Форми, засоби і методи фізичного виховання учнів

Успішність виконання завдань фізичного виховання учнів спеціальних шкіл залежить від багатьох факторів. Основні з них – правильна організація режиму дня учнів, повноцінне харчування, додержання гігієнічних вимог, проведення лікувальних та профілактичних заходів, систематичне загартовування дітей повітрям, сонцем, водою, кваліфіковане проведення занять фізичною культурою. У школі практикуються різні форми занять фізичної культури. Основна форма проведення фізичного виховання, в школі – уроки фізкультури. Важливе місце в режимі дня відведено заходам з фізичного виховання: ранковій гімнастиці, фізкультхвилинам на уроках та під час підготовки домашніх завдань, праці в майстернях, рухливим іграм на повітрі, прогулянкам, заходам щодо загартування дітей.

У позаурочний час проводиться фізкультурно-спортивна робота, а саме: заняття фізкультурних гуртків, спортивних секцій, туристичні походи, лижні вилазки, спортивні змагання і свята. У загальній системі роботи з фізичного виховання учнів спеціальної школи велику роль відіграють заняття лікувальною фізкультурою. При цьому всі згадані вище заходи з фізичного виховання мають бути узгоджені між собою і становити єдину систему. Корекційно-оздоровчий вплив усіх видів занять фізкультурою, значною мірою залежить від правильного добору засобів (тобто фізичних вправ, ігор) і методів, які ефективно сприяють корекції вад розвитку учнів.

Для здійснення корекції вад розвитку учнів спеціальної школи в процесі занять фізичною культурою слід додержувати деяких вимог.

1. Виходячи з того, що заняття з фізичної культури повинні сприяти насамперед загальному фізичному розвитку і зміцненню здоров’я учнів, а також враховуючи, що компенсаторні можливості нервової системи аномальної дитини залежать від загального стану організму, від його тренованості й реактивності, заняття з фізичної культури слід будувати так, щоб вони всебічно впливали на організм дитини, зміцнювали її здоров’я, сприяли правильному розвитку всіх функцій і органів, водночас — корекції вад розвитку аномальних дітей.

2. Оскільки в учнів школи на фоні загального недорозвинення моторики найбільше уражені ті рухи, виконання яких потребує значної аналітико-синтетичної діяльності центральної нервової системи, на заняттях з фізичної культури слід застосовувати такі вправи і методи, що позитивно впливають на всі ланки рухового апарату і розвиток усіх рухових якостей і при цьому достатньо впливають на найбільш уражені ділянки.

3. Враховуючи особливості пізнавальної діяльності учнів, заняття з фізичної культури слід будувати так, щоб стимулювалась розумова діяльність учнів під час оволодіння руховими вміннями, а також розвиток регулюючої функції мови в рухових діях учнів, щоб у процесі занять розвивалось уміння самостійно організовувати складні рухові дії.

4. Слід враховувати й те, що корекція і розвиток рухів учнів здійснюється ефективно одночасно з формуванням у них рухових умінь і навичок, потрібних для життя і трудової діяльності. Організовуючи форми занять з фізичної культури, слід керуватись названими вище основними положеннями корекційної роботи [4; 5; 17].

Серед різних форм роботи з фізичного виховання учнів центральне місце займають уроки фізкультури. На уроках в певній системі й послідовності застосовуються передбачені програмою різні фізичні вправи та ігри, підібрані з урахуванням вікових і специфічних особливостей аномальних дітей. У молодших класах допоміжної школи урок поділяється на такі частини: вступну, підготовчу, основну й заключну. Це зумовлюється тим, що для успішного проведення уроку з учнями молодших класів велике значення має правильна організація дітей на початку уроку.

Розглянемо особливості методики уроків фізкультури, яка враховує вимоги корекції, спільні для учнів молодших класів. Підбираючи матеріал на кожний урок та визначаючи методи його вивчення, слід враховувати, що виконання оздоровчих, виховних, освітніх і корекційних завдань має бути взаємопов’язаним. Для цього вправи добирають у такому поєднанні, щоб достатньо впливати на загальний фізичний розвиток, зміцнювати здоров’я аномальних дітей і водночас здійснювати безпосередній корекційно-оздоровчий вплив на вади їх розвитку.

