Категории:

Дом Здоровье Зоология Информатика Искусство Искусство Компьютеры Кулинария Маркетинг Математика Медицина Менеджмент Образование Педагогика Питомцы Программирование Производство Промышленность Психология Разное Религия Социология Спорт Статистика Транспорт Физика Философия Финансы Химия Хобби Экология Экономика Электроника

ІІ. Навчально – методична робота

І. Організаційна робота

№	Зміст роботи	Дата	Відмітка про в виконання
1.	Участь в установчій конференції щодо проходження педагогічної практики в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди; знайомство з документацією та вимогами до студентів – практикантів.	10.10.	+
2.	Планування роботи з керівниками практики. Закріплення за академічними групами.	20.10.	+
3.	Складання індивідуального плану роботи студента-практиканта.	20.10.	+
4.	Ознайомлення з основними принципами організації навчального процесу, основною документацією кафедри політології, соціології та культурології.	21.10.	+
5.	Знайомство з роботою теоретичного та методичного семінарів кафедри політології, соціології та культурології.	21.10.	+
6.	Знайомство з технічними засобами забезпечення навчального процесу.	22.10.	+
7.	Вивчення правил складання індивідуального плану викладача, журналу індивідуальних консультацій, журналу обліку контрольних відвідувань занять викладачів завідувачем кафедри та взаємовідвідувань занять викладачами.	22.10.	+
8.	Знайомство з правилами та критеріями оцінювання знань студентів.	23.10.	+
9.	Вивчення правил оформлення журналів обліку навчальних занять академічних груп.	23.10.	+
10.	Участь у засіданні кафедри політології, соціології та культурології.	............	+
11.	З’ясування загальних правил розробки навчальних програм курсів та методичних рекомендацій з курсів.	24.10.	+
12.	Знайомство зі студентами групи 43-ПЕ «Психологія. Етика» факультету психології та соціології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди та куратором групи.	04.04.	+
13.	Підготовка звітної документації.	Протягом практики	+
14.	Участь у підсумковій конференції, щодо підведення підсумків науково-педагогічної практики.	............	+

ІІІ. Виховна робота

№	Зміст роботи	Дата проведення	Відмітка про виконання
1.	Обговорення виховного заходу с куратором групи	01.04.	+
2.	Ознайомлення з планом виховної роботи академічної групи 43-ПЕ спеціальність «Психологія. Етика» психологічного факультету ХНПУ імені Г.С. Сковороди.	04.04.	+
3.	Проведення бесіди на тему: «1 Квітня - День гумору».	08.04.	+
4.	Відвідування залікових виховних заходів студентів – практикантів: - Бесіда на тему: «Від тайни любові до тайни вінчання», в групі 21-С, Торкот С.Г. - Бесіда на тему: «Харків в роки другої світової війни. Від окупації до звільнення», в групі 44-ПЕ, Шеіної М.М. - Бесіда на тему: «Стратегія особистісного зростання», в групі 45-ПА, Якименка Р.О.	18.04. 15.05. 15.05.	+ + +
5.	Проведення залікового виховного заходу на тему: «Щастя. Як його досягти ?» в групі 43-ПЕ.	15.05.	+

ІV. Науково-дослідна робота

№	Зміст роботи	Дата проведення	Відмітка про виконання
1.	Підготовка матеріалів для написання магістерської роботи.	Протягом практики	+
2.	Підготовка тез наукової доповіді на студентській конференції.	29.04.	+
3.	Складання рецензії на магистерську роботу.	10.05.	+
4.	Розробка анкети соціологічного дослідження, проведення соціологічного дослідження.	Протягом практики	+

Затвердили:

Наковий керівник з фаху Стрельникова О. О.

Керівник педагогічної практики від кафедри педагогіки Іонова О.М.

Психолого – педагогічна характеристика академічної групи 43–ПЕ спеціальність «Психологія. Етика» факультету психології Харківського національного університету імені Г.С. Сковороди.

Під час проходження педагогічної практики я, студентка освітньо – кваліфікаційного рівня «магістр» Холодова Ірина Костянтинівна, була закріплена за 43– ПЕ групою психологічного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Група складається з 26 студентів. У даному колективі навчаються 5 юнаків та 21 дівчина. За віком колектив досить однорідний. Різниця у віці складає не більше 1 – 2 років. Всі мають середню шкільну освіту.

Якщо говорити про структуру групи, то вона має такі структурні компоненти, як староста групи – Малік Ірина Володимирівна та зам. старости – Кравчук Анастасія Геннадіївна. Обидві дівчинки є лідерами в групі, тобто беруть на себе основні обов’язки з організаційної діяльності групи та мають помітний вплив на групу.

