Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Домогосподарство як суб'єкт фінансових відносин

Фінанси населення – один із важливих елементів фінансової системи. Формування і використання фінансових ресурсів громадян безпосередньо пов'язане з розвитком інших елементів фінансової системи: державних фінансів, фінансів підприємств і установ, розвитком банківської системи, страхування та ін. Фінанси громадян відіграють в такій системі провідну роль, оскільки розвиток системи в цілому, як правило, підпорядкований забезпеченню інтересів громадян, їх груп і об'єднань. В економічній теорії з метою відображення діяльності окремих громадян та їх груп використовується термін «домогосподарство».

Домогосподарство – унікальне соціально-економічне утворення, основа життєдіяльності будь-якого суспільства. У ньому концентруються всі аспекти людського життя: біологічні, соціальні, економічні; а основою завжди була, є та залишається сім'я – засноване на шлюбі і кровному зв'язку об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту і взаємною відповідальністю.

Найбільш уживане визначення домогосподарства таке. Домогосподарство – сукупність фізичних одиниць-резидентів, що мають спільні економічні інтереси, функції, поведінку і джерела фінансування.

При проведенні Всеукраїнського перепису населення 2001 р. використовувалось визначення домогосподарства як сукупності осіб (або однієї особи), які спільно проживають в одному житловому приміщенні (його частині), ведуть спільне господарство (мають спільні витрати на утримання житла, харчування тощо), повністю або частково об'єднують та витрачають кошти: ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або не перебувати в них.

З погляду системи національних рахунків, домогосподарства є одним є одним із п'яти інституційних секторів національної економіки (поряд з нефінансовими та фінансовими корпораціями, сектором загального державного управління та некомерційними організаціями). Система національних рахунків дає визначення домогосподарства як невеликої групи людей, що проживають в одному помешканні, повністю або частково об'єднують свої доходи і майно, спільно споживають певні види товарів і послуг.

Загальним у всіх цих визначеннях є спільне проживання та спільний побут. Спільне проживання і ведення побуту передбачають спільні витрати, тобто члени домогосподарства повинні мати спільний бюджет для задоволення своїх потреб (при цьому наявність споріднення або свояцтва не передбачається).

Принципова відмінність між поняттями «домогосподарство» і «сім'я» полягає в тому, що домогосподарство ширше за своїм складом за рахунок осіб, які ведуть загальне із сім'єю домашнє господарство, але не пов'язані з членами сім'ї відносинами спорідненості. З цих міркувань, одна людина, котра живе окремо, не вважається сім'єю, проте її діяльність із самостійної організації побуту є домогосподарством, яке може складатися з однієї або кількох сімей. З огляду на те, що у сім'ях живе близько 85 % людей і домогосподарство, на відміну від сім'ї, може складатися з однієї особи, можна стверджувати, що у домогосподарствах проживає фактично все населення країни.

Згідно з аналізом моделі кругообігу домогосподарство можна визначити як економічну одиницю, яка складається з однієї або кількох осіб, постачає економіку ресурсами і використовує отримані кошти для задоволення матеріальних та інших потреб.

Основна характеристика сектору домогосподарств в умовах ринкової економіки полягає в тому, що цей сектор є основним споживачем ринкових та неринкових продуктів і послуг, а також власником факторів виробництва (земля, праця, капітал). Він формує пропозицію робочої сили і попит на матеріальні блага та послуги, в обмін отримує дохід, одна частина якого споживається, а інша зберігається у формі заощаджень або може бути використана як інвестиції. Сектор домашніх господарств у рамках його економічної діяльності поділяють на підсектори: наймані працівники; роботодавці; самостійно зайняті працівники; отримувачі доходу від власності та трансфертів.

Загалом фахівці виокремлюють чотири основні функції домогосподарств:

1) постачальницьку, яка полягає у постачанні на відповідні ринки праці, капіталу та інших ресурсів;

2) виробничу, суть якої полягає у виробництві готової продукції та наданні послуг, забезпеченні ними ринку (сільськогосподарська продукція, ремонтні, ремісничі та інші послуги, сімейний бізнес);

3) споживчу, що зумовлена самою природою домогосподарства, яке є основним споживачем товарів і послуг на ринку;

4) заощаджу вальну (інвестиційну), яка має місце за умови неповного використання поточних доходів на споживання.

Домогосподарство як специфічний суб'єкт господарювання має відповідну мету, яка за своєю значимістю поділяється на головну (стратегічну) і проміжну, підпорядковану головній (тактичну). Загальна мета ведення домогосподарства – досягнення високого рівня облаштування домашнього побуту і підвищення матеріального достатку. Інші цілі домогосподарства можуть відрізнятися залежно від ціннісних орієнтацій, ресурсів і можливостей сім'ї.

