Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Інформаційне суспільство як форма й результат функціонування постіндустріальної економіки.

Розвиток НТР не лише змінив уяву про можливості продуктив­них сил щодо задоволення матеріальних потреб суспільства та окремої особистості, а й привів до принципової структурної пе­ребудови народного господарства, сектору матеріального вироб­ництва, сукупної робочої сили, принципів, характеру та форм її функціонування, взаємодії з іншими суб'єктами господарювання, форм реалізації відносин власності. За цих умов на зміну індуст­ ріальному типу економіки у найбільш розвинутих країнах посту­пово приходять господарство та суспільство, головними відмін­ностями яких є не зсув від промислового виробництва до сфери послуг, а сучасні інтелектуальні технології, інформація та знання, які стають вирішальним чинником інновацій, породжуючи цілу низку трансформацій у системі економічних відносин.

Однією з визначальних особливостей і потреб постіндустрі­ального суспільства, що формується під впливом НТР, змін у ха­рактері сукупної робочої сили, є перехід саме до інноваційного типу економіки, головною рисою якої стає створення ідей.

Інформаційне суспільство – це суспільство, у якому кількісні зміни у сфері інформації привели до виникнення якісно нового типу соціального устрою.

Чинники інформаційного суспільства:

Ø збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

Ø збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті;

Ø створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

Одна з головних проблем у визначенні природи, форм та кор­донів інформаційної економіки полягає у складності встановлен­ня тієї межі у взаємодії кількісних та якісних змін у потоках ін­формації, які викликають до життя саме нову якість суспільства — перехід його до інформаційної стадії та форми розвитку, ви­значення кількісних обсягів, вартості сукупного продукту, який створюється саме на базі ІКТ (інформаційно-комунікативних технологій), механізмів безпосереднього впливу на соціальну спрямованість розвитку суспільства.

Для того щоб розібратись у цій проблемі, визначимо для себе, що ж являє собою інформація як поняття, явище, форма розвитку продуктивних сил і соціально-економічних відносин.

Інформація (лат. повідомляти, надавати відомості, інформацію про щось) це: 1) повідомлення про щось; 2) відомості, що є об'єктом збереження, переробки та передавання; 3) у математиці, кібернетиці – кількісна міра ліквідації невизначеності (ентропії), міра організації системи; інформативний – такий, що містить інформацію, характеризує її насиченість; інформативність – насиченість змістом, інформацією; кількість відомостей, знань.

З цих визначень «інформації» випливають кілька підходів до напрямів її аналізу:

– докібернетичний період: інформація – це повідомлення про щось;

– за умов НТР: це самостійне явище, здатне забезпечити новий характер рішень під час розроблення наукових та прикладних проблем, проблем політичного, управлінського, соціального характеру не на рівні окремого об'єкта інтересів, а в масштабах регіону, країни, планети у режимі реального часу.

На першому плані має стояти якість інформації, оскільки саме вона забезпечує обгрунтованість і спрямованість прийняття рішень у сфері економіки та соціальних відносин. Цю особливість інформації відзначав і видатний дослідник проблем інформаційного суспільства Мануель Кастельс. У своїй праці «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» (1996–1998 рр.) він наголошував, що інформація в сучасних умовах символізує абсолютно нові відносини, а інформаціоналізмозначає вплив знання на знання як основне джерело продуктивності.

М. Кастельс вводить у науковий обіг термін «інформаційний капіталізм» (мережеве суспільство) – процеси, засновані на системному використанні інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ), які забезпечують переваги капіталу, що функціонує у системі інформаційних мереж. Ділова активність у таких мережах відбувається у реальному часі без просторових обмежень, супроводжується трансформацією окремих елементів організаційно-економічних та соціально-економічних відносин.

Криза, прискоривши процеси реструктуризації капіталістич­ного підприємництва, збігалася з виникненням інформаційного способу розвитку на базі швидкого зростання потоків інформації та комунікацій­них технологій. Такий стан капіталістичного господарства ініці­ював нові форми та інструменти боротьби за виживання, насам­перед з боку ТНК та урядів. Зокрема, інформаційні технології, засновані на широкому застосуванні комп'ютерних систем, стали підґрунтям швидкої глобалізації світової економіки, вони забез­печили розвинутим країнам, передусім транснаціональним кор­пораціям, глобальну присутність та колосальну гнучкість у будь-яких національних економічних системах. Водночас ці процеси прискорили та поглибили процеси соціаль­ного поділу країн, регіонів, людей.

Основним інструментом домінування ТНК у глобалізованій еко­номічній системі стали інформаційні мережі як у забезпеченні ви­робничого процесу, так і в маркетинговій діяльності у межах усієї планети. Адже глобальні інформаційні сіті ліквідують такі чинники ускладнення бізнесу, як національні кордони, оскільки для електрон­них потоків інформації, сітьового маркетингу, виробництва та роз­повсюдження товару ці кордони більше не є перепоною на шляхах їх руху. Як стверджують дослідники даної проблеми, інформаційні технології дозволяють корпораціям виконувати операції по всьому земному шару, звертаючи мінімум уваги на введені місцевою вла­дою обмеження, оскільки навіть суверенні держави не можуть від-стежити потоки повідомлень, якими, за допомогою приватних теле­комунікаційних мереж та комп'ютерів, що працюють у реальному масштабі часу, обмінюються між собою корпорації.

