Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Міністерство внутрішніх справ України

Міністерство внутрішніх справ України

Навчально-науковий інститут права, психології та економіки

Львівського державного університету внутрішніх справ

Кафедра менеджменту

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Екологія та регіональна економіка»

Тема роботи:

Регіональні особливості народжуваності в Україні

 

Виконав: Керівник:

студент ____________ _____________________

Підпис _____________ Підпис________________

___________________

 

Львів 2012

План

Вступ

1. Відтворення населення і відтворення соціального життя: теоретико-методологічні засади та обмеження.

2. Поняття народжуваності і плідності.

3. Фактори народжуваності. Репродуктивна поведінка.

4. Показники народжуваності.

5. Проблеми та перспективи розвитку народжуваності в Україні.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Вступ

Низька народжуваність, що у старіючому населенні повсякчас «підживлює» депопуляційні тенденції, вже стала однією із характерних ознак демографічної реальності сьогодення. Хоча за рівнем народжуваності наша країна і наразі утримується у групі європейських держав із найнижчими її показниками, однак тенденції цього демографічного процесу у міжкризовий період (принаймні у 2002-2010 рр.) можна вважати позитивними. Тож на тлі переважання стагнаційних процесів у царині смертності та тривалості життя населення України саме обнадійлива динаміка народжуваності, детермінована комплексом специфічних умов і факторів, привертає пильну увагу з боку державних структур і громадськості.

Значна увага у дослідженні приділяється вивченню саме структурних ознак народжуваності (за віком матері, черговістю народження, типом поселення, шлюбним станом, іншими соціально-демографічними характеристиками батьків) з тим, щоб визначити, яка модель народжуваності формується в Україні, причому не лише з точки зору кількісних параметрів дітності, а й щодо якісних характеристик формування людського потенціалу на початкових стадіях його відтворення (у дитинстві, у сім'ї).

У зв'язку із зазначеним виникла нагальна потреба у комплексному фундаментальному дослідженні проблем дітородної активності населення й народжуваності у нашій країні, результати якого давали б науково обґрунтоване уявлення про динаміку та сучасні структурні особливості народжуваності в Україні, їх обумовленість і найбільш вірогідні перспективи.

У рамках такого дослідження ми маємо на меті розглянути вітчизняну історіографію цих проблем, проаналізувати тенденції та структурні особливості народжуваності в Україні на тлі інших європейських країн, дослідити соціально-економічні та медико-демографічні чинники перебігу цього демографічного процесу, оцінити наслідки змін у народжуваності щодо відтворення населення у цілому. Актуальним та таким, що має велике науково-практичне значення, лишається і питання розроблення концептуальних засад і напрямів державної політики, спрямованої на поліпшення умов дітородної діяльності населення в Україні. Однією із принципових проблем демоекономічного розвитку в Україні на сьогодні є та, що скорочення кількості населення (через низьку народжуваність) наразі не заміщується поліпшенням його якості. Обмежені можливості поповнення населення за рахунок підвищення народжуваності висувають особливі вимоги до якісних параметрів формування людського потенціалу. Вирішенню всіх цих завдань і присвячене соціально-демографічне дослідження, за результатами якого підготовлена дана монографічна робота.

 

 

Показники народжуваності.

Для вимірювання народжуваності застосовують систему показників, яка дозволяє визначити загальний її рівень, динаміку та інтенсивність, а також її величину в різних субнаселеннях (соціально-економічних і демографічних групах).

У демографії використовують два способи вивчення демографічних процесів і явищ — метод умовного покоління і метод реального покоління. Відповідно показники народжуваності насамперед поділяють на показники, що належать до певного періоду часу (звичайно року), і показники, що характеризують визначену когорту, або покоління (якщо мова йде про когорту за роком народження), або когортні показники. Перші характеризують народжуваність, що спостерігалася протягом визначеного періоду, другі — народжуваність, властиву визначеним групам жінок.

Абсолютне число народжень

Абсолютне число народжень показує, скільки всього дітей народилося в того чи іншого населення за визначений період (за рік). Величина абсолютного числа народжень дає перше уявлення про обсяги народжуваності і дозволяє робити порівняння за різними періодами часу та різними територіями. Однак абсолютне число народжень є малоінформативним показником, оскільки залежить від абсолютної чисельності населення. Судити про народжуваність за величиною абсолютного числа народжених не можна, не зіставивши його з загальною чисельністю населення. Так само не можна говорити про динаміку народжуваності, ґрунтуючись лише на даних про зміну абсолютного числа народжених і не беручи до уваги ні загальної чисельності населення, ні змін демографічних структур. Отже, необхідний перехід до відносних показників народжуваності, які б не залежали від чисельності населення, тобто до коефіцієнтів народжуваності.

