Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Комплексного кваліфікаційного екзамену із галузевої психології

НОРМАТИВНА ЧАСТИНА

 

Житомир

Розробники:

Кафедра соціальної та практичної психології

1. Журавльова Л.П. – доктор психологічних наук, професор

2. Портницька Н.Ф. – кандидат психологічних наук, доцент

3. Котлова Л.О. - кандидат психологічних наук, доцент

4. Тичина І.М. – кандидат психологічних наук, доцент


Вступ

Програма державного комплексного кваліфікаційного екзамену із галузевої психології призначається для студентів спеціальності 7.03010201 «Психологія» соціально-психологічного факультету. Вона вміщує дві частини: тестові завдання з таких дисциплін: «Психологічна служба», «Психологія травмуючих ситуацій», «Психологія масової поведінки», «Соціальна робота»« (згідно навчального плану) та професійно-орієнтоване завдання, яке узагальнює і систематизує теоретичні знання з перерахованих вище психологічних дисциплін і конкретизує їх в напрямку прикладного застосування.

Загальна характеристика програми державного екзамену

Програма державного екзамену включає:

I. Перелік розділів і тем.

II. Список необхідної літератури.

III. Приклад професійно-орієнтованих завдань.

IV. Критерії оцінювання знань та вмінь студентів.

 

I. Перелік розділів і тем

Державний екзамен для освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» спеціальності 7.03010201 «Психологія» передбачає оцінку знань та умінь студентів з таких курсів:

- психологічна служба

- психологія травмуючих ситуацій

- психологія масової поведінки

- соціальна робота

ЗМІСТ

«Психологічна служба»

Історія виникнення професії психолога. Діяльність практичних психологів у різних галузях. Історія вітчизняної та зарубіжної психологічної служби в освітянській галузі.

Структура, управління та зміст діяльності психологічної служби за рубежем та в Україні. Особливості підготовки практичних психологів за кордоном та в У країні. Особливості атестації працівників соціально-психологічної служби. Посадові обов’язки практичного психолога та соціального педагога в закладах освіти. Вимоги до кваліфікаційних категорій практичних психологів.

Основні напрямки діяльності практичного психолога в закладах освіти.Посадові обов’язки практичного психолога та соціального педагога в закладах освіти. Положення про психологічну службу системи освіти України. Особливості діагностичної, консультативної, просвітньої, корекційно-відновлювальної роботи психолога з учасниками навчально-виховного процесу:учнями, батьками та педагогами. Організаційно-методична робота та зв’язки з громадськістю як напрямки роботи психолога.

Організація роботи практичного психолога по вивченню психологічної готовності до навчання в школі.Методи діагностики та правила оформлення та зберігання результатів перевірки психологічної готовності. Особливості повідомлення результатів діагностики батькам.

Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи освіти.Призначення кабінету та вимоги до його оформлення. Матеріально-технічне оснащення, матеріали та документація кабінету психолога.

Вимоги Міністерства освіти і науки України щодо планування діяльності, ведення документації і звітності усіх ланок психологічної служби. Особливості ведення документації практичного психолога: річний та місячний план роботи, графік роботи, журнал щоденного обліку роботи, журнал проведення корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи, журнал психологічного аналізу занять, протоколи індивідуальних консультацій, індивідуальні картки психолог-педагогічного діагностування).

Етика праці психолога і кодекс поведінки: відповідальність, компетентність,захист інтересів клієнта, конфіденційність, етичні правила психологічних досліджень, кваліфікована пропаганда психології. Професіограма професії практичного психолога в закладах освіти. Посадові обов’язки практичного психолога та соціального педагога в закладах освіти.

Особливості роботи психолога з батьками. Основні завдання організації роботи психолога з батьками. Види та форми роботи психолога з батьками. Особливості діагностичної, консультативної роботи. Актуальні теми психологічної просвіти з батьками дитячого навчального закладу, початкової, середньої та старшої школи.

Методи дослідження психологічного клімату в сім’ї, типу сімейного виховання. Специфіка сімейного консультування та корекційної роботи з сім’єю, особливості взаємодії психолога з проблемними сім’ями.

Взаємодія практичного психолога з педагогічними колективами. Основні завдання організації роботи психолога з педколективом. Види та форми роботи психолога з педагогами. Особливості діагностичної, консультативної роботи. Актуальні теми психологічної просвіти педагогічного колективу дитячого навчального закладу, початкової, середньої та старшої школи.

Організація роботи психолога в дошкільному навчальному закладі. Основні напрямки роботи психолога з дітьми дошкільного віку, педагогами та батьками (діагностична, консультативна, просвітня, корекційно-відновлювальна та розвивальна). Особливості планування роботи з проблеми адаптації дитини до умов дошкільного закладу.

