Категории: ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Інформаційне суспільство як форма й результат функціонування постіндустріальної економіки.Розвиток НТР не лише змінив уяву про можливості продуктивних сил щодо задоволення матеріальних потреб суспільства та окремої особистості, а й привів до принципової структурної перебудови народного господарства, сектору матеріального виробництва, сукупної робочої сили, принципів, характеру та форм її функціонування, взаємодії з іншими суб'єктами господарювання, форм реалізації відносин власності. За цих умов на зміну індуст ріальному типу економіки у найбільш розвинутих країнах поступово приходять господарство та суспільство, головними відмінностями яких є не зсув від промислового виробництва до сфери послуг, а сучасні інтелектуальні технології, інформація та знання, які стають вирішальним чинником інновацій, породжуючи цілу низку трансформацій у системі економічних відносин. Однією з визначальних особливостей і потреб постіндустріального суспільства, що формується під впливом НТР, змін у характері сукупної робочої сили, є перехід саме до інноваційного типу економіки, головною рисою якої стає створення ідей. Інформаційне суспільство – це суспільство, у якому кількісні зміни у сфері інформації привели до виникнення якісно нового типу соціального устрою. Чинники інформаційного суспільства: Ø збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства; Ø збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті; Ø створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг. Одна з головних проблем у визначенні природи, форм та кордонів інформаційної економіки полягає у складності встановлення тієї межі у взаємодії кількісних та якісних змін у потоках інформації, які викликають до життя саме нову якість суспільства — перехід його до інформаційної стадії та форми розвитку, визначення кількісних обсягів, вартості сукупного продукту, який створюється саме на базі ІКТ (інформаційно-комунікативних технологій), механізмів безпосереднього впливу на соціальну спрямованість розвитку суспільства. Для того щоб розібратись у цій проблемі, визначимо для себе, що ж являє собою інформація як поняття, явище, форма розвитку продуктивних сил і соціально-економічних відносин. Інформація (лат. повідомляти, надавати відомості, інформацію про щось) це: 1) повідомлення про щось; 2) відомості, що є об'єктом збереження, переробки та передавання; 3) у математиці, кібернетиці – кількісна міра ліквідації невизначеності (ентропії), міра організації системи; інформативний – такий, що містить інформацію, характеризує її насиченість; інформативність – насиченість змістом, інформацією; кількість відомостей, знань. З цих визначень «інформації» випливають кілька підходів до напрямів її аналізу: – докібернетичний період: інформація – це повідомлення про щось; – за умов НТР: це самостійне явище, здатне забезпечити новий характер рішень під час розроблення наукових та прикладних проблем, проблем політичного, управлінського, соціального характеру не на рівні окремого об'єкта інтересів, а в масштабах регіону, країни, планети у режимі реального часу. На першому плані має стояти якість інформації, оскільки саме вона забезпечує обгрунтованість і спрямованість прийняття рішень у сфері економіки та соціальних відносин. Цю особливість інформації відзначав і видатний дослідник проблем інформаційного суспільства Мануель Кастельс. У своїй праці «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» (1996–1998 рр.) він наголошував, що інформація в сучасних умовах символізує абсолютно нові відносини, а інформаціоналізмозначає вплив знання на знання як основне джерело продуктивності. М. Кастельс вводить у науковий обіг термін «інформаційний капіталізм» (мережеве суспільство) – процеси, засновані на системному використанні інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ), які забезпечують переваги капіталу, що функціонує у системі інформаційних мереж. Ділова активність у таких мережах відбувається у реальному часі без просторових обмежень, супроводжується трансформацією окремих елементів організаційно-економічних та соціально-економічних відносин. Криза, прискоривши процеси реструктуризації капіталістичного підприємництва, збігалася з виникненням інформаційного способу розвитку на базі швидкого зростання потоків інформації та комунікаційних технологій. Такий стан капіталістичного господарства ініціював нові форми та інструменти боротьби за виживання, насамперед з боку ТНК та урядів. Зокрема, інформаційні технології, засновані на широкому застосуванні комп'ютерних систем, стали підґрунтям швидкої глобалізації світової економіки, вони забезпечили розвинутим країнам, передусім транснаціональним корпораціям, глобальну присутність та колосальну гнучкість у будь-яких національних економічних системах. Водночас ці процеси прискорили та поглибили процеси соціального поділу країн, регіонів, людей. Основним інструментом домінування ТНК у глобалізованій економічній системі стали інформаційні мережі як у забезпеченні виробничого процесу, так і в маркетинговій діяльності у межах усієї планети. Адже глобальні інформаційні сіті ліквідують такі чинники ускладнення бізнесу, як національні кордони, оскільки для електронних потоків інформації, сітьового маркетингу, виробництва та розповсюдження товару ці кордони