Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






тверде та безперервне управління підрозділами в бою.

 

4. В ролі командира відділення подати команду на перешикування відділення із цепу в колону.

Відділення із цепу в колону перешиковується .за командою (сигналом) “Відділення, за мною, в колону по одному—РУШ”. Командир відділення продовжує рух, а солдати на ходу змикають­ся і займають свої місця в колоні.

 

Білет № 10

1. Зміст і складові частини сучасного загальновійськового бою.

. Бій основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Види - Бій може бути: загальновійськовим, вогневим, протиповітряним, повітряним,

морським.

Загальновійськовий бій- бій успіх якого досягається узгодженими діями частин і підрозділів різних родів військ, спеціальних військ Сухопутних військ, а також Військ повітряних сил, а на приморському напрямку й Військово-морських сил.

Два види ЗВБ: наступ, оборона.

Основні фактори які визнач характер ЗВБ.

1. Засоби озброєної боротьби. 2. Сили озброєної боротьби.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є:

1. рішучість мети,

2. висока напруженість,

3. швидкоплинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер,

4. одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови сторін,

5. застосування різноманітних способів виконання бойових завдань,

6. швидкий перехід від одних видів дій до інших,

7. складна радіоелектронна обстановка.

5. Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою є:

1. постійна бойова готовність підрозділів;

2. рішучість, активність і безперервність ведення бою;

3. узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними;

4. раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника);

5. рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент;

6. маневр підрозділами, ударами та вогнем;

7. своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою;

8. повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання;

9. тверде і безперервне управління підрозділами.

 

Білет № 11

1.Вогонь, як складова частина бою. Як розрізняється вогонь за завданнями, видами зброї, засобами ведення, за напругою стрільби, за напрямком стрільби, за способами стрільби.

Основним способом знищення (розгрому) противника в бою є вогонь.

Вогонь — ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї.

Він розрізняється:

за тактичними завданнями, які вирішуються, — на знищення, подавлення, виснаження, руйнування, задимлення (засліплювання) і інші;

за видами зброї - зі стрілецької зброї, гранатометів, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, мінометів, протитанкових ракетних комплексів, зенітних засобів і інші;

за способами ведення — прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій;

за напруженістю — короткочасний, безперервний, кинджальний, швидкий, методичний, залповий і ін.;

за напрямком стрільби — фронтальний, фланговий, перехресний;

за способами стрільби - з місця, із зупинки (з короткої зупинки), зходу, з борта, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та ін.;

за видами вогню - по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатошаровий, багатоярусний і інший.

4. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки по одному.

Перебіжки взводу (відділення) проводяться за командами: “Взвод (відділення), в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою справа (зліва, справа і зліва) по одному—ВПЕРЕД”

Білет № 12

1. Удар, як складова частина бою. Які можуть бути удари, їх характеристики.

Удар - одночасне та короткочасне ураження угруповань військ і об'єктів противника шляхом могутнього впливу на них усіма наявними способами. Удари можуть бути:

за способами доставки - ракетні, артилерійські та авіаційні;

за кількістю засобів, які беруть участь, і об'єктів, які уражаються, - масовані, групові та одиночні.

Білет № 13

1. Маневр, як складова частина бою. Види маневру, їх характеристики.Маневр - організоване пересування підрозділів (вогневих засобів, військовослужбовців) під час виконання поставлених завдань з метою зайняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливим місцям в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з-під удару противника. Маневр здійснюється підрозділами (вогневими засобами)і вогнем .

Видами маневру підрозділами (вогневими засобами) є: охоплення, обхід, відхід і зміна району (позицій).

Охоплення — маневр, який здійснюється підрозділами в ході бою для атаки противника у фланг.

Обхід - більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для атаки противника з тилу.

Охоплення здійснюється в тісній тактичній і вогневій взаємодії, обхід — у тактичній взаємодії з військами, які наступають з фронту.

