Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ф1.Предмет, методи та завдання географії населення.




Ф1.Предмет, методи та завдання географії населення.

Географія населення – це наука про теоретичні закономірності формування і функціонування людських спільнот.

Предмет – геопросторова організація населення.

Об’єкт – населення.

Географія населення використовує практично усі загальнонаукові методи: історичний, індукційний та дедукції, балансовий, порівняльний.

Конкретно-наукові методи географії населення:

- картографічний метод

- математичні методи (використовується для кількісного описання й аналізу окремих аспектів життєдіяльності населення.

- методи класифікації, типізації та періодизації

- соціологічний метод(спостереження, інтерв’ю, анкетування, тестування).

Завдання географії населення:

- аналіз територіальних особливостей чисельності, динаміки і щільності населення;

- географічне вивчення структур населення;

- дослідження режиму відтворення і міграції населення;

- оцінка трудових ресурсів і характеру їх використання;

- аналіз розміщення населення;

- характеристика найбільш яскравих рис побуту, способу життя, освіти, заробітку, грамотності населення.

 

Місце географії населення у системі географічних наук

Географія населення має тісні зв’язки з іншими науковими дисциплінами: демографією, економікою, філософією, етнологією. Сьогодні посилюються зв’язки з соціологією,яка вивчає закони розвитку суспільства.

Географія населення є одним з 4-х головних блоків суспільної географії поряд з економічною, політичною та соціальною географією.

Професор Шаблій виділив 2 групи наукових дисциплін: галузеві та просторові.

Структура географії населення:

- Демографія – географія закономірності природного відтворення населення.

- Етнографія - це наука, яка вивчає культуру і побут народів світу, їхній етногенез, розселення та культурно-побутові взаємозв’язки.

- Географія праці – територіальні закономірності формування працездатного потенціалу.

- Географія розселення – географічні закономірності розміщення населення, формування поселень та їхніх територіальних систем. Геоурбаністика – вивчає міське населення. Георуралістика- вивчає сільське населення.

- Географія міграції – географічні закономірності процесі та їхній вплив на формування кількості, складу поселення та етнокультурних територій.

Географія способу життя – просторові відмінності життєдіяльності людей.

Історія переписів населення у світі

Перші обліки населення відомі з III тис. до Хр. Обліки населення проводили у Давній Месопотамії, Вавилоні, Давньому Єгипті, у Давній Греції та Давньому Римі. В Китаї обліки відомі з ІІ тис. до Хр. Різні форми обліку населення існували у Давній Індії і Японії. Перші переписи мали податкові та військові цілі, тому спочатку описували лише чоловіче населення. Згодом на облік ставили сім»ї з описанням землеволодінь. Усі відомості містилися у спеціальних книгах. У середні віки подібні книги існували майже у всіх країнах Західної Європи. Однак переписи населення проводили зрідка.



Перший організований перепис населення було проведено у Швеції 1750 р. Проте перші переписи мали багато недоліків. У другій пол.. ХІХ ст.. розвинулася теорія переписів. 1846 р. у Бельгії вперше було проведено одноденний перепис. Переписи запровадили у багатьох країнах Америки, Азії і Африки. У ХІХ ст.. розпочалася історія переписів на території України. В Західний Україні перший перепис провели 1859 р. У Східній Україні - 1897 р. Перший всеукраїнський перепис населення провели 5 грудня 2001 р.

 

7. Принципи проведення переписів населення:

· Всезагальність охоплення населення країни. Саме цим переписи відрізняються від інших видів обліку населення. Переписи намагаються проводити у такий період, коли інтенсивність міграції суттєво зменшується.

· Одномоментність перепису означає приуроченість результатів перепису до конкретного моменту, який називається критичним моментом перепису.

· Періодичність проведення переписів є бажаною для провадження регулярного всезагального обліку населення

· Непов»язаність перепису населення з конкретними державними інтересами.

