Категории: ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Мал. 2. Схема супідрядності морфологічних одиниць ландшафту.Прикладами фацій, які займають частину мікроформи рельєфу, є: а) дно западини-блюдця з вологотравно-осоковими луками на дернових глейових легкосуглинистих ґрунтах; б) вершина піщаного валу на річковій терасі з бором-біломошником на дерново-слабопідзолистих піщаних ґрунтах. Прикладами фацій, що займають всю мікроформу рельєфу, є: а) мікрозниження старічного типу на річковій заплаві з щучником на заплавних дернових глеєвих важкосуглинистих ґрунтах; б) горб на річковій терасі з сосняком лишайниковим на дерново-приховано-підзолистих піщаних грунтах. Прикладами фацій, які займають частину елементу мезоформи рельєфу, є: а) міжулоговинний простір на прибалковому схилі південної експозиції з розораними темно-сірими лісовими середньозмитими важко суглинистими ґрунтами; б) тилова частина річкової тераси з розораними черноземно-лучними легкосуглинистими ґрунтами. Дуже рідко фація займає весь елемент мезоформи рельєфу. Прикладами фацій які займають весь елемент мезоформи рельєфу є: а) рівна піщана заплава низького рівня з вербняком на заплавних дернових слаборозвинених піщаних ґрунтах; б) схил західної експозиції яру, що росте, в покривних суглинках (грунтово-рослинний покрив не розвинений). Підурочище - це ПТК, який складається з групи генетично і динамічно зв'язаних фацій, що займають один з елементів мезоформи рельєфу. Прикладами елементів мезоформи рельєфу є схили і днище балки, вершина і схили горба, плакорна поверхня і схили межиріччя і т.д. Всі фації, що розміщуються на певному елементі мезоформи рельєфу, володіють яскраво вираженою єдністю внаслідок однакової кількості сонячного тепла і світла, яку вони отримують. Але в підурочищі в різних фаціях можуть розрізнятися: 1)механічний склад ґрунтів (від супіщаного до піщаного або від легко- і піщаного до піщаного або від легко- і середньосуглинистого до важко-суглинистого); 2) умови ґрунтового зволоження і промивного режиму (різний ступінь оглеєності, опідзоленості, вилугованості ґрунтів) і т. д. Внаслідок відмін всередині підурочища умов зволоження, механічного складу ґрунтів змінюється і характер рослинного покриву. Так, на слабохвилястій надзаплавній терасі в межах одного підурочища при однорідному сосновому древостані змінюється характер наземного покриву: чергуються ділянки борів-біломошників, борів-зеленомошників, борів-верещатників і т. д., які займають різні фації. Прикладами підурочищ є: а) спадистий прибалковий схил з розораними сірими лісовими легко- і середньосуглинистими грунтами слабого і середнього ступеня змитості; б) вершинна (плакорна), вирівняна поверхня межиріччя, складена лесоподібними суглинками, з розораними чорноземами слабо- і середньовилугованими важкосуглинистими; в) прируслова частина вирівняної заплави з заплавними дерновими піщаними і супіщаними ґрунтами під пирійно-стоколосово-червонокострицевими луками. Підурочища займають проміжне положення в ієрархічному ряду морфологічних одиниць ландшафту між фацією і урочищем. А головну роль в морфологічній будові ландшафту відіграють урочища, оскільки від їх набору і просторового розміщення залежать природні якості ландшафту.
Урочище - це ПТК, який являє собою закономірно побудовану систему генетично, динамічно і територіально пов'язаних фацій або їх споріднених груп (підурочищ), що розміщуються на одній мезоформі рельєфу. Прикладом мезоформ рельєфу є балка, яр, вододільна рівнина, заплава, надзаплавна тераса і т. д.
