Загальні відомості про лікарську рецептуру.

Е.П. Педченко

Збірник лекцій на тему:

МЕДИЧНА РЕЦЕПТУРА ТА

ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

МЕДИЧНА РЕЦЕПТУРА

СТРУКТУРА РЕЦЕПТА.

Штамп ЛПУ

Рецепт №

Дорослий, дитячий

(потрібне підкреслити)

10 травня 2001 р.

(дата виписки рецепта) 1 - напис

порядок оплати

(за повну вартість, безоплатно,

оплата 50 %)

Ф.И.Б. хворого, вік, адреса або

номер медичної картки

Ф.И.Б. лікаря

Rp.: Dibazoli 0,02 2 – перерахування необхідних лікарських

Phenobarbitali 0,05 речовин у визначеній дозі

Sacchari 0,2

Misce fiat pulvis 3 – вказівки фармацевту о виготовленні

Da tales doses № 10 ліків потрібним способом і про їх кількість

Signa. По 1 порошку 4 – сигнатура – розпорядження про спосіб і

3 рази в день. час прийому ліків

Підпис і особиста печатка 5 – оформлення рецепта

лікаря

АПТЕКА –(гр. apoteke – склад; лат. officina - майстерня)- медична установа, призначена для зберігання, відпустки, виготовлення лікарських засобів, предметів гігієни і догляду за хворими, а також для проведення санітарно-просвітньої роботи. В аптеці готують і відпускають лікарські препарати по рецептах, без рецептів, перев'язувальні матеріали, предмети догляду за хворими, санітарії, медичний інструментарій тощо. Аптеки ведуть заготівлю лікарської рослинної сировини (ЛРС).

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ (ДФУ) -(гр. pharmacon – ліки, отрута і poieo- роблю) – це збірник загальнодержавних стандартів і положень, що нормують якість лікарських засобів, лікарської сировини і препаратів, а також правил виготовлення, зберігання, контролю і відпустки лікарських засобів. Вона має силу закону. Її вимоги є обов'язковими для всіх закладів і установ, що готують, зберігають, контролюють і застосовують лікарські засоби.

Перша ДФУ видана в 2001 р. Інтернаціональна (міжнародна) фармакопея носить рекомендаційний характер, вона видається Всесвітньою організацією охорони здоров'я. У наш час у багатьох країнах реалізується тенденція до використання єдиної латинської хімічної номенклатури лікарських засобів, рекомендованої ВООЗ і прийнятої у Міжнародній Фармакопеї.

Лікарські засоби за токсичністю поділяють на:

1. Venena - отрутні речовини – призначення, застосування і дозування яких у зв'язку з високою токсичністю повинне вироблятися з надзвичайною обережністю.

2.Heroica – сильнодіючі речовини – призначення, застосування, дозування і збереження яких повинно вироблятися з обережністю, у зв'язку з можливими ускладненнями при їхньому застосуванні без медичного контролю.

Наркотичні речовини – включені до переліку речовин природного чи синтетичного походження: препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними.

Психотропні речовини – включені до переліку речовин природного чи синтетичного походження: препарати, природні матеріали, здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на ЦНС чи викликати порушення сприйняття, емоцій, мислення або поведінки і становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними.

Прекурсори –речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних і психотропних речовин.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, їх аналогів і прекурсорів” Кабінет Міністрів затвердив постановою № 770 від 6 травня 2000 року Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Таблиця 1.

Список № 1. Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено.

Список № 2. Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено.

Список № 3. Рослини, які містять наркотичні засоби і психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей.

Таблиця 2.

Список № 1. Наркотичні засоби, обіг яких обмежено.

Список № 2. Психотропні речовини, обіг яких обмежено.

Таблиця 3.

Список № 1. Наркотичні засоби, обіг яких обмежено і стосовно яких допускаються виключення деяких заходів контролю.

Список № 2. Психотропні речовини, обіг яких обмежено і стосовно яких допускаються виключення деяких заходів контролю.

Таблиця 4.

Список № 1. Прекурсори, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю.

