Черг. в системі службових частин мови

2 .У текстах ділових паперів для усного та писемного призначен-ня, як і в інших жанрах літературної мови, широко використовуються службові слова, зокрема, прийменники й сполучники. Особливістю для деяких з них є принцип чергування. Тож правильне вживання прийменників та сполучників робить текст легким у вимові, м'яким для слухового сприймання. Адже збіг голосних або приголосних звуків є незвичним явищем для української мови. То-му практикується принцип чергування окремих прийменників та сполучників. Це є однією з характерних фонетичних рис національної мови.

Речення з відок. членами звертаннями

3. 3-поміж відокремлених членів речення в мові офіційно-ділових документів уживаються відокремлені означення та обставини, виражені відповідно дієприкметниковими й дієприслівниковими зворотами, а також відокремлені прикладки, пов'язані з іменниками — власними назвами та задорученнях, актах тощо. Вони виділяються з обох боків комами. Прикладка, пов'язана з іменником — загальною назвою, відокремлюється тире. Прості речення в текстах офіційномою вираження звертання є кличний відмінок. Уживання називного відмінка замість кличного є порушенням грама-тичної норми української літературної мови. Якщо звертання складається з двох окремих слів, то їх необхідно вживати в кличному відмінку. Від цих звертань потрібно відрізняти ті, що виражені складними іменниками, які становлять єдине поняття й пишуться через дефіс. У кличному відмінку в них вживається лише другий компонент. Прості речення в текстах офіційно-ділових документів можуть ускладн-ватися вставними словами і словосполученнями, які забезпечують логічний зв'язок між частинами тексту (виступу, звіту, доповідної записки). До них налевставні словосполучення, які вказують на джерело повідомлення.

Пряма непряма мова діалог

4.В офіційно-діловому стилі чуже мовлення передають здебільшого непрямою мовою, тобто складнопідрядним реченням з підрядною з'ясувальною частиною. Діалог використовують переважно в усному діловому спілкуванні. Цитування трапляється зрідка, наприклад у промовах, рішеннях (у документах).

Правила спілк. фахівця

5. Правила спілкування:

-Доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата.

-Необхідно виявляти доречну у певній ситуації ввічливість (враховувати стать, вік, службовий чи суспільний статус тощо). –

-Потрібно знімати надмірну категоричність

-Мовцеві треба вміти вибирати тему для розмови, доречну в кожній ситуації, яка є цікавою, зрозумілою партнерові.

- Мовець повинен стежити за логікою розгортання тексту, за тим, щоб висновки не протирічили задуму бесіди.

-Мовець повинен пам'ятати, що межа смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача – обмежені

-Мовцеві необхідно постійно відбирати мовні засоби відповідно до вибраної тональності тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність або неофіційність ситуації.

-Мовець повинен пам'ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, сприймає жести, міміку, пози, загальну манеру триматися при розмові й культуру поведінки.

Лист види листів

6. Лист - це поширений вид документації, один із засобів обміну інформацією. За функціональними ознаками службові листи поділяють на такі що потребують відповіді ( листи-прохання, листи-звертання ),й такі що її не потребують ( листи-відмови, гарантійні листи). За кількістю адресатів розрізняють звичайні , циркулярні та колективні листи. Звичайний лист надсилають на адресу однієї інстанції, циркулчрний лист – цілій низці установ, колективний

Докуменит види

7.Документ – це основний вид писемного ділового мовлення, що є засобом фіксації на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища обєктивної діяльності та результати розумової діяльності людини.

Документи поділяються на:

- за способом фіксації інформації (письмові, графічні, фонодокументи);

- за призначенням (організаційні, розпорядчі, інформаційні);

- за назвою (заява, автобіографія, резюме, протокол, наказ, доручення, розписка);

- за походженням (службові, особисті);

- за місцем складання (внутрішні, зовнішні);

- за формою (стандартні, індивідуальні);

- за терміном виконання (нетермінові, термінові);

- за ступенем гласності (несекретні, секретні);

- за стадіями створення (оригінали, копії(відпуск, витяг, дублікат));

- за скадністю (прості, складні);

- за терміном зберігання (тимчасового, тривалого, постійного зберігання);

- за технікою відтворення (відтворені механічним, електронним способом);

- за спеціалізаціїю (загальні, з адміністративних питань, спеціалізовані).

Стилі і типи мовлення

8.Типи мовлення:

- опис – словесне зображення предмету;

- роздум- доведення чи пояснення чогось;

- розповідь –повідомлення про події;

Стилі мовлення:

- науковий (дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, рецензія);

- офіційно-діловий (закон, одекс, наказ, акт, оголошення, доручення,розписка, протокол);

- публіцистичний (виступ. Нарис, дискусія, файлетон);

- художній (трагедія, комедія, драма,водевіль, повість, поема, вірш, байка);

- розмовний (бесіда, приватний лист);

- конфесійний;

- епістолярний.

Логіка. Види мислення

9.Логіка – вивчає закони та форми правильного мислення.Види логіки (формальна, визначення думки їх поєднання, діалектична, математична).

Форми мислення:

1. Поняття – відображає загальні та найістотніші властиіості предмету або явища;

2. Думка – відображається зв'язок між предметом або явищем;

3. Висновок – ланцюжок думок, остання з яких – висновок – є новим знанням, що виводиться з уже відомих думок.

Риторика. Закони

10.Рито́рика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей.