Головною метою домогосподарства можуть бути: розвиток будь-якого виду домогосподарської діяльності, організація індивідуального підприємництва, накопичення сімейних заощаджень, будівництво житла, купівля автотранспорту тощо. При цьому проміжна (тактична) мета ставиться задля досягнення головної (стратегічної).

Основними завданнями домогосподарств в умовах економіки ринкового типу є такі:

ü прогнозування на близьку та віддалену перспективи змін у потребах з урахуванням демографічних зрушень у складі сімей та домогосподарств;

ü прогнозування змін у бюджеті домогосподарства;

ü планування діяльності членів домогосподарства;

ü планування і контроль за змінами у сімейному бюджеті;

ü відстежування економічної кон'юнктури у змінному навколишньому економічному середовищі;

ü ведення обліку доходів і витрат.

В Україні налічується близько 17023 тис. домогосподарств, з яких більше 69% проживає у містах, 31% – у сільській місцевості. Частка домогосподарств у кінцевому використанні валового внутрішнього продукту становить близько 60 %.

Поняття фінансів населення

Фінанси наседення – один із важливих елементів фінансової системи, оскільки формування і використання фінансових ресурсів населення безпосередньо пов'язане з розвитком інших складових фінансової системи (державних фінансів, фінансів підприємств і установ), розвитком банківської системи, страхування та ін.

Виникнення фінансів домогосподарств відбувається на другій стадії відтворювального процесу – стадії розподілу вартості валового внутрішнього продукту. Члени домогосподарства отримують первинні доходи у вигляді заробітної плати, доходів від здійснення підприємницької діяльності, від особистого підсобного господарства, від власності. Участь домогосподарств у вторинному розподілі (перерозподілі) валового внутрішнього продукту і національного доходу реалізується при сплаті членами домогосподарств податків та інших обов'язкових платежів, завдяки чому вони набувають права отримувати вторинні доходи у вигляді пенсій, стипендій, допомог, інших трансфертних платежів.

Фінанси домогосподарств – сукупність економічних відносин, що виникають при утворенні, розподілі та використанні грошових доходів, заощаджень і грошових фондів громадян та їх сімей з метою задоволення особистих потреб домогосподарств.

Фінанси домогосподарств функціонують у грошовій формі, тому що грошові доходи у вигляді заробітної плати, пенсій та допомог, а також натуральні доходи, оцінюються у національній грошовій одиниці. Оскільки розподіл та використання доходів домогосподарств здійснюються у грошовій формі з використанням фондів грошових коштів, то фінанси домогосподарств мають всі ознаки фінансових відносин.

Соціально-економічна сутність фінансів домогосподарств виявляється через розподільну, регулюючу, контрольну та інвестиційну функції. У більш загальному вигляді ці функції відповідають двом основним завданням: забезпеченню життєвих потреб сім'ї і розподілу.

Функція забезпечення життєвих потреб домогосподарства визначає реальні умови життя членів домогосподарства і залежно від типу економічної системи (адміністративно-командна, ринкова, змішана) володіє різними характеристиками.

Розподільна функція втілюється у тому, що національний дохід, який припадає на частку окремого домогосподарства, розподіляється між усіма його членами (як неповнолітніми, так і працюючими або непрацюючими), тим самим забезпечуючи безперервність процесу відтворення робочої сили як одного з факторів виробництва. При цьому суб'єктами є всі його члени, а об'єктом – наявний дохід домогосподарства – частина сукупного доходу, що залишається у розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів. На практиці розподільна функція фінансів домогосподарств реалізується у відносинах між певним домогосподарством та іншими сферами або ланками фінансової системи (зокрема бюджетами, позабюджетними фондами, фінансами підприємств), утворюючи первинні і вторинні доходи; а також у межах одного домогосподарства у процесі розподілу сукупного доходу домогосподарства між його членами, формуючи таким чином відокремлені грошово-фінансові міні-фонди.

Внутрішніми грошовими потоками домогосподарства є потоки, які виникають між його учасниками з приводу формування і використання сімейних грошових фондів, що мають різне цільове призначення

Домогосподарства підтримують численні й різноманітні фінансові зв'язки з усіма секторами економіки, тому аналіз фінансового стану домогосподарств неможливо здійснювати ізольовано від фінансів інших секторів економіки, особливо від фінансів держави.