Список № 2. Прекурсори, стосовно яких встановлюються заходи контролю

Тверді лікарські форми

ПЛАН.

1. Таблетки.

2. Драже.

3. Порошки, капсули.

4. Інші тверді лікарські форми.

Таблетки (Tabulettae)– тверда дозована лікарська форма, яку одержують пресуванням лікарських і допоміжних речовин або суміші лікарських і допоміжних речовин, призначена для перорального, сублінгвального, парентерального застосування. Таблетки можуть бути вкриті оболонкою (obductus,a,um) чи без неї, повинні мати круглу або іншу форму, плоску поверхню, рівні краї. Поверхня повинна бути гладкою, однорідною. Якщо діаметр таблетки більш 9 мм, на неї наносять риску.

NB!При виписуванні рецептів на таблетки необхідно пам'ятати, що вони готуються заводським шляхом, тому ніяких вказівок про способи їх виготовлення в рецептах не дається.

Правила виписування рецептів на таблетки.

1. Якщо до складу таблетки входить одна лікарська речовина: указують назву лікарської форми, засобу, дозу і кількість доз.

- Виписати 10 таблеток анальгіну по 0,1 г. Призначити по 1 таблетці на ніч.

а) б) в)

Rp.: Analgini 0,1 Rp.: Tab. Analgini 0,1 Rp.: Tab. Analgini 0,1 №10

D.t.d. № 10 in tab. D.t.d. №10 D.S. По 1 таб. на ніч

S. По 1 таб. на ніч S. По 1 таб. на ніч

2. Якщо до складу таблетки входить кілька лікарських речовин: перелічують речовини з дозами, потім видають у визначеній кількості в таблетках. Якщо речовини входять в однаковій дозі, то після останнього препарату, що має таку дозу ставлять значок āā й дозу.

- Виписати 10 таблеток, що містять

по 0,25 г анальгіну й амідопірину.

Призначити по 1 таблетці при

головному болю.

Rp.: Analgini __

Amidopyrini aa 0,25

D.t.d. №10 in tab.

S. По 1 таб. при головному болю

- Виписати 12 таблеток, що містять

фенобарбіталу 0,02 г, кофеїну 0,03 г,

амідопірину 0,25 г. Призначити по

1 таблетці 2 рази на день.

Rp. : Phenobarbitali 0,02

Coffeini 0,03

Amidopyrini 0,25

D.t.d. №10 in tab.

S. По 1 таб. 2 рази на день.

3. Якщо складні таблетки мають спеціальну назву, то вказують назву лікарської форми, назву засобу в називному відмінку і кількість таблеток.

- Виписати 6 таблеток під назвою «Цитрамон». Призначити по 1 таблетці

3 рази на день.

Rp.: Tab. “Citramonum” № 10

D.S. По 1 таб. 3 рази в день.

Драже (Dragee) –тверда дозована лікарська форма для перорального застосування, одержана шляхом багаторазового нашарування лікарських і допоміжних речовин на цукрові гранули (крупку). Вони повинні мати правильну сферичну форму, поверхня повинна бути рівної і гладкої. Покриття повинно бути однорідним і його маса становить понад 20 % від маси самого драже.

Talci 10,0

M.f.pulv.

D.S. Присипка.

4. Складний дозований порошок: перелічуються лікарські і допоміжні речовини з дозами, після чого змішуються, а потім видається необхідна кількість доз.

- Виписати 20 порошків, що містять по 0,25 г вісмуту нітрату основного і порошку кореня ревеню, 1 г натрію гідрокарбонату. Призначити по 1 порошку 3 рази на день.

Rp.: Bismuthi subnitratis __

Pulveris radicis Rhei aa 0,25

Natrii hydrocarbonatis 1,0

M.f.pulv.

D.t.d. № 20

S. По 1 порошку 3 рази в день.

5. Якщо порошки містять летючі, пахучі речовини, їх відпускають у пергаментному папері (charta pergaminata), а гігроскопічні речовини у вощаному (charta cerata) або парафінованому папері (charta paraffinata).