· Єдність програми перепису. Форма та структура переписного листа є однаковими в усіх поселеннях.

· Поіменність перепису, тобто інформацію збирають по кожній особі.

· Безпосереднє отримання даних у населення.

· Принцип самовизначення полягає у збиранні інформації в населення без вимоги підтверджуючих документів.

· Багато країн використовують експедиційний спосіб збирання інформації.

· Централізація управління переписом.

 

Етапи антропогенезу

70 – 30 млн. р. тому – антропоморфні мавпи

7 - 6 млн. р. т. – антропоїдні предки людини – австралопітеки

2,6 млн. р. т. – людина уміла

1,7 млн. р. т. – людина ходяча

500 – 700 тис. р. т. – людина розумна

90 – 30 тис. р. т. – початок расогенезу

Типи відтворення населення

Тип відтворення населення це категорія ,що відображає загальні кількісні та якісні риси відновлення генерацій людей у подібних соціально-економічних та історичних умовах

Виділяють три типи:архетип,традиційний тип,і сучасний.зміна одного типу на інший це демографічний перехід

Архетипвідтворення властивий тим людським спільнотам ,які жили в епоху привласню вальної економіки. Люди використовували лише продовольчі ресурси природних ландшафтіву.Люди повною мірою залежали від ресурсів території проживання, тому зростання кількості населення,очевидно,можливо було лише за умови розширення території проживання і освоєння нових земель.Припускають що рівень народжуваності та смертності був високий,а зростання кількості населення відбувалося дуже повільно

Традиційний типвідтворення панує в аграрних суспільствах. Йому притаманні такі головні риси: висока народжуваність,висока смертність ,зумовлена переважно низьким рівнем життя важкими соціально- економічними умовами,епідеміями інфекційних захворювань,коротка тривалість життя, природний приріст невисокий,повільне зростання кількості населення .

Сучасний типвідтворення населення притаманний індустріальній та постіндустріальній епосі. Населеня на цьому етапі має такі ознаки: низька народжуваність ,невисокий рівень смертності,дуже низький природній приріст, висока середня тривалість життя,незначне зростання кількості населення.

 

 

16. Регіональні особливості динаміки та рівня народжуваності.

У глобальному вимірі рівень народжуваності знижується. Найвищий рівень народжуваності в Африці-38%, в Лат. Амер. -21%, Азії-19%,Океанії-18%, Пн.Америці-14%,найменше значення має Європа-10%.

За один рік у світі народжується 137 млн людей,з них у розвинених-13,5млн,і в країнах що розвиваються124 млн. З допомогою сумарного коефіцієнта можна побачити стійке зниження народжуваності у всіх реіонах світу.

Сьогодні найвищий рівень народжуваності в Центр і Зах Африці,проте за останні 57р.зменшився у 1,3 рази. В Азії рівень народж.зменшився у 2,4 рази.У Лат. Амер. Теж за останні 57 років рівень знизився у 2,3 рази,проте високим залишився у Центральній Америці. В Океаній рівень теж понижується,але взагалом відбувається заміщення поколінь.В Австралії рівень теж понижується,але найнижчим рівнем х-ться Європа(найвищий рівень народжуваності в Європі мають країни Ісландія, Франція, Ірландія, Данія… Уераїна є серед держав з найнижчим рівнем народжуваності

17. Смертність населення.

У 1400 рр від епідемії чуми загинуло 25% населення Землі. Поступово відбувався перехід до іншої структури смертності: внаслідок удосконалення методів господарювання продуктивність сільського господарства зростала, пожвавлювався міжрегіональний обмін продуктами харчування. Отже, кількість харчових продуктів збільшувалася, що позитивно впливало на здоров'я населення. Відбувався прогрес у медичній сфері: під час пошестей запроваджували карантин, згодом почали проводити щеплення людей, навчилися лікувати інфекційні хвороби за допомогою антибіотиків. Умови побуту і праці також покращувалися, особливо у містах, які швид­кими темпами розросталися у Європі.

