Поняття та склад адміністративних правовідносин.

Адміністративні правовідносини — це суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління і врегульовані нормами адміністративного права.

Адміністративно-правові відносини — це суспільні відно­сини, учасники яких виступають носіями прав та обов'язків, що закріплені та забезпечені відповідними адміністративно-пра­вовими нормами

Оскільки адміністративні правовідносини є різновидом право­відносин, їм притаманні загальні риси останніх, зокрема:

· вони є вольовими суспільними відносинами, тобто право, регулю­юче їх, випливає на свідомість і волю людей, направляє їх поведін­ку у відповідності до інтересів суспільства;

· вони є суспільними відносинами, врегульованими нормами пра­ва. Без права, його норм не було б правовідносин;

· учасники правовідносин наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки. І перші, і другі виникають у відповідності до вимог норм права, які визначають коло суб'єктивних прав і обов'язків;

· правовідносини — це засіб конкретизації норм права, оскільки саме в ньому права і обов'язки завжди прив'язані до певної ситуації, конкретні і належать конкретним суб'єктам;

· правовідносини — це такі суспільні відносини, реалізація яких забез­печується можливістю застосування адміністративного примусу.

Поряд із цим адміністративні правовідносини характеризуються рядом особливостей:

· вони, як правило, є «владовідносинами», оскільки виникають у ре­зультаті здійснення державного управління, тобто державно-влад­ного впливу однієї сторони на іншу для досягнення певної мети у господарській, соціально-культурній, адміністративно-політичній та ін. сферах;

· обов'язковим учасником адміністративних правовідносин висту­пає державний орган або посадова особа, наділена певними дер­жавно-владними повноваженнями;

· вони виникають за ініціативи однієї із сторін і згода іншої сторо­ни при цьому не потрібна. Інколи вони виникають всупереч ба­жанню іншої сторони;

· вони, як правило, виникають за принципом «влада — підпорядку­вання»;

· адміністративні правовідносини — це управлінські правові відно­сини, оскільки вони виникають у зв'язку з функціонуванням і діяль­ністю органів держаної виконавчої влади, тобто при здійсненні державного управління;

· у разі порушення однією із сторін своїх обов'язків, відповідальність наступає не перед іншою стороною, а перед державою в особі її державних органів або посадових осіб;

· спір, який виникає між учасниками адміністративних правовідно­син, розглядається як в судовому, так і в адміністративному по­рядку;

· до винної сторони вживаються заходи впливу з боку уповноваженого на те державного органу чи посадової особи, а в окремих випадках — суду чи судді.

Вирішальною особливістю адміністративно-правових відносин є те, що однією із сторін завжди є носій юридично-владних повноважень щодо інших суб'єктів, якими його наділяють адміністративно-правові норми.

Структура адміністративних правовідносин включає в себе суб'єк­ти, об'єкт та зміст.

Суб'єктом адміністративних правовідносин можуть бути як фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), так і юри­дичні особи (державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, суспільні організації, політичні партії, релігійні організації та ін.).( Суб'єктами адміністративно-правових відносин виступа­ють державні органи управління, їх посадові особи, недержав­ні господарські й соціально-культурні об'єднання, підприємст­ва, установи та громадські організації (об'єднання) різних рівнів та фізичні особи (громадяни, іноземці та особи без гро­мадянства).)

Для того, щоби бути суб'єктом адміністративних правовідносин, необхідно володіти адміністративною правосуб'єктністю, тобто адмі­ністративною правоздатністю, адміністративною дієздатністю та ад­міністративною деліктоздатністю.

Адміністративна правоздатність — це здатність особи мати права та обов'язки у сфері державного управління. У фізичних осіб вона наступає з моменту народження і закінчується смертю особи, її не можна відібрати або передати. В адміністративній науці існує точка зору стосовно того, що особа може бути тимчасово позбавлена адмі­ністративної правоздатності (наприклад, у разі адміністративного арешту особа позбавлена права свободи пересування).

Адміністративна дієздатність — це здатність особи самостійно реалізувати свої права і обов'язки у сфері державного управління. У фізичних осіб виділяють загальну, часткову та обмежену дієздат­ність. Загальна адміністративна дієздатність наступає з 18 років за умови, що особа є осудною, тобто вона розуміє значення своїх дій та може ними керувати.

Часткова дієздатність наступає, як правило, з 16 років, за умови осудності даної особи. Однак, при цьому слід зазначити, що в жодно­му нормативно-правовому акті не вказується цей вік. У ряді випадків часткова дієздатність може наступити по досягненні молодшого віку (наприклад, школяри).

Адміністративна деліктоздатність — це здатність особи нести ад­міністративну відповідальність за свої вчинки. Вона, за загальним пра­вилом, наступає по досягненні 16 років. Водночас необхідно відміти­ти, що в ряді випадків адміністративна деліктоздатність може насту­пити у більш пізньому віці (17 років — для призовників).

Стосовно адміністративної правосуб'єктності юридичних осібслід зазначити, що вона наступає з моменту створення державного орга­ну або реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Її обсяг визна­чається законом, положенням, статутом. На відміну від фізичних осіб адміністративна право- і дієздатність юридичних осіб наступає одно­часно. Інколи для її настання окрім реєстрації, необхідно ще одержа­ти дозвіл (ліцензію) на зайняття відповідною діяльністю.

Об'єктом адміністративних правовідносин є те, заради чого вини­кають власне правовідносини: поведінка, воля, свідомість, матеріальні цінності, нематеріальні блага та ін. (Об'єкт адміністративно-правових відносин — це те, на що спрямовані правові інтереси їх учасників (дія, бездіяльність, по­ведінка). Вони можуть бути матеріального та нематеріального характеру (здоров'я, моральний стан тощо).)

Зміст адміністративних правовідносин складають суб'єктивні юри­дичні права та обов'язки.Суб'єктивні юридичні права — це міра дозво­леної поведінки, що забезпечується державою (свобода переміщення, право на державну службу, право на звернення та ін.). Юридичні обов'­язки — міра необхідної поведінки, яка забезпечується державою. При цьому, у певних випадках особа повинна утриматися від вчинення пев­них дій (дрібного хуліганства, невиконання своїх обов'язків, порушення дисципліни), в інших, навпаки, здійснити їх (одержати дозвіл на зайнят­тя певним видом діяльності, своєчасно розглянути звернення та ін.).