Рекреаційні ресурси як основа туристичного потенціалу

Рекреаційні ресурси - це сукупність об'єктів і явища природного і антропогенного походження, що сприяють відпочинку, оздоровленню та лікуванню людини. Вони можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг. Серед різноманітних природних благ, які використовують для різних видів рекреації( оздоровчої, відпочинкової, пізнавальної чи розважальної) можуть бути мінеральні джерела, сприятливі кліматичні умови, узбережжя озер і морів, мальовничі ландшафти, заповідники і національні парки, порожисті річки, круті шпилясті вершини та багато іншого. Визначні пам’ятки історії, архітектури, релігії, культури і мистецтва також різко підвищують сукупний рекреаційний потенціал території. Однак використання рекреаційних ресурсів залежить ще й від належної інфраструктури – транспортного освоєння території, закладів розміщення ( готелів, мотелів та ін.), громадського харчування тощо.Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності.
2). Розрізняють:природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти. Соціально-економічні рекреаційні ресурси - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території. Поняття "рекреаційні ресурси" включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, ми прийшли висновку, що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал.

37) туризм як важливе соціально-економічне значення

Туризм як важливе соціально-економічне явище сучасності підкоряється об'єктивним законам розвитку людського суспільства. Він активно впливає на життєдіяльність суспільства і в той же час залежить від суспільства, стану розвитку його продуктивних сил і виробничих відносин. Туризм здійснює позитивний вплив на розвиток суспільства та його значення: - політичне - як фактору миру та співдружності; - економічне - як джерела одержання прибутків, надходження коштів, збільшення валового національного продукту, стимулу розвитку багатьох суміжних галузей господарства, створення робочих місць і розбудови регіональних економік;- культурно-виховне - як одного із засобів піднесення культурного рівня людини та суспільства в цілому, духовного збагачення, збереження історичної пам'яті народу та його культурного спадку; - соціально-демографічне - як фактору оздоровлення суспільства, продовження активного життя людини тощо.

Попри велике позитивне значення туризму для розвитку суспільства він може також мати негативний вплив на суспільне життя. Іноді туризм може загрожувати здоров'ю людей. Це особливо характерно для спортивного туризму з активними засобами пересування, тут травми - не рідкість, а іноді мають місце фатальні випадки. Як і наслідки взаємодії туризму та суспільства, так і розвиток туризму в цілому залежать від комплексу умов - природно- географічних, історико-політичних, соціально-економічних, демографічних, що склалися у суспільстві, і чинників, що їх визначають. Останні прийнято поділяти на зовнішні та внутрішні. В Україні туризм поступово набуває значення важливого соціально-економічного чинника в житті країни, що активно проявляє свої функції.

38) музейний туризм як складова культурно-пізнавального туризму

Музейний туризм - різновид туризму, специфіка якого полягає у використанні туристського потенціалу музеїв і територій, які до них прилягають. Музей - це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини. За своїм профілем музеї поділяються на такі види: історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві тощо. У 1946 році була створена міжнародна організація ICOM (International Council of Museums) для підтримки та розвитку діяльності музеїв. Ця організація включає в себе понад 27 000 учасників з 115 країн світу і тісно працює з ЮНЕСКО та іншими міжнародними організаціями.Співробітництво музеїв і туризму ґрунтується на формуванні системи історико-культурних і природних територій. Розвиток цих територій забезпечується акумульованим у музеях історико-культурною спадщиною, що виступає як чинник соціокультурно-го і туристського розвитку окремих регіонів. Перед організаторами музейного туризму стоїть ряд специфічних завдань: визначення туристської спеціалізації музею і формування постійного туристського потоку в музеї, складання туристської програми і маршруту, формування пакету рекламної продукції, пошук нових джерел фінансування. 1. Музей Ватикана, Ватикан 2. Лувр, Париж, Франція 3. Британський музей, Лондон, Великобританія 5. Прадо, Мадрид, Іспанія6. Метрополітан, Нью-Йорк, США

Закон України про туризм

Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування;
- турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; - туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною.

Музеї Львова

У Львові працюють понад 40 музеїв. Серед них: Львівський історичний музей, другий за розмірами історичний музей України^[1]; Національний музей, одна з найвизначніших^[2] в Україні скарбниць українського мистецтва, заснована митрополитом Шептицьким; Львівська галерея мистецтв, один з найбагатших музеїв України, очолюваний відомим мистецтвознавцем Борисом Возницьким^[3]; Етнографічний музей, єдиний такого типу в Україні; Національний меморіал «Тюрма на Лонцького», перша в Україні в'язниця-музей. Популярними у туристів є також «Шевченківський гай», Аптека-музей, «Арсенал», Палац Потоцьких та інші. У Львові також багато галузевих музеїв, як, наприклад, музеї пива, пошти, друкарства, скла, релігії тощо. Є також певна кількість меморіальних будинків-музеїв, присвячених видатним мешканцям міста. Природознавчий музей, який володіє однією з найбагатших у Східній Європі експозицій, сьогодні закритий на реконструкцію. Загалом, музейні фонди Львова нараховують 36,5 тисяч експонатів, у 2009 році музеї міста відвідало 366,5 тисяч осіб

То саме шо і 25