Безпека щодо організації робочих місць

Конструкція робочого місця, його розміри та взаємне розташування його елементів повинні відповідати антропометричним, фізіологічним і психофізіологічним характеристикам людини, характеру роботи. Облаштування згідно з вимогами стандартів робоче місце забезпечує зручне положення людини. Це досягається регулюванням положення крісла, висота кута нахилу підставки для ніг за умови її використання, або висоти і розмірів робочої поверхні. Повинне забезпечуватись виконання трудових операцій в зонах моторного поля (оптимальної досяжності, легкої досяжності та досяжності) в залежності від необхідної точності і частоти дій. Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положення та вільність рухів працівника, безпеку виконання трудових операції виключати або допускати лише в деяких випадках роботу в незручну позиціях, котрі зумовлюють підвищену втомлюваність.

Загальні принципи організації робочого місця:

− на робочому місці не повинно бути нічого зайвого; всі необхід для роботи предмети повинні знаходитись поряд з працівником, але й заважати йому;

− ті предмети, котрими користуються частіше, розташовуютье ближче, ніж ті предмети, котрими користуються рідше;

− предмети, котрі беруть лівою рукою, повинні знаходитись ліворуч а ті предмети, котрі беруть правою рукою, повинні знаходитись праворуч — якщо використовують обидві руки, то місце розташування пристосувань вибирається з врахуванням зручності захоплювання йог двома руками;

− небезпечніше, з точки зору можливості травмування працівників обладнання повинне розташовуватись вище, ніж менш небезпечні

Однак слід враховувати, що важкі предмети під час роботи зручніше і легше опускати, ніж піднімати;

− робоче місце не повинне захаращуватися заготовками і готовим деталями; ;

− організація робочого місця повинна забезпечувати необхідно оглядовість.

Засоби відображення інформації повинні бути розташовані в зонах інформаційного поля робочого місця з врахуванням частоти та значущості інформації, типу засобів відображення інформації, точності і швидкості спостереження та зчитування.

Безпека вантажно-розвантажувальних робіт на транспорті

Вантажно-розвантажувальні роботи залежно від ступеня небезпеки поділяються на чотири групи:

перша −мало небезпечні (метали, лісо та будматеріали);

друга − небезпечні (з огляду на великі габаритні розміри);

третя − пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);

четверта − небезпечні (предмети і речовини, котрі під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання можуть стати причиною вибуху, пожежі або пошкодження транспортних засобів, будівель і споруд, загибелі, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення або захворювання людей чи тварин).

Особливих заходів безпеки слід дотримуватись під час транспортування небезпечних речовин, котрі можуть викликати пожежі, вибухи, отруєння працівників. Небезпечні речовини поділяються на дев’ять класів:

1 − вибухові речовини;

2 − гази;

3 та 4 − легкозаймисті рідини, речовини і матеріали;

5 − окислювальні речовини;

6 − отруйні та інфекційні речовини;

7 − радіоактивні;

8 − їдкі і корозійно активні речовини;

9 − інші.

Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати під керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією підприємства. Ця особа перевіряє справність вантажопідіймальних механізмів, такелажу, пристосувань та іншого інвентарю, інструктує робітників, пояснюючи їм їх обов’язки, послідовність виконання операцій та значення застосовуваних при цьому сигналів.

Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати із застосуванням засобів малої механізації (візки, лебідки, вагонетки) та за допомогою підіймально-транспортного обладнання. Проведенню цих робіт передує складання технологічних карт і проектів виконання робіт. На місці виконання робіт вивішуються знаки безпеки. Для штучних вантажів застосовуються піддони, контейнери, пакето формувальні засоби, а для сипких - пневмотранспорт, що виключає забруднення повітря. Під час виникнення небезпечної ситуації особа, відповідальна за проведення робіт, повинна вжити запобіжних заходів або припинити роботи.

Майданчики, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати рівне та тверде покриття або твердий Грунт, ухил не більше 5°, а також природно і штучне освітлення.УВАГА!До робіт з вантажопідіймальними пристроями допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційні комісії і одержали посвідчення.

У разі, коли вага вантажу перевищує 50 кг, а також під час підіймання вантажів на висоту понад 3 м слід застосовувати засоби механізації.

Правила складування вантажів: висота штабеля не повинна перевищувати 6 м для нерозбірної тари і 4,5 м для складеної тари; 3 м − для вантажів у ящиках за ручного навантаження та б м − за механізованого; для барабанів з карбідом кальцію − не більше двох ярусів, для кошиків з бутлями агресивних речовин − в один ряд.

Ширина головного проходу в закритих складах повинна бути не менше 3 м. Під час виконання вантажно-розвантажу-вальних робіт з вантажами третьої та четвертої груп необхідно застосовувати.