- Виписати 12 порошків камфори по 0,25 г у вощаному папері. Призначити по 1 порошку 3 рази на день.

Rp.: Camphorae 0,25

D.t.d. № 12 in charta cerata

S. По 1 порошку 3 рази на день.

6. Якщо порошки мають неприємний смак або запах, подразнювальну дію, то їх призначають у капсулах. Випускаються капсули заводським шляхом і бувають желатинові, крохмальні, із кришечкою.

- Виписати 10 порошків бензоналу по 0,1 г у желатинових капсулах.

Призначити по 1 порошку 3 рази на день.

Rp.: Benzonali 0,1

D.t.d. № 10 in caps. gel.

S. По 1 порошку 2 рази в день

- Виписати 10 порошків анестезину по 0,3 г у крохмальних капсулах (облатках). Призначити по 1 облатці 2 рази на день.

Rp.: Anaesthesini 0,3

D.t.d. № 10 in obl.

S. По 1 облатці 2 рази в день

Збори (Species)- тверда лікарська форма, що є сумішшю подрібненої рослинної сировини (квітів, листя, коріння). Іноді до їх складу вхо­дять неорганічні сполуки, ефірні олії та ін. Збори бувають дозовані й недозовані. Збори можуть бути призначені для внутрішнього вживання (з них виготовляють настої, вивари), для спалювання і вдихання диму, який утворився (збори для куріння), для зовнішнього використання (для полоскань, припарок).

Рідкі лікарські форми

ПЛАН.

1. Розчини

2. Слизи

3. Емульсії

4. Суспензії

5. Витяжки з ЛРС:

- настої та відвари

- настойки та екстракти

- новогаленові препарати

6. Мікстури

7. Інші рідкі лікарські форми.

Розчини (Solutiones) - рідка лікарська форма, яка являє собою гомогенну систему, до складу якої входять одна або більше діючих речовин і викорис­товується для зовнішнього, перорального застосування, для промивання порожнин, для па­рентерального введення (стерильні). Це однорідна прозора маса, яка складається з розчиненої речовини та розчинника. Розчини для внутрішнього застосування дозуються краплями, сто­ловими, десертними і чайними ложками. В столовій ложці міститься в середньому 15 мл водного розчину, в десертній -10 мл, в чайній - 5 мл. Їх об’єм – от 100 мл до декілька літрів. Розчини для зовнішнього використання – це примочки, промивання, полоскання, спринцювання, об’єм яких 100 – 500 мл, також краплі – назальні, очні (повинні бути стерильні), вушні, зубні – об’єм яких 5-10 мл.

В якості розчинників найчастіше використовують:

- дистильовану (Aqua destillata) або бідистильовану (Aqua bidestillata) воду – прозора рідина без кольору, смаку та запаху. Розчини – водні. У скороченому пропису рецепту слово “водний” не вказується.

- етиловий спирт (Spiritus aethylicus, 90 %, 70 %, 40 %) – прозора рідина без кольору, зі специфічним смаком та запахом, змішується з водою у всіх співвідношеннях. Розчини – спиртові (Solutio spirituosa – sp.). У скороченому пропису рецепту слово “спиртовий” вказується після назви препарату.

- олії: перси­кову (Oleum Persicorum), оливкову (Oleum Olivarum), вазелінову (Oleum Vaselini) та інші. Розчини - олійні (Solutio oleosa – ol.). У скороченому пропису рецепту слово “олійний” вказується після назви препарату.

Якщо в рецепті розчинник не зазначений, то розчин готують на дистильованій воді. Якщо не вказано концентрацію спирту, аптека завжди бере 90 % етиловий спирт.

М'які лікарські форми

ПЛАН.

1. Лініменти

2. Мазі

3. Пасти

4. Супозиторії

Лініменти (linimentа) - рідкі мазі – м’які лікарські форми для місцевого застосування, які містять до 5% твердих речовин. Лінімент містить одну або більше діючих речовин та допоміжні речовини, які утворюють основу. В якості основи при виготовленні лініментів використовують рос­линні або мінеральні олії (О1. Lini - льняну олію, Ol. Helianthi - соня­шникову олію, Ol. Olivarum - оливкову олію, Ol. Amygdalarum - мигдалеву олію, Ol. Persicorum - персико­ву олію, Ol. Vaselini- вазелінову олію, Ol. Ricini - рицинову олію), дьоготь, іхтіол та інші.

