Кількість лікарів ветеринарної медицини та їх навантаження в деяких країнах світу

Одна умовна голова великої рогатої худоби дорівнює: 1 голові ве­ликої рогатої худоби, буйвола, коня, віслюка, мула, верблюда; 5 головам лам; 7 головам свиней; 12 головам овець або кіз; 250 головам домаш­ньої птиці.

Організація ветеринарної служби в окремих зарубіжних країнах Сполучені Штати Америки

Канада

Федеральним органом ветеринарної служби Канади є Контрольно-ветеринарне управління Міністерства сільського господарства. Наван­таження на одного лікаря складає 2,4 тис. умовних одиниць.

Якість продовольства в Канаді контролюють Федеральна інспекція з якості м'яса та інспекції провінцій.

Канада має чотири ветеринарні коледжі з 6-річним терміном на­вчання.

Велика Британія

Державна ветеринарна служба Великобританії знаходиться в складі Міністерства сільського господарства, риболовства і продовольства, яку очолює головний ветеринарний лікар. У його підпорядкуванні знахо­диться 19 старших ветеринарних інспекторів, які керують ветеринарною службою та проводять нагляд в окремих зонах країни, в яку входить де­кілька графств (їх в країні 76). У кожному районі є свій ветеринарний ін­спектор. Ветеринарний нагляд і деякі інші види робіт виконують і лікарі, які займаються приватною практикою на запрошення державних інспек­торів. Навантаження на одного лікаря складає 1,9 тис. умовних одиниць. Вивчення хвороб тварин, лабораторно-діагностична робота, а також ви­пуск деяких біопрепаратів виконує Центральна лабораторія і 17 діагнос­тичних лабораторій. У Шотландії таку ж роботу виконує центральна ве­теринарна лабораторія.

Всі ветеринарні лікарі країни об'єднані в Королівську ветеринарну асоціацію. Займатись ветеринарною практикою мають право лише чле­ни асоціації.

У Великобританії підготовку ветеринарних спеціалістів ведуть в ше­сти університетах. Підготовкою кадрів для сільського господарства ке­рує Комітет по підготовці спеціалістів, який знаходиться в підпорядку­ванні Міністерства сільського господарства. Навчання в університетах фінансується на 95% державою.

Франція

Ветеринарна служба Франції входить в склад Міністерства сільсько­го господарства, яку очолює Генеральний ветеринарний інспектор. У його підпорядкуванні знаходиться три відділи: санітарії, навчальних і науково-дослідних закладів.

У кожному з 96 департаментів Франції є директор ветеринарної служби. Він знаходиться в підпорядкуванні департаменту Міністерства сільського господарства. На цю посаду обирають по конкурсу лікарів, які мають стаж роботи практичним лікарем не менше 8 років.

Директори ветеринарної служби департаментів контролюють вико­нання вимог ветеринарного законодавства і приписів МСГ в округах. Во­ни керують роботою ветеринарних лікарів округів та інших посадових осіб ветеринарної служби департаменту, приймають участь у проведен­ні зоотехнічної роботи. В обов'язок ветеринарної служби входить також інспекція якості продуктів харчування.

Ветеринарна служба Франції має в своєму складі 9 науково-дослідних інститутів; 9 національних і 88 лабораторій департаменту.

В 1987 році створене Генеральне управління харчової промислово­сті, яке контролює якість сільськогосподарської сировини і продовольст-ва, досліджує токсини, мікробне, хімічне та радіаційне забруднення, ко­ординує розвиток харчової промисловості, вирішує питання раціональ­ного харчування.

Навантаження на одного ветеринарного спеціаліста складає 6,4 тис. умовних одиниць.

Ветеринарних фахівців готують у 4 ветеринарних колледжах. Мо­лоді ветлікарі можуть продовжити навчання в школах менеджерів, де набувають додаткові знання з економіки та планування виробництва.

Італія

Керівництво ветеринарною службою Італії здійснює Ветеринарна дирекція, яка знаходиться в підпорядкуванні Міністерства охорони здо­ров'я. Окремими питаннями ветеринарії займаються також Вища рада здоров'я Верховного Комісаріату та Вищий інститут здоров'я.

