Аналіз конфліктної педагогічної ситуації.

Конфлікт можна визначити як суперечність, розбіжність, неузгодженість, боротьбу між думками, інтересами, бажаннями, позиціями людей тощо. Його протилежністю є злагода, єдність, згуртованість, мир.

За природою конфлікт – це соціальне явище. Суспільство не може існувати і розвиватися без конфліктів. Взаємодія особистостей завжди передбачає виникнення конфліктів як вияв суперечностей, розбіжності між соціальними групами, класами, ролями, державами тощо. У цьому значенні конфлікт є чинник соціального розвитку як позитивний (конструктивний), так і негативний (деконструктивний) і виявляє соціальні протиріччя, цінності, інтереси, потреби, рівень розвитку суспільства.

З психологічної точки зору конфлікт – це загострення міжособистісних стосунків, внутрішньо особистісних суперечностей, зіткнення особистісних вірувань, позицій, потреб різних індивідів, їхніх амбіцій.

Основні особливості конфлікту

· конфлікт створюють люди (сторони і учасники);

· у конфлікті важлива не сама проблема, а хто і як дивиться на неї, оскільки люди по-різному дивляться на одну і ту саму ситуацію;

· конфлікт – це завжди протилежність цілей, позицій, думок, інтересів, що спричинили відповідні наслідки.

Схематична карта конфлікту

Сторона А Сторона В

Загальна сума балів за проект - портфоліо – 55 балів, якщо повністю виконані всі вимоги до написання проекту.

Методи контролю

Поточне оцінювання магістра на занятті, оцінка за індивідуальне навчально-дослідне завдання; тести (модульні зрізи).

Магістрант має змогу отримати:

15 балів за роботу на практично-семінарських заняттях (3x5 = 15 балів);

10 балів – за модульні зрізи – тести проміжного контролю (5x2 = 15 балів);

55 балів – за індивідуальне-дослідне завдання;

20 балів – за підсумковий тест.

11. Розподіл балів, що присвоюється студентам

Приклад розподілу балів, які отримують студенти (для екзамену)

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів і заліків).

Ø максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів;

Ø при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.

Шкала оцінювання: університету, національна та ECTS

Методичне забезпечення

1. П’ятакова Г.П. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі.: Навч.-метод. посібник. – Львів, 2008.

2. П ’ятакова Г., Заячківська Н. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі: Навч.-метод. посібник. – Львів, 2003.

3. П ’ятакова Г. Рольові, імітаційні ігри та їх застосування у навчальному процесі вищої школи: Навч.-метод. посібник. – Львів, 2005.

4. П’ятакова Г. Практикум з курсу «Основи педагогічної майстерності»: Навч.-метод. посібник. – Львів, 2005.

5. Методичні рекомендації до вивчення курсу «Педагогіка вищої школи» для магістрантів факультету журналістики. Львів, 2012.

6. Електронний варіант програми “Сучасні педагогічні технології навчання”.

Рекомендована література

Базова

1. Закон України "Про вищу освіту" // Держава і право. – 2002. – № 43.

2. Закон України "Про освіту" // Голос України. – 1996. – 25 квітня.

3. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – 23 квітня.

4. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи. Історія. Теорія. Курс лекцій: модульне навчання. – К., 1993.

5. Бойко А.М., Бардінова В.Д., Гриньова М.В., Пащенко В.О. та ін. Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги: Підручник/ За заг. Ред. А.М. Бойко. – К., 2004.

6. Васянович Г.П. Педагогіка вищої школи. Навч.- метод. посібн. – Львів, 2000.

7. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки і психології вищої школи.– К., 1995.

8. Кузьмінський А.І. Підагогіка вищої школи.: Навч. посіб. – К., 2005.

9. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник. – Одеса: ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 2002.

10. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К., 2006.

11. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – К., 2006.

Допоміжна

1. Андрущенко В. Основні тенденції розвитку вищої освіти на ру­бежі століть //Вища освіта України. – 2001. – № 1. – С 11–17.

2. Безпалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М., 1989.

3. Белухин Д.А. Основы личностно ориентированной педагогики. – М.- Воронеж, 1996.