Відхід і зміна району (позицій) -маневр,який застосовується з метою виводусвоїх підрозділів (вогневих засобів) з-під удару противника і зайняття більш вигідного положення.Він проводиться тільки за дозволом старшого командира.

Маневр вогнем застосовується для більш ефективного ураження противника.Він полягає в зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.

Маневр, повинен бути простим за задумом, проводитися швидко, приховано та раптово для противника. Дляйого здійснення використовуються результати вогневого ураження противника (вогню), відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, - траншеї і ходи сполучення.

4. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки по групах. «Взвод (відділення), в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою по групах: перша група—рядові такі-то; друга група — рядові такі-то. Перша група — ВПЕРЕД


 

Білет № 14

1. Оборона. Мета оборони, суть оборони, вимоги до оборони.

54. Оборона здійснюється з метою відбити наступ переважаючих сил противника, нанести йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості (об'єкти) і тим самим створити сприятливі умови для наступальних дій.

Оборона може готуватися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

55. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, які підтримуються вогнем артилерії та ударами авіації.

Стійкість та активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, які обороняються, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; своєчасним маневром підрозділами і вогневими засобами і вогнем; негайним знищенням противника, який вклинився в оборону;

постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та інформаційно-психологічного впливу противника; завзятим і тривалим утриманням опорних пунктів (позицій, рубежів); усебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до тривалоговедення бойових дій, у тому числі і в умовахповного оточення.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження і вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з його танками, та іншими броньованими машинами.

1. Взвод (відділення, танк) не має права залишати опорний пункт (позицію), яку займає, і відходити без наказу командира роти (взводу

4. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки одночасно усім складом відділення.

Під час перебіжки взводу по відділеннях кожне відділення по­чинає рух за командою свого командира відділення “Відділення, я напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою, за мною—ВПЕРЕД”.

Білет № 15

1. Чим досягається стійкість та активність оборони.

55. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, які підтримуються вогнем артилерії та ударами авіації.

Стійкість та активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, які обороняються, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; своєчасним маневром підрозділами і вогневими засобами і вогнем; негайним знищенням противника, який вклинився в оборону;

постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та інформаційно-психологічного впливу противника; завзятим і тривалим утриманням опорних пунктів (позицій, рубежів); усебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до тривалоговедення бойових дій, у тому числі і в умовахповного оточення.

1.

1. Види оборони, їх характеристика.

68. Оборона здійснюється навмисно або вимушено з метою відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

В залежності від бойової завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон (рота) у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник втягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Батальйон (рота), як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь в маневреній обороні бригади (полку), а при призначенні для оборони смуги забезпечення вести її самостійно.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні, або вимушено – внаслідок несприятливої обстановки, що склалася, в умовах відсутності зіткнення з противником, або при безпосередньому зіткненню з ним. Оборона може підготовлятися завчасно - до початку бойових дій або організовуватись під час бою.

В залежності від обстановки перехід до оборони може здійснюватися поспішно, в короткі терміни, або підрозділи можуть готуватись до неї тривалий час.

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по одному.

“Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), повзком справа (зліва, справа і зліва) по одному — ВПЕРЕД”.

Білет № 16

1. Види оборони, їх характеристика.

68. Оборона здійснюється навмисно або вимушено з метою відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

В залежності від бойової завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон (рота) у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник втягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Батальйон (рота), як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь в маневреній обороні бригади (полку), а при призначенні для оборони смуги забезпечення вести її самостійно.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні, або вимушено – внаслідок несприятливої обстановки, що склалася, в умовах відсутності зіткнення з противником, або при безпосередньому зіткненню з ним. Оборона може підготовлятися завчасно - до початку бойових дій або організовуватись під час бою.

В залежності від обстановки перехід до оборони може здійснюватися поспішно, в короткі терміни, або підрозділи можуть готуватись до неї тривалий час.

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по одному.

“Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), повзком справа (зліва, справа і зліва) по одному — ВПЕРЕД”.

