Система добрив. Розрахунок доз добрив

на запланований врожай

Серед хлібних культур озима пшениця є однією з найвибагливіших до родючості грунту. Добрива підвищують її урожайність на всіх типах грунтів. На утворення 10ц зерна і відповідної кількості соломи пшениця забирає з грунту 30-40 кг азоту, 10-14кг фосфору, 18-25кг калію.

При розміщенні озимої пшениці по чорному угноєному пару мінеральні добрива до сівби можна не вносити. Економічно вигідно вносити гранульований суперфосфат або гранульовані складні добрива з розрахунку 10-15 кг/га д.р. фосфору одночасно з сівбою. Цей прийом гарантує одержання приросту врожаю не менше як 2,5-3,0 ц/га і його слід застосовувати в усіх зонах України практично по всіх попередниках, особливо там, де до сівби не вносили фосфорні добрива.

В господарствах, де озиму пшеницю розміщують по не угноєному пару, щоб повністю використати потенційні можливості попередника, обов'язково потрібно вносити мінеральні добрива. Залежно від агрохімічного стану грунту по чорному пару доза добрив повинна становити Р_46-60К₃₀, а по зайнятому – N_30-45P_45-60K_30-45. Вказані дози добрив гарантують одержання приросту врожаю зерна на рівні 5-7 ц/га, що в 1,5-2,0 рази перевищує затрати на їх внесення.

Під озиму пшеницю, що висівають після багаторічних трав і гороху, азотні добрива до сівби можна не вносити, а доза фосфорно-калійних добрив повинна складати 30-45 кг/га д.р. залежно від родючості грунту.

Ефективність добрив залежить від попередників, тому при вирощуванні озимої пшениці після кукурудзи на силос та інших непарових попередників доцільно вносити під основний обробіток повне мінеральне добриво в дозі N_40-60P_45-60K_30-40. При цьому слід враховувати родючість грунту і еколого-географічну зону. Численні дослідження свідчать, що вказані дози забезпечують прирости врожаю зерна на рівні 10-15 ц/га. На менш родючих грунтах необхідно застосовувати більшу кількість добрив.

У виробничих умовах обов'язково треба враховувати, що на поверхні грунту після непарових попередників, а часто і на зайнятих парах, залишається значна кількість пожнивних решток. Після загортання їх в грунт, щоб забезпечити розклад органічної речовини, слід вносити по 8-10 кг азоту на кожну тонну решток.

Особливу увагу потрібно надавати строкам і способам застосування добрив. Роль добрив зростає при внесенні їх до сівби під основний обробіток грунту або під передпосівну культивацію. Найбільш ефективним є локальний спосіб внесення добрив, коли їх загортають в грунт на глибину 8-12 см за допомогою зернових сівалок, культиваторів-рослинопідживлювачів та інших знарядь. Локальний спосіб дозволяє підвищити ефективність добрив на 3-4 ц/га порівняно з поверхневим. За рахунок локалізації добрив можна на 25-30% зменшити їх дозу без зниження загального приросту врожаю.

Якщо до сівби озимих культур, особливо після непарових попередників, азотні добрива не застосовували, то їх треба внести у вигляді підживлення восени. Особливо це стосується недостатньо розвинутих посівів.

Норми мінеральних добрив слід розраховувати за родючістю грунту та потребою елементів живлення на формування запланованої урожайності.

Дози добрив розраховуємо для планованої врожайності 50 ц/га.

Розрахунок проводимо за формулою:

Н_азоту= В´ Н₁´ К=40*2*1=80 кг/га д.р.

Н_{фосфору}= В´ Н₁´ К=40*1,7*1=68 кг/га д.р.

Н_калію= В´ Н₁´ К=40*1,2*1,3=62 кг/га д.р.

де Н – норма поживних речовин (азоту, фосфору, калію), кг/га д.р.;

В – запланований врожай, ц/га;

Н₁ – нормативи витрат поживних речовин на 1 ц врожаю, кг

К – коефіцієнт забезпеченості ґрунту поживними речовинами

Характеристика рекомендованого

До посіву сортів озимої пшениці

Найбільш ефективним фактором підвищення врожайності (до 10-15%) є впровадження сортів озимої пшениці, внесених до Державного реєстру сортів і рослин України і рекомендованих для вирощування в грунтово-кліматичних умовах степового регіону.

В останні роки з'явився цілий ряд нових високопродуктивних сортів, які добре пристосовані для вирощування за енергозберігаючими та екологічно безпечними технологіями.

Лада одеська – виведений в СГІ шляхом потрійного схрещування F₁ (Одеська 95 х Ольвія) х Одеську остисту та подальшим добором. Різновидність – еритроспермум. СР (80-(% см), кущиться добре – 3-3,5 стебел. Колос білий, не опушений, веретеноподібний, середньої довжини і щільності. Зерно червоне, середніх розмірів, маса 1000 зерен – 35-38 г.

Середньоранній, дозріває на 1-2 дні раніше Альбатроса одеського. За показниками морозо-зимостійкості близький, а по паро-посухостійкості, осипанню та проростанню зерна в колосі переважає. На високому агрофоні інколи полягає. Пластичний щодо строків посіву. Відносно стійкий щодо ураження листовими захворюваннями, кореневими гнилями та фузаріозом. Шкідниками уражається на рівні стандартів. Середня врожайність за 1998-2000 роки по чорному пару 49,5, по непарових попередниках 40,1 ц/га.

Відноситься до груп спільних сортів. Вміст білку - 14%, клейковини - 29,7%, ІДК – 70, сила борошна – 350 о.а. Хлібопекарська оцінка – 4,2 бали.

Лузанівка одеська – виведений в СГІ УААН шляхом потрійного схрещування F₁ (Лютесценс 13686 х Бриз) х Лютесценс 8086 та подальшого індивідуального добору за комплексом цінних ознак.

Різновидність – лютесценс.

Середньорослий. Висота стеблостою 90-96 см. стебло середньої товщини, міцне, пусте. Форма куща проміжна.

Колос білий, конусоподібний з слабким восковим нальотом, середньої щільності. Остюки відсутні, лише на верхівці має незначні остюкоподібні загострення.

Зернівка червона, видовжена, середньої величини (маса 1000 зерен 31-35 г), яйцеподібна, скловидна.

Високостійкий до вилягання, осипання та проростання в колосі. Має властивість добре кущитись та забезпечувати високу озерненність колосу. За роки випробування сурових зим не було, автор характеризує сорт, що має підвищену морозо-зимостійкість.