ТЕМА 2: ОСНОВИ СУЧАСНОГО ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

ТЕМА 2: ОСНОВИ СУЧАСНОГО ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Тактика і її завдання, як складової частини загальновійськового бою.

Сутність та зміст загальновійськового бою. Види загальновійськового бою, види маневру підрозділами і вогнем. Сили і засоби збройної боротьби.

Тактика і її завдання, як складової частини загальновійськового бою.

Військове мистецтво включає три складові частини

стратегію – вища область воєнного мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки держави та її ЗС до війни, планування і ведення війни та стратегічних операцій.

оперативне мистецтво – включає теорію і практику підготовки та ведення операцій (бойових дій) об’єднаннями ЗС.

тактику – теорія і практика підготовки та ведення бою підрозділами, частинами і з’єднаннями різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.

Розробкою специфічних можливостей, пов’язаних з діями підрозділів та частин відповідного роду військ або виду ЗС в загальновійськовому бою при діях самостійно або спільно з іншими частинами займається тактика цього роду військ або виду ЗС, а розробкою питань їх сумісного використання в ЗВБ - загальна тактика.

тактика поділяється на:

1. загальну тактику;

2. тактику видів ЗС;

3. тактику родів військ та спеціальних військ.

Основу загальної тактики складає тактика Сухопутних військ.

Тактика складається:

Теорія тактики

- досліджує зміст і характер сучасного бою, розглядає закономірності і принципи ведення збройної боротьби тактичними силами і засобами (з’єднаннями, частинами та підрозділами); вивчає бойові можливості військ; розробляє способи підготовки і ведення бою. Теоретичні положення тактики знаходять своє відображення в бойових статутах, настановах, посібниках, підручниках.

Практика тактики (прикладний аспект) - охоплює діяльність командирів, штабів і військ щодо підготовки і ведення бою.

В прикладному аспекті тактика займається розробкою ряду питань практичного характеру.

загальна тактика досліджує закономірності загальновійськового бою і виробляє рекомендації по його підготовці та веденню спільними зусиллями підрозділів, частин та з’єднань різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.

вона вивчає:

• зміст видів бойових дій;

• роль ударів ядерними, вогневими та іншими засобами ураження та військами;

• розробляє форми маневру військ, похідні, перед бойові і бойові порядки;

• визначає місце і роль з’єднань, частин та підрозділів у сучасному загальновійськовому бою;

• задачі, які вони виконують в ході бойових дій;

• способи їх спільного бойового застосування і порядок взаємодії між ними.

Маневр підрозділами

Маневр -організоване пересування підрозділів (вогневих засобів, військовослужбовців) під час виконання поставлених завдань з метою зайняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливим місцям в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з-під удару противника. Маневр здійснюється підрозділами (вогневими засобами) і вогнем .

Видами маневру підрозділами (вогневими засобами) є:охоплення, обхід, відхід і зміна району (позицій).

ВИДИ МАНЕВРУ

Охоплення —маневр, який здійснюється підрозділами в ході бою для атаки противника у фланг. Охоплення здійснюється в тісній тактичній і вогневій взаємодії

Обхід -більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для атаки противника з тилу. Обхід здійснюється у тактичній взаємодії з військами, які наступають з фронту

Відхід і зміна району (позицій) -маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів (вогневих засобів) з-під удару противника і зайняття більш вигідного положення. Він проводиться тільки за дозволом старшого командира.

Маневр вогнем.

• Маневр вогнем застосовується для більш ефективного ураження противника. Він полягає в зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.

• Маневр, повинен бути простим за задумом, проводитися швидко, приховано та раптово для противника. Для його здійснення використовуються результати вогневого ураження противника (вогню), відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, - траншеї і ходи сполучення.

Види загальновійськового бою.

Оборона- здійснюється навмисно або змушено з головною метою – відбити наступ противника; нанести йому втрати; утримати важливі райони місцевості; створити умови для переходу своїх військ у наступ. Оборона - в залежності від бойового завдання. наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості може бути позиційною і маневреною.

Наступ -проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об’єктами) місцевості.

Найбільш типовим для військ з початком війни буде перехід в наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, з положення оборони.

Позиційна оборона –основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противнику в ході стійкого утримання підготованих до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона

– застосовується з метою нанесення противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на заздалегідь намічених і ешелонованих вглиб рубежах у поєднанні з короткими контратаками.

Маневрена оборона допускає залишення частини території.

НАСТУП.

