Опис технологічної схеми дільниці попереднього очищення річкової води.

Декарбонізованої води.

Річкова вода двома водоводами, лівий діаметром 400 мм, правий 300 мм, під тиском 0,22-0,35 МПа (2,2-3,5 кгс/см²), з температурою 4-25˚С подається від водозабору в резервуари поз. Р2, Р3, Р6, місткістю 500м³ кожний. З резервуарів групою насосів поз. М10-М12А, річкова вода подається по трубопроводу діаметром 800 мм під тиском не більше 0,45 МПа (4,5 кгс/см²) з об'ємною витратою до 1100 м³/год для охолодження конденсаторів турбін котельного цеху (корпус 25). Після підігріву в конденсаторах турбін річкова вода повертається в корпус 225 і почергово проходить конденсатні теплообмінники поз. Т 3/1 – Т 3/4, далі в парові теплообмінники поз. Т 33/1 – Т 33/4, де підігрівається до температури 20-30˚С, необхідної для дотримання режиму роботи освітлювачів поз. П 1/2, П 1/3. Зміна температури повинна бути не більше 1˚С за 1 годину. Після проходження теплообмінників підігріта річкова вода під тиском 0,18-0,3 МПа (1,8-3,0 кгс/см²) і з об’ємною витратою 200-700 м³/год надходить на освітлювачі поз. П 1/2, П 1/3. З метою підігріву води і ефективного використання вторинних ресурсів в річкову воду через перемичку на парових теплообмінниках К.225 додається конденсат, що надходить з цехів по виробництву адипінової кислоти. Конденсат з котельного цеху (надалі по тексту КЦ) може безпосередньо подаватись в зворотній трубопровід річкової води в турбінному відділенні КЦ.

В технологічній схемі дільниці ПОВ передбачено можливості подачі річкової води на освітлювачі поз. П1/1, П1/2, П1/3, П1/4 з використанням резервуарів Р2, Р3, Р6 і насосних агрегатів поз. М10- М12А :

а) через конденсатори турбін КЦ і теплообмінники К.225,

б) мимо конденсаторів КЦ (під час ремонту останніх) через теплообмінники К.225,

в) мимо конденсаторів турбін КЦ і теплообмінників К.225 (під час ремонту останніх),

г) прямої подачі річкової води з насосної станції «Водозабір» на освітлювачі по перемичці без використання резервуарів поз. Р2, Р3, Р6, і насосних агрегатів поз. М10 – М12А, з можливістю почергового використання перемичок вказаних в пунктах а, б, в.

Процес осадження солей тимчасової і частини постійної твердості ведеться в гідратному режимі при залишковій гідратній лужності від 0,1-0,4 ммоль/дм³ . При цьому рН процесу підтримується в освітлювачі на рівні 9,5-10,5 подачею розчину вапняного молока 5 -10% концентрації з витратних баків поз. ВБ1, ВБ2. Розчин подається насосами поз. В1, В2, В3 та регулюється клапаном Ду 50 мм з пневмоприводом в автоматичному режимі при нормальних умовах протікання процесу рН в межах 10,2-10,4. Розчин вапна подається в нижню частину зовнішнього конусу освітлювача над трубопроводом входу вихідної води з тиском 0,2-0,4 МПа та об’ємною витратою від 1,5 до 6,0 м³/год. При налагоджуванні і зміні процесу роботи освітлювача, подача вапняного розчину проводиться в ручному режимі після проведення із збільшеною частотою аналізу води на лужність гідратну в межах 0,1 – 0,4 ммоль/дм³ і з контролем показника рН в межах норми.

Готовий розчин залізного купоросу з масовою часткою сульфату заліза 0,2-2,5% з верхніх витратних баків поз. ВБК1, ВБК2 насосами поз. Н23, Н24, Н25, Н26 з тиском 2,5-4,5 кгс/см² і витратою від 0,5 до 2,5 м³/год по трубопроводу Ду 50 мм подається в нижню частину освітлювача вище місця вводу вапняного молока. Витрата регулюється в ручному режимі вентилем Ду 50 мм з дотриманням дози сірчанокислого заліза у зоні реакції від 0,07 до 0,35 ммоль/дм³ відповідно до результатів аналітичного контролю.

Після освітлювачів декарбонізована вода надходить в бак розриву струменя для видален-ня пухирців повітря, зменшення турбулентності потоку і стабілізації навантаження, а потім самопливом, під залишковим тиском, поступає на контактні фільтри КФ5 №1, 2, 3, 4, 5. Після фільтрів декарбонізована фільтрована вода надходить в резервуари поз. Р4, Р5, Р7, Р8. Декарбонізована вода з освітлювачів може надходити в резервуари поз. Р4, Р5, Р7, Р8. по обвідній лінії мимо фільтрів КФ5 №1, 2, 3, 4, 5.