Ветеринарна дирекція, яку очолює Генеральний директор, включає декілька відділень та чотирьох Головних ветеринарних інспекторів, які проводять ветеринарний нагляд у різних регіонах країни.

У Вищій раді здоров'я ветеринарна служба представлена Генера­льним директором, начальником ветеринарної служби армії, ветеринар­ним лікарем від ветеринарної асоціації. В цю раду входять також 4 вете­ринарних спеціаліста в галузі гігієни та профілактики хвороб тварин. Ця рада дає заключення про наукові дослідження, про впровадження ре­зультатів цих досліджень у практику, проводить контроль біопрепаратів та хіміотерапевтичних засобів, що використовуються у ветеринарії.

В кожній із 91 провінції Італії діє Ветеринарне бюро та Рада здо­ров'я провінції. Ветеринарне бюро провінцій контролює роботу ветери­нарних лікарів комун, у яких працює 2 лікаря.

Ветеринарна служба Італії в своєму розпорядженні має 10 науково-дослідних інститутів та 80 діагностичних лабораторій. Фінансує ці уста­нови держава.

Спеціалістів ветеринарної медицини готують 10 вищих ветеринар­них шкіл.

Австралія

Ветеринарна служба Австралійського Союзу входить у склад депа­ртаментів охорони здоров'я, торгівлі і сільського господарства та підпо­рядкована Раді з наукових досліджень.

Ветеринарна служба кожного штату проводить всі необхідні проти-епізоотичні заходи і лікувально-профілактичну роботу, а також експер­тизу м'ясних продуктів, які використовуються на території штату. Вете­ринарна служба департаменту торгівлі, сільського господарства Союзу проводить експертизу м'ясопродуктів, які експортуються.

В Австралії є значна кількість науково-дослідних закладів ветери­нарно-зоотехнічного напряму. З урахуванням особливостей тваринницт­ва країни велику увагу приділяють хворобам овець. У кожному штаті є науково-дослідні лабораторії, які займаються питаннями, що мають ва­жливе місцеве значення.

Один ветеринарний лікар обслуговує 8,4 тис. умовних одиниць ВРХ.

В Австралії ветеринарних лікарів готують ветеринарні факультети Сіднейського та Квіндслендського університетів. Строк навчання - 5 ро­ків. У навчальних планах факультетів важливе місце займають зоотехні­чні дисципліни, особливо вівчарство та переробка вовни.

Японія

Керівництво ветеринарною службою в Японії здійснює Відділ здо­ров'я тварин у Бюро тваринництва Міністерства сільського господарст­ва, лісового господарства та рибальства.

Японія займає перше місце в світі по відносній чисельності ветери­нарних лікарів. На кожні 10 тис. населення приходиться 2 лікаря. Наван­таження на одного лікаря всього 300 умовних одиниць ВРХ.

Ветеринарна служба має розгалужену мережу державних закладів, кооперативних і приватних клінік, лабораторій та пунктів. Місцеві держа­вні ветеринарні управління є у всіх 47 префектурах і 6 муніципалітетах.

У складі префектурних органів знаходяться префектурні лаборато­рії і від 5 до 20 районних центрів ветеринарного обслуговування, в за­лежності від території префектури.

У Відділі здоров'я тварин Міністерства сільського, лісового госпо­дарства та рибальства є карантинна ветеринарна служба, основним за­вданням якої є контроль за імпортом та експортом тварин і продуктів тваринництва.

В підпорядкуванні Міністерства сільського, лісового господарства і рибальства знаходиться Державна контрольна лабораторія, яка переві­ряє всі біологічні, фармацевтичні препарати, кормові добавки, які виго­товляються в країні та завозяться в Японію з інших країн.

Підготовку ветеринарних лікарів ведуть 16 державних і приватних навчальних закладів. Із них 12 - це факультети університетів. Термін навчання - 6 років.

Контрольні запитання

1. Назвіть особливості ветеринарної служби, в залежності від географічно­го розташування країни, її економічного розвитку.

2. Які фактори впливають на норми навантаження на одного ветеринарно­го спеціаліста?

3. Від чого залежить співвідношення державної і приватної ветеринарної медицини?

4. Назвіть особливості ветеринарної служби Австралії.