Історія виникнення електронних інформаційних ресурсів бібліотек

Трансформація економічного і соціального життя, що відбувається під суттєвим впливом інформаційних технологій, зумовила широке використання знань та ідей, які людство накопичувало протягом століть, тому інформаційна діяльність стає невід’ємною частиною його діяльності. Інформатизація держав передбачає саме ефективне використання знань, інтегрування можливостей і досвіду світового глобального економічного середовища, вимагає об’єднання зусиль усього міжнародного співтовариства.

В умовах сьогодення можна виділити кілька рівнів нормативно-правових документів, які регулюють створення, впровадження та доступ до електронних інформаційних ресурсів: міжнародні, державні, міжвідомчий, відомчий та контрольно-управлінський (регламентуючі документи створені конкретною бібліотекою).

На міжнародному рівні це – міжнародно-правові угоди: «Загальна декларація про права людини», «Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурологічні права», «Декларація про права людини та верховенство права в інформаційному суспільстві», «Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства» та ін.; міжнаціональні програми та документи: Програма ЮНЕСКО «Інформація для всіх», модельний Бібліотечний кодекс для держав – учасників СНД, Угода про створення системи міжбібліотечного абонементу держав – учасників СНД та ін.

На державному рівні це – Конституція України (ст. 34, пункт 2 ст. 41 та ст. 54) [1]; «Про бібліотеки і бібліотечну справу» [3], «Про електронний документ та електронний документообіг» [4], «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про інформацію» [5], «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства на 2007-2015 рр.» та ін.; Національна програма інформатизації; Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні»; Державна цільова національно-культурна програма створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека – ХХІ» [18]; Типові правила користування бібліотеками в Україні, затверджені наказом Міністерства культури і мистецтв України № 275 від 05.05.1999 .

Контрольно-управлінський – створені бібліотеками внутрішні регламентуючі документи: правила користування (конкретною) бібліотекою, правила користування електронними ресурсами (конкретної бібліотеки), внутрішні регламенти, інструкції, методичні рекомендації з формування електронних інформаційних ресурсів, тощо.

Загалом в цій сфері існує близько 3000 нормативно-правових актів –законів, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, указів Президента, міжвідомчих та відомчих нормативних актів.

Усі вищеозначені нормативно-правові документи передбачають: вільний доступ до електронних інформаційних ресурсів, захист авторського права в інформаційно-пошукових системах, створення та розвиток інформаційних бібліотечних ресурсів в інформаційному суспільстві.

Проте в сучасну електронну епоху практична діяльність бібліотек значно випереджає норми права, що зафіксовані в діючих нормативно-правових актах, тому на сьогодні основні проблеми застосування українського законодавства в бібліотеці як одному із суб'єктів правовідносин, пов'язані з інтенсивним формуванням і розвитком електронного середовища. У зв'язку з цим бібліотекам в останні роки доводиться самостійно вирішувати наступні проблеми:

• забезпечення нормативно-правового обґрунтування створення та функціонування різноманітних інформаційних ресурсів;

• регулювання прав власників, врегулювання взаємовідносин власників і користувачів електронними бібліотечно-інформаційними ресурсами;

• вирішення питань авторського права, що стосуються доступу користувачів до повнотекстової інформації;

• забезпечення авторського права при електронному доступі до повнотекстових документів, копіюванні та оцифруванні документів, що зберігаються у фондах тощо.

Одним з пріоритетів розбудови інформаційного суспільства в Україні є прагнення забезпечити кожному вільний доступ до інформації та знань.

Важливими соціальним інституціями, які забезпечують зберігання, накопичення та доступ до інформації та знань, є бібліотеки і архіви, які виконують також важливу суспільно-комунікативну функцію, будучи одним із базових елементів культурної, наукової, освітньої та інформаційної інфраструктури.