З резервуарів поз. Р4, Р5, Р7, Р8. насосами поз. М3, ЦГ, М4, Н1, Н2, Н3 (К. 222-8) з температурою 20-30 ºС декарбонізована вода подається споживачам:

- по водоводу діаметром 220 мм під тиском від 0,3 до 0,6 МПа (3,0-6,0 кгс/см²) і об’ємною витратою до 250 м³/год на дільницю знесолення декарбонізованої води (К. 224);

- по двох водоводах діаметром 300 мм під тиском від 0,3 до 0,5 МПа (3,0-5,0 кгс/см²) і об’ємною витратою до 270 м³/год на дільницю хімічного очищення декарбонізованої води, збору та охолодження конденсату (К.221а.б).

2.1.3.2. Частково-декарбонізована вода.

Для виробництва частково декарбанізованної води використовується аналогічна схема подачі річкової води (див. розд.2.1.3.1.). По трубопроводу від групи насосів поз. М10 - М12А річкова вода подається під тиском не більше 0,45 МПа (4,5 кгс/см²) з об´ємною витратою до 550 м³/год та температурою до 30ºС на один з освітлювачів поз. П 1/1, П 1/4 в корпусі 222-2´.

Процес часткового осадження солей тимчасової твердості підтримується на рівні рН 8,3-8,5 подачею розчину вапняного молока 5% концентрації з сатураторів поз. ВБ1, ВБ2. Розчин подається насосами поз. В1, В2, В3 та регулюється клапаном з пневмоприводом в автоматичному режимі при нормальних умовах протікання процесу рН в межах 8,3-8,5. При налагоджуванні і зміні процесу роботи освітлювача подача вапняного розчину проводиться в ручному режимі після проведення із збільшеною частотою аналізу води на лужність і з контролем показника рН.

В схемі також додатково працює насос поз. Ш-1, який забирає частково ущільнений шлам із грязевика зовнішнього конусу робочого освітлювача (поз.П1/2, П1/3) декарбонізованої води і подає його в зону реакції освітлювача частково декарбонізованої води. В освітлювач частково-декарбонізованої води може додатково подаватись невелика доза коагулянту, при великих навантаженнях по воді освітлювачів П1/1, П1/4 та недостатку шламу з робочого освітлювача декарбонізованої води поз. П1/2, П1/3. У верхню частину зони реакції цього освітлювача також може подаватися флокулянт насосами з баків поз. ВБФ1 і ВБФ2 (к.222-12) при значному підвищені вмісту завислих речовин у річковій воді в період повені і паводків.

Після освітлювача частково декарбонізованна вода надходить в баки розриву струменя, потім по трубопроводу діаметром 800 мм частково декарбанізованна вода надходить в резервуари поз. Р7, Р8 місткістю 500 м³ кожний. З резервуарів насосами поз.Н4, Н5, Н6, Н7 та №9, №10 (к.222-8) під тиском 0,1- 0,3 МПа (1,0-3,0 кгс/см²) та об´ємною витратою від 60 м³/год до 500 м³/год подається для підживлення водооборотних циклів № 2,3,6 і в к.141 ремвиробництва. Шламові води постійної і періодичної продувки з освітлювачів поз. П 1/1- П1/4 самопливом із залишковим тиском до 1,8 кгс/см² по трубопроводу Ду 250 мм надходять в нейтралізатор поз.НР23 к 222-9.

Схемою передбачено: Подача глибокоочищених стоків правим трубопроводом з цеху НіОПСВод безпосередньо в резервуар поз. Р7, Р8, а також в резервуар поз. Р9. Резервуар поз. Р9 може бути використаним, як ємність вихідної води, при подачі води насосами М13÷М17 (к.222-2·) на освітлювачі поз. П1/1, П1/4. Якщо засувки на трубопроводах подачі глубокоочищених стоків в резервуари Р7, Р8, Р9 закриті, з правого водоводу цеху НіОПСВод по перемичці в колодязі КО2 надходить безпосередньо на водооборотні цикли № 2,3,5,6.

Опис процесу нейтралізації

Лужні стічні води з освітлювачів дільниці ПОВ по трубопроводу Ду 250 мм і кислі стоки з дільниці знесолення К.224 по трубопроводу Ду 150 мм надходять в нейтралізатор, де відбувається процес нейтралізації. Перемішування стоків проводиться технологічним повітрям, що надходить з мережі підприємства. Прискорення процесу нейтралізації може також здійснюватись включенням в роботу насосу поз.Н20 і Н21 для подачі промивних вод з резервуару поз.Р1 в нейтралізатор, а також відкачуванням вапняного молока після продувки вапняних витратних баків насосом, поз.Д3 з дренажного приямка. При збільшені рівня в нейтралізаторі, за умови рН середовища в ньому не нижче 7,5 проводиться відкачування хімічно забруднених стоків групою насосів поз.М18, М19, М21 з К.222-8 по двох шламопроводах Ду 300 мм на шламонакопичувач цеху ХПВ.