Особливості психологічного аналізу уроку. Організація та планування уроку.Активізація інтересу до вивчення нової теми. Усвідомлення учнями мети власної діяльності на уроці. Відповідність темпу та ритму уроку віковим особливостям учнів. Особливості оцінювання, характер взаємодії «вчитель – учні». Психологічна готовність вчителя до проведення уроку, емоційна насиченість.

 

«Психологія масової поведінки»

Поняття стихійної масової поведінки. (Німецька психологія народів: М.Лацарус, Г.Штейнталь, В.Вундт); франко італійська психологія мас: Г.Лебон, Г. Тард, С. Сигеле; дослідження масовидних явищ в Росії: М.Г.Михайлівський – суб'єктивна соціологія, В.М.Бєхтєрєв – колективна рефлексологія, А.Л. Чижевський – геліопсихологія).

Психологічні характеристики великих соціальних груп. (типи соціальних спільностей; ознаки груп, що склалися в ході історичного розвитку; загальні психологічні характеристики випадкових спільностей: натовп, публіка, аудиторія тощо; характеристика маси).

Натовп як безструктурна випадкова спільність людей. (види натовпу: оказіональний, конвенціальний, експресивний, екстатичний, діючий, агресивний, панічний, користолюбний, повстанський; властивості натовпу: імпульсивність, змінюваність, дратівливість, легковірність, перебільшення, нетерпимість, авторитарність, консерватизм, моральність; особливості організації впливу на поведінку натовпу).

Особливості поведінки людей в етнічних групах. (етнічна група як носій національного характеру; національний менталітет та його вираження у поведінці росіян, українців, білорусів, поляків, народів Південного Кавказу та Закавказзя, американців, японців, китайців).

Масова свідомість як детермінанта спонтанної масової поведінки. (зміст масової свідомості (знання, уявлення, норми, цінності, зразки поведінки, ...); емоційно-діючий рівень масової свідомості; раціональний рівень масової свідомості (блок соціальних очікувань і оцінок, блок мінливих думок і настроїв людей, блок соціально-політичних цінностей); основні характеристики масової свідомості: емоційність, мозаїчність, мінливість, суперечливість, неоднорідність, аморфність.)

Спонтанна масова поведінка людей як діючий прояв масової свідомості. Механізми спонтанної елементарної масової поведінки у натовпі: (штовханина (тісний фізичний контакт), колективне збудження (збудження ватажка натовпу та натовп), соціальна інфекція; кругова (циркулярна) реакція та її формування.)

Психологічне зараження як спосіб впливу у великих групах. (механізм зараження); паніка як особливий вид масової поведінки: психологічна характеристика приводу для паніки; джерела ініціювання паніки; етапи розвитку паніки; особливості поведінки людей, що охоплені панікою (на прикладі чорнобильської катастрофи).

Психологічна характеристика навіювання у масі. (навіюваність та контрсугестія; ситуативні фактори формування підвищеної навіюваності засобами масової комунікації; чинники, що визначають ефективність навіювання у масі;. наслідування, мода як спосіб залучення до масової поведінки).

Чутки як засіб впливу на масову поведінку людей. (причини появи чуток; комунікативні характеристики чуток: ймовірність інформації, зміст, саморозповсюджуваність; види чуток за критеріями: спонтанність виникнення, тип емоційної реакції реципієнта, об'єкт спрямованості, масштаби розповсюдження, інтенсивність, ступінь впливу на психіку людей, зміст; принципи створення чуток. Організаційні заходи профілактики і протидії чуткам).

Психологічна війна як технологія зміни масової поведінки людей. (сутність психологічної війни у побутовому та професійному розумінні; риси психологічної війни: глобальність, тотальність, технізація, організованість; настанови Сунь Цзи щодо ведення психологічної війни. (види та зміст психологічних операцій); прийоми впливу на психіку людей в ході психологічної війни; характеристика видів психологічного впливу: інформаційно-психологічний, психогенний, психоаналітичний, нейролінгвістичний, психотронний, психотропний; несмертельна зброя.)

Маніпуляція масами. Комунікативні технології маніпуляції масами (анонімний авторитет, буденна розповідь, "забовтування", використання "класифікаторів", коментарі, псевдосоціологічні опитування, техніка інсценованих заходів, переписування історії, підміна термінів, психологічний шок, створення міфів, сенсаційність або терміновість, створення проблеми, соціальне схвалення; методи захисту від маніпуляції: усвідомлення реальної ситуації, скорочення контактів, уникання прийомів захоплення аудиторії, зміна темпу, відсіювання шуму, вимкнення емоцій, вмикання здорового глузду, зміна мови).