Успішність у групі є вище за середню і вона є кращою за рівнем успішності серед трьох груп 4 курсу спеціальність «Психологія. Етика» факультету психології. Всі відстаючі студенти до 3-го курсу були відраховані і залишилися ті, хто дійсно хоче вчитися. Група дисциплінована, вміє добре порівнювати, узагальнювати інформацію, робити самостійні висновки. Вони добре складають конспекти, вміють працювати з літературою. Більш слабкі студенти намагаються не відстати від інших. Відстаючим допомагають більш успішні студенти, що характеризує згуртованість групи. Члени групи не обмежуються спілкуванням тільки всередині свого колективу, а спілкуються і з іншими однокурсниками.

Організовуючи, проводячи заходи, основну роботу виконують староста групи та зам. старости. Самі ж студенти не завжди бажають брати участь в організації того чи іншого свята, можливо, через навантаження у навчанні. Однак якщо їх зацікавити, то вони виконують поставлені задачі і виходить гарний результат.

Основним недоліком навчальної взаємодії студентів є запозичення одними робіт інших. За наявності зразка робота виконується формально, без осмислення написаного. Найчастіше одна й та ж помилка послідовно може зустрічатися у 4-7 осіб. Але в цілому така взаємодія дає позитивний ефект.

На мою думку, студенти знають і розуміють один одного досить добре, швидко знаходять спільну мову і це, насамперед, пов’язано з їхнім однаковим віком та спільними інтересами. Колектив досить згуртований і цілісний, тому будь-які події в житті групи ніким не залишаються непоміченими. Найбільш швидко спільну мову знаходять під час вирішення спільних завдань, що стосуються відпочинку. Загальна інтелектуальна атмосфера в колективі вище за середню, не дивлячись на всі труднощі, помітне прагнення більшості до знань.

У колективі переважає добрий настрій. Кожен задоволений своїм статусом в групі і ніхто не обтяжує, як здається, своєю присутністю інших.

Загалом можна відзначити повагу, симпатію та доброзичливість один до одного. Досить рідко у важких ситуаціях трапляються конфлікти. Зазвичай це відбувається з настанням сесії, коли обстановка стає досить напруженою. Однак все ж спільне подолання труднощів згуртовує колектив і конфлікти з часом вичерпують себе.

Під час проходження педагогічної практики я намагалася на перервах спілкуватися зі студентами. Інколи теми виникали спонтанно, як з мого боку так і з боку четвертокурсників. З перших днів я знайшла спільну мову з ними. Дуже часто студенти зверталися до мене за допомогою у навчанні.

На мою думку, розглянутий колектив згуртований, дружний, має єдині позитивні цілі та завдання.

Студентка-практикантка Холодова І.К.

Куратор групи Кін О.М.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

кафедра політології, соціології та культурології

Залікова лекція з навчальної дисципліни «Основи демографії»

на тему: «Шлюб та розлучення»

студентки 5 курсу групи 5М

факультету заочного навчання

Холодової Ірини Костянтинівни

Харків – 2014 рік

Залікова лекція з навчальної дисципліни «Основи демографії»

Лекція на тему: «Шлюб та розлучення»

10.04.2014 р.

Тривалість: 1 г. 20 хв.

Для студентів академічної групи 43 – ПЕ спеціальність «Психологія. Етика» факультету психології та соціології Харківського національного університету імені Г.С. Сковороди

Цілі лекції: з’ясувати особливості підходу до аналізу сім’ї та шлюбу в демографії; дати характеристику показників демографічної поведінки сім’ї (шлюби, розлучення) і життєвого циклу сім’ї. Проаналізувати показники шлюбності й розлучуваності в Україні.

Завдання:

- Скласти зі студентами структурований конспект лекції;

Ознайомити студентів з сутністю понять «шлюб», «сім’я», «шлюбність», «припинення шлюбу», показниками шлюбності і припинення шлюбу.

- Розглянути зміст і етапи (фази) розвитку сім’ї.

Допоміжні матеріали: дошка для поміток, роздавальний матеріал, журнал, підручники з основ демографії:

1. Махорін Г. Л. Основи демографії. Курс лекцій / Г. Л. Махорін. — Житомир: Вид-во «Волинь», 2009. — 96 с.

2. Волгина Н. А. Демография: Учебник / Н. А. Волгина. — М. : Изд-во РАГС, 2003. — 384 с.

План лекції

1. Демографічні поняття «шлюб», «сім’я», «шлюбність».

2. Шлюбний ринок, шлюбне коло, шлюбний вибір.

3. Етапи (фази) розвитку сім’ї.

4. Розлучення.

