Попит на продукцію монополіста і його гранична виручка.

ТЕМА 10: Монопольний ринок

Ознаки і різновиди монополій.

Попит на продукцію монополіста і його гранична виручка.

Максимізація прибутку фірми-монополіста.

Довгострокова рівновага монопольного ринку.

Порівняльний аналіз монополії і досконалої конкуренції.

Поведінка монополії: монопольне ціноутворення, цінова дискримінація.

Державне регулювання монополії і антимонопольне законодавство.

Ознаки і різновиди монополій

Модель досконалої конкуренції, яку ми розглядали на минулій лекції, вважається ідеальною ринковою структурою, тобто такою, що рідко зустрічається в реальній економіці. Дуже часто на практиці порушується одна чи більше умов досконалої конкуренції і таким чином формуються ринки, які отримали загальну назву “ринки недосконалої конкуренції”. Найсуттєвішою рисою таких ринкових моделей є здатність учасників тим чи іншим способом впливати на ринкову ціну.

Сьогодні ми розглянемо один із типів ринку – монополію, виробники на якому мають найбільшу ринкову владу.

Характерні ознаки монополії:

1. Весь галузевий випуск здійснює одна фірма. Тому при монополії поняття галузь і фірма є синонімами.

2. Продукція монополіста є унікальною, тобто не має близьких замінників.

3. Потреба в ціновій і неціновій конкуренції відсутня.

4. Монополіст має можливість впливати на ціну, змінюючи обсяг продажу продукції, тобто він є “ціноутворювачем”.

5. Входження на ринок нових фірм блоковано.

Ринок, на якому строго витримуються усі вищеназвані умови, називається чистою монополією. Чисту монополію також можна вважати ідеальною моделлю ринку. Тобто, чиста монополія і досконала конкуренція є крайніми ідеальними елементами спектру ринкових структур, між якими розташовані усі інші реальні моделі ринку.

Однією з передумов виникнення монополії є наявність перешкод (бар’єрів) для входження в галузь для фірм – потенційних конкурентів. Основні бар’єри для виходу на ринок:

1. Виключні права на випуск певної продукції чи надання послуг, отримані від держави у вигляді ліцензії.

2. Патенти та авторські права, які забезпечують правовий захист інноваційних продуктів від несанкціонованого їх використання конкурентами.

3. Власність на пропозицію певного виробничого ресурсу.

4. Економія на масштабі виробництва, яка є характерним явищем для певних галузей.

5. Необхідність великого стартового капіталу.

6. Високі транспортні затрати або взагалі нетранспортабельність окремих товарів і послуг створюють умови для існування місцевих монополій , сфера діяльності яких обмежується окремим регіоном.

7. Нечесна конкуренція.

Розрізняють монополії чисті, закриті, відкриті, природні.

Чиста монополія –модель ринку, на якому присутній єдиний виробник продукції. Чиста монополія рідко зустрічається в реальному економічному житті.

Закрита монополія захищена від конкуренції юридичними бар’єрами (ліцензіями, патентами).

Відкрита монополія виникає тоді, коли фірма вперше виходить на ринок з новою продукцією, яка не має ніякого правового захисту.

Природна монополія – це галузь, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму, коли одна фірма обслуговує ринок загалом. Тобто, природна монополія виникає в тих галузях, в яких мінімально ефективний масштаб виробництва співпадає з галузевим попитом (транспортування газу і електроенергії, постачання води, телефонний зв’язок, залізничний транспорт). В таких галузях конкуренція недоцільна із суспільної точки зору.

Приклади монополій: компанія Де Бірс - видобуток і продаж алмазів, ВО “Іскра” (м.Львів) – лампи розжарювання 25-100 Вт, ВО “Ватра” – деякі види промислових світильників; місцеві підприємства, які надають комунальні послуги – “Тернопільводоканал”, “Тернопільміськгаз”, “Тернопільобленерго”, природні монополії державного масштабу: НАК “Нафтогаз України”, Укрзалізниця, Укртелеком.

Дискримінація першого ступеня

Дискримінація першого ступеня, або абсолютна цінова дискримінація здійснюється монополістом шляхом встановлення кожному споживачеві ціни на рівні його готовності платити за це благо. Іншими словами, відбувається продаж кожної одиниці блага за її ціною попиту. Графічна ілюстрація такого виду цінової дискримінації показана на рис. 10.8.

Рис.10.8. Цінова дискримінація 1-го ступеня

Монополіст продає першу одиницю блага за максимальною ціною Р₁, другу одиницю за Р₂ і т.д. Здавалося б останньою одиницею, яку б він запропонував би на ринку , є одиниця Q_М, яка відповідає обсягу, максимізуючому прибуток монополіста без застосування дискримінації. Проте за дискримінації фірмі-монополісту вигідно збільшити виробництво і продаж продукції понад обсяг Q_М до тих пір, поки ціна кожної наступної одиниці є більшою граничних витрат. Найнижча ціна, за якою монополіст може реалізувати останню одиницю продукції беззбитково для себе, дорівнює ціні Р_К – ціні конкурентної рівноваги. Таким чином, продавши обсяг Q_К, монополіст отримує прибуток, що чисельно дорівнює площі трикутника ВР_КЕ_К. У випадку не застосування дискримінації виробник отримав би лише прибуток, який відповідає площі прямокутника Р_МЕ_М АР_К. Отже дискримінація забезпечила збільшення прибутку монополіста за рахунок перерозподілу надлишку споживача ВР_МЕ_М на користь монополіста та отримання додаткового надлишку виробника Е_МАЕ_К. Негативним наслідком цінової дискримінації першого ступеня є зменшення надлишку споживачів до нуля. До позитивних рис абсолютної дискримінації є збільшення ринкового обсягу з Q_M до Q_K, тобто збереження на ринку споживачів з низькою купівельною спроможністю.

Явище цінової дискримінації 1 ступеня на практиці зустрічається рідко і є скоріше теоретичною моделлю. Найбільш вдалим прикладом такої дискримінації могло бути призначення лікарем, який практикує в невеликому містечку і знає доходи своїх пацієнтів, різних цін за прийом і лікування в залежності від їх здатності платити.

ТЕМА 10: Монопольний ринок

Ознаки і різновиди монополій.

Попит на продукцію монополіста і його гранична виручка.