ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ СПРАВИ В РАЙОНАХ, МІСТАХ ТА ГОСПОДАРСТВАХ

2.1. Організація ветеринарної справи в районі

Служба ветеринарної медицини в сільському адміністративному районі - основна ланка в системі ветеринарної справи. В сільській місцевості знаходиться більшість господарств та виробляється основна маса продукції тваринництва. На долю служби ветеринарної медицини в районі припадає до 90% всього об'єму профілактичних, лікувальних та ветеринарно-санітарних заходів, які виконуються в державі.

Організаційна структура служби ветеринарної меди­цини в районі

У даний час вона визначена Положенням про управління ветерина­рної медицини в районі, затвердженим Державним департаментом ве­теринарної медицини Мінагрополітики України 21.11.2002 р. № 66.

Управління ветеринарної медицини в районах підпорядковані управ­лінням ветеринарної медицини в областях.

Управлінню підпорядковуються:

міські державні лікарні ветеринарної медицини(в містах не обла­
сного значення);

районні державні лікарні ветеринарної медицини;

районні державні лабораторії ветеринарної медицини;

- відділення госпрозрахункового ветеринарно-санітарного загону (функціонально);

■ інші державні установи ветеринарної медицини на території ра­
йону.

Основними завданнями управління є розроблення та реалізація за­ходів щодо:

охорони території району від занесення з території інших дер­
жав, регіонів, областей, районів або з карантинної зони збудників зараз­
них хвороб тварин, а також недопущення їх розповсюдження за межі
території району або карантинної зони;

профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних незаразних
хвороб тварин і їх лікування;

здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та
нагляду за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках - і рос­
линного походження;

■ державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за
перевезенням, у тому числі експортом, імпортом об'єктів державного
ветсанконтролю та нагляду;

■ додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених зако­
нодавством;

■ захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

■ проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції тва­
ринного, а на ринках - і рослинного походження, що використовуються
для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових
кормів рослинного та тваринного походження та кормових добавок;

■ здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за якіс­
тю та умовами реалізації ветеринарних препаратів, субстанцій, готових
кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;

■ проведення бактеріологічного, радіологічного, паразитологічно-
го, токсикологічного та іншого контролю на підприємствах з переробки
продовольчої сировини тваринного походження усіх форм власності, а
на ринках- і рослинного походження;

- сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної ме­дицини.

У відповідності з цими завданнями визначається компетенція управлінь, а посадові особи управлінь, які здійснюють державний вете­ринарно-санітарний нагляд мають чітко визначені права.

Управління очолюють начальники-головні державні інспектори ве­теринарної медицини району, які призначаються і звільняються з посади начальниками Управлінь ветеринарної медицини АР Крим, областей. Начальники Управлінь мають заступників, які за посадою є заступника­ми головних державних інспекторів ветеринарної медицини районів. Спеціалісти ветеринарної медицини Управління є за посадою держав­ними інспекторам ветеринарної медицини.

Посадові особи, які здійснюють державний ветсаннагляд, забезпе­чуються форменим одягом за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Службу ветеринарної медицини в районі здійснюють установи дер­жавної ветеринарної мережі районного підпорядкування - районні дер­жавні лікарні, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветеринарної медицини, районні державні лабораторії ветеринарної медицини з підпорядкова­ними їм лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, а також спеціалісти ветеринарної медицини агрофірм, акціонерних това­риств, селянських спілок, птахофабрик, тваринницьких комплексів та інших господарств, підприємств і організацій. '

Установи державної ветеринарної мережі району комплектуються спеціалістами та іншими працівниками у відповідності з "Приблизниминормативами штатної чисельності установ державної ветеринарної ме­режі", які розроблені з урахуванням вимог щодо вдосконалення структу­ри управління та організації ветеринарного обслуговування громадсько­го тваринництва.

При цьому враховується поголів'я сільськогосподарських тварин в усіх категоріях господарств в зоні обслуговування.