Література:

1. Борисов В. А. Демография. Учебник для вузов / В. А. Борисов. — М. : Компания Нота Бене Медиа Трейд, 2003. — 344 с.

2. Демографічні перспективи України до 2026 року. — К. : 1999. — 55 с.

3. Дорошенко Л. С. Демографія / Л. С. Дорошенко. — К. : МАУП, 2007. — 120 с.

4. Махорін Г. Л. Основи демографії. Курс лекцій / Г. Л. Махорін. — Житомир: Вид-во «Волинь», 2009. — 96 с.

5. Муромцева Ю. І. Демографія. Навчальний посібник / Ю.І. Муромцева. — К. : Кондор, 2006. — 300 с.

6. Підгорний А. З. Демографічна статистика / А. З. Підгорний. — Одеса : ОДЕУ, 2010. — 196 с.

7. Стеценко С. Г. Демографічна статистика. Підручник / С. Г. Стеценко. — К. : Вища школа, 2005. — 415 с .

8. Щербаков А. И., Мдинарадзе М. Г. Основы демографии и государственная политика народонаселения: учебное пособие для вузов / А. И. Щербаков, М. Г. Мдинарадзе. — М. : Академический Проект, 2008. — 208 с.

9. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] : сайт Державна служба статистики України. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. — Загол. з екрану.

Хід лекції.

Організаційні моменти:

1.Привітання зі студентами. Викладач відзначає присутніх. Повідомлення теми, плану, структури лекції. (5 хв.)