Наступ -проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об’єктами) місцевості.

Найбільш типовим для військ з початком війни буде перехід в наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, з положення оборони.

Наступ, в залежності від обстановки і поставлених задач, може вестися:

на противника, що обороняється

на противника, який наступає

на противника, який відходить

СУТЬ НАСТУПУ ПОЛЯГАЄ

1. в ураженні противника всіма засобами, які є;

2. рішучій атаці, стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку;

3. знищенні і полоненні його живої сили

4. захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Розгром противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) досягається:

1. вмілим застосуванням всіх засобів ураження;

2. швидким використанням результатів ударів авіації і вогню артилерії;

3. своєчасним нарощуванням зусиль в глибину;

4. широким застосуванням охоплень, обходів та проведення атак у фланг і в тил противнику.

Наступ ведеться з повним напруженням сил, у високому темпі, безупинно вдень і вночі, в будь-яку погоду, при тісній взаємодії підрозділів всіх родів військ та спеціальних військ.

Напівкарачки,

На боці,

По-пластунськи.

В ході атаки вогонь на ходу з автомата (кулемета) ведеться двома способами:

навскидку;

Головні завдання зв'язку

1.Забезпечення стійкого зв'язку з старшим штабом тасвоєчасного приймання сигналів бойового управління.

2. Забезпечення управління підлеглими військами в будь-яких умовах обстановки.

3. Забезпечення своєчасної передачі сигналів оповіщення та попередження військ про безпосередню загрозузастосування противником зброї масового ураження, оповіщення про повітряного противника, про радіоактивне (Р), хімічне (Х), бактеріологічне, біологічне (Б) зараження.

4. Забезпечення обміну інформацією між взаємодіючими частинами та підрозділами.

5. Управління органами тилового та технічного забезпечення.

Засоби зв'язку розподіляються на:

радіо

радіорелейні

тропосферні

супутникові

проводові

рухомі

сигнальні.

Радіорелейні засоби зв'язку

Радіорелейний зв'язок - різновидність радіозв'язку в УКХ діапазоні, основою якого є багатократна ретрансляція сигналів на пере приймальних станціях.

Радіорелейні засоби зв'язку дозволяють забезпечити багатоканальний дуплексний зв'язок усіх видів, який практично не залежить від часу року, доби, стану погоди, атмосферних і промислових перешкод.

Радіорелейні засоби, як правило, застосовуються:

1. самостійно, для розгортання РРЛ;

2. для створення комбінованих ліній зв'язку сумісно з проводовими та тропосферними засобами;

3. для дистанційного управління радіостанціями середньої та великої потужності.

Переваги радіорелейного зв'язку:

1. можливість створення багатоканального зв'язку з каналами високої якості;

2. незалежність зв'язку від пори року, часу доби, стану погоди, атмосферних та промислових перешкод;

3. менший час розгортання РРЛ, порівняно з кабельними лінія ми зв'язку.

Недоліки радіорелейного зв'язку:

1. під час розгортання РРЛ, необхідно враховувати рельєф місцевості, а також напрямок на кореспондента;

2. громіздкість антенних пристроїв, великі розміри майданчиків для їх розгортання;

3. немає можливості забезпечувати зв'язок під час руху;

4. значне збільшення затрат сил та засобів радіорелейного зв'язку у випадку розгортання ретрансляційних пунктів, їх охорони та обслуговування;

5. великий термін розгортання РРЛ.

Проводові засоби зв'язку згідно з призначенням поділяються на:

- дальній -для здійснення зв'язку командирам і штабам об'єднань, частин;

- внутрішній -для зв'язку офіцерів штабу, які знаходяться на одному ПУ;

- службовий -для керівництва оперативно-експлуатаційною службою на лініях і вузлах зв'язку. Проводовий зв'язок організовується в тих випадках, коли дозволяє час та обстановка: у районах зосередження, в обороні, під час форсування водних перешкод, а також для забезпечення внутрішнього зв'язку на ПУ.

Переваги:

1. висока прихованість інформації, яка передається по лініях зв'язку;

2. захист зв'язку від спрямованих перешкод противника;

3. можливість забезпечення багатоканального зв'язку за допомогою апаратури ущільнення, з утворенням каналів високої якості.

Недоліки:

1. висока залежність стану кабельних ліній зв'язку від вогневого впливу противника та можливість пошкоджень своєю бойовою та іншою технікою;

2. тривалий час на розгортання та згортання кабельних ліній;

3. обмежене використання кабельних ліній зв'язку на зараженій та важкопрохідній місцевості (ліс, болото, річки і т.і.);

4. великі затрати сил і засобів проводового зв'язку під час забезпечення зв'язку на великі відстані.