Поняттяінформаційно-психологічної безпеки особистості і держави. (залежність людини від інформації; види інформації у суспільстві: орієнтуюча інформація – інформація, що дезорієнтує; моральна – розбещуюча, достатня (однозначна) – ентропійна (розмита), організовуюча інформація – дезорганізуюча, надихаюча (спонукальна) – деморалізуюча, консолідуюча – дезінтегруюча; наслідки впливу на людину деструктивної інформації. Фактори, що впливають на інформаційно-психологічну безпеку держави: політичні, соціально-економічні, духовні).

 

«Психологія травмуючих ситуацій»

 

Особливості порушень психіки та поведінки людини внаслідок екстремальних ситуацій (психологія травмуючих ситуацій як психологічна дисципліна, причини виникнення; психологічні наслідки травмуючих ситуацій; предмет і задачі курсу).

Гостра реакція на стрес та критерії діагностики(гостра реакція на стрес як розлад значного ступеня важкості, основні критерії діагностики гострої реакції на стрес; симптоми групи А; симптоми групи В).

Післятравматичний стресовий розлад (ПТСР) та критерії діагностики (визначення ПТСР; клінічні діагностичні критерії ПТСР: критерій А «травматична подія», критерій В «вторгнення», критерій С «уникання», критерій D «гіперактивація», критерій Е тривалість перебігу розладу, критерій F; типи травматичних ситуацій ).

Розлади адаптації та критерії діагностики (розлади адаптації як стани емоційного порушення; клінічні діагностичні критерії розладів адаптації; диференціація розладів адаптації в залежності від домінуючої симптоматики).

Фактори та умови формування ПТСР (особливості пережитої екстремальної ситуації; «професійні чинники»: професії підвищеного ризику; соціально-демографічні фактори; фактори, пов’язані із станом здоров’я; соціальні фактори; соціально-психологічні фактори; індивідуально-психологічні фактори).

Діяльність психолога в умовах екстремальної ситуації(головні принципи надання допомоги; практична функція; координаційна функція; мета та задачі негайної психологічної допомоги; психологічний дебрифінг).

Методи діагностики післятравматичного стресового розладу(шкала клінічної діагностики ПТСР; структуроване клінічне діагностичне інтерв’ю; Місісіпська шкала для оцінки післятравматичних реакцій, опитувальник Бека для оцінки депресії; полуструктуроване інтерв’ю для оцінки травматичних переживань дітей).

Психотерапія післятравматичного стресового розладу(основна мета психотерапевтичного втручання; найбільш розповсюджені методи психотерапії при лікуванні ПТСР; принципи проведення психотерапії).

Психотерапевтичні стратегії для лікування пацієнтів з діагнозом ПТСР(підтримка адаптивних навичок «Я»; формування «позитивного ставлення» до симптому; зменшення симптому «уникання»; зміна атрибуції змісту; форми психотерапії під час лікування ПТСР).

Сімейна психотерапія післятравматичного стресового розладу (мета сімейної психотерапії, задачі сімейної психотерапії; етапи корекції; техніки сімейної психотерапії).

Когнітивно-поведінкова психотерапія післятравматичного стресового розладу(імплозивна терапія; систематична десинзибілізація; поведінковий тренінг; тренінг стійкості до стресів).

Профілактика порушень, виникаючих внаслідок травмуючих ситуацій(три основних напрямки організації ефективної допомоги потерпілим в результаті екстремальних подій, основні психопрофілактичні засоби).

 

«Соціальна робота»

Соціальна робота як професія, наука та навчальна дисципліна. Визначення соціальної роботи. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна.

Історія соціальної роботи.Підходи до визначення відліку історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Історія фахової соціальної роботи за кордоном. Історія фахової соціальної роботи в Україні.

Цінності та етичні принципи соціальної роботи.Значення етики для соціальної роботи. Фахові цінності та принципи в соціальній роботі. Моделі прийняття рішень та професійні межі в соціальній роботі. Міжнародні та українські етичні стандарти соціальної роботи.

Політико-правові засади соціальної роботи.Соціальна робота та її соціально-політичний контекст. Соціальна робота і соціальна політика. Правове регулювання соціальної роботи за кордоном. Українське законодавство, що регулює питання соціальної роботи.

Ролі соціального працівника. Професійні ролі та їх класифікація. Практичні ролі соціальних працівників. Посередницькі ролі соціальних працівників. Адміністративні ролі соціальних працівників. Ролі, пов’язані з аналізом політики й розвитком систем.

Спілкування соціальних працівників і клієнтів. Професійне спілкування у соціальній роботі. Моделі комунікації. Спілкування як взаємодія. Механізми соціальної перцепції. Емпатійне спілкування.

Методи соціальної роботиМетодологія соціальної роботиСоціологічні методи соціальної роботи.Психолого-педагогічні методи соціальної роботи.Використання правових методів у соціальній роботі.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...