Час (хв.)	Хід лекції	Допоміжні матеріали	Літ-ра
хв.	2.Розгляд 1 питання лекції: Демографічні поняття «шлюб», «сім’я», «шлюбність». Сім’я– це один із головних об’єктів демографічної політики. Основу сім’ї створює шлюбний союз чоловіка і жінки. Демографія вивчає різні аспекти, пов’язані зі створенням та існуванням сім’ї. Зокрема, досліджує народжуваність у шлюбі, частоту укладання шлюбу особами різної статі і віку, тривалість шлюбу тощо. Процес утворення шлюбних пар демографии називають шлюбністю. Шлюбність – це головний чинник формування родин і зміни родинної структури населення, один з важливих чинників народжуваності. В демографії існує категорія шлюбного стану стосовно відношення до шлюбу. В зв’язку з цим виділяють такі групи осіб: 1) ті, хто ніколи не перебував у шлюбі; 2) ті, хто перебував у шлюбі; 3) овдовілі і 4) розлучені. Об’єктом демографічного дослідження можуть бути й ті, хто перебуває у другому, третьому шлюбі, у зареєстрованому чи фактичному шлюбі. Одруження (шлюбність), розлучення, овдовіння у сукупності своїй становлять процес відтворення шлюбної структури населення. Показники шлюбності значною мірою залежать від існуючого шлюбного ринку, шлюбного кола, а відтак і наявності шлюбного вибору.	Дошка, крейда	1, 2, 5
хв.	3.Розгляд 2 питання лекції: Шлюбний ринок, шлюбне коло, шлюбний вибір. Шлюбний ринок – це співвідношення чисельностей різних груп шлюбоздатного населення. Найкраще, коли існує приблизно рівна пропорція кількості потенційних шлюбних партнерів на шлюбному ринку. Значне порушення такої пропорції має негативні наслідки. Станом на 2006 рік в Україні на 1000 жінок припадає 858 чоловіків. І чим старша вікова група, тим менша частка у ній чоловіків (хоча серед новонароджених пропорція: 106 хлопчиків – 100 дівчаток, однак до 20-річного віку ця пропорція вирівнюється і надалі поступово змінюється у бік зменшення кількості чоловіків). В залежності від існуючої кількості потенційних шлюбних партнерів у кожної людини утворюється своє шлюбне коло відповідно до віку, рівня освіти і особистих оціночних вимог до майбутнього чоловіка (дружини). Якщо людина не створила сім’ю у віці 20 – 24 роки, її шлюбне коло звужується. Тому вона вимушена розширювати його, вводячи тих потенційних партнерів, яких раніше вона відкидала. Тобто людина уже послаблює свої вимоги до можливого майбутнього чоловіка (дружини). Або, щоб розширити шлюбне коло, людина переїздить із сільської місцевості у місто, активізує своє громадське життя, вдається до послуг шлюбних агенцій тощо. Критерії шлюбного вибору з віком зазнають змін. У ранньому шлюбному віці виразно пріоритетним, безумовно, є антропологічний критерій; у більш пізньому шлюбному віці на перше місце виходять економічний, соціальний, культурний критерії. Відповідно до закону «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо підвищення шлюбного віку», шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлюється з 18 років (до сих пір шлюбний вік для жінки становив 17 років, для чоловіка - 18 років). У минулому, в часи Київської держави, керувалися візантійським правом, за яким мінімальний вік нареченого був 15 років, а нареченої – 12-13 років. Відомий приклад одруження 14-річної Євпраксії, онуки Володимира Мономаха, з візантійським царевичем Олексієм (в 1122 році). За французьким законодавством у шлюб можуть вступати чоловіки з 18 років, а жінки – з 15 років (але на це має бути одержана згода батьків), а по досягненні віку 25 років (чоловіком) і 21 – жінкою, така згода необов’язкова. За німецьким законодавством шлюбний вік для чоловіків наступає з 21 року, а для жінок – з 16 років, і теж до досягнення повноліття вимагається згода батьків. Своєрідною особливістю є існування заручення-договору, що передує укладенню шлюбу, у якому вони зобов’язуються дотриматися свого слова і одружитися. Бажання чи відсутність намірів знайти шлюбного партнера визначають два види шлюбної поведінки: активну і пасивну. На рівень народжуваності також впливає статева поведінка людини – ця поведінка може бути активною чи пасивною стосовно ведення регулярного статевого життя. Вирізняють також два види репродуктивної поведінки: пасивна – це невтручання у природний процес продовження роду, активна– передбачає контроль над процесом продовження роду, із застосуванням контрацептивів для запобігання небажаного дітонародження. У сукупності шлюбна, статева і репродуктивна види поведінки є складовими елементами демографічної поведінки. Людина, вступаючи до шлюбу, переходить до іншої категорії шлюбного стану. Перебування у шлюбі визначає і сімейний стан людини.	дошка, крейда	2,4,6
хв.	4.Розгляд 3 питання лекції: Етапи (фази) розвитку сім’ї. Сім’я (родина) – це соціальна інституція, яка забезпечує відтворення населення. Виділяють такі типи сімей: - проста – це одна шлюбна пара з дітьми, які самі ще не вступили у шлюб, або один з батьків із дітьми, або одне лише подружжя; - складна – це сім’я, яка складається з кількох поколінь кровно споріднених членів, які теж перебувають у шлюбі і живуть в одному помешканні, ведучи спільно господарство; - інші сім’ї – сім’ї, які не можна віднести ні до першого, ні до другого типу. Сім’я, де наявні батько та мати і діти (або одна дитина), які не перебувають у шлюбі – є повною, а коли є тільки один з батьків – неповна. У кожній родині є глава сім’ї. У минулому тільки глава сім’ї міг брати участь у сільському сході. Як правило, це був член родини, господар, якого найближча рідня визнала своїм