Наприклад, поєднувати на уроці вправи, які всебічно впливають на організм, із спеціальними вправами, спрямованими на корекцію типових вад розвитку рухів учнів перших-других класів (вправи для розвитку диференційованих рухів пальців, вправи на точність рухів тощо). Крім того, для учнів з порушенням будови тіла, вадами постави, з тяжкими розладами моторики підбирають вправи лікувальної фізкультури для виправлення тієї чи іншої вади. Так, для сутулих дітей підбирають вправи для правильного держання тіла, вправи для зміцнення м’язів спини (виси на гімнастичній стінці, вправи з гімнастичними палками, вправи в положенні лежачи тощо).

Діти з плоскостопістю виконують вправи, які сприяють корекції цієї вади (ходьба з опорою на зовнішній край стопи, із сильно зігнутими пальцями, у положенні сидячи супінація стоп та захвачування стопами предметів: м’ячів, кубиків, гімнастичних булав тощо). Індивідуальні вправи лікувальної фізкультури, як правило, проводяться в основній частині уроку. Для цього вчитель ставить таких учнів окремо і призначає індивідуальні вправи кожному з них. Під час уроку вчитель змінює вправи, ускладнює їх, стежить за правильністю їх виконання. Беручи до уваги те, що в учнів на фоні загального недорозвинення моторики найбільше вражені рухи, виконання яких потребує значного психічного напруження, слід застосовувати вправи та прийоми, що сприяють розвитку всіх ланок рухового апарату і водночас достатньо впливають на найбільш уражену ділянку моторики, а саме: на розвиток у дітей тих психомоторних функцій, на основі яких здійснюється доцільна побудова рухових дій.

Спеціальними дослідженнями доведено, що розвитку в учнів здатності керувати своїми рухами сприяють фізичні вправи, які потребують чіткої просторової і часової регуляції рухів та регуляції м’язових зусиль і в яких для учнів очевидний зв’язок між напрямом, розміром, швидкістю, силою руху і його результатом [35; 37; 40].

Для учнів молодших класів з успіхом можна застосувати з цією метою метання в ціль з невеликої відстані (до 5 м), стрибки на точність приземлення, кидання м’яча на підлогу чи в стіну з такою умовою, щоб він відскакував на певну відстань, та ін. Щоб правильно виконувати їх, учні повинні чітко сприймати самі рухи й результати рухів, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між характером руху і його результатом і на підставі цього вносити відповідні корективи для вдосконалення наступних рухів. Такі вправи сприяють не тільки тренуванню функцій рухового апарата, а й розвивають і вдосконалюють у розумово відсталих дітей ті процеси вищої нервової діяльності, на основі яких здійснюється побудова рухових дій.

У процесі виконання таких вправ в учнів виробляються узагальнені вміння доцільно будувати рухові дії для розв’язання рухових завдань.

Враховуючи особливості пізнавальної діяльності та характер порушень моторики учнів допоміжної школи, навчальний процес на уроках фізкультури слід будувати так, щоб стимулювати розумову діяльність учнів, щоб вони в процесі виконання вправ та ігор пізнавали власні рухи, диференціювали їх за розміром, напрямом, швидкістю, силою, осмислювали спосіб виконання фізичних вправ, розв'язували розумові завдання, пов’язані із самостійною організацією цілеспрямованих рухових дій, вправлялись у виконанні рухів за словом учителя.

На основі спеціальних досліджень та вивчення передового досвіду виділено ряд методичних прийомів, що ефективно сприяють активізації розумової діяльності учнів допоміжної школи в процесі занять з фізичної культури та виправленню вад їх розвитку. Ці методичні прийоми можна об’єднати в такі групи: 1) прийоми, спрямовані на сприймання учнями власних рухів та їх диференціювання: 2) прийоми, що спонукають учнів до самооцінки своїх рухових дій; 3) прийоми, що сприяють вихованню в учнів самостійності в організації рухових дій; 4) прийоми, що сприяють розвитку регулюючої функції мови в рухових діях аномальних дітей [15; 21; 23].

Розглянемо, як застосовуються названі вище прийоми на заняттях з фізичної культури.

1) Під час виконання фізичних вправ увагу учнів слід спрямовувати на сприймання власних рухів. Досвід свідчить, що учні більше зосереджують свою увагу на сприйманні власних рухів тоді, коли вони повторюють вправу, точно додержуючи напряму, амплітуди й темпу виконання. Спочатку цей прийом можна застосувати під час виконання простих вправ, наприклад, повторити однакову позу, поставити два рази руки в однакове положення з контролем зором і без нього, виконати два рази декілька послідовних рухів і руками й ногами тощо. Потім можна використовувати більш складні вправи: кинути кілька разів м’яч на однакову відстань або кинути кілька разів м’яч на однакову висоту (м’яч кидається не в повну силу), стрибнути два-три рази на однакову відстань та ін.