Правила виписування рецептів на лініменти.

Виписують лініменти розгорнутим способом: перераховують складники, їх кількість, далі Misce, fiat linimentum (скорочено М. f. lin.) і D. S., спосіб використання.

- виписати 50 мл лініменту, який містить 2 г ментолу та соняшникову олію. Призначити для розтирання уражених суглобів.

Rp.: Mentholi 2,0

Ol. Heiianthi ad 50,0

M.f.lin.

D. S. Розтирати уражені суглоби.

Офіцинальні лініменти виписують скороченим способом: вказують назву лініменту та концентрацію й кількість.

- виписати 25 г 10% лініменту синтоміцину. Призначити для нанесення на краї ран.

Rp.: Lin. Synthomycini 10 % - 25,0

D. S. Наносити на краї рани.

Мазі (unguentа) - м'яка лікарська форма для місцевого застосування, що містить одну або більше діючих речовин, які рівномірно розподілені в основі. Мазі призначені для нанесення на шкіру, рани, виразки, певні слизові оболонки (носа, очей, ушей). Якщо в умові не вказують ма­зеву основу, така мазь готується на вазеліні. Якщо до складу мазі входять речовини списків А чи Б, то в скороченому пропису вказують концентрацію у відсотках. Загальна кількість мазі для лікування шкіри (слизових) стано­вить 20 -100 г і більше, очної мазі - 5 -10 г.

Видимазевих основ:

а) гідрофобні (вазелін, вазелінова олія, парафін тощо)

б) гідрофільні (гелі)

в) при виготовленні очних мазей застосовують основу, яка міс­тить 10 частин безводного ланоліну і 90 частин спеціального вазе­ліну "для очних мазей".

Лікарські форми для ін'єкцій

До лікарських форм, які призначені для парентерального введення, належать стерильні водні і масляні розчини, суспензії, емульсії, а також порошки, таблетки, які перед введенням розчиняють у відповідних роз­чинниках, їх використовують, головним чином, для підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного і введення. Розчинники: вода для ін'єкцій – Aqua pro injectionibus (p/i) - (бідистильована, стериль­на, апірогенна вода — не викликає підвищення температури тіла при парентеральному введенні), персикова, мигдалева олії, ізотонічні розчини натрію хлориду, глюкози.

До лікарських форм для ін'єкцій ставляться певні вимоги: стерильність, відсутність механічних домішок, стійкість, апірогенність і у ряді випадків - ізотонічність. Для підтримки цих вимог, лікарські форми для ін’єкцій стерилізують або готовлять в асептичних умовах (максимально запобігають забрудненню препарату).

Стерилізація - процес знищення в об’єкті мікроорганізмів усіх видів, що знаходяться на любих стадіях розвитку. Методи: термічний, хімічний, стерильна фільтрація, радіаційний.

Лікарські засоби для ін'єкцій, які випускаються в ампулах і фла­конах фармацевтичною промисловістю, вже стерильні, в аптеці не стерилізуються, аптека їх тільки реалізує. Розчини для ін'єкцій, які готуються в аптеці, підлягають обо­в'язковій стерилізації. В рецептах це відмічається словом "Sterilisetur" – простерилізуй!

ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

ПЛАН.

1. Шляхи введення лікарських речовин

2. Всмоктування, розподіл, перетворення лікарських речовин

3. Шляхи виведення лікарських речовин

4. Види дії лікарських речовин

5. Фактори, що впливають на дію лікарських речовин

6. Класифікація доз.

7. Особливості дії лікарських речовин при повторному введенні та

комбінуванні.

8. Види побічної та токсичної дії лікарських речовин.

Загальна фармакологія

Фармакокінетика Фармакодинаміка

Фармакокінетика - це розділ фармакології, який вивчає введення, розподіл, перетворення і виділення лікарських речовин.

