходить заключну кореспонденцію рахунків і переконуєть­ся в тім, що відповідні господарські операції правильно чи неправильно записані в бухгалтерському обліку.

Простежування дозволяє визначити нетипові статті і події відображені в документах клієнта. При визначенні категорії операцій, у відношенні яких варто застосовувати прийом чи процедуру простежування, аудитору рекомендується вивчи­ти кредитові обороти по аналітичних рахунках, відомостям, звітам, синтетичним рахункам, записаним у Головній книзі, звертаючи увагу на нетипові кореспонденції рахунків;

– підтвердження – це одержання інформації про реальність залишків на рахунках обліку коштів, рахунків розрахунків, рахунків дебіторської і кредиторської заборгованості. Ауди­тор повинен одержати підтвердження в письмовій формі від незалежної (третьої) сторони.

У Законі України «Про аудиторську діяльність» зазначе­но, що аудитор має право особисто перевіряти наявність май­на, коштів, цінностей, а також жадати від керівництва суб­'єкта проведення контрольних оглядів, вимірів виконаних робіт, визначення якості продукції.

Як показує практика, перевагу аудитори надають доку­ментальному контролю:

Формальна перевірка дає можливість переконатися в заповненні всіх реквізитів документів, що забезпечують його юридичну чинність.

Арифметичний контроль підтверджує правильність кількісних і вартісних показників, що містяться в документах.

По змісту. Перевірка зв'язана з оцінкою законності й істотності господарських операцій.

Аналіз. Основна ідея в тім, що відхилення від очікуваних чи відомих взаємозв'язків між показниками звітності, зміна тенденції показників може бути результатом помилки.

На найбільш високому рівні логічного осмислення взає­мозв'язку між фактами, показниками, документами базуєть­ся зустрічна перевірка, оскільки з її допомогою можуть бути виявлені помилки й обман.

Аналітичні процедури. Це аналіз і оцінка отриманої ауди­тором інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних показників економічного суб'єкта, що пере­віряється, з метою виявлення незвичайних і невірно записа­них у бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності, а також з'ясування причин помилок і перекручувань.

Типові види аналітичних процедур:

- зіставлення залишків по рахунках за різні періоди;

- зіставлення показників бухгалтерської звітності з суміж­ними (плановими) показниками;

- оцінка співвідношень між різними статтями звітності і зіставлення їх з даними попередніх періодів;

- зіставлення фінансових показників діяльності економічного суб'єкта з середніми показниками відповідної галузі економіки;

- зіставлення фінансової і нефінансової інформації.

Для більш ефективного збору аудиторських доказів аудитор зо-бов'язаний грамотно планувати аналітичні процедури, у якій кількості їх й обсязі необхідно виконати для збору потрібних даних.

Спеціальні прийоми аудиту:

1. Фактичні:

- нагляд, обстежування на місті;

- інвентаризація;

- контрольний замір, запуск сировини і матеріалів у ви­робництво, перевірка їх якості;

- контрольний запуск;

- лабораторний аналіз;

- експертна оцінка.

Фактичний контроль у більшості випадків зв'язаний із значними витратами часу, а також засобів. Тому він вико­ристовується лише в крайніх випадках. Крім того, ауди­тор самостійно не здійснює інвентаризацію, а лише спос­терігає за її проведенням.

По багатьом об'єктам аудитор повинен встановити їх ре­альний стан. Це досягається під час проведення аудиту за допомогою прийомів фактичного контролю, до яких відно­сяться: інвентаризація, контрольне обмірювання, експерт­на оцінка, обстеження на місці, контрольний запуск сирови­ни й основних матеріалів у виробництво, перевірка якості сировини й основних матеріалів, тощо.

Для одержання аудиторських доказів, що підтверджують правильність і вірогідність даних бухгалтерського обліку і звітності, використовується прийом фактичного контролю - інвентаризація.