В Україні функціонує понад 40 тисяч бібліотек різних систем і відомств та форм власності. В той же час 32 відсотки сільських населених пунктів України не мають жодної бібліотеки, що призводить до виникнення "інформаційної нерівності" між окремими регіонами та різними верствами населення. Крім того, переважна частина книжкових фондів у бібліотеках України фізично зношені та морально застарілі, щорічне поповнення фондів при нормі відповідно до міжнародних стандартів у 10 відсотків становить лише 1,6 відсотка, лише 9 відсотків бібліотек у сільській місцевості мають комп'ютери, а середня кількість комп'ютерів на одну публічну бібліотеку по країні становить 0,3, доступ до Інтернету читачам надають 2,5 відсотків від загальної кількості публічних бібліотек, а власний веб-сайт мають 0,8 відсотка таких бібліотек. Для порівняння у 2007 році у США 99,7 відсотків публічних бібліотек надавали громадянам доступ до Інтернету.

Роботи щодо електронних бібліотек було розпочато у США у 80-х рр., у Великобританії – на початку 90-х рр. минулого століття. Зазвичай такі роботи розпочиналися з виконання проектів невеликими групами спеціалістів, але протягом кількох років такі проекти набували статусу національних програм та міжнародних проектів. Прикладами можуть слугувати проект створення ЕБ для країн «великої сімки», до участі в якому було запрошено і Росію, програми «DLI» у США та «eLib» у Великобританії. В Японії ведуться роботи з реалізації проекту «Електронні бібліотеки 21 століття». У Німеччині створюється ЕБ «Global-Info».

Організація управління інформаційними ресурсами припускає створення норм і механізмів, що забезпечують:

– координацію діяльності з формування інформаційних ресурсів;

– визначення повноважень і відповідальності стосовно інформаційних ресурсів органів державного управління, органів місцевого самоврядування, підприємств і установ;

– визначення порядку фінансування і фінансової звітності зі створення і ведення інформаційних ресурсів;

– організацію реєстрації й обліку інформаційних ресурсів як майна;

– контроль використання інформаційних ресурсів і надання їх у доступ;

– контроль захисту і збереження інформаційних ресурсів.

Будь-яка сучасна бібліотечна колекція нині вже неможлива без двох рівноправних складових: колекції друкованої (традиційної, як ми її називаємо) і колекції електронної: локальних чи віддалених електронних ресурсів (електронних книг, електронних журналів, баз даних, цифрових навчальних чи наукових матеріалів тощо).

Провідні бібліотеки світу засвідчують, що електронні ресурси складають вже понад 50% їхніх колекцій, а придбання паперових книг та журналів швидкими темпами скорочується на користь електронних.

Кількість університетських бібліотек України, що створюють та використовують електронні ресурси теж невпинно зростає. Перший досвід з'явився одразу з появою комп'ютерів, Інтернету, і особливо Веб, але системна робота розпочинається лише з кінця 1990-х років. Згадаємо: перший консорціум бібліотек України з використання віддалених електронних ресурсів було створено в 1999 p., коли за грантом Міжнародного фонду "Відродження" було організовано річний (згодом пролонговано на 2 роки) доступ до 400 електронних журналів видавництва Springer для бібліотек. До Консорціуму увійшло 98 бібліотек різних типів і видів (передусім університетських) з різних куточків України. Координатором консорціуму була Наукова бібліотека НаУКМА[28, c.20].

Досить успішним був проведений тоді міжнародний семінар "Електронні журнали - бібліотекам України", організований Науковою бібліотекою НаУКМА спільно з видавництвом Springer та Британською Радою в Україні, що фактично став першим професійним зібранням для бібліотек України з проблематики використання наукових електронних журналів. Статистика використання журналів тоді була досить низькою, фактично лише 10-15 бібліотек скористалися можливістю освоєння «нового продукту», в більшості ж книгозбірень використання за рік було від нуля до 10-20 статей.

З початку 2000-х років в Україні діє Асоціація «Інформатіо-Консорціум», до якої приєднувались в різні роки ті бібліотеки країни, які передплачували електронні ресурси (починаючи з EBSCO) та спільно вчилися з ними працювати. «Інформатіо» - перший офіційно зареєстрований в Україні, як громадська організація незалежний консорціум бібліотек, є членом Міжнародного консорціуму eIFL.net («Електронна інформація для бібліотек», що об'єднує понад 50 країн Європи, Азії та Африки),що дає змогу отримувати значні знижки у передплаті ресурсів. Слід відзначити численні тренінги та навчання, проведені «Інформатіо», а з 2004 року Консорціум організовує також щорічні тематичні конференції, які стали для багатьох справжньою школою в опануванні теми.