Завдяки таким прийомам виконання фізичних вправ учні мають «відчути» рухи під час першого виконання, щоб потім їх так само відтворити. Розвиткові в аномальних дітей диференціації рухів сприяє такий прийом, коли під час повторення фізичної вправи змінюється яка-небудь особливість її виконання. Наприклад, чергується виконання однієї вправи в повільному, середньому й швидкому темпах, розслаблено і з м’язовим напруженням, плавно і переривчасте, змінюється амплітуда й напрямок рухів. При цьому увага учнів спрямовується на особливості виконання вправ. Це сприяє розвиткові рухових відчуттів і виробленню вміння розрізняти напрямок, силу, швидкість, плавність, амплітуду рухів. Завдяки такій варіативності виконання фізичних вправ учні допоміжної школи привчаються точніше сприймати й регулювати свої рухи.

2) Прийоми, що спонукають учнів до аналізу й оцінки своїх рухів, застосовуються під час виконання різних вправ і на різних етапах оволодіння вправою. На початковому етапі навчання вправи слід ставити перед учнями завдання стежити за своїми рухами, помічати й виправляти помилки. У тих випадках, коли учень сам не може знайти помилку, учитель допомагає йому. Він вказує на помилку, показує ще раз, як правильно виконувати вправу, і таким чином дає учневі зразок, за яким той відтворює рухи. Самооцінка учнями своїх рухів застосовується як під час виконання простих вправ (перевірити, чи правильно підняті руки, поставлена нога, прийняте вихідне положення та ін.), так і під час виконання складних рухів . Названі вище методичні прийоми сприяють подоланню розумової інертності учнів допоміжної школи під час виконання фізичних вправ. Такі прийоми спонукають учнів аналізувати свої рухи, знаходити та усувати помилки, осмислювати спосіб виконання вправ. У дітей виробляється звичка стежити за своїми рухами і контролювати їх виконання.

3) В учнів виробляється вміння самостійно організовувати рухові дії тоді, коли вони, оволодіваючи вправами та іграми і осмислюючи спосіб їх виконання, одночасно вправляються в самостійній організації цих рухових дій. Особливу увагу слід приділяти вихованню в учнів самостійності в організації колективних дій, таких, як рухливі й спортивні ігри, виконання ранкової гімнастики, фізкультхвилин. Вироблення в учнів уміння самостійно організовувати колективні ігри, проводити ранкову гімнастику й фізкультхвилини сприяє значному піднесенню всієї фізкультурно-масової роботи. Маючи організаторські навички, учні самі проводять ігри.

4) На заняттях з фізичної культури застосовуються методичні прийоми, спрямовані на подолання однієї з характерних вад розумово відсталих дітей: невміння достатньо регулювати свої рухові дії за допомогою мови.

Спеціальними дослідженнями доведено, що виправленню цієї вади сприяють окремі види фізичних вправ переважно за словом учителя (у певному поєднанні з показом), промовляння учнями назв рухів, з яких складається вправа, перед її виконанням, словесний звіт про виконану вправу [15; 21; 23].

Широке використання слова для керівництва руховими діями учнів на уроках фізкультури значно підвищує розумову активність учнів допоміжної школи, сприяє кращому пізнанню та осмисленню своїх рухів, подоланню вад регулюючої функції мови в розумово відсталих дітей і збагаченню їх активним словниковим запасом. Завдяки засвоєнню учнями допоміжної школи назв рухів полегшується педагогічне керування руховими актами за допомогою слова і в інших видах їх діяльності (навчальній, трудовій).

Формування в учнів уміння виконувати фізичні вправи за словом – важлива умова для розвитку в них здатності регулювати різні рухові дії за допомогою мови (зовнішньої і внутрішньої). Цим розв’язується не тільки освітнє завдання, а й корекція вад розумового розвитку учнів допоміжної школи, зокрема корекція вад регулюючої функції мови в руховій діяльності.

