Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






ТЕМА: МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

 

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

 

1.Методика перевірки Балансу

2.Методика перевірки Звіту про фінансові результати

3.Методика перевірки Звіту про рух грошових коштів

4.Методика перевірки Звіту про власний капітал

Методика перевірки Балансу

Метою складання ф. № 1 "Баланс" є надання користувачам інформації про активи, власний капітал та зобов'язання підприємства.

При перевірці Балансу аудитор повинен вирішити такі завдання:

ü перевірити наданий баланс на арифметичну точність;

ü перевірити відповідність залишків у Головній книзі із показниками балансу;

ü перевірити відповідність залишків на початок звітного року залишкам на кінець минулого року;

ü у разі зміни залишків внаслідок виправлення помилок минулих періодів - ретельно перевірити характер помилок, їх вплив на звітність, адекватність внесених змін;

ü скласти пробний баланс на кінець звітного періоду та порівняти його з наданим для перевірки (при виявленні аудитором необхідності проведення таких дій);

ü розрахувати і перевірити правильність відображення підприємством відстрочених податкових активів або зобов'язань;

ü скласти перелік виправлень залишків за балансовими рахунками;

ü оцінити розбіжності, виявлені в ході перевірки.

При перевірці форми № 1 "Баланс" аудитору необхідно перевірити: відповідність між показниками балансу та регістрів обліку; правильність оцінки активів і пасивів, їх відповідність положенням облікової політики; реальне існування відображених в балансі активів, капіталу і зобов'язань, їх належність підприємству; законність господарських операцій, об'єктивність відображення їх результату в балансі.

У процесі перевірки правильності складання ф. 1 "Баланс" аудитор також повинен перевірити:

ü критерії визнання та оцінки необоротних матеріальних активів;

ü правильність нарахування зносу та відповідність обраного методу нарахування амортизації Наказу про облікову політику;

ü відповідність методів обліку фінансових Інвестицій чинному законодавству;

ü правильність розрахунку амортизації дисконту;

ü строки погашення заборгованості;

ü відповідність методу списання запасів Наказу про облікову політику;

ü відповідність відпуску запасів у виробництво встановленим нормам;

ü відповідність оцінки готової продукції встановленим нормам (запаси-виробництво-вихід готової продукції);

ü відповідність методу розрахунку сумнівних боргів Наказу про облікову політику та правильність розрахунку сум;

ü відповідність суми дебіторської заборгованості за даними аналітичного обліку (в розрізі боржників) сумам заборгованості, відображеним у даній формі;

ü достовірность первинної документації з готівкового та безготівкового руху коштів на підприємстві;

ü відповідність сум, зазначених у первинних документах з руху грошових коштів з даними облікових регістрів, Головної книги і, відповідно, балансу;

ü відповідність розміру статутного капіталу установчим документам; Ч> правильність визначення прибутку та розрахунок його розподілу;

ü правильність розрахунку суми резервів майбутніх виплат; Ч> суми кредитів в розрізі кожної фінансово-кредитної установи та відповідно строки погашення цих кредитів;

ü правильність обліку поточних зобов'язань в розрізі кожного кредитора;

ü перевірити правильність розкриття інформації про об'єкти у Примітках до річної фінансової звітності.

При перевірці достовірності показників балансу аудитору слід дотримуватися наступного порядку дослідження.

Перевірка тотожності показників балансу та регістрів бухгалтерського обліку. Перевірка проводиться шляхом порівняння показників, що містяться у відповідній формі, із залишками та оборотами за рахунками Головної книги і регістрів обліку. У випадках, якщо показники балансу не можуть бути перевірені за даними Головної книги, аудитором використовуються відповідні регістри синтетичного та аналітичного обліку.

Для проведення такої перевірки аудитору слід керуватися робочою таблицею по заповненню форми № 1 "Баланс" (табл. 12.1).

Якщо показник, відображений в балансі, є сумою сальдо за декількома синтетичними рахунками (наприклад, стаття "Основні засоби") або субрахунках (наприклад, стаття "Запаси"), перевірка правильності визначення суми залишків за відповідними рахунками (субрахунками) підтверджується записами та розрахунками, які наводяться в робочій документації аудитора.

Аудитору необхідно врахувати, що на кожному підприємстві існують певні об'єкти, перевірка яких пов'язана з високим рівнем імовірності неправильного підтвердження. До них належать дебіторська і кредиторська заборгованість, грошові кошти, статутний капітал. У таблиці 12.2 запропоновано джерела інформації для перевірки балансових статей з підвищеним ризиком.

Описаний порядок дослідження може сприяти визначенню аудитором подальших напрямів перевірки. Наприклад, при виявленні розбіжностей між даними балансу, Головної книги та облікових регістрів про певні об'єкти бухгалтерського обліку, аудитору необхідно перевірити показники первинних документів.