4. Вишневський О. Теоретичні основи педагогіки. – Дрогобич, 2001.

5. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник. – Дрогобич, 2003.

6. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори. – Л., 1997.

7. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1993.

8. Ващенко Г. Загальні методи навчання. – К., 1997.

9. Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис. – Додаток 3, том V(12). – Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – К., 2008.

10. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К., 1995.

11. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире.– М.,1999.

12. Корсак К. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів.– К., 1997.

13. Кошманова Т.С. Розвиток педагогічної освіти у США (1960-1998 рр). – Львів, 2000.

14. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. – М., 1972.

15. Кремінь В.Г. Вища освіта і наука – преорітетні сфер розвитку суспільства у ХХІ столітті // Вища школа. – 2002. – № 4-5. – С.3-33.

16. Кремень В.Г. Філософія освіти XXI століття // Освіта Украї­ни. – 2002. – 28 грудня

17. Куржуев А. Начинающему аспиранту. Избранные фрагменты методологии и истории педагогики. – М., 1999.

18. Левитес Д.Г. Практика обучения. Современные образовательные технологии. – М., 1998.

19. Лозинська Н.Б. Адаптація студентів до навчання в університету та випускників до педагогічної діяльності. – Львів, 2008.

20. Мещанінов О.П. Сучасні моделі розвитку університетської освіти в Україні. Монографія. – Миколаїв, 2005.

21. Педагогика и психология высшей школы. – Ростов- на - Дону, 1998.

22. Педагогіка для громадянського суспільства // під ред. Кошманової Т.С., Брайнс .– Львів, 2005.

23. Попков В., Куржуев А. Избранные проблемы педагогического исследования. – М., 1999.

24. Психологія педагогічної діяльності та управління. – Рівне, 2001.

25. Пєхота О.М. Освітні технології. – К., 2001.

26. П’ятакова Г.П. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі. Навчально - метод. посібник. – Львів, 2008.

27. П’ятакова Г.П., Глотов О.Л. Інтерактивні методики та специфіка їх застосування у вищій школі. – Тернопіль, 2002.

28. П’ятакова Г.П., Заячківська Н.М. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі. – Львів, 2003.

29. Столяренко Л.Д., Самыгин П.К. Психология и педагогика в вопросах и ответах. – М.,1999.

30. Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи: Методол. семінар, 22 листопада 2000 р. Зб. наук. праць. Вип. 3 / За заг. ред. В. Андрущенка. – К.: Знання, 2000. – 520 с.

31. Черниченко В.И. Дидактика высшей школы. – М, 2002.

Інформаційні ресурси

1. Необхідну інформацію магістранти мають змогу знайти на сайті кафедри загальної та соціальної педагогіки : http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/indexukr.htm

ТЕМИ ПРАКТИЧНО-СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№1. ТЕМА: СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

(2 ГОД.)

мета: навчити магістрантів застосовувати інтерактивні методи на заняттях, організовувати форми міжособистісної взаємодії(“снігова куля”, групова взаємодія, “кооперативне навчання”);

метод: дискусія;

тип: рольова гра;

1-а половина заняття:

метод: дискусія

Питання для обговорення:

1. Традиційні технології навчання та їхнє місце у сучасній вищій школі.

2. Інноваційні технології навчання: пошуки, проблеми, перспективи, структурні складові технології навчання в контексті взаємодії викладача і студента на заняттях з економічних дисциплін.

3. Інтерактивна технологія навчання. Особливості методики застосування форм міжособистісної взаємодії на заняттях у ВНЗ.

4. Навчання як систематичне дослідження, “синектика”, дискусії, рольові ігри як моделі навчання.

5. Методи проектів, портфоліо, “кейс”-метод, “снігова куля”.

6. Типи практично-семінарських занять за інтерактивною методикою.

2-а половина заняття:

метод: рольова гра

Презентація проекту: проведення фрагменту навчального заняття, розробленого магістрантами самостійно, із застосуванням інтерактивних методів (“мікровикладання”).

Завдання для cамостійної роботи

Магістранти повинні визначитися з темою практичного заняття (за фахом магістранта) та підготувати фрагмент заняття із застосуванням в умовах аудиторіїї інтерактивних методик (за вибором студента).