Шляхи введення лікарських речовин

ентеральні (через травний канал) парентеральні (повз травний канал)

Ентеральні шляхи введення:

- всередину через рот (рег оs) – пероральний – вводять тверді та рідкі лікарські форми.

Схема всмоктування лікарських речовин: ротова порожнина шлунок (проходить часткове всмоктування) тонкий кишечник (всмоктується більшість ліків) печінка через систему ворітної вени (можуть частково втрачати активність) загальний кровообіг органи і тканини.

Переваги: простота введення; вводиться велика кількість різних лікарських форм.

Недоліки: повільне всмоктування в кров - розвиток терапев­тичного ефекту через 30 – 60 хвилин; на дію ліків впливає степінь наповнення шлунку і характер харчових мас; проходячи через печінку ліки можуть частково втрачати активність; не можна приймати в несвідомому стані, при шоку, блюванні, малим дітям, психічно хворим тощо; не можна приймати речовини, які руйнуються в шлунку.

- під язик (sub lingua) - сублінгвальний: вводять таблетки, капсули, розчини на грудочці цукру).

Схема всмоктування: слизова оболонка ротової порожнини (рясне крово-постачання) кровообіг (минаючи шлунок, кишечник, печінку) органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект (1-2 хвилини); речовина минає шлунок, печінку і не втрачає активність.

Недоліки: можна приймати тільки активні ліки в дуже маленьких дозах, бо під'язич­на область має дуже маленьку зону всмоктування; при частому вживанні може бути подразнення слизової оболонки рота; не можна приймати в несвідомому стані, при шоку, блюванні, малим дітям, психічно хворим тощо.

- через пряму кишку (рег rectum) - ректальний: вводять свічки, розчини, суспензії, емульсії, настої в клізмах, таблетки, креми, мазі.

Схема всмоктування: пряма кишка (має густу сітку кровоносних і лімфатичних вузлів і судин) кровообіг органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект (7 - 10 хвилин); речовина минає шлунок, печінку і не втрачає активність; можна приймати при блюванні, маленьким дітям, при непритомності, патології шлунка й кишечника, при руйнуванні ліків в печінці.

Недоліки: незручність застосування; психологічні труднощі; індивідуальні коливання у швидкості і повноті всмоктування.

Парантеральні шляхи введення:

- ін'єкційні шляхи введення - введення в порожнини тіла за допомогою голки і шприца – внутрішкірний, підшкірний, в м’яз, в вену, в артерію, під мозкові оболонки, в порожнини тощо.

Загальні недоліки: необхідність спеціального обладнання і навченого персоналу; вводять тільки стерильні лікарські форми.

а) внутрішньовенний – в/в – вводять водні розчини.

Схема всмоктування : кровообіг органи і тканини.

Переваги: ефект через 1-2 хвилини, часто в момент введення; точність терапевтичної концентрації; можливість призначати речовини, які не всмоктуються або руйну­ються в травному каналі, печінці, володіють подразнюючими властивостями, для введення гіпертонічних розчинів, для надання швидкої медичної допомоги в несвідомому стані, при шоку, блюванні; можливість введення великих об'ємів.

Недоліки: вводять тільки стерильні водні розчини - при введенні в вену масляних речовин і суспензії - закупорка вени – емболія; травмування вени.

б) внутрішньом’язовий – в/м – вводять водні, олійні розчини, суспензії.

Схема всмоктування: м'язи верхнього зовнішнього квадранту сідниць кровообіг (м’язи мають рясне кровопостачання) органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект для водних розчинів (10 – 15 хвилин); пролонгована дія для олійних розчинів та суспензій, завдяки повільному всмоктуванню; можливість призначати речовини, які не всмоктуються або руйну­ються в травному каналі, печінці, для надання швидкої медичної допомоги в несвідомому стані, при шоку, блюванні.

Недоліки: об’єм ін’єкції не більше 10 мл, не можна вводити подразнюючі та гіпертонічні розчини, які викликають некроз тканин; можливий розвиток гнійників, інфільтратів, пошкодження судин.

