Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Правові засади забезпечення якості продукції і товарів

Виробництво якісної продукції є обов'язком кожного товарови­робника. Від якості продукції залежать попит на неї споживачів, реалізація та одержання прибутку, конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках.

За загальним уявленням, якість продукції - це сукупність споживчих властивостей товарів, продуктів, що забезпечують пе­вні потреби населення та народного господарства відповідно до її призначення.

У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповіда­льність за їх порушення» зазначено, що якість продукції -це сукупність властивостей, які відображають безпечність, новиз­ну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, есте­тичність, екологічність продукції та надають їй здатності задово­льняти споживача відповідно до її призначення.

Визначення поняття якості наводиться також у Міжнародному стандарті 180 9001-87: якість - це сукупність властивостей, харак­теристик продукції чи послуги, що надають цим властивостям мо­жливість задовольняти обумовлені потреби, які передбачаються ста­ндартами серії 9000. Система якості повинна функціонувати та­ким чином, щоб забезпечити впевненість у тому, що протягом пев­ного часу після її використання не виявляться недоліки.

Серед правових актів, що стосуються якості, визначним є За­кон «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини». Цей закон установлює правові засади забезпечення якості і безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади і виробниками, продавцями (постачальниками та спожи­вачами) під час розроблення, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспорту­вання, реалізації, використання.

Законом України «Про стандартизацію» визначено, що стандартизація - це діяльність, яка полягає у встановленні положень для загального та багаторазового застосування відпо­відно до наявних чи можливих завдань з метою досягнення оп­тимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і послуг їх функціональному призначенню, усунення бар'єрів у торгівлі та сприяння науково-технічному співробітництву.

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання, незалежно від форми власності та видів діяльності, на органи державної влади, а також на відповід­ні громадські організації.

Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали, фарма­цевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування, бухгал­терського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти, сфера дії яких установлюється відповідними законами. Законодавство України у сфері стандартизації складається із Закону України «Про стандартизацію» та інших нормативно-правових актів.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси, послуги, мате­ріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, про­цедури, функції, методи чи діяльність.

Законом України «Про стандартизацію» визначена мета стан­дартизації. Вона полягає в забезпеченні безпеки для життя і здо­ров'я людини, тварин, рослин, збереженні майна, охороні довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів націо­нальних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації їхньому призначенню, сприянні усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.

Державна політика у сфері стандартизації базується на та­ких принципах:

- забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розроб­ленні стандартів та вільного вибору ними видів стандар­тів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

- відкритості і прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції віт­чизняних виробників;

- доступності стандартів та інформації про них для корис­тувачів;

- відповідності стандартів законодавству;

- адаптації до сучасних досягнень науки й техніки з ураху­ванням стану національної економіки;

- пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнарод­них та регіональних стандартів;

- дотримання міжнародних та європейських правил і про­цедур стандартизації;

- участі в міжнародній (регіональній) стандартизації.

Одне з чільних місць у системі забезпечення якості продук­ції та безпеки споживача посідає інститут юридичної відпові­дальності (насамперед, цивільно-правової та адміністративної, а вже потім і кримінальної).

Таку відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоро­в'ю або майну споживача, на рівні законів установлено, зо­крема, Законом «Про захист прав споживачів», Декретом Ка­бінету Міністрів України «Про державний нагляд за додер­жанням стандартів, норм та правил та відповідальність за їх порушення», а на рівні локальної правотворчості - умовами конкретних договорів, конкретних контрактів купівлі-прода-жу, контрактації, міни, кредиту під заставу майбутнього вро­жаю, ф'ючерсних та інших угод.

Законом України «Про захист прав споживачів» (ст. 17), зокрема, установлено майнову відповідальність за шкоду, заподі­яну товарами (роботами, послугами) неналежної якості. Відпові­дно до нього шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну спо­живача товарами, що містять недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачена більш висока міра відповідальності. Право вимагати відшкодування за­подіяної шкоди визначається за кожним потерпілим спожива­чем, незалежно від того, перебував він чи ні в договірних відноси­нах із виробником. Таке право зберігається протягом установле­ного терміну служби (терміну придатності).

Згідно з п. 4 ст. 17 Закону «Про захист прав споживачів», виробник несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здо­ров'ю або майну споживача, у зв'язку з використанням матері­алів, обладнання, приладів, інструментів та інших засобів, необ­хідних для виробництва товарів, незалежно від рівня його науко­вих і технічних знань.

Недолік - окрема невідповідність товару вимогам норматив­них документів, умовам договорів або вимогам, що ставляться до нього, а також інформації про товар, яка надана виробником (виконавцем, продавцем).

Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільово­го призначення, або який не може бути усунутий цим спожива­чем, або для його усунення необхідні великі затрати праці й часу, або він робить товар іншим, ніж передбачено договором, або про­являється знову після його усунення (преамбула Закону «Про захист прав споживачів»).

Під час здійснення контролю за якістю продукції, матеріалів, сировини, що постачаються, працівники підприємства керуються положеннями Інструкцій про порядок прийняття продукції ви­робничо-технічного призначення й товарів народного споживан­ня за кількістю та якістю.

Інструкція П-6 застосовується в тих випадках, коли стан­дартами, технічними умовами або іншими обов'язковими пра­вилами не встановлений інший порядок приймання продук­ції та товарів.

В Інструкції П-7 визначені методи перевірки продукції, по­рядок направлення постачальнику виклику його представни­ка для участі в прийманні продукції та складанні акта в разі виявлення нестачі, некомплектності, невідповідності продукції та інших порушень.

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...