У 2002-2007 роках в Україні досить успішно було реалізовано проект INTAS «Доступ до електронних журналів для вчених нових незалежних держав». Проект забезпечував науковців України (через бібліотеки) оперативною науковою інформацією з електронних журналів відомих європейських видавництв Springer (включаючи Kluwer) (понад 1200 назв) та Blackwell Science (понад 400 назв), бази даних (Zentralblatt Mathematik) та сервісу доставки документів (передусім, статей з журналів колекції Національної бібліотеки в галузі науки та технологій в Ганновері (Німеччина)[35, c.6]. На час завершення проекту в ньому брало участь 234 бібліотеки

України: академічні, університетські, обласні, публічні, науково-технічні та координатором цього проекту була вже згадувана Національна бібліотека в галузі науки та технологій в Ганновері (Німеччина) та Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія». Статистика використання вже була значно кращою, серед цих журналів такі відомі назви: Anatomy and Embryology, Applied Microbiology and Biotechnology,Applied Physics,Archives of Microbiology, Bioprocess and Biosystems Engineering, Colloid and Polymer Science, Computational Statistics, Computing, Computing and Visualization in Science, Current Microbiology, Ecosystems, European Journal of Applied Physiology, European Physical Journal, European Radiology, Information Systems and e-Business Management, International Journal of Biometeorology, Journal of Biological Inorganic Chemistry, Journal of Economics,

Knowledge and Information Systems, Public International Law, Theory of Computing Systems, World Journal of Urology та багато інших. Ретроспектива журналів - за останні 10 років, але видавництво Springer пропонувало тоді й "глибокий архів" на свої журнали, починаючи з першого числа першого року випуску (ця послуга не входила до проекту iNTAS, але була доступна за окрему плату). Blackwell Science через систему Blackwell Synergy забезпечував доступ до 278 журналів з колекції STM (наука, техніка, медицина). Серед цих журналів найпопулярнішими були Acta Radiologica, Acta Zoologica, Birth: issues in Perinatal Care, Animal Genetics та ін. Усі статті

журналів обох видавництв були доступні в повному тексті в HTML із зв'язками зі змістом, посиланнями, довідками тощо, а також в PDF-форматі для зручності в роздрукуванні[39, c.32].

Працювали також зв'язки за посиланнями, ключовими словами та інформацією про авторів з іншими базами даних, наприклад PubMed (MEDLINE), ISL чи ADS (в Blackwell Science), що також значно допомагало в пошуку необхідної інформації. Була можливість попереднього перегляду статей (OnlineEarly), в окремих е-журналах статті вже почали з'являтися ще до їхньої публікації в друкованому журналі. З'явилась й унікальна можливість налаштувань для кожного користувача, адміністрування власної персональної сторінки: пошук лише в необхідних журналах або публікаціях вибраних авторів, чи можливість отримання електронною поштою змісту певних журналів тощо. Проект пропонував також доступ до Бібліотеки електронних журналів (Elektronische Zeitschriftenbibliothek - EZB): брами до більш ніж 4000 назв відомих електронних журналів різних видавництв з різних галузей наук. Було організовано також доступ до бази даних Zentralblatt Mathematik – наукова бібліографічна база даних з математики, що містила біля 2 млн. анотацій з 2300 журналів та серійних видань - усі джерела математичної літератури у світі. За статистикою використання, в перший повний рік реалізації проекту (2003 p.), наприклад, було завантажено лише близько 6000 статей журналів видавництва Springer (з них 3221 - Інститутом прикладних проблем механіки і математики ім.Підстригана НАН України, а 1482 – Інститутом математики НАН України). У 2005 р. бібліотеками України було "скачано" вже 50043 статті. Серед лідерів у використанні – Харківський університет радіоелектроніки (7926 статей), НДІ прикладних проблем механіки та математики НАН України (7382), НДІ проблем ендоекології (5849), Харківський політехнічний інститут (4160), Національний університет ім. Т. Г. Шевченка (3810), Донецький національний технічний університет (2713), НДІ фізики НАН України (2456), НДІ теоретичної фізики НАН України (1106), НДІ кібернетики НАН України (1100) та ін. Зафіксовано активну участь приблизно 30% зареєстрованих бібліотек-учасників проекту. Серед найбільш популярних журналів (за кількістю завантаження повних текстів статей): Journal of Sol-Gel Science and