Нормативи штатної чисельності районної державної лікарні ветери­нарної медицини представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Районна державна лікарня ветеринарної медицини - ведуча вете­ринарна лікувально-профілактична установа в районі, штаб всієї вете­ринарної роботи в районі.

Районна державна лікарня ветеринарної медицини обслуговує тва­ринництво господарств всіх форм власності, підприємств та організацій, а також тварин, що знаходяться в особистій власності громадян, тобто проводить роботу у масштабі всього району. В її підпорядкуванні знахо­дяться установи районного значення, які вона забезпечує ветеринарни­ми товарами, а також фінансує. Лікарня утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, має свій штамп та гербову печатку. В сучасних умо­вах роботу районної державної лікарні ветеринарної медицини оцінюють не за кількістю прийнятих хворих тварин, а за результатами проведення лікувально-профілактичних та ветеринарно-санітарних заходів за зага­льним ветеринарним станом тваринництва в районі.

Районні державні лікарні ветеринарної медицини ведуть всебічну роботу, найважливішою з якої є:

- планування, організація та проведення заходів щодо попередження і ліквідації захворювань тварин в районі, а також в господарствах, які безпосередньо обслуговує лікарня;

- організація правильного утримання та годівлі тварин;

- амбулаторне та стаціонарне лікування тварин;

- ветеринарно-санітарний контроль та нагляд;

- аналіз епізоотичного стану;

- ефективності протиепізоотичних заходів;

- найпростіші лабораторні дослідження;

- оздоровлення неблагополучних пунктів;

- ліквідація яловості;

- дезінфекція вимушена та профілактична;

- дає заключення про придатність земельних ділянок, вибраних
під забудову тваринницьких приміщень, переробних підприємств, боєнь
тощо;

- організовує будівництво ветеринарних об'єктів в господарствах,
постачання, облік та звітність;

- проводить наради спеціалістів ветеринарної медицини;

- організовує та проводить пропаганду ветеринарних знань тощо.

Для забезпечення кращого ветеринарного обслуговування тварин­ництва в кожному адміністративному районі є розгалужена мережа установ дільничного типу державної ветеринарної медицини, штат яких показаний в таблиці 3.

Таблиця З

Установи дільничного типу

При наявності в зоні діяльності дільничної лікарні ветеринарної ме­дицини неблагополучних пунктів з заразних хвороб, а в дільниці ветери­нарної медицини при обслуговуванні поголів'я понад 12 тис. фізичних сільськогосподарських тварин, додають одну штатну одиницю фельд­шера ветеринарної медицини.

Установи дільничного типу створюються для виконання завдань на частці території сільського адміністративного району. Вони призначені в першу чергу для надання допомоги організації робіт у своїй зоні в госпо­дарствах, а також у населення.

Дільничні лікарні, дільниці та пункти ветеринарної медицини знахо­дяться у підпорядкуванні районної лікарні державної ветеринарної ме­дицини і утримуються за рахунок коштів, що виділяються їй з місцевого бюджету.

Закріплення господарств та населених пунктів за установами вете­ринарної медицини за пропозицією керівника служби ветеринарної ме­дицини району проводять органи місцевої влади.

Установи ветмедицини необхідно розташовувати так, щоб наван­таження на кожне з них було приблизно рівним. Недоліком є те, що будь-яких офіційних норм навантаження на установу ветеринарної ме­дицини не існує.

При визначенні кількості установ ветеринарної медицини в районі недостатньо виходити лише з кількості господарств чи поголів'я тварин. Приймають до уваги також вид тварин, їх племінні якості, продуктив­ність, радіус обслуговування, наявність спеціалістів ветеринарної меди-

цини в господарствах, епізоотичну ситуацію в них, наявність зручних шляхів сполучення, віддаленість від районного центру та інші місцеві умови.

Організовуючи роботу установи дільничного типу, найдоцільніше закріплювати спеціалістів ветеринарної медицини за окремими госпо­дарствами, населеними пунктами. Це підвищує їх відповідальність за виконувану роботу.