авторитетом, годувальником, якому і ввірялися представницькі повноваження від сім’ї. У випадку, коли чоловік перебував у довготривалих заробітках, главою сім’ї визнавалася його дружина з відповідним правом участі у сільському сході. Картина, коли у сільському сході брала участь велика кількість жінок, була типовою для сіл, звідки чоловіки масово відправлялися на заробітки. Нині статус глави сім’ї має неформальний характер, а в останні роки, коли проводився перепис у США, Франції, Великобританії, згідно з рекомендаціями ООН, категорія глави сім’ї не визначалася. А у Німеччині, Італії, Швейцарії відсутнє взагалі юридичне поняття «глава сім’ї». У деяких країнах з тоталітарним режимом, для прикладу, нині у Північній Кореї, державною владою може бути визнано у директивному порядку главою сім’ї дитину з покладенням на неї обов’язку контролювати батьків. Подібні прецеденти були в СРСР у перші два десятиріччя радянської влади. Кожна сім’я у своєму розвитку проходить ряд етапів, або фаз – це називають життєвим циклом сім’ї: 1) укладення першого шлюбу (створення сім’ї); 2) початок дітонародження (поява першої дитини); 3) завершення дітонародження (народження останньої дитини); 4) утворення «порожнього гнізда» (коли діти створили вже свої сім’ї); 5) кінець існування сім’ї (у випадку овдовіння).	дошка, крейда	1,5, 7
хв.	5.Розгляд 4 питання лекції: Розлучення. Розлучення – це розпад подружньої пари внаслідок розірвання шлюбу. До ХІХ – ХХ століть випадків розлучення було дуже мало – адже це засуджували релігійні норми і суспільна мораль. Якщо допускалося розлучення, то тільки як покарання за зраду одного з членів подружжя. На початку ХХ століття у деяких європейських країнах, зокрема Швеція, набуває поширення такий вид розірвання шлюбу, як розлучення-крах. Він оберігав ініціатора розлучення від перспективи бути об’єктом насмішок, дозволяючи йому не оприлюднювати гріх, як правило, зраду свого шлюбного партнера. Достатньо було навести докази того, що подальше подружнє життя неможливе. Також певний час, у першій половині ХХ століття у європейських країнах допускалося розлучення-зцілення. У випадку, коли один з членів подружжя потерпав, без власної вини, від того, що його шлюбний партнер одноосібно емігрував або захворів на розладнання психіки чи занедужав на якусь іншу невиліковну хворобу, дозволялося розлучення, щоб дати можливість невинному в цьому знайти щасливішу долю з іншим і змарнувати своє життя. З 1970-х років у європейських країнах набуває поширення розлучення-підтвердження. Воно звільняє шлюбних партнерів від необхідності оприлюднювати які-небудь докази неможливості подальшого подружнього життя, оберігаючи таким чином психіку один одного. Подружжя просто заявляє про своє рішення розірвати шлюб і, якщо через півроку вони обоє чи один із шлюбних партнерів підтверджують своє рішення, ця вимога автоматично задовольняється. Цивільним кодексом Франції передбачені причини, через які дозволено розірвати шлюб: перелюбство; зловживання своїм становищем; образи, які завдає один з членів подружжя іншому; засудження одного з подружжя до важкого і ганебного покарання; взаємна згода подружжя щодо розлучення. Німецьке цивільне уложення серед підстав для розлучення визнає: перелюбство; зазіхання на життя одного з подружжя іншим; безчесна поведінка одного з членів подружжя, яка зробила неможливим подальше існування шлюбу; важка і безнадійна хвороба, що перервала духовне спілкування чоловіка та дружини; зловмисне залишення одного з подружжя іншим. Окрім того, заборонялося брати другий шлюб раніше 300 днів з часу розірвання попереднього, а також заборонялося розлученому одружуватися з особою, з якою він здійснив перелюбство і через що шлюб було розірвано. Як і у попередні десятиліття, і нині в Україні єдиним існуючим видом розірвання шлюбу є розлучення-крах. У деяких європейських країнах існує неповне розлучення, коли суд приймає рішення про роздільне проживання членів подружжя, але заборонивши їм укладати новий шлюб. Розлучення впливає на показники шлюбності прямо й опосередковано. Людина, пізнавши розчарування у першому шлюбі, не поспішає укласти другий шлюб або й взагалі відмовляється одружуватися. Розлучення завдає сильного стресу подружжю, їхнім дітям і, відповідно, відбивається на стані здоров’я усіх, прямо причетних до розірвання шлюбу.	дошка, крейда	1,3,5
хв.	6. Підведення підсумків. Питання на семінар: Тема: «Народжуваність і репродуктивна поведінка» 1. Демографічне поняття народжу-ваності. Репродуктивна поведінка, репродуктивна установка, репродуктивна мотивація. 2. Проблема народжуваності в Україні. 3. Вимірювання народжуваності. 4. Міжнародний досвід демографічної політики щодо народжуваності. Література: 1. Борисов В. А. Демография. Учебник для вузов / В. А. Борисов. — М. : Компания Нота Бене Медиа Трейд, 2003. — 344 с. 2. Демографічні перспективи України до 2026 року. — К. : 1999. — 55 с. 3. Дорошенко Л. С. Демографія / Л. С. Дорошенко. — К. : МАУП, 2007. — 120 с. 4. Махорін Г. Л. Основи демографії. Курс лекцій / Г. Л. Махорін. — Житомир: Вид-во «Волинь», 2009. — 96 с. 5. Муромцева Ю. І. Демографія. Навчальний посібник / Ю.І. Муромцева. — К. : Кондор, 2006. — 300 с. 6. Стеценко С. Г. Демографічна статистика. Підручник / С. Г. Стеценко. — К. : Вища школа, 2005. — 415 с . 7. Щербаков А. И., Мдинарадзе М. Г. Основы демографии и государственная политика народонаселения: учебное пособие для вузов / А. И. Щербаков, М. Г. Мдинарадзе. — М. : Академический Проект, 2008. — 208 с.