в) підшкірний – п/к - вводять водні і масляні розчини, зрідка суспензії.

Схема всмоктування: жирова клітковина (має густу сітку кровоносних судин) кровообіг органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект для водних розчинів (10 – 30 хвилин); пролонгована дія для олійних розчинів та суспензій, завдяки повільному всмоктуванню; можливість призначати речовини, які не всмоктуються або руйну­ються в травному каналі, печінці.

Недоліки: об’єм ін’єкції не більше 1-3 мл (крім крапельного введення ізотонічних розчинів), не можна вводити подразнюючі та гіпертонічні розчини, які викликають некроз тканин; при шокових і колаптоїдний станах сповільнюється всмоктування ліків.

- інгаляційний - використовують тверді та рідкі речовини у вигляді аерозолів, гази та леткі рідини для наркозу, рослинні олії. Призначають ліки для впливу на бронхи (місцева дія), а також для одержання швидкого (1 - 2 хвилини) ефекту й сильного резорбтивного ефекту, оскільки у легеневих альвеолах є велика кількість капілярів і тут відбувається інтенсивне всмоктування ліків.

- Зовнішній – застосовують м’які, рідкі лікарські форми, порошки, що виявляють місцеву дію і наносяться на шкіру, рани, виразки, на слизові оболонки носа, очей, ушей, губ, використовуються для змазування, полоскання, промивання, спринцювання, примочок тощо.

5. Електрофорез - це використання гальванічного току для перенесення ліків з поверхні шкіри в глибоко розташовані тканини.

Всмоктування ліків - резорбція

Проходить з допомогою дифузії або активного транспорту - це здібність лікарських речовин проникати через систему біологічних мембран. При ентеральному шляху введення всмоктування проходить із шлунково-кишкового тракту, при ін’єкційному - від місця введення ін^’єкції.

Розподіл лікарських речовин.

Проходить нерівномірно. Дія ліків не залежить від розподілу, а зале­жить від чутливості тканин і органів до даної лікарської речовини. Деякі речовини можуть створювати депо (накопичуватися) в печінці, легенях, нирках і по потребі поступово визволятися, що подовжує їх дію.

Види дії лікарських речовин.

1. Фармакологічна дія:

- місцева дія - по місцю нанесення;

- резорбтивна (загальна) дія — дія на весь організм. Незалежно від місця введення препарату, він всмоктується в кров і розноситься до органів і тканин.

- пряма (первинна) дія - це безпосередня дія на орган.

- вторинна дія - є наслідком первинних змін.

- рефлекторна дія - це взаємодія лікарської речовини з рецепторами і перенесення імпульсу до органів по рефлекторним дугам.

- вибіркова дія - це дія на певний вид рецепторів, групи клітин, певний орган.

- невибіркова дія - це дія на декілька видів рецепторів, органів, клітин.

- оборотна дія - це дія, після якої ефекти лікарських препаратів зникають і функція органів відновлюється.

- необоротна дія - це дія, після якої функція клітин, тканин не відновлюється.

2. Фармакотерапевтична дія.

- головна (основна) дія - це дія, за допомогою якої досягають терапевтичний ефект.

- побічна дія – небажані прояви властивостей лікарських засобів в терапевтичних дозах.

- етіотропна дія – фармакологічні впливи, що спрямовані на усунення безпосередньої причини захворювання.

- симптоматична дія - це дія, яка спрямована на послаблення або усунення симптомів захворювання.

- патогенетична дія – дія спрямована на специфічний обривання перебігу хвороби на певних її етапах.

Фактори, які впливають на дію ліків.

Зі сторони організму: біологічний вид, вік, стать, маса тіла, функціональні особливості організму, патологічні процеси, екзогенні фактори, ідіосинкразія – особлива форма своєрідної індивідуальної реакції організму на лікарські речовини, внаслідок генетичних порушень.

