Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Стадії проходження державної служби

Враховуючи, що проходження державної служби є процесом, який триває, можна говорити про його стадійний (поетапний) характер.
Як зазначається в адміністративно-правовій літературі, проходження служби — це процес, який триває і який починається з виникнення державно-службових відносин, тобто з моменту заміщення особою державної посади, з подальшим переміщенням працівника по службі, проведенням оцінки та атестації державних службовців, та завершується припиненням державно-службових відносин.
Дослідниками виділяються різні стадії проходження служби. Наприклад, Д. М. Бахрах основними стадіями проходження служби вважає такі:
1) вступ (прийняття) на службу;
2) атестація та підвищення кваліфікації службовців;
3) присвоєння чинів, персональних звань, розрядів, дипломатичних рангів тощо;
4) переведення на іншу посаду в межах служби;
5) заохочення;
6) притягнення до відповідальності;
7) припинення служби.
Оскільки в процесі проходження служби конкретною особою можуть і не мати місця деякі з наведених стадій, то доцільно здійснити розмежування:
- обов'язкових стадій (прийняття на службу, присвоєння рангу службовцю вперше, приведення до присяги службовця, присвоєння чергових рангів, припинення служби);
- факультативних (тобто необов'язкових) стадій (переведення на іншу посаду, присвоєння рангу службовцю позачергово, заохочення, притягнення до відповідальності).
Звідси, маючи на увазі обов'язковий перелік стадій проходження служби, потрібно виділити такі основні стадії:
1) прийняття на службу;
2) просування по службі;
3) припинення служби.
Стадія прийняття на державну службу охоплює такі процедури: — прийняття відповідним органом чи керівником рішення на підставі здійснення конкурсної чи позаконкурсної процедури прийняття на службу;
— видання відповідного наказу або розпорядження про прийняття особи на конкретну вакантну посаду;
— присвоєння особі рангу службовця в межах відповідної категорії посади;
— ознайомлення особи з наказом про прийняття на посаду та зі службовими повноваженнями;
— приведення особи до присяги службовця;
— безпосередньо початок виконання службових повноважень за посадою.
З метою формування дієздатного кадрового корпусу, залучення на державну службу висококваліфікованих спеціалістів при заміщенні вакантних посад державної служби проводиться конкурс. Відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 15.02.2003 р.) конкурсний відбір проводиться для заміщення вакантних посад державної служби третьої-сьомої категорій, крім випадків, коли законами України встановлено інший порядок заміщення таких посад. Переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися без конкурсного відбору.
При заміщенні вакантних посад державної служби, призначення на які відповідно до законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України здійснюється за іншою процедурою, а також у разі прийняття керівником рішення про призначення осіб в межах одного державного органу конкурс не оголошується.
До участі у конкурсі не допускаються особи, які: а) досягли встановленого законодавством граничного віку перебування на державній службі; б) визнані в установленому порядку недієздатними; в) мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади державного службовця (не знята судимість); г) у разі прийняття на державну службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками; д) позбавлені права займати відповідні посади в установленому законом порядку на визначений термін; є) в інших випадках, установлених законами.
Конкурс проводиться поетапно у такій послідовності:
- публікація оголошення державного органу про проведення конкурсу в пресі або поширення його через інші засоби масової інформації;
- прийом документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, та їх попередній розгляд на відповідність встановленим кваліфікаційним вимогам до відповідного рівня посади; 0 проведення іспиту та відбір кандидатів.
Іспит проводиться конкурсною комісією державного органу, в якому оголошено конкурс, з метою об'єктивної оцінки знань і здібностей кандидатів на відповідні посади державної служби. Під час іспиту перевіряються знання Конституції України, законів України “Про державну службу” та “Про боротьбу з корупцією”, а також законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та структурного підрозділу. Результатам іспиту приділяється велике значення: кандидати, які не склали іспит, не можуть бути рекомендовані конкурсною комісією для призначення на посаду.
Конкурсна комісія на підставі розгляду поданих кандидатами документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, які успішно склали іспит, на своєму засіданні здійснює відбір осіб для зайняття оголошених для конкурсу вакантних посад державної служби. Інші кандидати, які успішно склали іспит, але не були відібрані для призначення на посади, у разі їх згоди, за рішенням конкурсної комісії можуть бути рекомендовані для зарахування до кадрового резерву в цьому державному органі. У разі виникнення відповідних вакансій такі особи протягом року можуть бути прийняті на рівнозначну або нижчу посаду без повторного проходження конкурсу.
Якщо за результатами конкурсу не відібрано жодного з кандидатів для призначення на посаду, конкурсна комісія не може рекомендувати цих кандидатів до кадрового резерву. В такому випадку оголошується повторний конкурс.
Рішення про призначення на посаду державного службовця та зарахування до кадрового резерву приймає керівник державного органу на підставі пропозиції конкурсної комісії протягом одного місяця з дня прийняття рішення конкурсною комісією. Це рішення може бути оскаржене керівнику відповідного державного органу протягом трьох днів після ознайомлення з цим рішенням, а також у порядку, визначеному законодавством (або в порядку підлеглості, або безпосередньо в судовому порядку).
Слід розрізняти поняття “проходження служби” і “просування по службі”. Якщо проходження є загальним процесом, що починається з моменту набуття статусу державного службовця і завершується в момент втрати такого статусу, то просування означає певне посадове зростання на державній службі.
Стадія просування по службі здійснюється шляхом зайняття службовцем більш високої посади або присвоєння йому більш високого рангу. Практично просування по службі збігається з поняттям службової кар'єри, яка є індивідуальною для кожного службовця.
У західних країнах проходити службу означає “робити службову кар'єру”. І успіх тут цілком залежить від особистих моральних якостей особи, її життєвого досвіду, рівня професіоналізму та кваліфікації, а також ставлення до служби.
За загальним правилом, переважне право на просування по службі мають ті службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявили ініціативність у межах повноважень, постійно підвищували свій професійний рівень, додержуються етики поведінки службовців.
Найбільш суттєво впливають на кар'єру службовців результати атестації. Порядок та умови проведення атестації визначаються Положенням про проведення атестації державних службовців (затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 p.).
Атестація службовців проводиться виключно з метою визначення відповідності чи невідповідності конкретного службовця займаній посаді. За результатами атестації атестаційна комісія приймає одне з таких рішень щодо службовця: а) відповідає займаній посаді повністю; б) неповною мірою відповідає займаній посаді; в) не відповідає займаній посаді.
Результати атестації, оформлені відповідним письмовим актом атестаційної комісії, затверджуються відповідним керівником. Службовець має право оскаржити результати атестації або в порядку підлеглості з вимогою переатестації, або безпосередньо до суду та проханням скасувати результати атестації щодо нього.
Нарешті, стадією припинення служби не тільки завершується кар'єра службовця, а й відбувається втрата ним статусу державного службовця.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про державну службу

ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНИХ
ОРГАНІВ ТА ЇХ АПАРАТУ

Стаття 9. Особливості правового регулювання
статусу державних службовців державних
органів та їх апарату

Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради
України та його заступників, голів постійних комісій Верховної
Ради України та їх заступників, народних депутатів України,
Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України,
Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів
Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого
суду України, Генерального прокурора України та його заступників
регулюється Конституцією ( 254к/96-ВР ) та спеціальними законами
України. ( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 ) Регулювання правового становища державних службовців, що
працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної
служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та
інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не
передбачено законами України.

Стаття 10. Основні обов'язки державних службовців

Основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства
України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних
органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових
обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів
чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що
стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а
також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає
розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення
професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і
творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству,
державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі
доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі
наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Стаття 11. Основні права державних службовців

Державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються
громадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх
повноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і
організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування
необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе
ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу
службових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу,
який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються
проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати
особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та
здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків,
участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування з метою зняття
безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи
умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих
державних органах та у судовому порядку. Конкретні обов'язки та права державних службовців
визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і
відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що
затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах
закону та їх компетенції.

Стаття 12. Обмеження, пов'язані з прийняттям
на державну службу

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в
державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо
підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи
свояками; в інших випадках, встановлених законами України.

Стаття 13. Декларування майнового стану і доходів державних
службовців та осіб, які претендують на зайняття
посади державного службовця

Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця
третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону,
подає за місцем майбутньої служби довідку органу державної
податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи
(податкову декларацію). У декларації про майновий стан і доходи
(податковій декларації) зазначаються відомості про доходи та
зобов'язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, а
також у додатку до податкової декларації зазначаються відомості
стосовно членів сім'ї.

Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця
першої та другої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону,
повинна зазначити в податковій декларації також відомості про
належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно,
вклади в банках і цінні папери.

Декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація)
державним службовцем подається щорічно органу державної податкової
служби за своєю податковою адресою.

Порядок зберігання і використання довідок та цих відомостей
встановлюється Кабінетом Міністрів України.{ Стаття 13 в редакції Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від
02.12.2010 }

Стаття 14. Особливості дисциплінарної відповідальності
державних службовців

Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного
службовця за невиконання чи неналежне виконання службових
обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень,
пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок,
який порочить його як державного службовця або дискредитує
державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених
чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися
такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у
призначенні на вищу посаду.


Розділ IV

ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ДЕРЖАВНИХ
ОРГАНАХ ТА ЇХ АПАРАТІ

Стаття 15. Прийняття на державну службу

Прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої
категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на
конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами
України. Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу
регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів
України. Дані про вакансії посад державних службовців підлягають
публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш
як за один місяць до проведення конкурсу. Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу
відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством
України. Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду
України, глави місцевих державних адміністрацій мають право
самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників,
керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним
розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба).
Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється
відповідними органами ( 851-99-п ).

