Електричні травми – це часткові ураження тканин і органів: електричні опіки, знаки і електрометалізація шкіри. Електричні опіки виникають при протіканні через тіло струму більш 1А.

Електричні удари – це ураження живих тканин електричним струмом. Вони можуть викликати судорожне скорочення м'язів без втрати свідомості, із втратою свідомості, без ураження чи з ураженням роботи серця й органів дихання, а також клінічну смерть. Клінічна смерть – це перехідний стан організму від життя до смерті.

Фактори, що обумовлюють результат впливу при электротравмі

1. Основним вражаючим фактором є величина струму, що протікає через людину.

Установлені такі граничні струми:

не відпускний, що спричиняє ледь відчутне роздратування при проходженні через організм (0,6...1...…1,5мА при змінному струмі частотою 50 Гц і 5...7...…7мА при постійному струмі);

що не відпускає, викликає при проходженні через людину нездоланні судорожні скорочення м'язів руки, у якій затиснутий провідник (10...15 мА при перемінному струмі частотою 50 Гц і 50...80 мА при постійному струмі);

фібриляційний, що викликає при проходженні через організм фібриляцію серця, тобто різночасне хаотичне скорочення волокон серцевого м'яза, при якому порушується кровообіг (100 мА при перемінному струмі частотою 50 Гц і 300 мА при постійному струмі).

Гранично допустимий струм через людину не повинний перевищувати: 0,3 мА при змінному струмі частотою 50 Гц; 0,4 мА – 400 Гц і 1 МА при постійному струмі. При високій температурі (вище 25 ⁰С) і великої вологості (відносна вологість повітря більше 75%) допустимий струм варто зменшити в три рази.

2. Опір тіла людини складається з опору шкіри в місцях контактів (Ск і Rк) і опору внутрішніх органів (R_в). Опір шкіри залежить від її стану (чиста – брудна, суха – волога, наявність ушкоджень), площі і щільності контактів. Опір тіла людини обернено пропорційний прикладеній напрузі. При розрахунках умовно вважають, що опір тіла людини активний лінійний і дорівнює 1000 Ом.

3. Напруга на людину впливає на результат ураження, визначаючи опір тіла і струм, що протікає. Гранично допустима напруга на людину при нормальному (не аварійному) режимі електроустановок не повинна перевищувати наступних значень: 2В при змінному струмі частотою 50 Гц, 3 В – 400 Гц і 8 В при постійному струмі. При високій температурі і високій вологості, аналогічно допустимому струму, допустиму напругу варто зменшити в три рази.

4. Рід і частота струму. Найбільш небезпечними для людини є струми частотою 20 – 200 Гц. З підвищенням і зниженням частоти небезпека ураження зменшується і цілком зникає при частотах вище 400 кгц, хоча високочастотні струми можуть викликати опіки. Постійний струм менш небезпечний (у 4 – 5 разів ніж перемінний).

5. Велике значення має тривалість протікання струму, при збільшенні якого опір і опоро здатність організму зменшуються.

6. На результат ураження впливає шлях струму через тіло людини.

Можливих шляхів (петель струму) багато, однак найбільш часто зустрічаються такі: права рука – ноги, ліва рука – ноги, рука – рука, нога – нога. Найбільш небезпечні випадки проходження струму через голову і грудну клітину.

7. Небезпека впливу струму залежить від індивідуальних особливостей людини (маси і фізичного розвитку), а так само від стану нервової системи і всього організму. Велике значення має «фактор уваги», що послаблює небезпеку струму.

8. На результат ураження впливає навколишнє середовище. Відповідно до Правил обладнання електроустановок приміщення розділяються на три категорії:

8.1. Приміщення з підвищеною небезпекою. Вони характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку: вологість (відносна вологість повітря перевищує 75 %); струмопровідного пилу (металевого чи вугільного), струмопровідних підлог (металевих, земляних, залізобетонних і ін.); високої температури (температура повітря перевищує або періодично більше однієї доби + 35 ^о С).

8.2. Особливо небезпечні приміщення. Вони характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють особливу небезпеку: особливої вогкості (відносна вологість повітря близька до 100 %); хімічно активного чи органічного середовища (постійно або протягом тривалого часу містяться агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладення або цвіль, що руйнують ізоляцію і струмопровідні частини електроустаткування); одночасно двох чи більше умов підвищеної небезпеки.