Перебудова причин смертності у розвинених країнах світу тривала до XX ст., а в країнах, що розвиваються, - до другої половини XX ст.; потім відбувся перехід до сучасного типу смертності, зумовленої ендогенними (внутрішніми) чинниками, тобто біологічним старінням організму. Су­часна смертність зумовлена низкою чинників: рівнем життя, якістю функ­ціонування медичної сфери, санітарною культурою населення, якістю ге­нофонду, станом навколишнього середовища.

Рівень життя визначається умовами праці та побуту людей, забезпе­ченістю якісним житлом, рівнем матеріальних доходів населення, а отже, купівельною спроможністю, забезпеченістю якісними продуктами харчу­вання, одягом, взуттям, можливістю повноцінного відпочинку. Високий рівень життя - головний фактор покращення здоров'я населення, зни­ження смертності серед дітей і працездатних, підвищення середньої три­валості життя. Бідність навпаки цьому не сприяє.

В Україні рівень життя населення ще невисокий. Багато людей мають низькі доходи, отже, регулярно обмежують себе якісними продуктами харчування, чистою питною водою, ефективними дорогими медикамен­тами, відмовляються від відпочинку, тому мають погане здоров'я. Смерт­ність висока.

Якість охорони здоров'я охоплює загальну культуру сфери медичного обслуговування, доступність кваліфікованої медичної допомоги, рівень поширення сучасних методів лікування. Якість обслуговування у закла­дах медичної сфери суттєво впливає на рівень здоров'я населення.

Санітарна культура населення - це ставлення до свого здоров'я, дотри­мання правил гігієни у праці та побуті, міра поширення різних шкідли­вих звичок, рівень охоплення населення різними видами спорту та фізич­ною культурою. Санітарна культура українського населення надзвичайно низька.

Стан природного довкілля може позитивно або негативно впливати на здоров'я населення і визначати рівень смертності. Крім того, існують зо­нальні особливості захворювань: у теплих і дуже вологих районах поши­рена малярія, в тропіках - сонна хвороба, ступінь поширення і види онкозахворювань також мають регіональну специфіку.

Усі перелічені чинники впливають на формування генофонду насе­лення країни. Міграції населення сприяють перерозподілу генофонду. Високорозвинені країни, намагаючись покращити генофонд нації, заохо­чують в'їзд молодих здорових високоосвічених людей.

Смертність, як і народжуваність, завжди зумовлена соціальними чин­никами. Соціальну детермінованість смертності вивчали ще з XVIII ст., коли відбувалося зародження демографічної науки: страхова справа, яка виникла у Західній Європі, вимагала точних відомостей про рівень смерт­ності населення різного віку й різного соціального статусу.

 

18. Дитяча смертність

Сьогодні загальний коефіцієнт смертності вищий у розвинених краї­нах 110%, у країнах, що розвиваються, він становить 8%о. Суттєво відріз­няється повіковий розподіл смертей. У розвинених країнах світу дитяча смертність низька, зокрема у Північній Європі, деяких державах Західної Європи рівень дитячої смертності вдалося знизити до 3-4%о, в Північній Америці - до 5-7%о. Порівняно високим він ще залишається у східноєвро­пейських країнах, особливо в Румунії, Молдові, Росії, Болгарії. В Україні -10,1%о. Переважна більшість смертей у розвинених країнах припадає на покоління старих людей, частка яких у структурі населення висока.

Країни Північної Африки та Західної Азії з невисоким загальним коефіцієнтом смертності (відповідно 7%о і 6%о), величина якого визначається не дуже високою дитячою смертністю, що з року в рік понижується, особливо у Західній Азії. Смертність серед дорослого населення також падає, про що свідчить неухильне зростання середньої тривалості життя: у багатьох ісламських державах вона досягла і навіть перевищила східноєвропей­ський рівень. Проте в ісламському регіоні є винятки - найбідніша краї­на Афганістан з показником смертності 21 %о, ця країна є лідером у світі за рівнем дитячої смертності - 166%о. Подібний розподіл смертності за віковими групами властивий латиноамериканським і східноазійським країнам, однак тут рівень дитячої смертності почав знижуватись значно раніше, а тривалість життя (завдяки поступу у медичній сфері) помітно зростала у кінці XX ст.