Коефіцієнт (індекс) дітності

Коефіцієнт дітності — це відношення чисельності дітей у віці 0-14 років до чисельності жінок репродуктивного (15-49 років) віку.

Цей показник можна використовувати для первинної оцінки величини народжуваності, особливо в країнах з погано налагодженим обліком природного руху населення, але з досить точними переписними даними. Його також застосовують для первісного порівняння рівнів народжуваності у різних країнах: коефіцієнт дітності високий там, де висока народжуваність, і низький у країнах з низькою народжуваністю.

Загальний коефіцієнт народжуваності

де N — абсолютне число народжень за рік; Р — середнє населення; Т- довжина періоду; n — загальний коефіцієнт народжуваності.

Першим, простішим і широко вживаним відносним показником народжуваності є загальний коефіцієнт народжуваності. Його розраховують як відношення абсолютного числа народжень до середньої чисельності населення за період, звичайно за рік:

Величина загального коефіцієнта народжуваності сильно залежить не тільки від інтенсивності народжуваності, тобто від середнього числа дітей, народжених жінками, але і від демографічних та інших структур, у першу чергу від статево-вікової і шлюбної. Проте його величину можна використовувати і для динамічних та міжтериторіальних порівнянь рівня народжуваності, орієнтуючись на наступну наближену шкалу величин загального коефіцієнта народжуваності, запропоновану демографами В. Борисовим і Б. Урланісом (1906-1981), відповідно до якої його значення, менші 16 %с, вважаються низькими, від 16 до 24 % — середніми, від 25 до 29 % — вищесередніми, від 30 до 40 % — високими, більш 40 % — дуже високими. Вважають, що максимальній природній народжуваності відповідає загальний коефіцієнт народжуваності зі значенням 50 — 60 %.

У світі на 2004 рік існує щонайменше 23 країни, де збереглися дуже високі рівні народжуваності; як бачимо із таблиці 5.1, середньосвітовий рівень відповідає середньому рівню народжуваності; країни з низьким рівнем народжуваності — це переважно розвинуті країни, незалежно від етнічних характеристик та частини світу.

Щоб елімінувати вплив демографічних та інших структур на показники народжуваності, розраховують спеціальні і часткові коефіцієнти, а також сумарний коефіцієнт.

Спеціальний коефіцієнт народжуваності

Спеціальний коефіцієнт народжуваності розраховують стосовно лише чисельності жінок репродуктивного віку (15-49 років або, у деяких країнах, 15-44 років). Спеціальний коефіцієнт народжуваності дорівнює відношенню загального числа народжень за рік до середньорічної чисельності жінок репродуктивного віку:

де F — спеціальний коефіцієнт народжуваності; N — абсолютне число народжень за рік; F15-49 — середньорічна чисельність жінок репродуктивного віку.

Загальний і спеціальний коефіцієнти народжуваності пов'язані між собою наступним співвідношенням: загальний коефіцієнт дорівнює спеціальному, помноженому на частку жінок репродуктивного віку у всьому населенні:

де d — частка жінок репродуктивного віку у всьому населенні.

Часткові коефіцієнти народжуваності

Часткові коефіцієнти народжуваності розраховують для усунення впливу інших демографічних і недемографічних структур. Зокрема, там, де значне місце серед усіх народжень займають народження позашлюбні, часто розраховують коефіцієнти шлюбної і позашлюбної народжуваності. Це відношення чисел народжених дітей у шлюбі і поза шлюбом до середньорічної чисельності жінок, що перебувають і не перебувають у шлюбі.

Спеціальний коефіцієнт шлюбної народжуваності:

де — число народжень дітей у шлюбі; Fт154д—чисельність жінок репродуктивного віку, що перебувають у шлюбі.

Позашлюбні народження — це народження, що мали місце поза офіційно зареєстрованим шлюбом.