більше не є перепоною на шляхах їх руху. Як стверджують дослідники даної проблеми, інформаційні технології дозволяють корпораціям виконувати операції по всьому земному шару, звертаючи мінімум уваги на введені місцевою владою обмеження, оскільки навіть суверенні держави не можуть від-стежити потоки повідомлень, якими, за допомогою приватних телекомунікаційних мереж та комп'ютерів, що працюють у реальному масштабі часу, обмінюються між собою корпорації. Отже, важливим чинником, що забезпечує переваги капіталу, який функціонує у системі інформаційних мереж, є те, що ділова активність тут відбувається у реальному часі без просторових обмежень, чого не можна уявити без розвинених ІКТ (інформаційно-комунікативних технологій). Виникнення мережевного суспільства супроводжується трансформацією окремих елементів організаційно-економічних та соціально-економічних відносин. Зокрема, ТНК трансформуються у горизонтальні корпорації, що пов'язано з необхідністю швидкої реакції на запити глобального ринку та потребою в адаптації до умов, що постійно змінюються. Суворо ієрархаізована корпорація поступово перетворюється на павутину різнонаправлених мереж — мережевих організаційних одиниць, які самопрограмуються, самоуправляються на основі принципів децентралізації, участі та координації. Саме така структура може забезпечити необхідний рівень гнучкості у конкурентній боротьбі та в процесі адаптації до потреб ринку, що постійно змінюються. Механізм становлення нової структури ТНК: 1) на рівні підприємств у будь-якій країні відбувається подрібнення виробничого ланцюжка; 2) деякі ланки стають самостійними підприємствами та переводяться в інші країни; 3) у країнах із сприятливими географічними та виробничими умовами локалізуються різні стадії виробництва, науково-дослідницька діяльність, штаб-квартири; 4) з інтегрованої виробничо-сервісної структури виникає гнучка та реверсивна мережа децентралізовано об'єднаних між собою центрів компетенцій, які можуть частково бути або не бути взагалі власністю прямого інвестора (віртуальне підприємство). Отже, інформаційні технології спрощують здійснення корпораціями стратегії децентралізації, забезпечуючи водночас оперативний і тотальний контроль за діяльністю окремих виробничих підрозділів у будь-якому місці планети. Результатом функціонування інформаційного суспільства є: 1) створюються передумови для швидкого розвитку малого і середнього бізнесу, орієнтованого на інноваційні проекти, 2) широкий оперативний доступ до інформації з будь-якого питання, пов'язаного із розробленням, виробництвом та збутом високотехнологічної продукції; 3) можливості встановлення безпосередніх зв'язків із суб'єктами економічної діяльності у будь-яких регіонах планети; 4) здешевлення та спрощення механізмів отримання кредитів, що дозволило значній кількості малих та середніх фірм визначити як пріоритетний саме інноваційний напрям у своїй економічній діяльності; 5) поглиблення спеціалізації внаслідок поширення гнучких форм проникнення на національні ринки транснаціональних корпорацій стали основою знаходження малим і середнім бізнесом своєї ефективної економічної ніші на світових ринках виробництва та реалізації високотехнологічної продукції, отже основою поширення поля та потреб функціонування висококваліфікованої робочої сили; 6) організовані за принципами мережевих структур ТНК нового покоління не мають явно визначеного національного центру, змінюючи усталені уявлення про природу міжнародного поділу праці, коли «щезає не тільки поняття американської (або британської, французької, японської, західнонімецької) корпорації, а й поняття американської (або британської, французької, японської, західнонімецької) продукції». Значні обсяги продукції можуть успішно вироблятися у різних місцях, а потім у найрізноманітніших сполученнях з'являтися у вигляді кінцевого блага, призначеного для задоволення потреб людей у будь-якому місці на Земній кулі. Інтелектуальний і фінансовий капітал може надходити із будь-якого джерела, зростаючи буквально миттєво. Недарма одне із найцікавіших визначень ТНК (яке сформулював президент англійської корпорації «Хоккер-Сідлей» А. Холл) розглядає її як компанію, що розміщує свій адміністративний центр в одній країні, виробництво — в іншій, де дешева робоча сила, а прибутки оголошує у тих країнах, у яких низькі податки. 7) у рамках подібних глобальних структур продукція виступає як міжнародні складові компоненти. Предметом торгівлі між націями,служать не стільки закінчені продукти, скільки послуги, що пов'язані з виявленням проблем (маркетинг, реклама, споживчий консалтинг), їх розв'язанням (наукові дослідження, розроблення продукції, її виготовлення) та посередництвом (фінансування, пошук, укладання контрактів), а також певні компоненти та послуги традиційного характеру, і все це у своїй сукупності забезпечує створення вартості продукції. Домінування ТНК у високотехнологічних промислових галузях, свідоме та ефективне використання вимог закону порівняльних витрат, координація діяльності за допомогою гнучкої інформаційної технології та гнучкого виробництва, інтегрованих у єдину мережу внутрішньофірмового відокремлення, поєднання і розмежування, сплетення у тугий вузол залежностей національних агентів світового економічного процесу.
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда... |