Білет № 17

 

Умови переходу до оборони, їх характеристика.

68. Оборона здійснюється навмисно або вимушено з метою відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

В залежності від бойової завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон (рота) у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник втягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Батальйон (рота), як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь в маневреній обороні бригади (полку), а при призначенні для оборони смуги забезпечення вести її самостійно.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні, або вимушено – внаслідок несприятливої обстановки, що склалася, в умовах відсутності зіткнення з противником, або при безпосередньому зіткненню з ним. Оборона може підготовлятися завчасно - до початку бойових дій або організовуватись під час бою.

В залежності від обстановки перехід до оборони може здійснюватися поспішно, в короткі терміни, або підрозділи можуть готуватись до неї тривалий час.

 

Білет № 18

1. Система вогню в обороні. Вогневе ураження противника в обороні.

67. Система вогню взводу - організоване відповідно до рішення командира з урахуванням характеру місцевості і встановлених інженерних загороджень, сполучення підготовленого вогню зброї всіх видів.

Система вогню механізованого (танкового) взводу в обороні включає: зони протитанкового і суцільного багатошарового вогню вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем у загрозливому напрямку. Система вогню танкового взводу, крім того, включає ділянки зосередженого вогню взводу, підготовлені перед переднім краєм оборони.

Її основу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їхній взаємодії і у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і у глибині оборони, можливість ведення дійсного фронтального, флангового і перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Сутність зони суцільного багатошарового вогню полягає в тому, що вся місцевість у смузідо 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під дійсним вогнем взводу, а наявні мертві простори повинні уражатися вогнем артилерії, мінометів і гранатометів із закритих вогневих позицій. Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем усіх видів.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управліннямним. Усі вогневі засоби в обороні повинні бути готові до ведення вогню і здійснення маневру вночі і в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а танковому взводу, крім того, — одна - дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному і протитанковому взводам вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, — основний напрямок стрільби і рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, протитанковим ракетним комплексам, гранатометам і кулеметам призначаються основні і одна - дві запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів готується у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна смуга вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Організація системи вогню включає вибір вогневих позицій і розміщення вогневих засобів на місцевості з урахуванням їх можливостей і побудови взводу для ураження противника при його підході до переднього краю оборони, розгортанні і переході в атаку, відбитті атаки танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм оборони, на флангах і при вклиненні в опорний пункт, підготовку даних для стрільби і створенні необхідних запасів ракет і боєприпасів.

Готовність системи вогню визначається зайняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

81. Вогневе ураження противника поділяється на загальне і безпосереднє.

Загальне вогневе ураження організується і здійснюється старшим начальником.

Безпосереднє вогневе ураження здійснюється в зоні відповідальності в інтересах дій рот першого ешелону під час вирішення окремих тактичних завдань в обмежений термін. Воно погоджується з діями підрозділів і проводиться під час вогневої заборони висування і розгортання військ противника, вогневого відбиття атаки, а під час знищення противника, який вклинився в глибину оборони, у ході підготовки і підтримки контратаки.

Основними об'єктами ураження є загальновійськові підрозділи противника на маршрутах висування, рубежах розгортання, вогневі засоби, які їх підтримують, пункти управління підрозділами та зброєю, засоби протиповітряної оборони, інші важливі цілі. До виконання завдань безпосереднього вогневого ураження залучаються штатні і придані вогневі засоби батальйону (роти), у тому числі і ті, що виконують вогневі завдання стрільбою прямою наводкою.

Вогнева заборона висування і розгортання здійснюється при зайнятті противником вихідного положення для наступу і починається з виявленням початку висування його підрозділів або досягненням встановленого рубежу, а при переході в наступ з положення безпосереднього зіткнення - з початком його вогневої підготовки атаки, але не пізніше початку висування танків з районів (позицій) очікування і продовжується до переходу в атаку. Вона має на меті затримати і дезорганізувати розгортання противника, порушити управління його підрозділами і зброєю, завдати втрат підрозділам його першого ешелону, знизити ефективність проведення ним вогневого супроводження.

