Ефективність організації процесу перевезень

При вирішенні задачі організації процесу доставки вантажу використовується ряд показників, які відображають ефективність організації процесу перевезень і розглядаються як критерії ефективності функціонування транспортної системи. Такими показниками є:

1. Своєчасність доставки вантажів.

2. Тривалість доставки вантажів.

3. Втрати вантажів (продуктів) у процесі їх транспортування.

4. Продуктивність транспортних засобів.

5. Подуктивність навантажувально-розвантажувальних машин.

6. Питома трудомісткість комплексу транспортно-технологічних операцій.

7. Енергомісткість комплексу транспортно-технологічних операцій.

8. Приведені народно-господарські витрати.

9. Собівартість перевезень.

10. Прибуток транспортного підприємства.

Розглянемо більш детально деякі із них.

Своєчасність доставки вантажу. Цей показник характеризує задоволення вимог на перевезення вантажу у відповідності із потребою на його доставку. Своєчасність доставки досягається узгодженням роботи транспорту та систем виробництва і споживання, які обслуговуються ним.

Тривалість доставки Тд. Цей показник характеризується часом перебування вантажів у дорозі з моменту закінчення навантаження партії вантажу на рухомий склад до моменту початку її вивантаження. Відношення відстані доставки lд до часу доставки Тд характеризує швидкість доставки вантажу. З прискоренням доставки скорочується час перебування вантажу в оберті, що дозволяє очікувати річну економію капітальних вкладень на відтворення продукту.

Втрати продуктів (вантажів) у процесі їх транспортування. Цей показних характеризує збитки підприємства в результаті понесених витрат внаслідок втрати вантажу. Його слід враховувати при обгрунтуванні доцільності використання спеціалізованого рухомого складу з метою запобігання втрати вантажу у процесі його транспортування, при виборі найбільш раціональних схем доставки вантажу.

Збитки в результаті втрат вантажів звичайно враховуються за величиною фактичних втрат та вартості вантажу.

Фактичний збиток буде більшим, бо він враховує час на відтворення втраченої продукції, витрати на додаткову робочу силу та засоби виробництва. Втрати можуть виникати і в результаті зниження якості продукції, і їх встановлюють за різницею цін на гатунок продукції.

Продуктивність транспортних засобів. Показник характеризується кількістю вантажу, що перевозиться за одиницю часу на певну відстань, і вимірюється виробіткою у тоннах або тоннокілометрах за 1 годину роботи. Він показуі ефективність використання транспортного засобу.

Трудомісткість операцій - це величина, обернена продуктивності.

Продуктивність навантажувально-розвантажувальних машин. Цей показник характеризується кількістю вантажу, що опрацьовується за годину або за зміну роботи навантажувально-розвантажувального механізму. Вона визначається техніко-експлуатаційними показниками роботи навантажувально-розвантажувальних механізмів та машин, та узгодженістю їх роботи з роботою транспортних засобів.

Трудомісткість навантаження (розвантаження) 1 тонни вантажу пов'язана із продуктивністю навантажувальної (розвантажувальної) машини.

Собівартість перевезень. Цей показник характеризує витрати на перевезення 1 тонни вантажу або на виконання 1 тонно-кілометру, понесені транспортними підприємствами та організаціями при виконанні перевезень. Він визначає ефективність організації транспортного процесу доставки вантажу.

Для автотранспортних підприємств та організацій собівартість перевезень визначається без урахування витрат на будівництво та утримання доріг, а також не включає витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи.

При оцінці народногосподарської ефективності перевезень слід визначати повну собівартість перевезень, яка враховує весь комплекс витрат, пов'язаних із виконанням транспортної роботи.

Прибуток. Цей показник характерихує ефективність роботи транспортних підприємств. В залежності від прибутку підприємство планує розширення своїх виробничих потужностей, розміри преміювання, заходи по культурно-побутовому будівництву та т.і.