Technology (1700 статей), Diseases of the Colon & Rectum (1202), Journal of Analytical Chemistry (1081), Catalysis Letters (1040), Acta Mathematica Hungarica (930), Journal of Materials Science (897), Topics in Catalysis (869), Applied Physics A: Materials Science & Processing (783), Pharmaceutical Research (783), Monatshefte fur Chemie/Chemical Monthly (761), Annals of Operations Research (738), Mathematical Programming (729), Czechoslovak Mathematical Journal (691), Breast Cancer Research and Treatment (682), Communications in Mathematical Physics (526)[39, c.33].

Використання журналів видавництва Blackwell мало значно нижчі показники статистики використання, відповідно 634 статті в 2003 р. і біля 7000 у 2005 р.

Слід зазначити, що в середовищі електронних ресурсів саме бібліотечні консорціуми починають відігравати вирішальну роль. Крім вищезгаданої Асоціації «Інформатіо- Консорціум» та двох консорціумів, організованих на час дії проектів МФВ та INTAS, в кінці 2000-х років було організовано ще кілька: Національною бібліотекою України ім. Вернадського для мережі академічних бібліотек системи НАН України і Асоціацією УРАН – для окремих університетів, що входять в Асоціацію[35, c. 7].

З 2009 року в Україні реалізується ще один проект ElibT Jkr, який теж, безумовно, сприяє активізації створення та використання електронних ресурсів в бібліотеках та університетах. Проектом теж створено Консорціум

університетських та академічних бібліотек України (станом на кінець 2011 р. – 17 учасників), які спільно працюють над організацією доступу та використанням електронних ресурсів, навчаннями користувачів, створенням відкритих електронних архівів – репозитаріїв.

Накопичений певний досвід бібліотек України у роботі з електронними ресурсами засвідчив, що необхідність впритул замислитись: управління колекцією електронних ресурсів у бібліотеці – досить складний процес, який потребує чіткого розуміння життєвого циклу електронних ресурсів в бібліотеці, системної та планомірної організації роботи з такими ресурсами, вироблення технологій щодо їх відбору, узгодження ліцензії, каталогізації, популяризації, аналізу статистики використання.

Отож, лише у 2011 році «визріло» перше відповідне дослідження проблематики. Пілотне дослідження, проведене в лютому-липні 2011 р. Науковою бібліотекою Національного університету «Києво-Могилянська академія» у співпраці та на замовлення Проекту ELibUkr «Електронна бібліотека України», Міжнародного консорціуму «Електронна інформація для бібліотек» - EIFL, Асоціації «Інформатіо-Консорціум» та Української бібліотечної асоціації.

Входження України в інформаційне суспільство супроводжується зростанням соціальної ваги бібліотек, підвищенням їх статусу як інформаційного й суспільного інституту. Внесок бібліотек у розвиток освіти та науки постійно зростає. Зокрема, через поширення нових, дискантних, технологій. З розвитком інформатизації електронні ресурси впродовж короткого часу стали важливою альтернативою інформаційних джерел на традиційних носіях передусім через зручність доступу до них, зберігання, копіювання та використання.

Електронні інформаційні ресурси відіграють значну роль у забезпеченні інформаційних потреб користувачів (абонентів) бібліотек. Розвиток суспільства, становлення ринкової економіки, побудова демократичної правової держави передбачає інтенсифікацію процесу інформатизації України. Широке використання сучасних комп'ютерних технологій, методів обробки інформації, засобів телекомунікацій надасть пересічному громадянину можливість вільного доступу до потрібної інформації суспільно-політичного, правового, соціального характеру незалежно від місця перебування користувача, його віддаленості від місця збереження необхідних даних. Використання дистантних технологій сьогодні набуває дедалі більшого поширення в Україні.