Вищий загальний коефіцієнт смертності, в тім числі коефіцієнт дитя­чої смертності, мають країни Південної Азії та Тропічної Африки. Тут три­валість життя низька завдяки впливу екзогенних чинників на смертність в уcix вікових групах. Здебільшого люди помирають від недостатнього хар­чування, нестачі питної води, незадовільних умов життя, а найбільше - від інфекційних захворювань, які важко подолати через бідність державних бюджетів, а отже, нездатність фінансувати медицину. Найвищий рівень смертності зафіксовано в Свазіленді (29%о), Ботсвані (27%о), Лесото (25%о), Сьєра-Леоне (23 %о).

Отож, головним чинником високого рівня смертності в країнах, що розвиваються, є низький рівень життя та медичного обслуговування. В розвинених країнах - деформована вікова структура (старіння населен­ня), а також поширення негативних соціальних явищ - наркоманії, алко­голізму, збільшення дорожньо-транспортних катастроф.

 

Типи сімей

Сім*я-мала група людей ,об’єднана шлюбом чи кровними зв’язками,спільним побутом,бюджетом,які несуть взаємну відповідальність один за одного.Типологію сімей в демографії проводять на підставі:1.)форми шлюбних союзів(за озн.юридичного закріплення громадянський,церковний,консенсуальний,фіктивний.За соц..-етнічними ознаками-ендогамія,екзогамія.За статевими озн.-гетеросексуальний,гомосексуальний.За к-тю членів-моногамія,полігамія.За спільністю побуту,за місцем проживання.2.)розмірів-усі сімї групуються за к-тю членів.Середній розмір сімї обчислюють шляхом ділення заг.к-ті людей ,які живуть у сімях,на к-ть сімей.3.)складу-повна(подружня пара+ діти,або без ідтей)неповна-один із членів подружжя з дітьми.

Поділяють на прості і складін-Прості-особи однієї чи двох генерації.Складні-охоплюють дві або більше простих сімей.

22.Фактори формування віково-статевої структури населення

1.Співвідношення статей при народженні.На кожних 100 дівчаток народжується 104-106 хлопчиків.

2.Статеві відмінності у смертності.У віці до 1 року смертність серед хлопчиків значно переважає.Смертність чоловіків значна у країнах де проводяться воєнні дії,де принижене становище і важкі умови для пологів.

3.Статеві відмінності у процесі міграції населення.Чоловіки малих працездатних груп,їм характерний високий міграційний рух.

На вікову структуру впливає тип відтворення населення,а також міграції і війни.

ф1.Предмет, методи та завдання географії населення.

Географія населення – це наука про теоретичні закономірності формування і функціонування людських спільнот.

Предмет – геопросторова організація населення.

Об’єкт – населення.

Географія населення використовує практично усі загальнонаукові методи: історичний, індукційний та дедукції, балансовий, порівняльний.

Конкретно-наукові методи географії населення:

- картографічний метод

- математичні методи (використовується для кількісного описання й аналізу окремих аспектів життєдіяльності населення.

- методи класифікації, типізації та періодизації

- соціологічний метод(спостереження, інтерв’ю, анкетування, тестування).

Завдання географії населення:

- аналіз територіальних особливостей чисельності, динаміки і щільності населення;

- географічне вивчення структур населення;

- дослідження режиму відтворення і міграції населення;

- оцінка трудових ресурсів і характеру їх використання;

- аналіз розміщення населення;

- характеристика найбільш яскравих рис побуту, способу життя, освіти, заробітку, грамотності населення.

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22; просмотров: 842

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...