Контрольні запитання.

1. Основнi поняття про транспорт.

2. Транспортна система Украiни.

3. Реальні системи постачання та їх основні елементи.

4. Особливістю транспортно-технологічної системи доставки вантажів.

5. Існуючі схеми переміщення вантажів.

6. Критерiї ефективностi функцiонування транспортної системи.

Література.

Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. - К. Выща шк., 1986. - 447 с.

ТЕМА 2 “ВАНТАЖІ ТА ВАНТАЖНІ ПОТОКИ”

ПЛАН

1.1. Вантажі та їх класифікація.

1.2. Вантажообіг та вантажні потоки.

1.3. Представлення вантажопотоків

Вантажі та їх класифікація

Вантажами на транспорті називають усі предмети з моменту їх прийняття до перевезення до моменту передачі вантажоотримувачеві.

Машини, агрегати, деталі, сировина, продукти харчування, будівельні конструкції, папір, нафта, зерно та інші матеріали та вироби з моменту пред'явлення їх до перевезень та до моменту доставки та передачі споживачеві прийнято називати вантажем.

Транспорт виконує перевезення вантажів, різних за своїми фізико-хімічними властивостями, родом пакування та ін. Вид вантажу є одним із важливих факторів, що визначає вибір виду транспорту та типу рухомого складу, умов його експлуатації, способу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт та т.і. Вантажі можуть бути згруповані за рядом ознак. Вони розрізняються за галузевою ознакою та за параметрами, що характеризують умови виконання перевезень.

За галузевоюознакою розділяють:

а) вантажі промисловості;

б) вантажі будівництва;

г) сільськогосподарські вантажі;

д) вантажі торгівлі;

ж) вантажі комунального господарства;

з) поштові вантажі;

і) спеціалізовані вантажі.

За параметрами, що характеризують умови виконання перевезень, вантажі класифікуються таким чином:

1) за використанням вантажопідйомності рухомого складу розрізняють:

а) вантажі, що належать до певного класу вантажу.

Клас вантажу визначається його фізичними властивостями та способом його упаковки. Ступінь використання вантажопідйомності рухомого складу, що призначений для виконання перевезень різних видів вантажів визначається коефіцієнтом статичного використання вантажопідйомності рухомого складу, . За цими ознаками вантажі поділяють на чотири класи, а саме:

Клас вантажу
	1,0	0,71-0,99	0,51-0,7	0,4-0,5

2) за способом виконання операцій навантаження-розвантаження розрізняють:

а) штучні вантажі, що характеризуються габаритними розмірами, масою та формою;

б) навальні вантажі, що характеризуються можливістю виконання їх навантаження та вивантаження навалом, тобто витримують падіння з висоти. Такі вантажі враховуються за об'ємом та масою (наприклвд, пісок, земля, тощо);

в) насипні вантажі, що характеризуються такими ж, як і навальні вантажі, умовами;

г) наливні вантажі, до яких відносять рідкі та напіврідкі вантажі. Для їх перевезення використовують спеціалізований рухомий склад (цистерни).

д) порошкоподібні вантажі;

є) пиловидні вантажі;

ж) газоподібні вантажі.

Перевезення останніх трьох видів вантажів потребує використання спеціалізованого рухомого складу.

3) За тарою вантажі розрізняють:

а) тарні вантажі (що перевозяться у тарі та упаковці);

б) безтарні вантажі (перевезення яких здійснюється без використання тари та упаковки);

Тара призначена для забезпечення схоронності вантажу та зберігання його від псування та ушкодження при навантаженні, перевезенні та вивантаженні. Вона повинна відповідати роду та характеру перевезеного вантажу та мати достатню міцність, яка забезпечувала б можливість застосування навантажувально-розвантажувальних механізмів, багатоярусну укладку та т.і.

