Вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку.

1.6.1. Проходити на територію підприємства та виходити з нього тільки через обладнані прохідні за перепустками встановленого зразка, пред’являючи її працівникові служби охорони;

1.6.2. До початку роботи засвідчити свій вихід на роботу, здавши, а по закінченню роботи-забравши перепустку у начальника зміни .

1.6.3. Своєчасно, до початку роботи, прибути на робоче місце та приготуватись до виконання трудових обов”язків.

1.6.4. Почати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня.

1.6.5. Перебувати на робочому місці впродовж робочого часу, за винятком перерв на відпочинок і харчування.

1.6.6 Не допускати відсутність на роботі (вчинення прогулу) без поважних причин.

1.6.7. Виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання та функціональні обов’язки, забезпечувати належну якість виконуваних робіт та виготовлюваної продукції.

1.6.8. Виконувати накази та розпорядження адміністрації підприємства.

1.6.9. Утримуватись від дій, які заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов’язки;

1.6.10. Рухатись по території підприємства тільки по пішохідних доріжках, тримаючись правої сторонни. Проїзджу частину переходити у встановлених місцях.

1.6.11. Дотримуватись правил безпечної посадки (висадки) в транспортні засоби, що перевозять працівників з роботи та на роботу. Посадку (висадку) здійснювати тільки після повної зупинки транспорту і лише з посадочного майданчика. В салонах автобуса бути ввічливим, поступатись місцем жінкам, хворим, інвалідам.

1.6.12. Не допускати появу на роботі у нетрезвому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

1.6.13. Відвідувати заняття, проходити інструктаж і перевірку знань з охорони праці та протипожежної безпеки.

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС ВИРОБНИЦТВА.

Коротка характеристика технологічного процесу та обладнання, що застосовується на робочому місці апаратника ХВО дільниці ПОВ.

Декарбонізація річкової води.

У виробництві декарбонізованої води використовується один із методів осадження накипоутворювачів – вапнування води з коагуляцією на освітлювачах і наступним фільтруванням декарбонізованої води через фільтри з плаваючим завантаженням.

Річкова вода з р. Горинь відноситься до води гідрокарбонатного класу за переважаючим вмістом аніонів. Процес очищення цієї води оснований на зв′язуванні іонів, які необхідно видалити, в малорозчинні сполуки. Ці сполуки осідають у вигляді шламу, який потім видаляється із води шляхом продувки і фільтрування. При вапнуванні з води виділяються вільна і зв’язана вуглекислота, знижується твердість, лужність і сухий залишок вихідної води. Вапнуванням, суміщеним з коагуляцією, видаляються органічні і колоїдні речовини, зменшується колірність води і вміст у ній сполук кремнію.

В процесі декарбонізації спочатку з води методом вапнування виводиться вільна вуглекислота і утворюється важкорозчинна, сполука карбонат кальцію (СаСО₃), яка випадає в осад.

При подальшому введенні вапняного молока зменшується лужність і карбонатна твердість вихідної води. Бікарбонати кальцію перетворюються у карбонати(СО₃²⁺).

Іони магнію, взаємодіючи з гідроксильними іонами вапна, випадають в осад у вигляді важкорозчинного гідроксиду магнію Мg(ОН)₂ при рН > 10,2.

Солі тимчасової твердості магнію перетворюються у солі тимчасової твердості кальцію.

Мg ( НСО₃ )₂ + 2Са ( ОН )₂ = Мg (ОН )₂↓ +2СаСО₃↓ + Н₂О

МgSО₄ + Са (ОН )₂ = Мg (ОН )₂↓ + СаSО₄↓

МgСІ₂ + Са (ОН )₂ = Мg (ОН )₂↓ + СаСІ₂

Карбонат кальцію та гідроксид магнію, які утворюються в процесі вапнування, видаляються з води в осад у вигляді шламу.

При проведенні процесу вапнування води в гідратному режимі (рН > 9,5) створюються кращі умови для видалення сполук заліза і зменшення колірності води. Дозування вапна проводиться в залежності від хімічного складу вихідної води і виконується в межах рН 9,5-10,5, а для видалення сполук магнію в межах рН 10,2-10,5.