Отже, важливим чинником, що забезпечує переваги капіталу, який функціонує у системі інформаційних мереж, є те, що ділова активність тут відбувається у реальному часі без просторових обмежень, чого не можна уявити без розвинених ІКТ (інформа­ційно-комунікативних технологій).

Виникнення мережевного суспільства супроводжується транс­формацією окремих елементів організаційно-економічних та со­ціально-економічних відносин. Зокрема, ТНК трансформуються у горизонтальні корпорації, що пов'язано з необхідністю швидкої реакції на запити глобального ринку та потребою в адаптації до умов, що постійно змінюються. Суворо ієрархаізована корпора­ція поступово перетворюється на павутину різнонаправлених ме­реж — мережевих організаційних одиниць, які самопрограмуються, самоуправляються на основі принципів децентралізації, участі та координації.

Саме така структура може забезпечити необхідний рівень гнучкості у конкурентній боротьбі та в процесі адаптації до потреб ринку, що постійно змінюються.

Механізм становлення нової структури ТНК:

1) на рівні підприємств у будь-якій країні відбувається подрібнення ви­робничого ланцюжка;

2) деякі ланки стають самостійними підпри­ємствами та переводяться в інші країни;

3) у країнах із сприят­ливими географічними та виробничими умовами локалізуються різ­ні стадії виробництва, науково-дослідницька діяльність, штаб-квартири;

4) з інтегрованої виробничо-сервісної структури вини­кає гнучка та реверсивна мережа децентралізовано об'єднаних між собою центрів компетенцій, які можуть частково бути або не бути взагалі власністю прямого інвестора (віртуальне підприємство).

Отже, інформаційні технології спрощують здійснення корпо­раціями стратегії децентралізації, забезпечуючи водночас опера­тивний і тотальний контроль за діяльністю окремих виробничих підрозділів у будь-якому місці планети.

Результатом функціонування інформаційного суспільства є:

1) створюються перед­умови для швидкого розвитку малого і середнього бізнесу, орієнто­ваного на інноваційні проекти,

2) широкий оперативний доступ до інформації з будь-якого питання, пов'язаного із розробленням, виробництвом та збутом високотехнологічної продукції;

3) можливо­сті встановлення безпосередніх зв'язків із суб'єктами економічної діяльності у будь-яких регіонах планети;

4) здешевлення та спрощення механізмів отримання кредитів, що дозволило значній кількості ма­лих та середніх фірм визначити як пріоритетний саме інноваційний напрям у своїй економічній діяльності;

5) поглиблення спеціалізації внаслідок поширення гнучких форм проникнення на національні ринки транснаціональних корпорацій стали основою знаходження малим і середнім бізнесом своєї ефективної економічної ніші на сві­тових ринках виробництва та реалізації високотехнологічної продук­ції, отже основою поширення поля та потреб функціонування висо­кокваліфікованої робочої сили;

6) організовані за принципами мережевих структур ТНК ново­го покоління не мають явно визначеного національного центру, змінюючи усталені уявлення про природу міжнародного поділу праці, коли «щезає не тільки поняття американської (або бри­танської, французької, японської, західнонімецької) корпорації, а й поняття американської (або британської, французької, япон­ської, західнонімецької) продукції». Значні обсяги продукції можуть успішно вироблятися у різних місцях, а потім у найріз­номанітніших сполученнях з'являтися у вигляді кінцевого бла­га, призначеного для задоволення потреб людей у будь-якому місці на Земній кулі. Інтелектуальний і фінансовий капітал мо­же надходити із будь-якого джерела, зростаючи буквально мит­тєво. Недарма одне із найцікавіших визначень ТНК (яке сфор­мулював президент англійської корпорації «Хоккер-Сідлей» А. Холл) розглядає її як компанію, що розміщує свій адмініст­ративний центр в одній країні, виробництво — в іншій, де де­шева робоча сила, а прибутки оголошує у тих країнах, у яких низькі податки.

7) у рамках подібних глобальних структур продукція виступає як міжнародні складові компоненти. Предметом торгівлі між нація­ми,служать не стільки закінчені продукти, скіль­ки послуги, що пов'язані з виявленням проблем (маркетинг, рек­лама, споживчий консалтинг), їх розв'язанням (наукові дослі­дження, розроблення продукції, її виготовлення) та посередниц­твом (фінансування, пошук, укладання контрактів), а також певні компоненти та послуги традиційного характеру, і все це у своїй сукупності забезпечує створення вартості продукції.

Домінування ТНК у високотехнологічних промислових га­лузях, свідоме та ефективне використання вимог закону порів­няльних витрат, координація діяльності за допомогою гнучкої інформаційної технології та гнучкого виробництва, інтегрова­них у єдину мережу внутрішньофірмового відокремлення, поєднання і розмежування, сплетення у тугий вузол залежностей національних агентів світового економічно­го процесу.

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...