Тара стандартизована в залежності від роду вантажів, що в ній перевозяться, та класифікується таким чином:

а) за формою;

б) за габаритними розмірами;

в) за матеріалом виготовлення;

г) за ступенем жорсткості;

В залежності від матеріалу виготовлення тара буває дерев'яна, скляна, металева, керамічна, текстильна, паперово-картонна та ін.

За ступенем жорсткості розрізняють такі види тари:

- тверда, наприклад ящики, бочки;

- м'яка, наприклад мішки, паки, еластичні оболонки;

- напівтверда, наприклад корзини.

Тара призначена для одноразового та багаторазового використання. В залежності від виду вентажу, який перевозиться у тарі, розрізняють такі види тари:

а) індивідуальна, що призначена для перевезення тільки одного або декількох однорідних вантажів;

б) безособова, що призначена для будь-яких вантажів.

Тара, що використовується багаторазово, пидлягає строгому обліку, та повинна бути повернена в пунк відправлення вантажу.

При перевезеннях вантажів в тарі використовують два визначення маси:

а) маса нетто - маса самого вантажу;

б) маса брутто - маса вантажу із тарою.

При перевезеннях штучних вантажів виконують їх маркування.

Маркування - це нанесення спеціальних написів або знаків на вантаж. Існують такі види маркування:

а) товарне;

б) вантажне;

в) транспортне;

г) спеціальне.

При товарному маркуванні вказують рід вантажу та назву підприємства-виготовлювача, яке і проставляє це маркування.

При вантажному маркуванні вказують назву пунктів відправлення та призначення вантажу, тобто назви вантажовідправника та вантажоотримувача.

В транспортному маркуванні вказують кількість місць в даній партії вантажу та номер товарно-транспортного документа, за яким прийняли вантаж до перевезення.

Спеціальне маркування наносять на вантаж, перевезення та зберігання якого потребує особливих умов. Це маркування виконується у вигляді умовних позначень.

Вантажне та спеціальне маркування наносить вантажовідправник, а транспортне - транспортне підприємство, яке прийняло вантаж до перевезення.

4) За наступною ознакою класифікації вантажу - за масою одного вантажного місця - розрізнють:

а) нормальні вантажі, у тому числі дрібноштучні, вагою до 250 кг, а катні вантажі - до 500 кг (бочки, катушки). Дрібноштучні вантажі уявляють собою сукупність предметів, що легко відокремлюються один від одного та не допускають навантаження навалом, наприклад цегла, кахельна плитка та т.і.

б) вантажі підвищеної маси, що складає 250 кг та більше, а для катних вантажів лежить у межах від 500 кг до 30 т;

в) важковагові вантажі, що уявляють собою штучні вантажі масою 30 т і більше.

5) За розмірами вантажі розрізняють:

а) габаритні вантажі, шо перевозяться універсальним рухомим складом;

б) негабаритні вантажі, для перевезення яких необхідними є транспортні засоби, чиї габаритні розміри перевищують встановлені норми. До негабаритних відносять вантажі (окрім будівельних), що мають розмір одного вантажного місця більше за 3,8 м по висоті або 2,5 м по ширині. Різновидністю негабаритних вантажів є довгомірні вантажі. Це такі вантажі, звисання яких над заднім бортом рухомого складу перевищує 2 м. При їх перевезенні необхідно застосовувати одновісні причепи, а при значній довжині вантажу - причепи-розпуски.

6) За ступенем небезпеки вантажі розрізняють:

а) малонебезпечні вантажі, до яких відносять будівельні матеріали, продовольчі та промислові товари та т.і.;

б) пилні та гарячі вантажі, прикладом яких є цемент, вапно, асфальт, мінеральні добрива;

в) вантажі, що є небезпечними за своїми розмірами (негабаритні);

г) небезпечні вантажі, які поділяються на класи, категорії, групи, (наприклад, до 1-ого класу належать вибухові речовини, а до 6-ого - отруйні речовини, і т.і.).