Коагуляція при вапнуванні є процесом, який покращує ефект очищення води, оскільки одного вапнування для виведення тонко дисперсних механічних домішок і речовин, які знаходяться в колоїдному стані (органічні сполуки заліза, кремнієвої кислоти) і тих, що обумовлюють колірність води (гумінові кислоти і фульво кислоти), недостатньо.

В якості коагулянту використовується 2,5% розчин залізного купоросу (FeSO₄ 7H₂O). Розчинений у вихідній воді кисень окислює залізо, переводить його з двовалентного в трьовалентне. Результатом такого процесу є утворення гідроксиду заліза трьохвалентного.

4Fe(OH)₂+ O₂ + 2H₂O → 4Fe(OH)₃↓

Утворена кислота нейтралізується при достатній лужності води.

H⁺ + HCO₃^- → CO₂↑ + H₂O

Гідроксид заліза, якій є коагулювальним реагентом, може утворюватись також при достатньому вмісті у воді солей карбонатної твердості за реакцією

FeSO₄ + Ca(HCO₃)₂ → Fe(HCO₃)₂ + CaSO₄

Утворені бікарбонати заліза нестійкі і розкладаються з утворенням гідроксидів заліза

2Fe(HCO₃)₂ → 2Fe(OH)₃↓ + 6CO₂↑

Гідроксид заліза є реагентом для утворення, в подальшому, колоїдної системи. Реакція утворення пластівців коагулянту (продукту гідролізу) може не протікати при низькій карбонатній твердості води, наприклад під час повені. При вапнуванні води з коагуляцією проходить наступна реакція.

4FeSO₄ + 4Ca(OH)₂ + H₂O + O₂ → 4Fe(OH)₃↓ + 4CaSO₄↓

Гідроксід заліза утворює нерозчинний у воді осад, що має пухку, дірчсату поверхню. Частинки Fe(OH)₃ заряджені позитивно і коагулюючими іонами для них є аніони. Самими поширеними аніонами більшості природних вод являються НСО₃^-, SО₄^2-, СL^-. Вода очищується не в результаті коагуляції, а внаслідок адсорбції різних колоїдних і високомолекулярних домішок на пухкій дірчастій поверхні гідроксидів заліза. При адсорбції відбувається два процеси: власне адсорбція і закріплення адсорбованих колоїдів на поверхні гідроксиду. Головну роль в першому процесі грають сили міжмолекулярної взаємодії. В процесі фіксації адсорбованих колоїдів основне значення має їх агрегатування внаслідок протилежності зарядів адсорбованих частинок і поверхні адсорбента. Велике значення має ортокінетична коагуляція внаслідок захоплення завислих речовин сіткою осідаючих пластівців гідроксидів.

В процесі очищення води на освітлювачах завислі частинки (глина, мул, пісок), що знаходяться у воді, обволікуються пластівцями, які утворюються з коагульованних колоїдів. Разом з ними створюють шар осаду, який утворюється в освітлювачі і використовується в якості контактного середовища. Важкорозчинні речовини, що видаляються з річкової води, адсорбуються і осідають на поверхні частинок контактного середовища. Проходить ріст кристалів, пластівці стають великими, в результаті чого покращуються умови відділення їх від води, скорочується тривалість очищення.

Фізико-хімічний процес коагуляції складний, і немає стехіометричних співвідношень між введеною дозою коагулянту і кількістю розчинених колоїдних речовин. Дози коагулянту і інших реагентів встановлюються експериментально для кожного освітлювача, в залежності від періоду року (зимова і літня межень та період повені, паводку) можуть суттєво відрізнятись.

Для оптимального протікання процесів очищення води підігрів води перед освітлювачами повинен проводитись до 30^о С. При процесах коагуляції особливо важлива стабільність температури. Коливання температури допускається не більше 1 ^оС /год., з метою запобігання виникнення місцевих термічних конвективних потоків, що порушують стан завислого шламового фільтра в освітлювачі.