Посадові обов'язки працівників установ ветеринарної медицини встановлює керівник установи. Для працівників районної ветеринарної мережі ці обов'язки затверджує начальник районної лікарні державної ветеринарної медицини у формі переліку або у Правилах внутрішнього трудового розпорядку. Конкретні обов'язки кожного працівника визнача­ються стосовно займаної ним посади та з врахуванням його кваліфікації.

Виробнича діяльність кожної установи ветеринарної медицини ре­гулюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затвер­джує начальник лікарні або директор лабораторії ветеринарної медици­ни. В цих Правилах визначені порядок та години роботи установи, її під­розділів, вимоги із забезпечення належних санітарних умов у виробни­чих приміщеннях та на території установи, порядок приймання хворих тварин, відпускання медикаментів тощо. В Правилах передбачені і зага­льні обов'язки з дотримання трудової дисципліни та охорони праці, а також чергування працівників, порядок виїздів у господарства, виконан­ня планових заходів, ведення обліку тощо.

Завідувач установи зобов'язаний забезпечити підлеглий персонал санітарним та спеціальним одягом, взуттям і захисними пристосування­ми. Норми спеціального та санітарного одягу на одного працівника і те­рміни їх носіння опубліковані у "Ветеринарному законодавстві".

Районна державна лабораторія ветеринарної медицини

Структура та штати районних, а, можливо, і міжрайонних лабора­торій по суті одні і ті ж, що обумовлено спільністю їх завдань та функцій. Типові штати лабораторій затверджувалися в 1963-1964 роках. У цей час в їх структуру були включені лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках.

В основу визначення штатної структури державних лабораторій ве­теринарної медицини районної ланки з лабораторіями ветсанекспертизи покладений той же принцип обліку поголів'я сільськогосподарських тва­рин в усіх категоріях господарств обслуговуваної зони, що і у відношенні райдержлікарень ветеринарної медицини.

Приблизні нормативи штатної чисельності працівників державної лабораторії ветеринарної медицини такі:

1. Директор-лікар ветмедицини-бактеріолог.

2. Ведучий лікар-серолог-паразитолог.

„категорії токсиколог-біохімік-радіолог. .категорії бактеріолог-вірусолог. .категорії патологоанатом.

6. Лікар__ категорії радіолог.

7. Лаборант___ категорії.

8. Лаборант___ категорії.

9. Лаборант___ категорії патологоанатом.

10. Лаборант.

11. Ветеринарний санітар.

12. Прибиральниця.

13. Водій спецмашини.

У переважній більшості в районних лабораторіях є три відділи (бак­теріологічний, серологічний, хіміко-токсикологічний) і відповідно три лікарі ветеринарної медицини. В понад 70 лабораторіях районів, по-страждалих від аварії на Чорнобильській АЕС є радіологічні відділи. В штаті 25 районів, в яких розташовані заводи з виготовлення м'ясо-кісткового борошна, є лікарі ветеринарної медицини - патологоанатоми.

Конкретна штатна чисельність лікарів, лаборантів та санітарів у районних державних лабораторіях ветеринарної медицини встанов­люється у відповідності з "Типовими нормами часу на діагностичні дослідження", затвердженими Держагропромом СРСР 15 липня 1987 року.

В штаті тих лабораторій, яким доводиться досліджувати на сибірку понад 50 тисяч проб шкір у рік, передбачають додаткову посаду лабо­ранта, а при дослідженні понад 75 тисяч проб, крім того посаду ветери­нарного санітара.

Передбачений штат районної лабораторії розрахований на прове­дення в них звичайних бактеріологічних досліджень патматеріалу, масо­вих серологічних досліджень, досліджень шкірсировини на сибірку, ге­матологічних, паразитологічних та нескладних біохімічних досліджень. Вірусологічні, хіміко-токсикологічні, радіологічні та інші складні дослід­ження покладені на зональні, обласні і центральну лабораторії ветери­нарної медицини.