Унікальність Інтернету полягає в інтерактивності - користувач мережі може як знайти інформацію, що його цікавить, так і запропонувати свою інформацію. Фактично кожен користувач у будь-якій точці земної кулі, де є доступ до мережі, може відкрити власну сторінку чи сайт будь-якої тематики й вигляду.

Використання потенціалу електронної інформації переводить інформаційно-аналітичну й управлінську діяльність на рівень, який відповідає вимогам сьогодення. Адже за своїм змістом, обсягами, спрямуванням, структурою електронна інформація є досить розмаїтою, електронні ЗМІ користуються довірою населення, і сьогодні спостерігається помітне збільшення їх впливу на суспільну свідомість. До того ж інтернет-видання дуже вигідно відрізняються від друкованих видань та телебачення можливістю моментального оновлення, тобто вони здатні більш оперативно інформувати суспільство про події. Це створює необхідні умови для підготовки на базі останньої інформаційного підґрунтя для най- оптимальніших управлінських рішень.

Аналіз структури вітчизняного інформаційного онлайн-середовища показує, що 47 % інформації в українській частині Інтернету є інформацією про діяльність суб'єктів господарювання, 16,6 % становлять інформаційно-довідкові ресурси, 14,8 % - розважальна інформація, 4,4 % - інформація про діяльність закладів науки та освіти, 6 % - електронні ресурси ЗМІ, 1,3 % - сервери з інформацією про діяльність органів державної влади та управління.

Бібліотечні сайти завдяки змістовному наповненню, регулярному оновленню, продуманій структурі і зручній навігації стають авторитетними і надійними джерелами інформації. Роль та статус сучасної бібліотеки визначаються здебільшого її можливостями щодо кумуляції, обробки й поширення в часі та просторі онлайнових електронних ресурсів: електронних журналів, електронних книг, баз даних, цілісних електронних бібліотек тощо. Електронна колекція стає такою ж невід'ємною складовою бібліотеки, як і колекція друкована, а останнім часом має тенденцію й до перевищення за обсягами [47].

Головне місце на сайтах бібліотек належить інформаційним ресурсам. Доступ до електронного каталогу бібліотеки сьогодні є невід'ємною складовою інформаційного сервісу, що надається бібліотеками для своїх користувачів. Крім того, інформаційні технології надають можливість бібліотекам забезпечувати пошук за електронними каталогами інших бібліотек, що зручно і значно економить час користувача. Крім каталогів, бібліотеки пропонують найрізноманітніші бази даних – від бібліографічних до повно-текстових і фактографічних.

Електронні інформаційні технології дали можливість розширити спектр завдань, посильних для її фахівці створили карту чинних джерел електронної інформації на території кожної з областей України. Це дало змогу значно збагатити інформаційними матеріалами бюлетень та журнали «Україна: події, факти, коментарі», «Вісті з регіонів», домогтися більшої точності та достовірності оглядових матеріалів. Відповідно до запитів користувачів розширилася тематика матеріалів, з'явилися нові видання.

Отже, на сьогодні існує проблема правового оформлення діяльності бібліотеки в інформаційному середовищі, зокрема, при створенні та використання електронних інформаційних ресурсів бібліотеками України. Це говорить про те, що чинне законодавство, включаючи міжнародні правові акти, застаріло та не враховує бурхливі процеси розвитку інформаційних технологій. Потреба удосконалення та зміни законодавства – це вже об'єктивна реальність, не рахуватися з якою не можна тому одним із першочергових завдань має бути оновлення бібліотечного законодавства, в основу якого буде покладена стратегія інформаційно-комунікаційного розвитку бібліотек, що забезпечить сучасне правове регулювання створення та використання електронних інформаційних ресурсів бібліотеками України. Зокрема, забезпечення нормативно-правового обґрунтування організації, функціонування та використання бібліотечних інформаційних ресурсів; регулювання прав власників і користувачів інформаційних ресурсів; законодавче визначення нових об’єктів авторського права і сумісних прав; визначення правового поля онлайнових бібліотек та мультимедійних творів; гармонізацію законодавства про обов’язковий примірник документів тощо.