Опис реагентного господарства.

Для виробництва декарбонізованої та частково декарбонізованої води необхідної якості використовуються наступні реагенти:

- вапняне молоко з масовою часткою гідроксиду кальцію не менше 5 %;

- розчин залізного купоросу з масовою часткою сульфату заліза Fе²⁺ від 0,2 до 2,5 %.

Вапняне молоко з масовою часткою гідроксиду кальцію не менше 5 % з корпусу 713 відділення цеху СМД по трубопроводу діаметром 100 мм подається в витратні баки вапняного молока поз.ВБ1, ВБ2. Для попередження осідання вапна в витратні баки подається технологічне повітря по трубопроводу діаметром 50 мм з мережі підприємства.

Вапняне молоко з масовою часткою гідроксиду кальцію не менше 5 % насосами поз. В1, В2, В3 подається в освітлювачі поз. П1/1, П1/2, П1/3, П1/4. Витрата вапняного молока регулюється в автоматичному режимі при нормальних умовах процесу клапаном з пневмоприводом перед кожним освітлювачем за показами рН-метра в межах рН від 9,0 до 10,5. Витратні баки поз. ВБ1, ВБ2 з’єднані між собою переливною трубою. В нижній частині витратних баків є лінія продувки (опорожнення) діаметром 150 мм. Продувка здійснюється в приямок дренажного насоса поз. Д3. Звідти вапняне молоко при виробничій необхідності подається в нейтралізатор поз. НР23. Контроль рівня вапняного молока в витратних баках поз.ВБ1, ВБ2 здійснюється регулятором-сигналізатором рівня ЕРСУ-3. Нижня межа рівня вапняного молока в баках поз.ВБ1, ВБ2 повинна знаходитись на відмітці 0,3 м від дна баку, верхня межа рівня вапняного молока з розрахунку 80 % від місткості бака, а саме на відмітці 6,0 м від дна бака. На відмітці 6,4 м від дна бака здійснюється перелив в приямок дренажного насоса поз. Д3.

Купорос залізний надходить в цех автотранспортом та вивантажується безпосередньо в нижні баки поз.Я/К1 ÷ Я/К5. Зберігається залізний купорос у вигляді розчину з масовою часткою сульфату заліза 10-17 %. Місткість баків забезпечує 30-ти добове споживання коагулянту (СНіП 2.04.-84). Добове споживання залізного купоросу – 0,4 т. Для приготування розчину залізного купоросу, з масовою часткою сульфату заліза до 10-17 %, в нижні баки поз. Я/К1 ÷ Я/К5 по трубопроводу діаметром 100 мм подається річкова вода з лівого трубопроводу.

Також є можливість подачі річкової води з правого трубопроводу через перемичку в к.222-2 в к.222-12. Для розчинення коагулянту і перемішування розчину вмикаються циркуляційні насоси поз.Н10 ÷ Н14. Для прискорення процесу розчинення коагулянту в нижні баки подається технологічне повітря. Після одержання розчину залізного купоросу з масовою часткою сульфату заліза 10-17 %, розчин насосами поз.Н10 ÷ Н14 подається в верхні баки поз. ВБК1, ВБК2. Для приготування розчину залізного купоросу з масовою часткою сульфату заліза не більше 2,5 % в ці ж верхні баки поз.ВБК1, ВБК2 по трубопроводу діаметром 100 мм подається річкова вода і по повітропроводу діаметром 100 мм подається стиснене повітря.

Готовий розчин залізного купоросу з масовою часткою сульфату заліза 0,2-2,5 % з верхніх баків поз. ВБК1, ВБК2 насосами поз. Н23, Н24, Н25, Н26 з тиском 2,5-4,5 кгс/см² по трубопроводах подається в освітлювачі поз П1/1, П1/2, П1/3, П1/4. Витрата коагулянту від 0,2 до 4,0 м³/год регулюється в ручному режимі засувкою діаметром 50 мм в залежності від необхідної дози коагулянту (0,07-0,35 ммоль/дм³). Перелив з нижніх баків поз. Я/К1-Я/К5 по трубопроводу діаметром 50 мм здійснюється в дренажні лотки, звідти в дренажні приямки, і дренажним насосом поз. Д6 відкачується в верхні витратні баки. Перелив з верхніх баків (поз.ВБК1, ВБК2) здійснюється по трубі діаметром 40 мм в нижні баки. Передбачена світлова і звукова сигналізація затоплення підвалу. Підвал розміщений в просторі між нижніми баками поз.Я/К1 ÷ Я/К5. Для відкачування води з підвалу в ньому розміщено дренажний насос поз.Д6. Відкачування дренажних вод насосом Д6 здійснюється в верхні баки поз.ВБК1, 2 і в нижні баки поз.Я/К1, 2, 3, 4, 5, а також в лінію продувки освітлювачів П1/2, 1/3.

