Система захисту озимої пшениці від шкідників

Боротьба з бур'янами в літньо-осінній період повинна максимально досягатися шляхом якісного обробітку грунту, а також встановленням оптимальних норм висіву і строків сівби. Якщо агротехнічні заходи виявляються недостатніми, то боротьбу з бур'янами можна продовжити за допомогою гербіцидів в фазу осіннього кущення озимої пшениці. Але в цьому випадку слід дуже обережно підходити до вибору препарату, в першу чергу виключити гербіцид 2,4 Д та деякі його похідні, що дуже негативно, особливо в ранні фази розвитку рослин (період осінньої вегетації), впливають на озиму пшеницю. Віддавати слід перевагу гербіцидам типу кросс, 16.4%-й в.р.(100-150 мл/га) та ковбой, 40%-й в.р. (125-190 мл/га) або іншим препаратам, де діючими речовинами також є похідні сульфонілсечовини - гранстар, 75%-й с.т.с.(20-25г/га); гроділ 75%-й в.д.г. (0,1-0,2 л/га); хармоні, 75%-й с.т.с. (40-65г/га); мушкет (0,05-0,06 кг/га) та ін.

Таблиця 11

Система заходів боротьби з бур’янами

Збирання і облік урожаю

Озиму п. шеницю збирають однофазним (пряме комбайнування) і двофазним (роздільне прибирання) способами. Спосіб збирання вибирають залежно від факторів.

При однофазному збиранні основна продукція (зерно) виділяється за один етап при скошуванні рослин у фазі повної стиглості (вологість зерна 14-17%). Цей спосіб застосовують для низькорослих, проріджених і перестоявших хлібів, короткостебельних сортів, стійких до вилягання, а також в районах з підвищеною вологістю в період прибирання. Висоту зрізу встановлюють в межах 10-20 см: для низькорослих і вилягли не більш 10 см, для високосоломяних і 15-20 см, що вилягли.

Двофазне збирання здійснюється в два етапи. Спочатку рослини скошують і укладають для просушування у валяння. Скошування починають у восковій стиглості при вологості зерна 36-40%. Потім через декілька днів (у південних районах через 5-6, а в північних через 7-9) лежання, щоб просохли, обмолочують комбайнами з підбирачами. Двофазне прибирання застосовують для високостеблових, нерівномірно доспілих і схильних до вилягання і обсипання сортів, а також на засмічених посівах. Густина стеблестою повинна бути не менше 250-300 стебел на 1 м². Висоту зрізу встановлюють в межах 12-25 см. У районах з підвищеною вологістю формують тонкі широкі валяння, в сухих - неширокі товсті. Скошувати рослини слід упоперек рядів, щоб забезпечити краще укладання стебел у валяння.

Двофазний спосіб дає можливість раніше почати збиральні роботи, дозволяє запобігти втратам від обсипання і одержати сухе зерно, придатне до здачі на елеватор без додаткової обробки, що скорочує обсяг роботи по очищенню і сушці зерна. Особливо велике значення двофазне збирання має в районах з тривалим періодом дозрівання хлібів і коротким терміном збиральних робіт.

Первинна переробка і зберігання продукції

Зернову суміш очищають від домішок з урахуванням різниці між зернами основної культури і домішками: за шириною і товщиною - на решетах з круглими і продовгуватими отворами в зерноочисних, сортувальних і калібрувальних машинах; за довжиною - в циліндри­чних і дискових трієрах; з використанням аеродинамічних властивос­тей - за допомогою повітряного потоку в аспіраційних колонках, пневмосепараторах і пневмоколонках; за формою і станом поверхні зерна і домішок - на решетах з отворами трикутної форми в спіраль­них і стрічкових сепараторах, гірках, змійках; за щільністю (питома маса) - на пневматичних сортувальних столах, каменевідбіркових машинах; за металомагнітними і електричними властивостями, ко­льором - на електромагнітних і електростатичних, електронних ма­шинах і за допомогою фотоелементів.

Заключним етапом очищення зернових мас є визначення технологічної ефективності роботи зерноочисних машин, яку контролюють шляхом відбору зразків зерна і відходів не менше двох разів на зміну.

Зерно сушать для зменшення вологості до межі, яка забезпечує якість його в процесі зберігання, для доведення його до потрібних параметрів під час заготівлі і постачання на переробку, а також для знищення комірних шкідників. Усі способи сушіння зерна, які поширені в даний час, базуються на сорбційних властивостях зерна. Видалення з зерна частини води відбувається шляхом створення умов, які сприяють виникненню процесу десорбції.

У сільськогосподарському виробництві для сушіння зернової маси застосовують такі способи: природний, або повітряно-сонячне сушіння, де використовують тепло атмосферного повітря; і штучний, з ви­користанням штучно нагрітого повітря або сушіння сумішшю топко­вих газів з повітрям. Крім названих способів, для сушіння зерна можна застосувати водовбирні засоби, тобто речовини, які володіють вели­кою сорбційною здатністю (хлористий кальцій, сульфат натрію, суха тирса, силікагель тощо); теплове сушіння з використанням вакууму; сушіння струмом високої частоти; інфрачервоними променями і шту­чно охолодженим та зневодненим повітрям. Поширення цих способів обмежує поки що їх економічна невигідність. Обов'язковою умовою застосування будь-якого способу сушіння є збереження усіх техноло­гічних якостей зерна, а в посівному матеріалі і його життєздатності. Тому технологія сушіння будь-яким способом повинна проводитись обов'язково з урахуванням фізичних і фізіологічних властивостей зер­на і зернових мас.