Зі сторони ліків: джерела отримання, хімічна будова, фізико-хімічні властивості, лікарська форма, доза, шляхи введення, тривалість лікування, послідовність прийому, комбінування препаратів, широта терапевтичної дії.

Класифікація доз

Доза - це кількість речовини, яка потрапила в організм.

Бувають:

1. Лікувальна (терапевтична) доза – використовується з лікувальною метою.

а) разова доза - кількість препарату на 1 прийом.

б) добова доза - кількість препарату, що призначається протягом доби.

в) курсова доза - кількість препарату, що призначається курс лікування

г) мінімальна доза – найменша доза, з якої починається терапевтичний ефект

д) оптимальна доза – доза, що обумовлює пік дії препарату.

е) максимальна (вища) доза – найбільш допустима доза препарату, при її перевищені зростає ризик передозування препаратів.

ж) ударна доза - це перша доза з якої починають лікування і яка створює високу концентрацію препарату в крові, вона більша за наступні.

з) підтримуюча доза - доза, яку призначають в слід за ударною для підтримання високої концентрації препарату в крові, не дає виникнути рецидивам захворювання.

и) профілактична доза – доза, яка використовується для профілактики захворювання.

2. Токсична доза – доза, що викликає токсичні явища і отруєння.

3. Смертельна (летальна) доза – доза, що викликає смерть.

Широта терапевтичної дії - це діапазон між мінімальною терапевтичною і мінімальною токсичною концентрацією. Чим більше широта терапевтичної дії, тим менш ток­сичний препарат і більш безпечне його використання.

І півріччя

ОРІЄНТОВНА КАРТА ДО САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ З ТЕМИ: «ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ»

ОРІЄНТОВНА КАРТА ДО САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

ОРІЄНТОВНА КАРТА ДО САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

ОРІЄНТОВНА КАРТА ДО САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

ОРІЄНТОВНА КАРТА ДО САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ З ТЕМИ: «ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ»

Е.П. Педченко

Збірник лекцій на тему:

МЕДИЧНА РЕЦЕПТУРА ТА

ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ

МЕДИЧНА РЕЦЕПТУРА

Загальні відомості про лікарську рецептуру.

ПЛАН.

1. Фармакологія, її розділи.

2. Поняття про лікарську речовину, засіб, сировину, препарат, лікарську форму.

3. Рецепт, його структура. Правила виписування рецептів.

4. Загальні відомості про аптеку.

5. Державна фармакопея. Списки лікарських препаратів.

6. Важливіші рецептурні скорочення.

ФАРМАКОЛОГІЯ– наука про взаємодію лікарських речовин з організмом, про шляхи вишукування нових лікарських засобів.

Розділи фармакології:

1.ЗАГАЛЬНА РЕЦЕПТУРА – розділ медичної науки про загальні правила виписування рецептів і виписуванні в рецептах окремих лікарських форм.

2.ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ- розділ медичної науки, який вивчає загальні закономірності дії лікарських речовин.

3.СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ– розділ медичної науки, що вивчає конкретні фармакологічні групи й окремі лікарські препарати.

Лікарська речовина– індивідуальна хімічна сполука або біологічна речовина, що застосовується для лікування, профілактики та діагностики захворювань.

Лікарський засіб– фармакологічний засіб, дозволений уповноваженим на те органом відповідної країни у встановленому порядку для застосування з метою лікування, профілактики або діагностики захворювань.

Лікарська сировина– речовина рослинної, мінерального, тваринного походження або хімічного синтезу, з якої виготовляють лікарські препарати.

Лікарський препарат– лікарський засіб у визначеній лікарській формі.

Лікарська форма– форма лікарського препарату, що робить його зручним для застосування.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ:

1. По способу застосування: зовнішні, внутрішні, ін'єкційні.

2. Відповідно класифікатора лікарських форм (Наказ МОЗ України № 235):

- лікарські форми, що розпилюються (аерозолі, спреї);

- м'які ЛФ (мазі, пасти, лініменти, супозиторії та ін.);

- рідкі ЛФ (розчини, емульсії, суспензії, краплі, витяжки з ЛРС та ін.);

- тверді ЛФ (таблетки, драже, порошки та ін.);

- лікарська рослинна сировина (збори, брикети, чаї);

- інші ЛФ (олівці, пластирі, гірчичники, серветки, солі, тампони та ін.).