Стаття 16. Обмеження, пов'язані з проходженням
державної служби

На державних службовців поширюються обмеження, передбачені
Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"
( 3206-17 ).{ Частина перша статті 16 в редакції Законів N 358/95-ВР від
05.10.95, N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011 }
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та
вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню
державного органу. Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби
окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно
законодавчими актами України.

Стаття 17. Присяга державних службовців

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну
службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто
присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо
дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у
життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні
інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного
службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки". Державний службовець підписує текст Присяги, який
зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться
запис у трудовій книжці.

Стаття 18. Випробування при прийнятті на державну службу

При прийнятті на державну службу може встановлюватися
випробування терміном до шести місяців.

Стаття 19. Стажування державних службовців

З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного
рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного
службовця, може проводитися стажування у відповідному державному
органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за
основним місцем роботи.

Стаття 20. Робочий час

Тривалість робочого часу державних службовців визначається
відповідно до законодавства про працю України з урахуванням
особливостей, передбачених цим Законом. Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні
службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому
вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та
неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного
трудового законодавства. За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути
відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина
невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному
службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується
до відпустки у наступному році.

Стаття 21. Службові відрядження

Державним службовцям відшкодовуються витрати на службові
відрядження та виплачуються інші компенсації відповідно до
законодавства про працю України. Під час відрядження державні службовці користуються правом
бронювання місць у готелях і на всі види транспорту, а також
першочергового придбання проїзних документів. Державним службовцям за місцем відрядження надається місце
для роботи, можливість користуватися зв'язком, транспортом,
розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру.

Стаття 22. Відсторонення від виконання
повноважень за посадою

Невиконання службових обов'язків, що призвело до людських
жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди
громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи
об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного
службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням
заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця
від виконання повноважень за посадою приймається керівником
державного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою
не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове
розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку
( 950-2000-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України. Якщо правомірність рішення про відсторонення державного
службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується
результатами службового розслідування, це рішення скасовується. Відсторонення державного службовця від виконання повноважень
за посадою у разі вчинення ним корупційного правопорушення
здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про засади
запобігання і протидії корупції" ( 3206-17 ).{ Статтю 22 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011 }

{ Положення статті 23, яким встановлено граничний вік
перебування на державній службі, визнано конституційним згідно з
Рішенням Конституційного Суду N 8-рп/2007 ( v008p710-07 ) від
16.10.2007 }
Стаття 23. Граничний вік перебування на державній службі

Граничний вік перебування на державній службі становить
62 роки для чоловіків і 60 років для жінок.{ Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 647-XIV ( 647-14 ) від 13.05.99, N 2493-III ( 2493-14 ) від
07.06.2001, N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010; в редакції
Закону N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
У виняткових випадках після досягнення граничного віку
перебування на державній службі державні службовці можуть бути
залишені на державній службі лише на посадах радників або
консультантів за рішенням керівника відповідного державного
органу.{ Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
( Офіційне тлумачення положень статті 23 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 )

Розділ V

СЛУЖБОВА КАР'ЄРА

Стаття 24. Проходження служби

Прийняття на державну службу, просування по ній службовців,
стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із
службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а
також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Стаття 25. Класифікація посад

Основними критеріями класифікації посад державних службовців
є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу,
обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце
посади в структурі державного органу.

Установлюються такі категорії посад державних службовців:

перша категорія - посади перших заступників міністрів,
керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами
Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних
колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в
Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників
Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України,
заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату
Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади; { Абзац
другий частини другої статті 25 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }

друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів
Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації
Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату
Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента
України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України,
заступників міністрів, заступників інших керівників центральних
органів виконавчої влади, першого заступника Постійного
Представника Президента України в Автономній Республіці Крим,
перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

третя категорія - посади заступників керівників структурних
підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів,
експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату
Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України,
заступників Постійного Представника Президента України в
Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів
районних, районних у містах Києві та Севастополі державних
адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у
складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,
державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади;
{ Абзац четвертий частини другої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }

четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації
Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату
Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь,
самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних
органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші
прирівняні до них посади; { Абзац п'ятий частини другої статті 25
із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від
07.07.2011 }

п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних
органів, заступників голів районних, районних у містах Києві та
Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників
управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих
адміністрацій, інші прирівняні до них посади; { Абзац шостий
частини другої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }

шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів,
служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних
адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
інші прирівняні до них посади;

сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у
містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь
і відділів, інші прирівняні до них посади.{ Частина друга статті 25 в редакції Закону N 2592-VI ( 2592-17 )
від 07.10.2010 }

Віднесення існуючих посад державних службовців, не
перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної
категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом
Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Стаття 26. Ранги державних службовців

Встановлюються такі ранги державних службовців: службовцям, які займають посади, віднесені до першої
категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до другої
категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до третьої
категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до четвертої
категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до п'ятої
категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до шостої
категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до сьомої
категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг. Положення про ранги службовців ( 658-96-п ) затверджується
Кабінетом Міністрів України. Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади,
рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, які відповідають посадам першої категорії,
присвоюються Президентом України. Ранги, які відповідають посадам другої категорії,
присвоюються Кабінетом Міністрів України, крім рангів, що
присвоюються державним службовцям, які є працівниками Апарату
Верховної Ради України. Ранги, що відповідають посадам другої
категорії, державним службовцям - працівникам Апарату Верховної
Ради України присвоюються Головою Верховної Ради України.
( Частина п'ята статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2374-IV ( 2374-15 ) від 20.01.2005 ) Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорій,
присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює
державний службовець. При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг
у межах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії
посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на
займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних
завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг
достроково в межах відповідної категорії посад. За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію
може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної
категорії посад. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за
вироком суду. ( Частина десята статті 26 в редакції Закону
N 282/95-ВР від 11.07.95 ) Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії
або залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним
зберігається присвоєний ранг. Народним депутатам України, які до обрання перебували на
державній службі, час виконання цих обов'язків зараховується до
стажу державної служби. У трудовій книжці державного службовця робиться запис про
присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.

Стаття 27. Просування по службі

Просування по службі державного службовця здійснюється шляхом
зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків,
коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів
України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого
рангу. Державний службовець має право брати участь у конкурсі на
заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по
службі мають державні службовці, які досягли найкращих
результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно
підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового
резерву.

Стаття 28. Кадровий резерв державної служби

У державних органах створюється кадровий резерв для зайняття
посад державних службовців, а також для просування по службі. Кадровий резерв формується із: спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування,
виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також
випускників навчальних закладів відповідного профілю; державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли
стажування та рекомендовані для просування на більш високі посади. Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом
регулюються Положенням про кадровий резерв державної служби
( 199-2001-п ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації
державних службовців

Державним службовцям створюються умови для навчання і
підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на
факультетах) ( 1681-2004-п, 402-2005-п ) та шляхом самоосвіти.

Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у
тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як
правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання
і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по
службі.

При Президенті України діє Національна академія державного
управління - державний вищий навчальний заклад з підготовки,
перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців.{ Статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2592-VI
( 2592-17 ) від 07.10.2010 }


Розділ VI

ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Стаття 30. Підстави припинення державної служби

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про
працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття
4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби
вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку
проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);( Офіційне тлумачення положень пункту 3 частини першої статті 30
див. в Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 )
від 25.12.2003 )
4) відставки державних службовців, які займають посади першої
або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають
перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12
цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення
Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих
відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього
Закону. Зміна керівників або складу державних органів не може бути
підставою для припинення державним службовцем державної служби на
займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім
державних службовців патронатної служби. За державними службовцями, які займали посади першої
категорії не менше трьох років і звільнені у зв'язку із зміною
складу органу, де вони працювали, або закінченням терміну
повноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробіток
на період працевлаштування, але не більше одного року.

Стаття 31. Відставка державного службовця

Відставкою є припинення державної служби службовцем, який
займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою
заявою. Підставами для відставки є: принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової
особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній
службі; примушування державного службовця до виконання рішення
державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному
законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або
моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям
або об'єднанням громадян, громадянину; стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень
(за наявності медичного висновку). Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова
державним органом або посадовою особою, які призначили державного
службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або
відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у
відставці державний службовець повинен продовжувати виконання
службових обов'язків і має право на звільнення в порядку,
передбаченому Кодексом законів про працю України ( 322-08 ). У разі відставки державного службовця, який не досяг віку, що
дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, але
має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у
мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої
статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) і відпрацював на посадах першої
чи другої категорії не менш як п'ять років, йому виплачується
щомісячно 85 відсотків його посадового окладу з урахуванням
надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення віку, що дає
право на призначення пенсії відповідно до цього Закону. У разі
наявності (набуття) права на пенсію державним службовцем, який
вийшов у відставку, він має право вибору між отриманням виплати у
зв'язку з відставкою або пенсії, у тому числі відповідно до цього
Закону, чи щомісячного довічного грошового утримання, що
виплачується замість пенсії. { Частина четверта статті 31 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 3108-IV ( 3108-15 ) від
17.11.2005, N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011 } При досягненні державним службовцем, який перебуває

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-28

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...