Аналіз уроку фізкультури включає такі розділи:

1. Оцінка умов проведення уроку: місце проведення уроку, обладнання, одяг і взуття учнів і вчителя, кількість і якість інвентарю, санітарні умови місць занять. 2. Оцінка плану уроку: відповідність матеріалу уроку програмі даного класу, чіткість визначення освітніх, виховних, корекцій-них завдань і правильність їх поєднання, відповідність змісту уроку його завданням, відображення в плані дозування фізичного навантаження, розподіл часу між частинами уроку. 3. Оцінка проведення уроку: додержання плану проведення уроку, причини, що зумовили зміни в проведенні уроку, відповідність методів проведення уроку, фізичне навантаження, щільність уроку, дисципліна учнів, виховна робота на уроці, методи організації діяльності учнів (фронтальний, потоковий, груповий, індивідуальний), страховка і допомога, оцінювання успішності. 4. Здійснення диференційованого та індивідуального підходу з урахуванням характеру вад розумового й фізичного розвитку учнів їх віку, статі. 5. Стиль роботи вчителя: мова, тон звертання до учнів, темп проведення уроку, точність і чіткість показу вправ і поз, правильність вибору місця для показу, виправлення помилок учнів, вимогливість, використання активу учнів. 6. Висновок: як виконано завдання уроку, успішність здобуття учнями знань і умінь, корекційно-виховний вплив уроку, загальна оцінка уроку [14; 17; 19].

Лікарський контроль за фізичним вихованням учнів

Фізичне виховання в умовах допоміжної школи найбільш ефективне тоді, коли воно проводиться на основі даних лікарського контролю. Лікар допоміжної школи виконує роботу, пов’язану з фізичним вихованням учнів: 1. Проводить поглиблене медичне обстеження всіх учнів і заповнює їх індивідуальні медичні картки. 2. Здійснює медичні спостереження за процесом занять фізичною культурою. 3. Контролює заходи щодо загартування учнів. 4. Відбирає дітей для занять лікувальною фізкультурою і контролює проведення цих занять. 5. Проводить санітарно-освітню роботу з питань фізичного виховання учнів допоміжної школи.

Для проведення лікарських обстежень учнів кожна допоміжна школа повинна мати медичний кабінет і необхідні прилади та обладнання. Учителі й вихователі повинні знати фізичний стан кожного учня свого класу, групи. Це дасть можливість правильно підбирати й дозувати вправи та ігри, а також регулювати фізичне навантаження на учнів. Медичні спостереження за процесом занять фізичною культурою проводить лікар школи протягом навчального року. Він стежить за додержанням вимог до розкладу уроків, зокрема фізичної культури, та правильною організацією заходів з фізичного виховання в позаурочний час, контролює санітарно-гігієнічний стан місць, де проводяться заняття з фізкультури, перевіряє правильність дозування фізичних і психічних навантажень на учнів під час занять спортом. Лікар веде спостереження за всіма формами занять з фізичної культури: ранковою гігієнічною гімнастикою, іграми та прогулянками, уроками фізкультури, заняттями гуртків і секцій, заняттями лікувальною фізкультурою.

Молодший шкільний вік є досить сприятливим для корекції недоліків розвитку, і чим скоріше почнеться виправлення дефекту, тим швидше та успішніше його буде усунуто.

Правильна постановка фізичного виховання на початковому етапі навчання розумово відсталих дітей має суттєве значення ще й тому, що робота з фізичного виховання, зокрема, з корекції рухів, починаючи з 1-го класу, здійснює значний вплив на вироблення в учнів правильних навичок письма, малювання, а у подальшому – і професійно-трудового навчання. Корекція недоліків розвитку розумово відсталої дитини у процесі фізичного виховання здійснюється шляхом впливу на дитину з метою покращення загального стану її здоров'я та активізації всіх функціональних можливостей організму, з одного боку, та вибіркового впливу з метою виправлення та розвитку ушкодженої функції чи органу, з іншого боку [21; 22; 23; 24].

Загальний вплив фізичних вправ на організм дитини виражається в тому, що: сприяють підвищенню життєдіяльності всього організму, покращують обмін речовин, кровообіг, дихання, тонізують діяльність центрального та периферичного відділів нервової системи, позитивно впливають на стан кістково-м'язового апарату, сприяє покращенню загального стану організму аномальної дитини, підвищують розумову та фізичну працездатності, збільшують компенсаторні можливості центральної нервової системи, мають освітній та оздоровчий вплив, вплив на розвиток та виправлення окремих рухів, виправлення деформацій та відхилень у формі тіла, попередження недоліків будови тіла, що можуть виникати в учнів у зв'язку з тривалим сидінням за партою (викривлення хребта, асиметрія плечей, деформація грудної клітини), корекції недоліків та удосконалення моторики учнів спеціальної школи. Така активізація діяльності усього організму і, у першу чергу, центральної нервової системи є важливою умовою успішного навчання та подолання недоліків розумово відсталої дитини.

Фізичне виховання та фізичний розвиток дітей з порушеннями інтелекту повинно бути спрямоване на вирішення завдань двох типів:

1. Завдання, загальні для всіх установ.