Науковий керівник з фаху Стрельнікова О.О.

Протокол №1

обговорення залікової лекції з курсу «Основи демографії»

не тему: « Шлюб та розлучення »

студентки – практикантки Холодової Ірини Костянтинівни

від 10.04.2014 року

Присутні: відповідальний за проведення практики – Радіонова І.О., методист за фахом – Стрельнікова О.О., керівник педагогічної практики від кафедри педагогіки – Іонова О.М., студенти – практиканти: Торкот С.Г., Шеіна М. М., Якименко Р.О.

Голова зборів – Радіонова І.О.

Секретар – Шеіна М. М.

Порядок денний:

1. Обговорення проведеної лекції з курсу «Основи демографії» на тему:«Шлюб та розлучення» студенткою – практиканткою Холодовою І.К.

2. Оцінювання залікової лекції.

Слухали:

Інформацію студентки – практикантки Холодової І.К., яка повідомила про успішність проведеної лекції. Студентка зазначила, що всі заплановані питання лекції були розглянуті та обговорені, студенти уважно слухали, конспектували матеріал і працювали.

Виступили:

1. Голова зборів – Радіонова І.О., яка зазначили добру підготовку та проведення залікової лекції.

2. Студентка–практикантка – Шеіна М.М. відмітила вміння Холодової І. К. зацікавити та заохотити студентів до кращого пізнання матеріалу.

Ухвалили:

Визнати проведення лекції студенткою – практиканткою Холодовою І. К. успішним і оцінити на _____балів.

Голова зборів Радіонова І.О.

Секретар Шеіна М. М.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

кафедра політології, соціології та культурології

Заліковий семінар з навчальної дисципліни «Основи демографії»

на тему: «Народжуваність і репродуктивна поведінка»

студентки 5 курсу групи 5М

факультету заочного навчання

Холодової Ірини Костянтинівни

Харків – 2014 рік

Заліковий семінар з навчальної дисципліни «Основи демографії» на тему «Народжуваність і репродуктивна поведінка»

08.05.2014р.

Тривалість: 1г. 20 хв.

Для студентів академічної групи 43 – ПЕ спеціальність «Психологія. Етика» факультету психології та соціології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Завдання семінару:

- визначити ключові поняття та терміни: «народжуваність», «репродуктивна поведінка», «репродуктивна установка», «репродуктивна мотивація»;

- схарактеризувати основні проблеми народжуваності в Україні.

Мета семінару:

Пізнавальна: закріпити знання з теми «Народжуваність і репродуктивна поведінка»;

Виховна: виховати у студентів увагу, вміння вести дискусію, етику поведінки на семінарі;

Розвиваюча: розвинути у студентів системне мислення і погляди на будь-яку проблему або явище.

Допоміжні матеріали: журнал, дошка, роздавальний матеріал, підручник з основ демографії:

1. Махорін Г.Л., Основи демографії. Курс лекцій / Г. Л. Махорін. — Житомир: Вид-во «Волинь», 2009. — 96 с.

2. Новоселова С.В., Денисенко М.Б. Основы демографи: Учебное пособие / С. В. Новоселова., М. Б. Денисенко. — Минск : «Альтиора — Живие краски», 2012. — 140 с.

План семінару.

1. Демографічне поняття народжуваності. Репродуктивна поведінка,

репродуктивна установка, репродуктивна мотивація.

2. Проблема народжуваності в Україні.

3. Вимірювання народжуваності.

4. Міжнародний досвід демографічної політики щодо народжуваності.

Література:

1. Антонов А. И., Борисов В. А. Лекции по демографи: Учебник для вузов / А. И. Антонов., В. А. Борисов. — М. : Академический Проект; Альма Матер, 2011. — 592 с.

2. Борисов В. А. Демография. Учебник для вузов / В. А. Борисов. — М. : Компания Нота Бене Медиа Трейд, 2003. — 344 с.

3. Волгина Н. А. Демография: Учебник / Н. А. Волгина. — М. : Изд-во РАГС, 2003. — 384 с.

4. Медков В. М. Демография: Учебное пособие / В. М. Медков. — Ростов на Дону : «Феникс», 2002. — 448 с.

5. Новоселова С. В., Денисенко М.Б. Основы демографи: Учебное пособие / С. В. Новоселова., М. Б. Денисенко. — Минск : «Альтиора — Живие краски», 2012. — 140 с.

6. Талаева Г. В. Социальная демография: Учебное пособие / Научный редактор д-р педагогических наук А.В. Пономарев. — Екатеринбург: УГТУ-УПИ, 2010. — 189 с.

7. Смирнова И. В. Демография: Учебно-методическое пособие для студентов специальности: «Государственное и муниципальное управление» / И. В. Смирнова. — Калуга : филиал СЗАГС, 2004. — 175 с.

Хід семінару

1. Організаційні моменти:

Викладач відзначає присутніх, перевіряє готовність студентів до проведення семінару. (5 хв.)