Зіставленням фактичних даних по об'єктах контролю з відповідними даними бухгалтерського обліку встановлюють стан об'єкта, що перевіряється (надлишок чи нестачу цінно­стей і коштів; реальну чи нереальну дебіторську і кредиторсь­ку заборгованість і т.п.). У такий спосіб аудитор одержує до­кази щодо реальності активів, що перевіряються, і пасивів.

Спостерігаючи за проведенням інвентаризації економіч­ним суб'єктом, аудиторській організації необхідно:

- взяти участь у проведенні контрольних вимірів (зважування, перерахування) з метою перевірки надійності засобів контролю;

- з'ясувати, чи маються застарілі, невикористані чи мало використані запаси;

- перевірити, чи зберігаються окремо запаси, що належать третім особам, і чи враховуються вони окремо в складському обліку й у бухгалтерії на забалансових рахунках;

- вивчити реальність дебіторської і кредиторської за­боргованості.

-2-

Для підвищення точності одержаних даних ауди­торській організації рекомендується провести перевірки в 2-х напрямках:

1. Звірити облікові дані з фактичною наявністю запасів.

2. Звірити фактичні запаси з даними облікових записів.

За допомогою прийому, що називається контрольне об­мірювання, аудитор перевіряє правильність звітних даних про виконані обсяги та вартість будівельних, монтажних і ремонтних робіт, оплачених чи пред'явлених до оплати з метою одержання аудиторського доказу про вірогідність вказаних в обліку робіт.

У процесі аудиту для одержання доказів правильності складання проектно-кошторисної й іншої технічної докумен­тації чи для підтвердження якості готової продукції і вико­наних робіт застосовується експертна оцінка. Для цього за­лучають фахівця належної кваліфікації - експерта. Висновок експерта використовується як аудиторський доказ.

Прийом обстеження на місці аудитор використовує для одержання ряду доказів.

З метою одержання доказів про правильність застосування норм витрат на виробництво продукції, сировини і матеріалів аудитор використовує прийом контрольного запуску сирови­ни й основних матеріалів у виробництво, залучаючи для цього фахівців-технологів.

2. Документальні:

- формальна перевірка;

- арифметична;

- аналіз;

- по змісту. Зустрічна перевірка:

- різних екземплярів одного документа;

- вихідних і складових документів;

- документація, яка містить однакову інформацію;

- аналітичних і синтетичних регістрів;

- форм звітності.

Перевірка правильності переносу в облікові регістри да­них первинних документів, звітів, зведених відомостей про зроблені господарські операції є важливою частиною проце­су аудиту й одержання аудиторських доказів.

У процесі аудиту виникає необхідність у додатковій інфор­мації щодо змісту об'єктів контролю безпосередньо від керів­ників, виконавців і учасників цієї діяльності. Таку інформа­цію одержують у відповідь на поставлені аудитором питання. Ці питання можуть бути усними чи у виді письмових пояс­нень. Усну інформацію аудитор перевіряє за даними бухгал­терського обліку, техніко-економічних розрахунків, викори­стовуючи методи нормативної перевірки й інші прийоми документального і фактичного контролю. Це дозволяє підтвердити аудиторський доказ, що надалі буде використо­вуватися при підготовці аудиторського висновку.

Належну увагу аудитор повинен приділяти перевірці пра­вильності підрахунків в облікових регістрах і переносу їхніх підсумкових даних у регістр синтетичного обліку - Головну книгу, тому що на основі наявної в ній інформації складаєть­ся фінансова звітність.

Отримані у процесі аудиту докази систематизуються і на їхній основі відповідно до затверджених розділів програми розробляються пропозиції, спрямовані на усунення виявле­них відхилень. Аудитор установлює терміни і порядок вне­сення виправлень у дані бухгалтерського обліку і звітності. Переконавшись у виконанні його пропозицій, аудитор скла­дає звіт про результати аудиторської перевірки і висновок про правильність ведення бухгалтерського обліку і вірогідності даних фінансової звітності.

 

САМОСТІЙНА РОБОТА № 8

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...