Місце ландшафтознавства у системі географічних наук

Ландшафтознавство, як самостійна наука, входить у систему природничих географічних наук, до яких належать загальна фізична географія і галузеві фізико-географічні науки — метеорологія, кліматологія, гідрологія, океанологія, геоморфологія, ґрунтознавство, біогеографія. Природничі географічні науки об'єднуються в одну систему завдяки спільності об'єкта досліджень - географічної оболонки. Проте галузеві фізико-географічні науки вивчають лише одну із сфер географічної оболонки: метеорологія і кліматологія - погоду і клімат Землі; гідрологія — води суходолу і т. д. А загальна фізична географія є комплексною наукою, оскільки предметом її дослідження являються не окремі компоненти географічної оболонки, а їх територіальні поєднання - природні територіальні комплекси.

Відповідно до поділу географічної оболонки на планетарні, регіональні і локальні ПТК, загальну фізичну географію поділяють на загальне землезнавство, регіональну фізичну географію і ландшафтознавство. Об'єктом дослідження загального землезнавства є ПТК планетарного організаційного рівня, регіональної фізичної географії - одиниці регіонального організаційного рівня. Ландшафтознавство вивчає оди ниці локального рівня - ландшафти, місцевості, урочища і фації.

Проте В.О.Ніколаєв ще в 1979 році наголошував на тому, що різких рубежів між названими розділами фізичної географії немає і вони взаємно пов'язані один з одним, а ландшафтознавство вже давно не за микається на вивченні урочищ і фацій. За допомогою його методів успішно вивчають не тільки елементарні природні комплекси, але і ландшафтну структуру регіонів різної розмірності - фізико-географічних районів, провінцій, областей, країн. В.О.Ніколаєвим розроблений самостійний науковий напрям ландшафтознавства - "регіональне ландшафтознавство", предметом дослідження якого є ландшафтна структура фізико-географічних районів, провінцій, областей і країн. Але мова в даному випадку йде не про окрему науку, а про розділ певної науки - ландшафтознавства. Отже, будь який напрям фізичної географії, об'єктом дослідження якого є одиниці ландшафтного поділу території, слід розглядати як один із наукових напрямів ландшафтознавства, або як один із розділів ландшафтознавства. Звідси висновок:

Ландшафтознавство, разом з землезнавством і регіональною фізичною географією, є одним з розділів загальної фізичної географії, який вивчає природні територіальні і аквальні комплекси різної розмірності як складові частини географічної оболонки Землі.

Мета і головні завдання ландшафтознавства

Мета:вивчити мету і головні завдання ландшафтознавства, структуру ландшафтознавства, основні терміни.

План:

1.Мета ландшафтознавства.

2.Головні завдання ландшафтознавства.

3.Головні структурні частини ландшафтознавства.

Метою ландшафтознавства є дослідження властивостей ПТК різних рівнів організації як природних тіл і об'єктів природокористування. Звідси витікають головні завдання ландшафтознавства. Першим з них є дослідження і картографування просторової структури ПТК різних рівнів організації. Воно дозволяє встановити різноманітність ПТК, систематизувати і класифікувати їх для загальнонаукових та прикладних цілей і виконується шляхом польових досліджень.

Наступним завданням є вивчення функціонування, динаміки і розвитку ПТК, тобто сукупності всіх процесів переміщення, обміну і трансформації речовини і енергії всередині ПТК або між різними ПТК, а також сукупності кількісних і якісних змін морфологічних і морфометричних параметрів ПТК внаслідок спонтанного (природного) розвитку і впливу господарської діяльності людини. Воно виконується шляхом стаціонарних і напівстаціонарних досліджень, а також методом порівняльного аналізу різночасових аеро- і космічних фотознімків. Складовою частиною цього завдання є вивчення історії формування ПТК шляхом поетапної реконструкції ландшафтних комплексів, які існували в минулому для встановлення закономірностей їх розвитку і складання ландшафтного прогнозу. Рішення цього завдання значною мірою зв'язано із пізнанням просторової структури ПТК.

Наступним важливим завданням ландшафтознавства є оцінка впливу господарської діяльності на ПТК і стійкості ПТК до антропогенного впливу. Це завдання виконується на основі матеріалів польових досліджень і картографування ПТК і дозволяє встановити можливості їх саморегуляції та вимоги до раціонального використання і охорони.

Завданням, що завершує будь-яке ландшафтознавче дослідження, є оцінка природно-ресурсного потенціалу ПТК, під яким розуміється міра придатності ПТК до різноманітного господарського використання.Воно завершується розробкою рекомендацій щодо раціонального використання і охорони ПТК.

Таким чином, головними завданнями ландшафтознавства є: І) дослідження і картографування просторової структури ПТК різних рівнів організації; 2) вивчення функціонування, динаміки і розвитку ПТК; 3) оцінка впливу господарської діяльності людини на ПТК і стійкості ПТК антропогенного впливу; 4) оцінка природно-ресурсного потенціалу ПТК; 5) розробка рекомендацій по раціональному використанню і охороні ПТК.

Структура ландшафтознавства

У якості головних структурних частин ландшафтознавства М.А.Солнцев ще в 1964 році виділів наступні: 1) морфологія ландшафту - розділ, що займається вивченням внутрішньої будови, морфологічної структури географічного ландшафту; 2) динаміка ландшафту -розділ, що вивчає процеси, які протікають в ландшафті і безперервно змінюють його; 3) систематика ландшафтів - розділ, що займається питаннями типології, класифікації і систематики географічних ландшафтів; 4) прикладні дослідження ландшафтів - розділ, що займається питаннями застосування ландшафтних методів дослідження території при вирішенні наукових і практичних проблем господарства; 5) методика ландшафтних досліджень і ландшафтного картографування.

Природні системи

Мета:вивчити природні системи, ландшафтний та екологічний підходи до їх аналізу, основні терміни.

План:

1.Поняття природної системи.

2.Ландшафтний підхід — концепція природного територіального комплексу.

3.Екологічний підхід — концепція екосистеми.

Поняття природної системи.

Під природною системою розуміють певну множину елементів природного походження, існуючі зв'язки між якими зумовлюють прояв природи в таких якостях та реалізації нею таких функцій, які без взаємодії елементів були б неможливими.

Природні системи надзвичайно різноманітні. Серед них виділяються такі, до складу яких входять елементи з усіх компонентів природного середовища, а саме: маси земної кори, атмосфери, поверхневих та ґрунтових вод, ґрунту, рослинного, тваринного світів та мікроорганізмів. До цього класу природних систем, які можна назвати полігеокомпонентними, належать: 1) геосистеми — предмет сучасного ландшафтознавства (вчення про геосистеми), 2) екосистеми — предмет екології, 3) біогеоценози — предмет біогеоценології. На планетарному рівні полігеокомпонентні системи вивчають загальне землезнавство (предметом його вивчення є географічна оболонка) та глобальна екологія (її предмет — біосфера).

Ландшафтна екологія досліджує полігеокомпонентні природні системи переважно топічного та регіонального рівнів (у діапазоні масштабів 10^-1 —10⁵ км²). Історично склалися два основні наукові підходи до пізнання таких систем — ландшафтний та екологічний. Результатом їх синтезу і став ландшафтно-екологічний підхід.