Населення вступає у фінансові відносини з:

ü органами державного управління з приводу різних платежів (ліцензія, державне мито, митні збори, реєстраційний збір тощо);

ü фіскальними службами з приводу сплати податків та обов'язкових відрахувань;

ü органами муніципального управління в разі приватизації житла, земельної ділянки, сплати штрафів, орендної плати тощо;

ü страховими компаніями за усіма видами страхування;

ü недержавними пенсійними фондами (з приводу пенсійного страхування);

ü фінансовими та фінансово-кредитними інститутами (інвестиційні фонди, державні пенсійні фонди, фінансові компанії, фонди зайнятості населення, служби соціального страхування та інші) під час отримання державних пенсій, соціальної допомоги, виплат з тимчасової непрацездатності, за операціями з цінними паперами;

ü підприємствами в разі виплати орендної плати за землю та інше майно, участі в спільній діяльності, розподілу прибутку, отримання заробітної плати, дивідендів за акціями та ін.;

ü іншими фізичними особами під час операцій з нерухомістю, даруваннями, спадком, оплати праці за умов підряду.

Найбільш поширеними є фінансові відносини з державними органами влади та управління, підприємствами. Порівняно з пострадянським періодом активізувалася діяльність громадян на страховому і фондовому ринках.

Отже, фінанси населення – це економічні відносини, які виникають у фізичних осіб з державою, місцевими органами влади та підприємствами, установами, організаціями, іншими фізичними особами з приводу формування, розподілу та використання грошових фондів громадян.

Участь населення в операціях на фінансовому ринку останнім часом також обмежена. Основними причинами є: падіння платоспроможності громадян, низькі відсотки на ринку капіталів, недовіра до фінансових посередників.

Населення перебуває в тісному зв'язку з бюджетною системою. Працююча частина громадян вносить до бюджетної системи податки, відрахування, обов'язкові платежі, а держава бере на себе певні соціальні гарантії.

Соціальні гарантії в умовах ринкової економіки набувають різних форм і видів. Окремі з них поширюються на всіх громадян, наприклад обов'язкова середня освіта, інші – на окремі категорії населення (житлові субсидії тощо). Соціальні гарантії можуть надаватись у грошовій формі (стипендія, мінімальна заробітна плата тощо) та у формі безоплатних послуг, наприклад, безкоштовна медична допомога. До соціальних гарантій належать також різні життєво необхідні пільги для окремих категорій населення та привілеї – соціальне забезпечення окремих громадян, що мають певні заслуги перед державою.

Основними витратами держави, спрямованими на соціальний захист населення України, вважаються:

ü витрати, пов'язані зі збільшенням зайнятості населення;

ü пенсії;

ü допомога сім'ям;

ü споживчі субсидії;

ü освіта;

ü охорона здоров'я.

Індикаторами рівня життя населення є реальні доходи, зайнятість, демографічна ситуація, соціальне страхування, пенсійне забезпечення і становище людей похилого віку. Аналіз цих показників свідчить, що за роки ринкових перетворень в Україні рівень життя населення знизився. Прорахунки державної концепції розвитку суспільства дали серйозні негативні результати: знецінення робочої сили, деградація праці, зростання бідності, утворення маргінальних груп населення.

Діяльність домогосподарства передбачає формування доходів, а також здійснення витрат і використання наявних ресурсів. Фінанси домогосподарств зводяться до проведення операцій з фінансовими активами і зобов'язаннями, які здійснюються громадянами. Аналіз фінансової діяльності домогосподарства передбачає визначення структури їх доходів, обсягів та складу витрат.

Література:

Пилявець В. М. Фінанси [Текст] : навч. посібник / В. М. Пилявець, М. Т. Пилявець. – К. : Аграрна освіта, 2010. – 306 с. – С. 70-79.

Василенко Л.І., Василенко А.В. Фінанси [Текст] : Навч. посіб. / За ред. Л.І. Василенко. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003. – 199 с. – С. 90-93.

Бочан І. О. Домогосподарство – основний суб`єкт приватного сектора в перехідній економіці І. О. Бочан // Регіональна економіка. – 2001. – № 4. – C. 193– 199.

Гордієнко Л. А. Вплив окремих факторів на формування доходів домогосподарств [Текст] / Л. А. Гордієнко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – № 4. – C. 73– 76.

Кізима Т. О. Фінанси домогосподарств [Текст] / Т. О. Кізима. – К. : Знання, 2010. – 63 с. – (Бібліотечка товариства «Знання»)

Кізима Т. О. Фінанси домогосподарств: сучасна парадигма та домінанти розвитку [Текст] / Т. О. Кізима. – К. : Знання, 2010. – 431 с. : табл.

Юрій С. І. Фінанси домогосподарств: теоретичні підходи до трактування сутності [Текст] / С. І. Юрій, Т. О. Кізима // Фінанси України. – 2008. – № 8. – С. 3–10.

 

 


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...