Спеціальний коефіцієнт позашлюбної народжуваності:

де Ng — число народжень дітей поза шлюбом; Tg55_99 — чисельність жінок репродуктивного віку, що не перебувають у шлюбі. Індекси т і g стосуються відповідно до шлюбного і до позашлюбних народжень.

Подібним чином можуть бути розраховані коефіцієнти народжуваності (загальні і спеціальні) міського і сільського населення та ін. Загальне правило розрахунку часткових коефіцієнтів народжуваності полягає в тому, що частину абсолютного числа народжень, що припадає на відповідне субнаселення, ділять на його середньорічну чисельність.

Повікові коефіцієнти народжуваності

Серед часткових коефіцієнтів народжуваності важливе місце належить повіковим коефіцієнтам народжуваності, що вимірюють чисту інтенсивність народжуваності в конкретній віковій групі. Повікові коефіцієнти можна розраховувати для однорічних вікових інтервалів, або для п'ятирічних (десятилітніх) вікових інтервалів. В останньому випадку їх приводять до одного року (усереднюють). Повікові коефіцієнти народжуваності розраховують як відношення числа народжень у жінок визначеного віку (x років) до їхньої середньорічної чисельності:

де Nx—число народжень у жінок віку х років; Fx—середньорічна чисельність жінок віку х років.

Таблиці народжуваності

Таблиці народжуваності дають змогу визначити кількісну закономірність народження дітей залежно від віку жінки або її перебування у шлюбі. Так само, як і інші демографічні таблиці, таблиці народжуваності моделюють процес народження у певної початково бездітної сукупності жінок протягом наступного життя. Залежно від мети дослідження і статистичної бази будують різні таблиці народжуваності: за одними описують узагальнено процес фертильності, за іншими — з диференціацією процесу за шлюбним станом жінки, часовою характеристикою, черговістю народження дитини.

Розглянемо основні показники таблиці народжуваності та їх взаємозв'язок.

1. х—вік жінки при вступі до шлюбу. Беруть з річними інтервалами, або 5-річними: до 20 років, 20 — 24, 25 — 29, 30- 34, 35 — 39, 40 - 44 , 45 і старші.

2. г — тривалість перебування у шлюбі. Беруть від початкової величини 0 років до 35 років. Кінцева величина залежить від фертильного віку.

3^ — число жінок, що доживають до початку г —го року перебування у шлюбі та не мають дітей. n — черга народжень дітей; беруть від 0 до 10. Початкову чисельність таких жінок/® як правило приймають за 10000.— імовірність народження чергової дитини. Це відношення чисельності народжень дітей n — ої черговості до чисельності жінок, що мають число дітей, рівне n-1. Наприклад, імовірність народження 3 — ої дитини дорівнює відношенню числа третіх народжень до чисельності жінок, що мають двох дітей. Ці коефіцієнти характеризують процес народжуваності стосовно тих жінок, що перед народженням дитини вже мають певне число дітей. Тут аналіз народжуваності для умовного покоління перетинається з когортним аналізом, оскільки до обліку беруть не просто сучасний стан жінки, але і всю історію її попередніх народжень.

5. Pz — імовірність збереження початкового стану для жінок, що мають n дітей, при переході від г до г+1 року шлюбу, тобто ймовірність не народити дитину. Ця ймовірність є протилежним показником ймовірності народити чергову дитину, отже розраховується доповненням до 1 показника

7.^2 — кумулятивне (накопичене) число дітей n- ої черговості до початку z — го року шлюбу. Цей показник, як і попе-

6. N2 — число дітей різної черговості , народжених на г-му році шлюбу.

За допомогою^ можна розрахувати число жінок, що доживають до тривалості шлюбу z, з числом дітей 1,2 і т.д.: водночас показує і число матерів, що мають дитину n- ої черговості. Для таблиць народжуваності припускають, що одна жінка за один раз може народити лише одну дитину.

Сумарний коефіцієнт народжуваності

Повікові коефіцієнти народжуваності дозволяють аналізувати рівень і динаміку інтенсивності народжуваності в умовному поколінні, вільну від впливу вікової структури як населення в цілому, так і жінок репродуктивного віку. У цьому полягає їхня перевага перед загальним і спеціальним коефіцієнтами народжуваності. Однак певною незручністю повікових коефіцієнтів є те, що їхнє число занадто велике: якщо розраховувати ці коефіцієнти для однорічних інтервалів, то їх буде 35, а якщо для п'ятирічних—то — 7. Ця обставина ускладнює аналіз і порівняння. Щоби мати можливість аналізувати рівень і динаміку народжуваності за допомогою одного показника, також вільного від впливу вікової структури, розраховують так звані кумулятивні коефіцієнти народжуваності, з яких найпоширенішим є сумарний коефіцієнт народжуваності (фертильності). Сумарний коефіцієнт народжуваності розраховують як суму повікових коефіцієнтів для віку від 15 до 49 років.