Р=К+А+С+Т+М+ЕК+СА;

Р – риторика;

К – концептуальний закон. Формує і розвиває уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і відбудувати систему знань про нього;

А – закон моделювання аудиторії. Формує й розвиває уміння вивчати в системі три групи ознак, які визначають психологічний портрет будя-якої аудиторії;

С – стратегічний закон. Формує і розвиває вміння розробляти програму діяльності на умові створеної концепції з урахуванням психологічного портрету аудиторії;

Т – тактичний закон. Формує і розвиває уміння працювати з фактами і аргументами;

М – мовленнєвий закон. Формує і розвиває вміння володіти мовленням;

ЕК – закон ефективності комунікації. Формує і розвиває вміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією;

СА – системно-аналітичний закон. Формує і розвиває вміння оцінювати діяльність інших.

Особ. вжив. іншомовних слів

11.Іншомовні слова – це слова запозичені з інших мов. Щоб правильно вживати іншомовні слова, варто керуватися такими правилами:

- не ставити у тексті іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

- вживання таких слів в діловодстві допустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках;

- не рекомендується користуватися в одному і тому ж документі іншомовним словом і його відповідним українським словом.

Жанри пуб. виступів

12.Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного виступу: промова, доповідь, виступ, повідомлення.

Доповідь – це одна із найпоширеніших форм публічного мовлення (ділова, звітна, наукова).

Промова – публічний виступ, присвячений злободенній, суспвльно важливій темі (розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні).

Виступ - це короткочасне усне мовлення на одне чи декілька питань.

Повідомлення – це доповідь на якусь тему. Якщо тема широка пишуть доповідь, а мала – повідомлення.

Прийменник в діл. мові

13. Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення

іменника і виражає зв’язки між словами в реченні.

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто

врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між

словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями, іменниками

або займенниками, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію.

Вжив. форм дієслів в діл. мові

14. Дієслово — частина мови, яка називає дію або стан істоти, предмета. Для ділових паперів характерна частовживана неозначена форма дієслова, (інфінітив). У сучасній українській мові дієслова мають три форми часу: теперішній, минулий, майбутній. Дієслова теперішнього часу вказують на те, що дія відбувається в момент мовлення. У ділових паперах найчастіше зустрічається форма першої особи однини чи множини. Наприклад: наказую, пропоную, заперечую, відповідаю, знімаю тощо. Або: пропонуємо, надсилаємо, відповідаємо, погоджуємось та ін.

Дієслова у формі минулого часу виражають значення дії, яка вже закінчилася до моменту мовлення. Наприклад: робив, готував, перекладав; робила, готувала, перекладала; робило, готувало, перекладало

Форми числівників

15. Здебільшого в ділових паперах не обходяться без цифрових даних. Вони вимагають спеціального оформлення. Так, однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, в ділових паперах записуються словами. Коли ж число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами. Складні чи складені числівники записуються цифрами. Порядкові числівники вводяться в документи з відповідним відмінковим закінченням. Складні слова, де перша частина позначається цифрою, можуть бути написані так: 50-процентний і 50 %; 100-кілометровий і 100 км.

Вжив займенників у діл. мові

16.В офіційно-діловому стилі займенники використовуються не так активно, як в інших стилях. Окремі займенники треба вживати залежно від значення: кожний - усі по одному; всякий - різноманітний, різний; будь-який - який завгодно на вибір.

В офіційно-діловому мовленні у складнопідрядних реченнях, в головній частині яких йде мова про предмет або особу,використовуються сполучні слова що, який.

Сполучне слово що, зазвичай,уживається, якщо йдеться про предмети, а який - про істот.

У діловому мовленні перевага віддається формі множини особових займенників. За українською мовною традицією займенник, який вказує на дійову особу, у реченні вживається в називному відмінку: ми підписали.

У листах, запрошеннях тощо використовується в усіх відмінках увічлива форма займенників Ви, Ваш, Ваша, Ваше, Ваші, коли звертаються до однієї посадової особи.

Проф. лексика професіоналізми

17.Професіоналізми виникають, коли та чи інша спеціальність чи фах, або вид занять не мають розвиненої термінології. У межах одного колективу, однієї спеціальності може народжуватись безліч нових професіоналізмів. Нові слова виникають за рахунок поєднань з новими префіксами та суфіксами.

Ступ. порів. прикметників

18. Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому.

Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами..

Кожен зі ступенів має дві форми: просту й складену.

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш-, -ш-: милий — миліший, ніжний — ніжніший.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — найдорожчий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайзручніший, щонайвродливіший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою приєднання слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш, вдалий, більш глибокий, менш вередливий.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника:найбільш, зручний, найбільш стійка, найменш, приємне.

Укр. мов. етикет

19. Український мовний етикет презентує повний спектр ввічливості та ґречності у спілкуванні: це слова привітання, прощання, звертання, подяки, прохання, відмови, поздоровлення, вибачення, побажання, запрошення, похвали тощо. Саме ввічливість вважається основою спілкування. І не дивним є походження цього слова, його первісне значення. Ввічливий - це той, хто дивиться саме у вічі. А ментальність українського народу є саме виразом його етикетних знаків - миролюбності, відсутності ворожості, агресивності. Адже очі - це дзеркало душі. Тому, спілкуючись, співбесідники дивляться у вічі один одному. Відвертають очі лише ті, хто говорить неправду або старається щось скрити чи є нечесним. З часом прикметник "увічливий" переосмислився і набув переносного значення: "той, хто дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність". Вищим проявом ввічливості є ґречність і чемність. Ґречний - "шанобливо ввічливий у поводженні з людьми

Телефонна розмова

20, Телефонна розмова — один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстра-мовними причинами. Риси телефонної розмови:

- співрозмовники не бачать один одного й не можуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо (відсутність візуального контакту між співрозмовниками);

- обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою);

- наявність технічних перешкод.