Загальні завдання: зміцнення здоров'я дитини, забезпечення розвитку гармонійного його статури, правильна постава; закріплення потреби в різних видах рухової діяльності; розвиток рухів, рухових якостей, фізичної та розумової працездатності; тренування сердечно-судинної та дихальної систем; загартовування організму.

2. Специфічні завдання, спрямовані на корекцію, компенсацію та попередження відхилень у фізичному розвитку, обумовлених характером порушень.

Специфічні завдання: створення спеціальних умов, що стимулюють фізичний розвиток дитини в цілому; профілактика простудних та інфекційних захворювань; здійснення системи корекційно-відновлювальних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення основних рухів, фізичних якостей і на попередження вторинних відхилень у фізичному розвитку. Корекційна спрямованість має пронизувати всю роботу з фізичного виховання дітей з порушеннями інтелекту, в тому числі і при здійсненні спільних завдань.

Фізичне виховання проводиться в повсякденному житті і на спеціальних заняттях. У режимі дня виділені спеціальні заходи, спрямовані на фізичне виховання дітей: режим харчування і сну, ранкова гімнастика (зарядка), прогулянка, що гартують і гігієнічні процедури.

У «Програмі виховання і навчання розумово відсталих дітей» передбачені спеціальні заняття з фізичного виховання, які проводяться 3 рази на тиждень у всіх вікових групах. Велике місце у розвитку основних і ритмічних рухів відводиться також на заняттях з музичного виховання. У корекції фізичного розвитку дітей з порушеннями інтелекту важливу роль відіграє створення режиму рухової активності. Сюди входить проведення ранкової гімнастики, рухливих ігор на прогулянках у ранковий і вечірній час, використання рухливих видів роботи на всіх заняттях у вчителя-дефектолога та вихователя [3; 5; 11].

Поряд з розвитком загальних рухів велике місце в корекційній роботі вчитель-дефектолог відводить розвитку і вдосконаленню ручної моторики. Особлива увага приділяється розвитку Узгодженості дій обох рук, розвитку хапальних рухів, дитина вчитися хапати і утримувати різні предмети: великі - двома руками, дрібні – однією рукою. Крім того, вчитель-дефектолог приділяє велику увагу розвитку і вдосконаленню у дітей дрібних рухів рук і пальців. У цих цілях використовуються ігри та вправи з формування наслідування рухам рук дорослого, а в подальшому театралізовані ігри для рук.

Висновки до розділу І

Усе вищезазначене дає можливість стверджувати, що для забезпечення максимального фізичного, психічного, мовленнєвого та соціального розвитку дитини з розумовою відсталістю у процесі формування комплексної корекційної програми необхідним є використання засобів фізичного виховання.

Фізичне виховання у допоміжній школі є досить важливою ділянкою роботи, спрямованою на всебічний розвиток дітей з особливими потребами і на підготовку їх до праці. Друга особливість полягає у тому, що для успішного здійснення корекційно-розвивальних завдань у процесі фізичного виховання слід враховувати наявні у дітей відхилення у фізичному та психічному розвитку. Для цього необхідна тісна взаємодія у роботі педагогів та медичних працівників школи. Третя особливість полягає у застосуванні спеціально дібраних засобів та методичних прийомів, які найбільшою мірою сприяють корекції недоліків і у той же час сприятливо впливають на загальний фізичний розвиток дітей.

Корекційна спрямованість фізичного виховання визначає і його специфіку у допоміжній школі. Фізичне виховання учнів спеціальної школи здійснюється у єдності з іншими напрямами виховання і є органічною частиною усієї навчально-виховної роботи школи. Особливого значення у корекції дефектів та розвитку всієї особистості аномальної дитини набуває правильна постановка фізичного виховання у молодших класах. На початковому етапі навчання закладається фундамент для подальшого розвитку дітей, вироблення у них навичок основних рухів та формування постави.

Від фізичного виховання у молодших класах спеціальної школи багато в чому залежить розвиток усієї особистості аномальної дитини в тому числі і її розумовий розвиток.

Спеціально підібрані засоби й методичні прийоми найбільш ефективно сприяють корекції вад і водночас позитивно впливають на загальний фізичний розвиток дітей. У спеціальній школі застосовують різні форми занять фізичною культурою: уроки фізкультури, заходи з фізичного виховання в режимі дня (ранкова гімнастика, фізкультхвилини, рухливі ігри на повітрі, прогулянки), фізкультурно-масову роботу (гуртки, походи, змагання, фізкультурні свята), заняття лікувальною гімнастикою.

РОЗДІЛ ІІ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