Тропосферні засоби зв'язку

Тропосферний радіозв'язок ведеться в сантиметровому діапазоні. Збільшення далекості зв'язку за межі горизонту досягається використанням явища розсіяного відбиття радіохвиль у тропосфері. Тропосферний зв'язок має такі ж самі якості, як і зв'язок радіорелейними засобами.

Крім того він має і інші переваги:

1. більша далекість зв'язку на одному інтервалі (150 - 250 км);

2. менша залежність від рельєфу місцевості;

3. незначна залежність від впливу магнітних бурь.

Зв'язок тропосферними засобами, як правило, встановлюється між ПУ (командирами, штабами) за принципом забезпечення прямого зв'язку.

Недоліками тропосферного зв'язку є :

1. можливість перехвату передач і створення перешкод противником;

2. неспроможність забезпечити зв'язок під час руху.

Засоби супутникового зв'язку

Супутниковий зв'язок здійснюється в УКХ діапазоні з ретрансляцією на штучних супутниках Землі (ШСЗ). Він має більш широкі можливості, ніж зв'язок іншими засобами, що робить його в своєму роді унікальним і надзвичайно ефективним засобом, який дозволяє значно розширити коло завдань, які вирішуються в інтересах управління військами.

Переваги:

1. висока оперативність і маневреність (можливість одночасної роботи з використанням одного ретранслятора великої кількості наземних станцій), що дає змогу швидкого встановлення зв'язку на значні відстані;

2. більший перешкодозахист і стійкість, висока стабільність параметрів на лініях супутникового зв'язку, незначна залежність від погоди, пори року та часу доби і т. і.;

3. достатньо важко визначити місце знаходження наземної станції за допомогою пеленгаторів.

Недоліки супутникового зв'язку:

1. інформацію, яка передається з борту ШСЗ, можна перехопити, а наземні станції знешкодити;

2. можливість створити перешкоди на ШСЗ.

Рухомі засоби зв'язку

Зв'язок рухомими засобами застосовується в усіх ланках управління, у всіх видах бойової діяльності військ. Його роль зростає тоді, коли робота радіо та радіорелейними засобами заборонена або обмежена, а організувати проводовий зв'язок дуже важко або неможливо. За допомогою рухомих засобів організовується фельд'єгерсько-поштовий зв'язок (ФПЗ), який забезпечує збір, обробку та доставку штабам бойових документів, секретних та поштових відправлень.

Переваги:

1. високу певність інформації та прихованість зв'язку;

2. практично не обмежена перепускна спроможність;

3. велика доступність у користуванні зв'язком.

Недоліки:

1. відносно мала швидкість доставляння документів;

2. 2.залежність використання від наявності та стану доріг, стану погоди, часу доби та пори року;складність відшукування місця знаходження адресатів під час переміщення пунктів управління, командирів і штабів.

Як рухомі засоби, можуть використовуватись:літаки, вертольоти, танки, бронетранспортери, автомашини, мотоцикли та інші, у тому числі й піші посильні.

Сигнальні засоби зв'язку

Сигнальні засоби зв'язку застосовують для передачі заздалегідь обумовлених команд і донесень, сигналів виклику, перенесення та зупинення вогню, особливо в тактичній ланці управління.

Як сигнальні засоби використовуються:

Зорові:ракети, ліхтарі, прапорці, прожектори, кольорові дими, вогні й т.і. Сигнали також можуть передаватись за допомогою інших предметів: автомата, лопати, шапки та інших.

Звуковісигнальні засоби використовуються для передачі простих сигналів на великі відстані. Це: сирени, сигнальні свистки, удари в гільзу т.і. Радіотехнічні сигнальні засоби автоматичної дії застосовуються для взаємного пізнавання частин і підрозділів Сухопутних військ, літаків і кораблів, а також для забезпечення безпеки польотів авіації. Для забезпечення зв'язку на інформаційному напрямку різноманітні засоби застосовуються комплексно. При цьому значення кожного окремого засобу визначається його оперативно-тактичними й технічними можливостями й конкретними умовами обстановки.

Основним засобом зв'язку є той, який за даних умов обстановки найповніше забезпечує потреби управління військами (силами).

ТЕМА 2: ОСНОВИ СУЧАСНОГО ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