2. Питання семінару:

12 3

Час	Питання семінару	Допоміжні матеріали	Літ - ра
25 хв.	1. Проаналізуйте причинно-наслідкову зумовленість формування репродуктивної мотивації, репродуктивної установки і репродуктивної поведінки. Народжуваність – це процес народження дітей у сукупності людей, які становлять генерацію жінок, здатних до відтворення потомства. У демографії береться до уваги кількість народжених живих дітей протягом календарного року по відношенню до загальної чисельності населення. Народжуваність прямо залежить від плідності шлюбної пари, про що свідчить показник продуктивності шлюбу – тобто середня кількість народжених дітей в одному шлюбі. Біологічно жінка може народити 12 і більше дітей, якщо це ранній шлюб і не існує внутрішньо-сімейного обмеження дітонародження. Але фактично середній показник значно нижчий. Сто – сто п’ятдесят років тому українська жінка народжувала в середньому 7 – 8 дітей, але разом з тим був високим і рівень дитячої смертності: до одного року не доживали третина, а іноді й більше дітей. Для прикладу, у сім’ї батьків М.В. Гоголя народилося 12 дітей, але 7 з них не дожили до повноліття. З розвитком медицини дитяча смертність поступово знижувалася, але бурхливі події – громадянська війна 1917 – 1921 років, труднощі життя 1930-х років, посилені ще й репресіями, депортаціями, зумовлювали утримання від народження дітей. Друга світова війна, повоєнна відбудова теж були несприятливими чинниками для дітонародження. На початку 1960-х років в Україні жінка народжувала в середньому двоє дітей і цей рівень народжуваності утримувався до кінця 1980-х років, а потім почав знижуватися, і сьогодні цей показник становить 1, 2 дитини. Коли на початку 1990-х рр. у Києві в дошкільних закладах виховувалося 130 тисяч дітей, то станом на березень 2006 р. – 70 тисяч. Як правило, першу дитину жінка народжує у віці 19 – 25 років. Однак американські вчені вважають, що оптимальний вік для народження першої дитини – 34 роки. Професор Джон Міровські, дослідивши дані 2200 жінок, дійшов висновку, що здоровішими народжуються діти у жінок, які перетнули 30-річний рубіж. Він доводить, що до 22 років розв’язуються основні проблеми зі здоров’ям і в наступні 12 років вони практично не турбують людину, а потім починається старіння організму. Якщо у 34 роки жінка народжує дитину, її організм мобілізується і омолоджується. Однак його колега Сесилія Пайпер з Оксфордського університету не зовсім згодна з твердженнями Джона Міровські, зауважуючи, що після 30 років у жінок починає знижуватися фертильність. І навіть якщо вдасться народити без ускладнень першу дитину, то до 37 – 38 років буде дуже важко зачати другу. Українські вчені також в основному поділяють цю думку. Пізнє народження дитини впливає і на загальний рівень народжуваності – у таких сім’ях, як правило, обмежуються однією дитиною. На рівень народжуваності негативно впливає і переривання вагітності. За даними Міністерства охорони здоров’я в Україні щороку здійснюється близько 200 тисяч абортів (але в цю кількість не включено відомості приватних клінік і дані про підпільні аборти). В Європі досі немає однозначного ставлення щодо заборони або дозволу на штучне переривання вагітності. Заборонені аборти у Польщі, Іспанії, Португалії. В Ірландії дозволені лише у тому випадку, коли є загроза життю матері, у Туреччині – за умови спільної згоди подружжя. Частково заборонити аборти можуть у Росії. До Держдуми подано законопроект, який не дозволяє роботи їх одруженій жінці без згоди чоловіка. На рівень народжуваності впливають репродуктивна мотивація, репродуктивна установка і репродуктивна поведінка. Репродуктивна мотивація – це сукупність чинників, які спонукають особу, подружжя до народження певної кількості дітей. Виділяють такі види репродуктивних мотивів, як: економічні, соціальні, психологічні. Репродуктивна установка – це психологічний регулятор поведінки, яка виявляє ставлення особи, подружжя до народження певної кількості дітей. Значною мірою репродуктивна установка залежить від того, скільки дітей було у родинах членів шлюбної пари. Репродуктивна поведінка – це система дій та відносин, яка опосередковано впливає на рішення особи народжувати чи ні дитину. Репродуктивна поведінка формується і реалізується під впливом таких чинників, як: умови та рівень життя особи, сім’ї; усвідомлення потреби в дітях. Виділяють такі три типи репродуктивної поведінки: 1) багатодітна (коли є усвідомлена потреба у 5 і більше дітях); 2) середньодітна (коли сім’я бажає мати 3 – 4 дитини); 3) малодітна (коли родина, жінка вважає за можливе мати 1 – 2 дитини). Економічні мотиви до народження дитини передбачають зміцнення добробуту сім’ї, одержання пільг тощо.	крейда, дошка, роздавальний матеріал.	2, 3, 8