Для визначення показника у розрахунку на одну жінку, отриману суму ділять на 1000. На практиці, оскільки дані про по- вікову народжуваність публікуються за 5-літніми віковими інтервалами, користуються наступною формулою:

Сумарний коефіцієнт народжуваності характеризує середнє число дітей, що народила жінка умовного покоління протягом усього репродуктивного періоду, за умови збереження тієї ж інтенсивності повікової народжуваності, що спостерігалася в рік, для якого розраховують цей показник. Сумарний коефіцієнт народжуваності обчислюють з припущенням про відсутність смертності, тобто припускають, що усі жінки умовного покоління залишаться живими до кінця репродуктивного періоду.

Сумарний коефіцієнт народжуваності підсумовує повікові коефіцієнти для всього репродуктивного періоду, тобто для всього інтервалу 15-49 років. Але такий підсумок можна робити і для будь-якого віку в межах репродуктивного періоду. Отримані в такий спосіб показники називаються кумулятивними коефіцієнтами народжуваності до визначеного віку і розраховуються аналогічно коефіцієнтові сумарної народжуваності.

Цінність коефіцієнтів кумулятивної і сумарної народжуваності полягає в тому, що вони дозволяють одним числом, величина якого не залежить від впливу вікової структури, охарактеризувати рівень народжуваності в тій або іншій країні і робити таким чином міжтериторіальні і міжперіодичні порівняння. Значення сумарних коефіцієнтів народжуваності по країнах досить сильно варіює. Як бачимо з таблиці 5.3, найвищий рівень сумарної народжуваності (близько 7 дітей) мають найбідніші Африканські та Азійські країни. Середньосвітовий рівень трохи вищий за необхідний для простого відтворення населення; більшість розвинених країн мають недостатній рівень для простого відтворення населення.

Індекси народжуваності

Індекси народжуваності — система показників, що характеризують рівень народжуваності порівняно з певним стандартом.

А. Коул розробив індекси народжуваності, відомі нині як індекси Коула: індекс загальної народжуваності (I); індекс шлюбної народжуваності (I); індекс позашлюбної народжуваності (I) та індекс шлюбної структури (I).

де N — загальне число народжень, Nm - число шлюбних народжень, Nu—число позашлюбних народжень, W— число жінок у віці х, Wxm — число заміжніх жінок у віці х, Wxu — число незаміжніх жінок у віці х, fx — повікові коефіцієнти шлюбної народжуваності, узяті за стандарт.

За своєю природою ці індекси являють приклад непрямої стандартизації показників народжуваності. Вони виражають той рівень народжуваності (її загального коефіцієнта), який можна було би спостерігати в реальному населенні за умови, що повікові її показники були б такими, як у стандарті природної народжуваності. А. Коул, запропонував узяти за стандарт показники повікової народжуваності гуттеритів. У гуттеритів унікально сполучаються гарні санітарні умови, високий рівень життя, низька смертність і необмежувана народжуваність.

Російський демограф В. Борисов, виходив з того, що використовувати народжуваність гуттеритів як стандарт природної народжуваності є методологічно неправильним через унікальність цього субнаселення. На його думку, таким стандартом може бути лише стандарт, розроблений на основі математичної моделі репродуктивного процесу. На думку В. Борисова, правильніше визначати не максимум, а мінімум природної народжуваності, щоби бути упевненим, що рівень природної шлюбної народжуваності не спуститься нижче цього мінімуму в нормальних санітарних умовах. Тому в згаданій математичній моделі треба брати такі значення її параметрів, що перебували б у межах санітарної норми і були б у її межах найменш сприятливими.

В. Борисов одержав свій стандарт природної народжуваності, названий їм «гіпотетичним мінімумом природної народжуваності», або ГМЕР. На думку В. Борисова, повікова народжуваність не може бути нижчою за ці значення, при відсутності екстремальних обставини.