Контроль дотримання підприємством при веденні бухгалтерського обліку та складанні балансу чинного законодавства і нормативних документів. Увага при цьому звертається на законність здійснених операцій з придбання, зберігання, контролю наявності, використання або реалізації активів підприємства відповідно до вимог нормативних документів. Така оцінка стосується як перевірки правомірності здійснення самих операцій, так і правильності їх документального оформлення.

Встановлення реального існування відображених в балансі активів, капіталу і зобов 'язань. Аудитор повинен впевнитися в реальному існуванні, наявності активів, власного капіталу та зобов'язань, які відображені в балансі. Так, наприклад, у складі запасів можуть бути відображені ще реально неодержані від постачальників запаси, які попередньо оплачені авансовими платежами. Такі операції, як правило, призводять до завищення вартості майна та зобов'язань підприємства. Для усунення необ'єктивності інформації аудитор повинен виявити такі об'єкти й забезпечити вилучення даних про них з балансу.

Перевірка належності активів, відображених в балансі, підприємству, що перевіряється. При проведенні такої перевірки аудитор повинен встановити наявність майнових прав на відображене в балансі майно підприємства. Наприклад, у складі запасів на балансі можуть бути відображені матеріали, які знаходяться на відповідальному зберіганні або до необоротних активів додають вартість основних засобів, які отримані даним підприємством в оперативну оренду. У ході вивчення належності підприємству майна перевіряється також законність та правильність документального оформлення здійснених ним операцій з придбання, зберігання, використання або реалізації господарських засобів відповідно до діючого законодавства.

Визначення правдивості, точності, об'єктивності відображення стану активів та пасивів підприємства на дату складання балансу. Аудитор повинен встановити достовірність відображення активів і пасивів на дату складання балансу; правильність залишків; відповідність даних фінансової звітності інформації в іншій звітності (наприклад, в звіті директора) тощо. Перевірка точності та об'єктивності відображення полягає в дослідженні правильності обліку результатів переоцінки майна; правильності проведеної класифікації активів і пасивів, їх розподілу на категорії, види, підвиди (наприклад, перевірка правильності віднесення запасів до малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо).

Вивчення оцінки активів і пасивів протягом року відповідно до прийнятої облікової політики. Перевірка передбачає встановлення дотримання підприємством протягом звітного року методів оцінки господарських засобів і зобов'язань, обраних на початку звітного періоду. При цьому увага звертається на правильність оцінки вибуття запасів із застосуванням методів оцінки за обліковими, договірними цінами, за фактичною, середньозваженою собівартістю, ФІФО та інших, вивчається правильність переоцінки запасів та основних засобів у випадку їх дооцінки або уцінки.

У процесі аналізу показників фінансової звітності з метою встановлення її реальності та достовірності аудитори зобов'язані виявляти безнадійну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на встановленні строку позовної давності дебіторської заборгованості, що обліковується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через господарський суд адміністрацією підприємства пропущений і вона підлягає віднесенню до безнадійної. У такому разі аудитор зобов'язаний встановити причини утворення безнадійної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб за її аналіз та контроль. Аудитор виявляє також несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені в строк; кредити за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо).

Перевірка дотримання принципу безперервності функціонування господарюючого суб'єкта. Перевіряючи безперервність функціонування, аудитор повинен впевнитися, що підприємство буде функціонувати в найближчому майбутньому. Аудитор перевіряє дотримання постійності обраної політики через призму впливу оцінки активів і пасивів на безперервність функціонування підприємства. Таким чином встановлюється забезпечення можливості безперервності функціонування підприємства, продовження процесу виробництва при даному рівні наявності та вартості матеріальних запасів, грошових коштів, власного капіталу тощо.

Вивчення облікових записів і даних балансу з точки зору їх належності до звітного періоду, що перевіряється. Така перевірка полягає в дослідженні аудитором дотримання меж звітного періоду при відображенні в бухгалтерському обліку та звітності. Це передбачає, що всі операції, здійснені з активами, повинні бути віднесені та відображені в обліку в тому періоді, в якому вони відбулися.

При перевірці уважно вивчається бухгалтерська, при необхідності також технологічна і планова документація, проводяться інвентаризації, тобто перевірки наявності тих чи інших матеріальних цінностей і грошових коштів.

При проведенні взаємозвірки показників ф. № 1 "Баланс" та ф. № 5 "Примітки до річної фінансової звітності" аудитору необхідно перевірити відповідність показників відображених в балансі з показниками розділів І - Нематеріальні активи; II - Основні засоби; Ш - Капітальні інвестиції; IV - Фінансові інвестиції; VI - Грошові кошти; VII -Забезпечення і резерви; VIII - Запаси; IX - Дебіторська заборгованість; XI -Будівельні контракти; XIII - Використання амортизаційних відрахувань приміток до річної фінансової звітності.

Оскільки у ф. № 5 відображено деталізовану інформацію про стан активів та джерела їх утворення, а саме про їх надходження та вибуття, їх структуру, аудитору слід звірити підсумкові дані за кожним розділом з відповідними даними форми № 1 та шляхом арифметичної перевірки встановити правильність визначених підсумкових даних у ф. № 5.

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...