8.3. Приміщення без підвищеної небезпеки. У них відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку.

2. Основні причини электротравматизму від електричних факторів на виробництві такі:

- допуск до роботи осіб, що не мають кваліфікаційної групи, не знають класифікації приміщень і зовнішніх установок по ступені небезпеки ураження електричним струмом;

- виконання роботи без зняття напруги, засобів колективного й індивідуального захисту, монтерського інструмента;

- нерегулярна перевірка ізоляції, заземлень, занулення, засобів індивідуального захисту і монтерського інструмента;

- застосування в особливо небезпечних приміщеннях підвищеної небезпеки напруг вище 42В;

- зневага ПУЕ;

- струмопровідні частини знаходяться на доступній висоті (нижче 2,5 м) чи незахищені;

- незаземлені, незануленні і не мають захисних вимикачів струмопровідні конструкції (корпуса і каркаси електрифікованого інструмента, устаткування, розподільних пристосувань, магнітних пускачів, кнопок «Пуск» і «Стоп», сталеві труби електропроводок і інших пристосувань);

- невміле надання першої допомоги людині, що потрапила під вплив електричного струму.

Фактори неелектричного характеру.

Важкість ураження електричним струмом людини при довгій тривалості його дії викликається наступним:

- із збільшенням часу проходження струму через організм людини опір тіла зменшується (через зволоження шкіри від поту), тому струм збільшується;

- із збільшенням часу впливу струму на організм людини зменшуються захисні сили організму, що протидіють електричному струму.

2.1. Основні причини электротравматизма від неелектричних факторів на виробництві такі:

- допуск до роботи осіб без медичного огляду;

- допуск до роботи без наряд-допуску;

- нерегулярне навчання, атестація і переатестація персоналу;

- відсутність засобів індивідуального і колективного захисту.

3. Воно небезпечно з точки зору удару людини, що стосується елементів, що знаходяться під високим потенціалом, хоча струми не значні (10^-6 –10^-8 А). Захист: заземлення всіх металевих частин, устаткування, де можлива електризація (R_з £ 100 Ом); використання індивідуальних захисних засобів (електропровідне взуття – на шкіряній підошві, на струмопровідній гумі, із заклепками, що не іскряться при ударі);

нейтралізатори статичної електрики (іонізують повітря).

4. Захистом від напруги, що може з'явитися на корпусах електричних установок, є захисне заземлення – влаштовується в трифазних мережах з ізольованою нейтраллю при напрузі менше 1000 В; і напрузі більше 1000 В з будь-яким режимом нейтралі і являє собою з'єднання з землею неструмопровідних частин, що можуть виявитися під напругою. Ціль захисного заземлення – знизити напругу між корпусом і землею до безпечної величини. В установках U< 1000 В, опір заземлення R_з£ 4 Ом.

Занулення влаштовується в мережах із глухозаземленною нейтраллю напруги £ 1000 В (з'єднання корпуса з нульовим проводом).

Принцип дії: перетворення замикання на корпус в однофазне коротке замикання.

Ціль: забезпечити відключення електроустановок з порушеною ізоляцією.

5. Захистом людини від дотику до струмопровідних частин є:

а) ізоляція – чим більше, тим краще і R ізоляції не повинне бути менш 0,5 МОм;

б) блокування – зняття напруги при спробі проникнення до струмопровідних частин без відключення напруги;

в) мала напруга – напруга живлення ручного електроінструмента не повинна перевищувати 42 В (приміщення 1-й категорії – 36 В, 2-й – 12 В);

г) індивідуальні захисні засоби за ступенем надійності поділяються на:

основні (дозволяють торкатися до струмопровідних частин);

додаткові (підсилюють дію основних).

В установках з напругою більш 1000 В:

а) основними є діелектричні штанги і кліщі;

б) додатковими є монтерський інструмент з ізолюючими ручками, діелектричні рукавички, боти, калоші, ковбики, ізолюючі підставки.

В установках з напругою менш 1000 В:

а) основні – діелектричні рукавички і монтерський інструмент з ізолюючими ручками;

б) додаткові – діелектричні боти, калоші, килимки, ізолюючі підставки.