7) За режимом перевезення та зберігання вантажі існують:

а) звичайні вантажі;

б) специфічні вантажі.

До звичайних відносять вантажі, для перевезення, навантаження-розвантаження та складування яких не потрібно дотримуватись особливих умов, та які можливо перевозити універсальним рухомим складом.

Специфічні вантажі потребують виконання особливих заходів по збереженню та дотриманню техніки безпеки при виконанні їх перевезень, зберіганні та виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт. В свою чергу специфічні вантажі поділяються на:

- швидкопсувні вантажі, до яких належить більшість продовольчих товарів;

- вантажі з різким запахом;

- антисанітарні вантажі, а саме сміття, нечистоти та ін.;

- живність (худоба, птиця та ін.).

Специфічні вантажі для виконання перевезень потребують використання спеціалізованого рухомого складу.

8) За умовами захисту від зовнішнього впливу вантажі розрізняють:

а) звичайні вантажі;

б) вантажі, що потребують особливого захисту від атмосферних опадів, температурного впливу, струсів та ударів, а також потребуючі дотримання особливих умов при операціях по навантаженню-розвантаженню вантажу.

Вантажообіг та вантажні потоки

Як ми вже зазначували, транспорт призначений для перевезення вантажів та пасажирів. При виконанні перевезень транспортом здійснюється певна робота. Робота транспорту при виконанні перевезень вантажів характеризується двома основними показниками: обсягом перевезень та вантажообігом.

Обсяг перевезень - це кількість перевезених або запланованих до перевезення вантажів та пасажирів.

Вантажообіг - це виконана або запланована до виконання транспортна робота, витрачена на виконання перевезення вантажів. Пасажирообіг - це виконана або запланована до виконання транспортна робота по перевезенню пасажирів.

Обсяг перевезень (Р) показує кількість тонн вантажу, що була перевезена або планується до перевезень у визначений строк, та вимірюється у тоннах.

Вантажообіг (W) вимірюється у тонно-кілометрах та визначає виконану або заплановану до виконання транспортну роботу по переміщенню вантажів на певну відстань за конкретний період.

В залежності від тривалості періода виконання транспортного процесу обсяг перевезень або вантажообіг буває - годинний, добовий, річний.

Вантажообіг визначає собою вантажопотік. Вантажопотік - це кількість вантажу у тоннах, що прямує в певному напрямку за визначений період часу.

Представлення вантажопотоків

Вантажопотік може бути представлений у вигляді двох форм:

а) у табличній формі;

б) графічно у вигляді епюри.

При представленні вантажопотоку табличною формою користуються певними позначеннями.

Вантажовідправників позначають як , де і - кількість пунктів відправлення вантажу (і=1,2,...,m). Вантажоотримувачів позначають через , де j - кількість пунктів отримання вантажу (j=1,2,...,n). Кількість тонн вантажу, що відпраляється з пункту вивозу позначається через , а кфлькфсть тонн вантажу, яка потрібна кожному споживачеві - через . Відстань між клієнтами позначається через та проставляється у верхньому правому куті в табличній формі вантажопотоку. Величина завозу вантажу від і-того постачальника до j-того споживача позначається як . Вважається, що сума завозу дорівнює сумі вивозу вантажу.

			...		Обсяг завозу
. . .
Обсяг вивозу

Інша форма представлення вантажопотоку - графічна. На осі Х відкладають відстань перевезення вантажу, а на осі Y - обсяг перевезення вантажу. Епюру вантажопотоку будують таким чином. Спочатку відкладають у певному масштабі довжину однієї або декількох ділянок, на яких здійснюються перевезення вантажу (вісь Х). Потім перпендикулярно до цієї лінії відкладають в масштабі кількість вантажу у тоннах (вісь Y). Площа кожного прямокутника на ерюрі вантажопотоків уявляє собою вантажообіг у тонно-кілометрах на цій ділянці.