Фільтрування декарбонізованої води проводиться на фільтрах з плаваючим завантаженням при направленні фільтраційного потоку зверху-вниз. Особливістю плаваючого пінополістирольного завантаження являється те, що щільність зерен зворотно пропорційна їх розміру. Тобто зерна більших діаметрів находяться зверху. При цьому, при русі фільтраційного потоку зверху вниз, працює весь фільтруючий шар завантаження, що значно підвищує його брудоємність. В товщі фільтруючого шару спостерігається ламінарний рух фільтраційного потоку при максимальному значенні його швидкості в центральній частині порових каналів і мінімальному - біля поверхні зерен, і в точках дотику між ними. По розмірах зерен, що мають форму кулі, можна розрахувати розмір каналів утворених зернами. При формах упаковки ромбічної і кубічної (завантаження насипом) розмір зерен каналів буде становити 0,310R при ромбічній і 0,828R при кубічній упаковці, де R - радіус зерна. Доставка і закріплення завислих частинок у зернистому шарі в основному відбуваються в зонах малих швидкостей руху фільтраційного потоку. Вони здійснюються шляхом протікання різних процесів: механічного перехоплення, осадження, інерційного зіткнення, броунівського руху, дифузії, електрокінетичної дії. Умови і ступінь проявлення тих або інших сил залежать від фізико-хімічних властивостей затриманих домішок, характеру структури зернистого шару, гідродиманічних характеристик фільтраційного потоку. Швидкість фільтрування на фільтрах з плаваючим завантаженням встановлюється в межах 5-8 м/год.

Профільтрована через фільтруючий шар вода через нижню дренажну систему фільтрів відводиться у резервуари декарбонізованої води. По мірі замулювання фільтруючого шару і погіршення якості води по вмісту завислих речовин фільтр виводиться в режим промивки. Забруднення, гідравлічний розмір яких перевищує швидкість руху потоку промивної води, залишаються в об’ємі фільтра і надалі можуть стати центрами формування в завантаженні фільтра басейнів бруду. Для попередження цього процесу необхідно використовувати водоповітряну промивку, а при значному накопиченні бруду у фільтрі провести перезавантаження плаваючого шару новими гранулами пінополістиролу.

Витрата води на одну промивку фільтра визначається по формулі

Q_пр = (W * 60 * F * t) / 1000 ( м³ ) , де

W – інтенсивність промивки в л/(с ∙ м²),

F - площа фільтруючої поверхні фільтра в м²,

t - час промивки в хвилинах.

2.1.2. Часткова декарбонізація річкової води.

Часткове пом’якшення і освітлення річкової води проводиться одним з методів осадження накипоутворювачів - вапнування води з коагуляцією на освітлювачах, що здійснюється в бікарбонатному режимі при рН процесу в межах 8,3-8,5 і залишковою лужністю в межах 1,8-3,0 ммоль/дм³. В якості реагентів ( коагулянту і вапна) в процесі використовується введення шламу з робочого освітлювача декарбонізованої води в освітлювач частково декарбонізованої води при навантаженнях на останньому до 120 м³/год згідно раціоналізаторської пропозиції № 6709 від 9.02.2007 р.

Введення замутнювача (шламу) у воду, що обробляється скорочує час коагуляції навить при низьких температурах води і понижує оптимальну дозу коагулянту. Введення шламу дозволяє економити 50-75 % коагулянту. Ефективний вплив шламу пояснюється тим, що навить при низьких температурах він являє собою уже готові частинки такої ж будови, що і гідроксид заліза. Скорочується час, необхідний для формування супер-міцеллярних агрегатів (пластівців). При цьому прискорюється процес збільшення пластівців, швидше проходить осадження, інтенсивніше освітлюється вода.

При збільшенні навантаження освітлювача частково декарбонізованої води до 500 м³/год в освітлювач додатково подається коагулянт із зменшеною дозою. Для підтримання процесу в межах рН 8,3- 8,5 в освітлювач подається розчин вапняного молока.

Технологічний процес часткового пом’якшення і освітлення річкової води ідентичний процесу пом’якшення і освітлення річкової води (дивись підрозділ 2.1.1.).