Вогневе відбиття атаки підрозділами, які обороняються, починається з переходом противника в атаку і проводиться до завершення бою за утримання району оборони з метою заборони його прориву. Воно здійснюється з максимальним використанням можливостей артилерії та інших вогневих засобів шляхом нанесення противнику ударів і ведення усіх видів вогню, насамперед по танках, які атакують, і підтримуючих їх вогневих засобах, елементах систем управління підрозділами і зброєю, резервах та інших важливих об'єктах.

Вогневе ураження противника, який вклинився в оборону, проводиться з метою знищення його підрозділів, які прорвалися, рейдових загонів, повітряних (аеромобільних) десантів, диверсійно-розвідувальних формувань. Під час проведення контратак вогневе ураження противника здійснюється за періодами: вогнева підготовка контратаки і вогнева підтримка контратаки, які проводяться відповідно до загальних принципів вогневого ураження противника в наступі.

 

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по групах.

“Взвод (відділення), в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), повзком по групах: перша група—рядові такі-то; друга група — рядові такі-то. Перша група — ВПЕРЕД”


Білет № 19

1. Система інженерних загороджень в обороні.

84. Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові і протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (мінування) об'єкти, які створюються перед позицією бойової охорони, переднім краєм, у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони відповідно до замислу бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи інженерних загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюються приданим інженерно-саперним підрозділом і спеціально призначеними загальновійськовими підрозділами.

Порядок руйнування об'єктів у глибині оборони визначається старшим командиром.

У ході бою нарощування інженерних загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.

Білет № 20

1. Оборона позиції відділення, порядок її обладнання.

61. Опорний пункт взводу - ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання.

Він складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій приданих вогневих засобів, які не увійшли до складу цієї групи, аопорний пункт танкового взводу — з вогневих позицій танків і приданих засобів.

Позиція групи управління і вогневої підтримки включає командно-спостережний пункт командира взводу, вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів. Спостережний (командно-спостережний) пункт командира механізованого взводу розташовується в ході бою на позиції відділення, обладнаної в глибині опорного пункту.

Взвод обороняє опорний пунктдо 400 м по фронту,до 300 м в глибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бутидо 300 м, а між позиціями відділень —до 50 м.Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з'єднує окопи (позиції) відділень. Від траншеї відривається хід сполучення до окопів для бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і в глибину оборони до наступного траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з'єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, потайний маневр і розосередженнявогневихзасобів, а хід сполучення, крім того, — ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства (доставки їжі). Прямолінійне накреслення траншеї і ходу сполучення не допускається.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні400—600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами роти другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600—1000 м (400—600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Машини механізованого взводуна автомобілях розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділом забезпечення.

1.

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання одночасно усім складом відділення.

“Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), повзком, за мною—ВПЕРЕД”.

 

Білет № 21

1.Бойовий порядок взводу, роти в обороні.

59. Бойовий порядок механізованого взводу в залежності від поставленого завдання та умов місцевості будується в одну або дві лінії і, як правило, складається з бойових порядків механізованих відділень, групи управління і вогневої підтримки, засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу. У деяких випадках у взводі може створюватися група бойових машин.

Група управління і вогневої підтримки призначена для управління підрозділами і вогнем у ході бою, нанесення ураження живійсилі і броньованим машинам противника, а також для вирішення вогневих завдань, які раптово виникли.

Група бойових машин призначена для підтримки бою механізованих відділень, підвищення стійкості і активності оборони діями на заздалегідь обраних вогневих рубежах. Діями групи бойових машин керує командир взводу через свого заступника.

У разі побудови бойового порядку взводу в дві лінії в опорних пунктах взводів, які розташовані на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного з відділень взводу, з метою посилення стійкості оборони, може обладнатися в глибині опорного пункту (на другій лінії) на відстані100—200 м за траншеєю.

60. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтерваломдо 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. Розташування танків повинне забезпечувати під час стрільби безпеку механізованих підрозділів, які діють попереду.

Бойова машина піхоти без десанту (танк) може виділятися для дій у вогневій засаді або в складі бронегрупи батальйону (роти).

Придане механізованому взводу протитанкове відділення може розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення — у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень у ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для зайняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командирові взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

75. Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони.

Залежно від характеру місцевості підрозділи механізованої (танкової) роти в опорному пункті можуть розташовуватися кутом назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечує найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Придані механізованому (танковому) батальйону танкові (механізовані) підрозділи, як правило, перепідпорядковуються ротам і займають оборону в опорних пунктах взводів. Танкові підрозділи та механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти, крім того, можуть використовуватися для дій у вогневих засідках.

Протитанкове відділення роти придається, як правило, механізованим взводам по обслугам. Іноді воно в повному складі використовується на напрямку зосередження основних зусиль роти.

Автомобілі механізованих рот розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділами забезпечення.

76. У бойовий порядок батальйону (роти), залежно від обстановки, входить бронегрупа та вогневі засідки.

Бронегрупа батальйону (роти) створюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, які потребують стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника, а також більш повного використання бойових можливостей танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів. В її склад можуть входити декілька танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило, без десанту), які виділені із підрозділів першого і другого ешелонів, що обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.

Танки й бойові машини піхоти (бронетранспортери), які призначені для дій у складі бронегрупи, із зайняттям оборони можуть розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. У встановлений командиром час вони зосереджуються в районі, який забезпечує надійні захисні та маскувальні властивості (у ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі завдань або зайняття оборони у своїх взводних опорних пунктах.

Командиром бронегрупи, як правило, призначаються: в батальйоні - один з командирів взводів роти другого ешелону, в роті - один із заступників командирів взводів.

Вогнева засідка виставляється з метою нанесення противнику максимального ураження несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

У вогневу засідку може виділятися взвод (відділення, танк), який посилений саперами.

Підрозділ, який виділений у вогневу засідку, завчасно займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засідки вибираються, як правило, на танконебезпечних напрямках у районах оборони (опорних пунктах), у проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засідки є зворотні схили висот, складки місцевості, окраїни населених пунктів, узлісся і чагарники.

 

Білет № 22

1. Система опорних пунктів та вогневих позицій роти в обороні.

77. Система опорних пунктів (бойових позицій) і вогневих позицій батальйону (роти) включає: позицію бойової охорони (створюється в батальйоні); опорні пункти рот (взводів), які об'єднані в район оборони батальйону (ротний опорний пункт); вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів; траншеї і ходи сполучення. Система опорних пунктів і вогневих позицій готується в залежності від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу і характеру місцевості.

78.Позиція бойової охорони створюється з метою недопущення раптового нападу противника і ведення ним наземної розвідки. У бойову охорону, як правило, висилається посилений взвод від батальйону першого ешелону, якому призначається позиція до 500 м по фронту на віддаленні до 2 км, яка готується до кругової оборони. Перед позицією взводу і на флангах влаштовуються загородження.

Управління бойовою охороною здійснює командир батальйону.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником бойова охорона не висилається. У цьому випадку завдання бойової охорони покладаються на підрозділи, які займають першу траншею.

79. Основу кожної оборонної позиції складають батальйонні райони оборони.

4. В ролі командира відділен­ня подати команду на одночасне пересування відділення.

“Відділення, я напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою, за мною—ВПЕРЕД”.

Білет № 23

1.Вогневе ураження противника. Система вогню роти в обороні.

81. Вогневе ураження противника поділяється на загальне і безпосереднє.

Загальне вогневе ураження організується і здійснюється старшим начальником.

Безпосереднє вогневе ураження здійснюється в зоні відповідальності в інтересах дій рот пер

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-29

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...