Державне регулювання підприємництва.

В Україні роль підприємництва є винятково актуальною. Розвиток мережі підприємницьких структур і передусім малих і середніх підприємств сприяє вирішенню гострих для економіки України проблем переходу до ринку. Однак становлення підприємницького сектору натрапляє на серйозні труднощі, пов’язані з формуванням сприятливого макроекономічного середовища.

Важливо усвідомлювати, що для нормального функціонування підприємницького середовища мають бути забезпечені такі обов’язкові умови:

¾ стабільна національна кредитно-грошова система;

¾ пільгова система оподаткування, що сприяла б швидкому припливу фінансових коштів у сферу бізнесу;

¾ активно діюча система інфраструктурної підтримки підприєм­ницької діяльності (комерційні банки, товарно-сировинні біржі, страхові компанії, науково-консультативні та навчальні центри загального розвитку підприємництва, менеджменту, маркетингу тощо);

¾ державна підтримка підприємництва в галузі фінансів і матеріально-технічного забезпечення (особливо під час започаткування та становлення);

¾ ефективний захист промислової та інтелектуальної власності;

¾ спрощена процедура регулювання підприємницької діяльності державними органами управління національним господарством;

¾ правова захищеність підприємництва;

¾ формування в суспільстві привабливого іміджу підприєм­ництва, толерантного ставлення до його тимчасових невдач.

На нинішньому етапі розвитку України, коли трансформаційний спад поступово змінюється структурною перебудовою, паралельно з процесами становлення підприємницького сектору відбувається формування механізму його державного регулювання. Тобто державна підприємницька політика ще перебуває в зародковому стані і є так само недосконалою, як і всі інші інструменти регулювання.

Економічний аналіз процесів підприємництва в Україні свідчить про численні стратегічні і тактичні прорахунки в діях державної законодавчої та вищої виконавчої влади на початковому періоді його формування. Відтак зрозуміло, що важливою перед­умовою успішного розвитку підприємництва в Україні має стати створення ефективного механізму державного регулювання підприємництва. Зарубіжний досвід і аналіз вітчизняної практики розвитку підприємницьких структур свідчать, що державна підприємницька політика має включати такі складові:

— державне регулювання всіх тих процесів, що відбуваються в підприємницькому середовищі та є формотворчими його чинниками;

— державна система підтримки підприємництва.

Державне регулювання підприємницької діяльності — це заснована на законодавстві форма державного впливу на підприємницьку діяльність шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на забезпечення належних умов господарської діяльності фізичних та юридичних осіб, що підтримується можливістю застосування правових санкцій при порушенні зазначених правил. Державне регулювання підприємницької діяльності необхідне як додатковий механізм до системи саморегулювання ринку, спрямований на коригування економічної поведінки в інтересах суспільства.

Цілями державної підприємницької політики є:

Ø формування потужного підприємницького сектора;

Ø стимулювання перспективних видів і напрямів діяльності;

Ø сприяння нагромадженню інвестиційних ресурсів та інвестиційно-інноваційній діяльності у пріоритетних галузях НЕС;

Ø забезпечення стабільного функціонування вітчизняного підприємництва в умовах глобалізації економіки і посилення міжнародної конкуренції.

Безпосередніми суб’єктамидержавного регулювання підприємництва в Україні виступають:Міністерство економіки (як координуючий макроекономічний орган стратегічного характеру дії); державний комітет з питпнь регуляторної політики та підприємництва (як розробник оперативних питань); Ліцензійна палата, галузеві міністерства і відомства, Міністерство фінансів, державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації, державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет, Фонд держмайна, місцеві органи виконавчої влади.

Суб’єктами впливу на підприємництво є також різноманітні об’єднання підприємств (торгово-промислові палати, організації работодавців та ін.)

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до Господарського кодексу України та інших законів. Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законами України.

Наявний механізм державного регулювання підприємництва в загальному вигляді (досить умовно) показано на рис. 7.2.

Рис. 7.2. Механізм державного регулювання підприємництва