Р

Епюри вантажопотоків, що накладені на схему транспортної мережі доріг, прийнято називати картограмою вантажопотоку. Для терміну "картограма вантажоротоку" можна використати таке визначення - це графічне відображення вантажопотоків на карті (плані, схемі) місцевості, де виконуються перевезення вантажу по діючим шляхам його переміщення. Картограму будують з урахуванням напрямку руху транспорту по дорозі (ліво- або правосторонній рух).

Для забезпечення можливості ефективної організації перевезення вантажів, вантажопотоки вивчають різними методами. Потім враховують одержані матеріали у визначенні фактичних значень обсягів перевезень різних видів вантажів. Потужність та структура вантажопотоків, їх представлення у вигляді таблиць та епюр є основою для розробки транспортно-технологічних схем перевезення вантажів.

Контрольні запитання.

1 Вантажi та їх класифiкацiя.

2. Класифiкацiя вантажiв за галузевою ознакою.

3. Класифiкацiя вантажiв за умовами перевезень.

4. Класифiкацiя вантажiв по способу виконання навантажувально-розвантажувальних робiт.

5. Класифiкацiя вантажiв за ознакою використання вантажопiдйомностi.

6. Класифiкацiя вантажiв за ознакою ступiня небезпечностi.

7. Класифiкацiя вантажiв за режимом перевезення та зберiгання.

8. Види маркування вантажів.

9. Представлення вантажопотокiв.

Література.

Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. - К. Выща шк., 1986. - 447 с.

ТЕМА 3 “ОПТИМІЗАЦІЯ ТРАНСПОРТНИХ (ВАНТАЖНИХ) ПОТОКІВ”

ПЛАН

1.1. Загальна постановка задачі.

1.2. Послідовність вирішення задачі оптимізації вантажопотоків.

1.1. Загальна постановка задачі

Задача оптимізації вантажопотоків вирішується для одного виду вантажу, або для вантажів, що є взаємозамінними. Задачу оптимізації вантажопотоків ще називають задачею оптимального закріплення вантажовідпрвників (ВВ) та вантажоотримувачів (ВО), маючи на увазі, що її вирішення має на меті раціональне закріплення постачальників та споживачів.

В загальному вигляді задача формулюється таким чином.

Існує безліч вантажопостачальників (пункти навантаження - ) та споживачів (пункти розвантаження ) або вантажоотримувачів однорідних (взаємозамінних) вантажів. Відомий обсяг вантажу, що пред'явлений до перевезення кожним із вантажовідправників, та попит кожного вантажоотримувача. Відомі відстані між клієнтами . Необхідно визначити план перевезень вантажу від постачальників до споживачів, який би забезпечував дотримання обмежень на постачання та потребу у вантажі, а також мінімальні транспортні витрати.

Позначимо кількість тонн вантажу, що перевозиться від і-того постачальника до j-того споживача через .

Для спрощення вирішення задачі за критерій оптимальності приймають пробіг рухомого складу.

Необхідно знайти такі значення , які при множенні на відповідну відстань , забезпечать манамальну транспортну роботу . Математично це формулювання можна записати таким виразом:

/ 1 /

При цьому обов'язковими до виконання є такі умови:

а/ попит повинен дорівнювати пропозиції, тобто

/ 2/

б/ вантаж від вантажовідправника (ВВ) повинен бути вивезений повністю, тобто

/ 3 /

в/ попит споживача повинен бути задоволений повністю, тобто

/ 4 /

Розглянута задача є транспортною задачею лінійного програмування, а її модель - закритою, тому що сума обсягів споживання вантажу дорівнює сумі обсягів його виробництва. Моделі з незбалансованим попитом та пропозицією називаються відкритими. Для того, аби для відкритих моделей можна було б використати методи вирішення закритих моделей, до них вводяться умовні споживачі або постачальники, які називаються фіктивними. Після цього задача вирішується для закритої моделі.