3. Якщо лікарські форми (препарати) випускаються підприємствами медичної промисловості, то вони називаються готовими лікарськими формами (препаратами), якщо виготовлені в аптеках по рецептах – екстемпоральними лікарськими формами (від лат. ex tempore - по потребі).

4. Прописи лікарських засобів, складені лікарем, називаються магістральними. В них докладно вказують склад ліків. Якщо пропис ліків має точно зазначений склад і спосіб виготовлення відповідно Державної Фармакопеї (ДФ), то такий пропис називається офіцинальним.

РЕЦЕПТ– письмове звернення лікаря або фельдшера в аптеку про виготовлення і відпустку лікарських засобів у визначеній лікарській формі і дозі з вказанням способу його застосування. Рецепт є важливим медичним і юридичним документом, що служить єдиною підставою для відпустки з аптек більшості лікарських засобів та їх застосування. У випадку безкоштовної або пільгової відпустки ліків рецепт є фінансовим документом і служить підставою для розрахунків між аптеками і медичними установами.

Правила виписування рецептів та вимог замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення

(відповідно наказу МОЗ України № 360 від 19 липня 2005 р.)

1. Рецепти на лікарські засоби і вироби медичного призначення виписуються лікарями, фельдшерами, акушерками закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування. Рецепти на лікарські засоби, вироби медичного призначення, які відпускаються на пільгових умовах чи безплатно, дозволяється виписувати лікарям державних та комунальних закладів охорони здоров’я, завідувачам фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів за узгодженням з органами охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.

2. медичні працівники, які мають право виписувати Рецепти, є відповідальними за призначенням ліків та додержання правил виписування Рецептів згідно із законодавством України.

3. Рецепти виписуються хворому за наявності відповідних показів з обов’язковим записом про призначення лікарських засобів чи виробів медичного призначення в медичній документації. Рецепти виписують на лікарські засоби, зареєстровані в Україні.

4. Рецепти обов’язково виписують на: рецептурні лікарські засоби; без рецептурні лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі відпуску їх безоплатно чи на пільгових умовах; лікарські засоби, які виготовляються в умовах аптеки для конкретного пацієнта.

5. Рецепти виписуються на рецептурному бланку форми № 1 та спеціальному рецептурному бланку форми № 3, які виготовляються друкарським способом. Нанесення на рецептурний бланк будь якої рекламної інформації забороняється.

6. Бланк рецепта форми № 1 призначений для виписування і відпустки лікарських засобів, крім наркотичних (психотропних) та трамадолу, виробів медичного призначення. На цьому бланку виписується до 3-х найменувань ліків. Оформляється він особистою печаткою і підписом лікаря. При виписуванні лікарських засобів, що відпускаються безоплатно, на пільгових умовах або підлягають предметно-кількісному обліку, на одному рецептурному бланку форми № 1 виписується тільки одне найменування лікарського засобу (у 2 примірниках) і бланк додатково завіряється круглою печаткою ЛПУ. Рецепти на лікарські засоби, виписані на рецептурних бланках № 1 дійсні протягом 10 днів з дня виписки. Рецепти форми № 1 на лікарські засоби, відпущені безоплатно чи на пільгових умовах зберігаються в аптеках протягом 3 років; на лікарські засоби, які підлягають предметно-кількісному обліку – протягом 1 року.

7. Згідно з наказом МОЗ України № 226 від 25.07.96 бланк рецепта форми № 3 (рожевий бланк) призначений для виписування наркотичних (психотропних) лікарських засобів у чистому виді або в суміші з індиферентними речовинами, трамадолу і прекурсорів за переліками, визначеними МОЗ і затвердженими постановою Кабміну України № 770 від 6 травня 2000 р. На цьому бланку виписується тільки одне найменування лікарського засобу. Якщо наркотичні лікарські засоби, психотропні речовини в рецепті прописа