Використовуючи показники повікової народжуваності стандарту і фактичні дані про вікову структуру жінок репродуктивного віку, розраховують очікувані значення абсолютного числа народжень і загального коефіцієнта народжуваності, які зіставляють з фактичними. Різниця між очікуваними і фактичними значеннями характеризує ступінь реалізації ГМЕР, масштаби поширеності серед населення навмисного обмеження народжуваності, роль поведінкового компонента народжуваності і внесок репродуктивної поведінки в її рівень.

 

Висновки

Відтворення населення в його функціональному значенні: як ресурсу і як фактора, що визначає і забезпечує цілісність соціальної системи. Соціальна система як та, що самоорганізується і самовідтворюється, реалізуючи властивість самозбереження, здатна забезпечити власний усталений розвиток у часі і просторі, відтворення власних демографічних ресурсів. Системи мають фундаментальну здатність зв’язаності існування: вони трансформуються під впливом власних структурних або зовнішніх факторів, постійно переходять в інший стан, а на макрорівні приймають ознаки якісно іншого системного утворення. Отже, зміна характеру відтворення населення, розглянутого як підсистема відтворення соціуму, принципово не може розглядатися як та, що сприяє дезорганізації або деструкції соціального організму.

Населення в його власному соціальному значенні уявляє собою конкретно-історичну сукупність людей, істотними характеристиками якої є темпроральність і територіальність. Відтворення населення не існує поза його територіальною дислокацією із усіма соціальними розбіжностями та ступенями нерівностей, які випливають з нерівностей соціально-територіальної структури суспільства. Безперервний процес зміни генерацій (поколінь) людей пов’язаний також з безліччю часових ритмів (астрофізичними, історико-культурними, психологічними, біологічними) і здійснюється у певних геостратифікаційних межах. Автор доводить, що варіанти стратегій досягнення бажаного в умовах наростаючого ускладнення соціального простору, необмежені.

Стратегії реалізації життєвого потенціалу розглядаються як цільові настанови, спрямованість діяльності соціальних суб'єктів, регульовані сукупністю домінуючих цінностей соціальної спільноти, які історично формуються в процесі становлення і генези її ідентифікаційних практик і реалізуються в процесі її повсякденного життя. Сукупність стратегій реалізації життєвих потенціалів соціальних груп і спільнот складає патерни консолідації соціуму, обумовлює його адаптаційні та інтеграційні можливості. Ідентифікаційні практики та ієрархії базових і інструментальних цінностей населення визначають такі стратегії, а отже орієнтацію і модус розвитку системи в цілому. В умовах невизначеності системи соціальних пріоритетів і принципової дискурсивності ідентичностей (усвідомлюваних, вербалізованих і реалізованих у діяльності) територіальні ідентичності виступають ядром або центром, який визначає спрямованість і зміст поведінкової активності діючого суб’єкта. Саме сукупність регіонально диференційованих локальних ідентичностей, відображаючи дійсне прагнення суб’єктів до самореалізації, до інтенсифікації власних можливостей, виступає своєрідним гарантом розвитку українського соціуму у цілому, забезпечує його утворювальні та інтеграційні життєві потенціали.

 

 

Список використаних джерел

 

1. Кабінет міністрів вніс на розгляд до Верховної Ради проект пенсійної реформи – Проект закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 7455.

2. Дзеркало тижня 20 грудня 2010 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://news.dt.ua/news/78447

3. Ліанова Е. М. Ринок праці та соціальний захист : навч. посібник із соц. політики

Е. М. Лібанова, О. Палій. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. – 491 с.

4. Новий Трудовий кодекс: тепер звільнити працівника буде легше [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tsn.ua/groshi/noviy-trudoviy-kodeks-teper-zvilniti-pracivnika-bude-legshe.html

5. Офіційний сайт Держкомстату України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.ukrstat.gov.ua

5. Податковий кодекс України набрав чинності / Електронний ресурс. Режим доступу : http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/12/06/219440

6. Проект пенсійної реформи виявився недоробленим. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2010/12/ 101220_pensions_reform_az.shtm

7. Демографическое развитие Украинской ССР. — Киев, 1977.

8. Демографічна ситуація: сучасні проблеми та перспективи. З послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році» http://www.gmdh.net/pop/uarticle.htm

9. http://www.credit-rating.ua/ua/analytics/analytical-articles/12833/

 

Міністерство внутрішніх справ України

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-29

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...