хв.	2. Які ви знаєте види репродуктивних мотивів, властивих певним історичним періодам. Проаналізуйте їх. Соціальні мотиви – це намагання продовжити рід, або зберегти чи підвищити свій соціальний статус. Психологічні мотиви – це бажання піклуватися про рідну людину, прагнення продовжити себе в дітях, зміцніти дитиною, дітьми шлюб, турбота про те, щоб не залишитися на старості самотніми. На багатодітну репродуктивну поведінку більшою мірою впливають економічні мотиви, на середньодітну – соціальні мотиви, а на малодітну – психологічні. Економічні мотиви відігравали значну роль до початку ХХ століття. В аграрній державі, якою була Росія, а в її складі й Україна, діти змалку допомагали батькам по господарству, а утримання дітей в незначній мірі відбивалося на матеріальному становищі родини. З часом виробнича функція сім’ї, яка зумовлювала необхідність у більшій кількості дітей, поступово втрачає своє значення, і пріоритетними стають соціальні та психологічні мотиви. Свою роль зіграла і боротьба жінок за рівні права з чоловіками. Бажання реалізувати себе зумовлювало жінок утримуватися від народження кількох дітей, обмежившись однією дитино, або взагалі не народжувати. Отже, багатодітність як демографічне явище відійшла у минуле. І нині ми констатуємо явище внутрішньо сімейного регулювання народжуваності, усвідомленого обмеження дітонародження. Порівняймо: у 1965 році в школах УРСР навчалося 8 мільйонів 300 тисяч дітей, а в 2006 році – на 5 мільйонів менше. У радянський час багатодітних матерів відзначали почесними званнями і нагородами. В Україні, де виразно прослідковується процес депопуляції, для розширеного відтворення населення необхідно підвищити середню кількість народжених дітей в одній сім’ї до трьох.	крейда, дошка, роздавальний матеріал	3, 5, 6
хв.	3. Проаналізуйте проблему народжуваності в Україні. За переписом 2001 року в Україні кількість населення становила 48 мільйонів 415,5 тисячі осіб. За один місяць населення України скорочується в середньому на 28 тисяч осіб і на квітень 2007 р., становить вже тільки 46 мільйонів 590 тисяч осіб. Протягом 2006 р. в Україні народилося 462732 людини, а померло – 758118. Тільки за січень-лютий населення нашої держави зменшилося на 58 тисяч 614 осіб (за даними Державного комітету статистики). На десять народжених дітей в Україні припадає 18 померлих осіб. Першого вересня 2006 р. до першого класу пішло загалом 380 тис. школярів – це на 17 тисяч менше, аніж у попередньому 2005 р. В Україні понад 80 шкіл, де навчається менше десяти дітей. В нашій країні через цілковите спустіння щороку зникає 4 – 5 сіл. Усього сіл, яких очікує подібна доля найближчим часом – близько 220: тут живуть тільки люди пенсійного віку (100 – 200 осіб), молоді немає. На Житомирщині таких сіл – 15. Навіть у Житомирі порівняно з 1990 роком кількість населення скоротилась з 302 тисяч до 280 тисяч (у 2006 р.). Інститут демографії НАН України прогнозує, що до 2050 року населення України скоротиться до 36 мільйонів осіб, а прогнози ООН та Міжнародного інституту системних досліджень в Австрії ще більш невтішні. Тому, щоб добитися позитивного приросту населення, збільшено розмір матеріальної допомоги матерям під час народження дитини. Це дало певний результат: якщо 2000 р. народилося 385,1, то 2006 р. – вже 462,7 тис. дітей, 2007 р. – 472 тис., а 2008 р. – вже 500 тис. дітей. Однак, аби досягти мети, забезпечити розширене відтворення населення, необхідний комплекс заходів – тільки тоді можна розраховувати на успіх.	крейда, дошка, роздавальний матеріал	1, 7, 4
15 хв.	4. Проаналізуйте способи статистичного аналізу народжуваності. Які є прогностичні оцінки щодо рівня народжуваності в країнах світу у найближчому майбутньому. Для опрацювання статистичних даних про народжуваність розроблено дуже багато прийомів демографічної статистики. Для аналізу народжуваності опорними даними є співвідношення кількості новонароджених до загальної кількості населення або до загальної кількості жінок, або одружених чи інших груп населення. На основі співвідношення кількості новонароджених до загальної кількості населення виводять коефіцієнт народжуваності, що в основному характеризує процес репродукції населення. Однак за такого підходу вимірювання народжуваності не враховується статевовікова структура населення. Точнішу характеристи
	Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...