У ямах розчину залізного купоросу поз. Я/К1 ÷ Я/К5 сигналізація спрацьовує за нижнім рівнем на відмітці мінус 4,0 м (0,5 м від умовного „0” днища бака) і за верхнім рівнем розчину на відмітці мінус 1,9 м (2,6 м від умовного”0” днища бака).

У баках розчину залізного купоросу поз. ВБКІ, ВБК2 сигналізація спрацьовує за нижнім рівнем розчину на відмітці 0,5 м від дна бака і за верхнім рівнем розчину на відмітках 2,07 м та 3,07 м від дна бака.

2.1.6. Опис роботи освітлювача ВТІ-1000І.

Освітлювач ВТІ – 1000І призначений для видалення з води колоїдних і завислих речовин, а також часткового пом‘якшення, що досягається методом вапнування і коагуляції за допомогою вапняного молока Са(ОН)₂ і коагулянту – розчину сірчанокислого заліза (FeSO₄).

Схема освітлювача дана на малюнку №1. Вхідна вода поступає по лінії (1) через розподільчий пристрій (2) в повітровідділювач (3), де звільняється від пухирців повітря. З повітровідділювача по відвідній лінії через регулюючий пристрій (4) і тангенціально направлений вхід (сопло) вода поступає в нижню частину зовнішнього конусу освітлювача змішувач (5) води і реагентів. Сюди ж вище входу води подається вапняне молоко (6), і над входом вапняного молока коагулянт (7) по радіально направлених трубопроводах.

Перемішування води та реагентів відбувається внаслідок тангенціального вводу води в змішувач. Сопловий пристрій (9) служить для зміни поперечного перерізу підвідної лінії на вході води, дозволяє міняти швидкість входу води в змішувач і підбирати оптимальні умови формування шламу.

Процес хімічної взаємодії реагентів з розчиненими у воді речовинами закінчується в нижній частині освітлювача. При виході води із зони змішувача (5) починається процес виділення продуктів взаємодії в вигляді пластівців. Цей процес утворення, збільшення розмірів і затримки пластівців відбувається на подальшому шляху підйомного руху води.По мірі підйому води, що обробляється, обертальний рух гаситься завдяки наявності вертикальних (10) і горизонтальних (11) перфорованих перегородок.Верхня межа завислого шламу, що утворює в освітлювачі контактне середовище, знаходиться на рівні шламоприймальних вікон (13) шламоущільнювача (15).

Частина обробленої води, (10 % - 20 %) від загальної витрати, надходить в шламоприймальні вікна і далі по шламовідвідних трубопроводах (14) в шламоущільнювач. Надходячи в шламоущільнювач, частина води звільняється від шламу, після чого через збірний колектор (21) по трубопроводу (22) поступає з шламоущільнювача в приймальний короб (19),

де змішується з основним потоком обробленої води і разом з ним виводиться з освітлювача по трубопроводу (20). Витрата води, що надходить з шламоущільнювача в приймальний короб, регулюється засувкою (28). Надлишок шламу постійно виділяється через трубопровід постійної продувки з освітлювача в нейтралізатор.

Після зони контактного середовища основний потік води проходить в зону освітлення (16), верхню розподільчу решітку (17), через ряд отворів які знаходяться в одній площині в жолоб (18). З жолоба по трубопроводу(20) вода поступає в бак розриву струменя води.

Для видалення великого шламу, піску , що поступає з річковою водою, служить грязьовик (26), в якості якого використовується нижня конусна частина освітлювача нижче рівня сопла. Накопичені грубі частинки періодично видаляються продувкою через трубопровід (27) на нейтралізатор, він же служить для дренажу води з освітлювачів.

Продувка з внутрішнього конуса освітлювачів здійснюється постійно через трубопровід постійної продувки в межах від 1 % до 3 % від навантаження освітлювача. Періодичне продування зовнішнього конуса освітлювачів здійснюється 1-2 рази на добу, або в міру накопичення шламу в шламоущільнювачі, шляхом відкривання засувки Ду 250 мм (27) періодичної продувки протягом 2-5 хвилин.