Районна державна лабораторія ветеринарної медицини - діаг­ностична установа державної ветеринарної медицини, основними зав­даннями якої є:

- встановлення лабораторного діагнозу;

- виявлення тварин, хворих заразними хворобами або хворобами,
пов'язаними з порушенням обміну речовин;

- виявлення причин масових захворювань тварин;

- експертиза м'яса, молока та інших харчових продуктів.

Діяльність районної державної лабораторії ветеринарної медицини спрямовано на забезпечення ветеринарного благополуччя тваринницт­ва, попередження та ліквідацію заразних і незаразних хвороб тварин з метою створення здорових стад та збільшення виробництва тваринни­цької продукції, а також охорону населення від антропозоонозів.

Для виконання цих завдань лабораторія проводить:

- в плановому порядку бактеріологічні, мікроскопічні, серологічні,
патологоанатомічні, біохімічні, токсикологічні, копрологічні та інші дослі­
дження матеріалів з господарств ветеринарної медицини;

- досліджує корми та воду на нешкідливість для тварин;

- повідомляє результати досліджень та заключення по них;

- консультує установи ветеринарної медицини, спеціалістів, міс­
цеві органи влади та працівників господарств з профілактики і ліквідації
хвороб тварин;

- при виявленні особливо небезпечних хвороб визначає об'єм діа­
гностичних досліджень, забезпечує їх проведення в стислі терміни, на­
правляє своїх спеціалістів для підтвердження діагнозу на місцях;

- здійснює методичне керівництво роботою діагностичних кабіне­
тів та керує діяльністю лабораторій ветсанекспертизи;

- аналізує результати діагностичної роботи в районі та вносить
пропозиції начальнику управління державної ветеринарної медицини
району;

- надає допомогу районній державній лікарні ветеринарної меди­
цини, установам дільничного типу, комплексам, господарствам в розро­
бці заходів щодо профілактики та ліквідації хвороб тварин;

- пропагує передовий досвід боротьби з хворобами і ветзнання
серед населення та тваринників;

- виконує інші роботи за завданням вищого ветеринарного органу.
У великих районах може бути кілька лабораторій ветсанекспертизи,

всі вони включаються в склад районної державної лабораторії вет-медицини і фінансуються нею.

Створення лабораторії ветсанекспертизи у складі лабораторії вете­ринарної медицини на завжди обов'язкове. Там, де ринки працюють 1-2 рази в тиждень і об'єм реалізації продукції незначний, в штаті лабора­торії запроваджують одну посаду лікаря з ветсанекспертизи, а лабора­торію ветсанекспертизи не організовують.

Контрольні запитання

1. Організаційна структура служби ветеринарної медицини в районі.

2. Штат районної державної лікарні ветеринарної медицини.

3. Районна державна лабораторія ветеринарної медицини.

4. Управління ветеринарної медицини в районі та його основні завдання.

2.2. Організація ветеринарної справи в місті

Діяльність української ветеринарної медицини сконцентрована пе­реважно в районах сільської місцевості. Тут вона безпосередньо при­ймає участь у сільськогосподарському виробництві, сприяючи розвитку тваринництва в колективних сільськогосподарських підприємствах та індивідуальних господарствах громадян.

У той же час надзвичайно важливу роль у створенні чи підтриманні ветеринарного благополуччя держави, охорони населення від хвороб, спільних для людей та тварин та забезпеченні випуску доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва відіграє служба ветеринарної медицини в містах.

В містах України проживає переважна більшість населення, багато громадян утримують домашніх дрібних непродуктивних тварин (собак, котів, екзотичних диких тварин), кімнатних декоративних птахів, продук­тивних сільськогосподарських тварин та птицю (велику рогату худобу, овець, кіз, кролів, курей, гусей, качок, індиків та ін.), а також промисло­вих хутрових звірів (нутрій, норок, песців, лисиць та ін.).

У містах сконцентрована величезна кількість організацій, підпри­ємств, установ, господарств, в яких є тварини, багаточисельні промис­лові підприємства з переробки, зберігання продукції та сировини тва­ринного походження.

Таблиця 4