В залежності від складності морфологічної будови виділяють прості і складні урочища. До простих урочищ відносять ті, у яких кожний елемент мезорельєфу зайнятий тільки однією фацією. Тобто просте урочище - це ПТК, який складається тільки із фацій. Проте він суттєво відрізняється від підурочищ, оскільки прості урочища - це поєднання фацій, які розміщуються на різних елементах одної мезоформи рельєфу, в той час як підурочища об'єднують фації одного елементу мезоформи рельєфу. Прості урочища займають, як правило, порівняно невеликі площі. До складних урочищ відносять такі, у яких кожний елемент мезорельєфу зайнятий кількома фаціями. Тобто складні урочища завжди включають не тільки фації, але і підурочища. Якщо в межах однієї мезоформи (особливо часто це спостерігається в ерозійних формах значного простягання) змінюється характер геологічних і гідрогеологічних умов (наприклад, при перетинанні балкою ділянки з близьким заляганням водоносного шару), то в цьому випадку до різних відрізків одної мезоформи будуть приурочені вже різні скла дні урочища. Наприклад: верхів'я - суха балка з остепненними луками на дернових ґрунтах, а пониззя - волога балка з опливно-зсувними схилами і злаково-різнотравно-осоковими луками на дерново-глеєвих ґрунтах. Різними складними урочищами будуть і два відрізки однієї балки, якщо один з них дренований донним яром. Прикладами складних урочищ є: а) водно-льодовикові рівнини, складені потужними пісками, з дерново-слабопідзолистими піщаними ґрунтами під сосновими лісами зеленомошниками; б) надзаплавні тераси, складені потужними пісками, з прошарками глинистих пісків, з дерново-слабопідзолистими піщаними ґрунтами під сосновими і дубово-сосновими лісами; в) балки складного профілю в лесоподібних суглинках, пісках і строкатих глинах, з задернованими і напівзадернованими давньозсувними схилами, з плоскими днищами, іноді ускладненими донними ярами, з дерновими суглинистими ґрунтами під різнотравно-злаковими луками і насадженими сосновими лісами. Урочища поділяють на основні і другорядні. До основних урочищ відносять ті урочища, які найбільш широко представлені в ландшафті і утворюють основу його морфологічної структури. Другорядні урочища зустрічаються значно рідше і не займають значних площ. Основні урочища, в свою чергу, поділяють на домінантні (фонові) і субдомінантні. До урочищ-домінантів відносять найбільш поширені в ландшафті урочища, що займають більшу частину його площі і немов би утворюють його фон. Звичайно, вони є і найбільш давніми урочищами даного ландшафту. Домінантними урочищами, як правило є урочища межирічних або терасових рівнин. Урочища-субдомінанти займають меншу площу, але, на відміну від другорядних урочищ, також широко розповсюджені в ландшафті і відіграють важливу роль в його морфологічній структурі.Урочища-субдомінанти - це завжди більш молоді ПТК, ніж урочища-домінанти. Їх утворення найчастіше зв'язане з провідним геоморфологічним процесом: ерозійним - в гумідному кліматі, еоловим - в арідному і т. д. Другорядні урочища також поділяють на дві категорії: рідкісні урочища і одиничні урочища. Частіше за все рідкісні урочища утворюються на таких ділянках, геологічна будова яких дещо відрізняється від іншої території ландшафту (наприклад, ближче до поверхні, ніж в інших частинах ландшафту, залягають вапняки). Проте рідкісні урочища зустрічаються не поодинці, а цілими "родинами". Одиничні урочища навпаки, завжди представлені в ландшафті поодиноко, а в деяких випадках навіть є унікальними. Фації і урочища - головні одиниці морфологічної будови ландшафту. Проте в багатьох випадках виникає необхідність виділяти морфологічну частину ландшафту більш високого рангу, ніж урочище, але меншу за ландшафт. Це відбувається тоді, коли формуються певні сполучення однотипних основних урочищ, що закономірно повторюються в межах ландшафту. Проміжну між урочищем і ландшафтом морфологічну одиницю домовились називати місцевістю. Місцевість - це найбільша морфологічна частина ландшафту, яка характеризується особливим варіантом сполучення основних урочищ даного ландшафту. Формування місцевостей звичайно пов'язано з варіаціями геологічного фундаменту і рельєфу. Наприклад, моренний ландшафт з поверхні на всьому протязі складають валунні суглинки. Але на деяких ділянках під їх товщею залягають вапняки. Для цих ділянок характерні урочища безводних балок з проявом карсту і дубовими лісами. На інших ділянках, під товщею валунних суглинків, залягають водотривкі глини і для них характерні урочища балок з багатьма виходами ґрунтових вод, зсувними схилами і вільшняками вздовж струмків. Ландшафт, таким чином, являє собою складну систему більш дрібних ПТК - фацій, урочищ, місцевостей. Від довільно виділеної території ландшафт відрізняється тим, що дрібні ПТК, які входять до його складу, закономірно і типово повторюються на його просторі. Дослідження ландшафту повинно починатися з дослідження морфологічної структури. Воно дозволяє насамперед окреслити межі ландшафтів. При цьому слід виходити із того простого положення, що доки на території виділяються одні і ті ж типи дрібних ПТК (наприклад, урочища), вона може розглядатися як єдиний ландшафт.
Пізнання морфологічної структури ландшафту спрощує його дослідження. Воно дозволяє провадити лише вибіркове обслідування найбільш характерних представників того чи іншого типу територіальних одиниць, і встановлені для них властивості поширювати на всі інші одиниці цього типу.
Контрольні запитання:
1.Що називають вертикальною структурою ландшафтів? Назвіть основні природні компоненти, які утворюють ландшафт. 2.Дайте визначення закону нерівнозначності взаємодіючих природних компонентів? 3.Що називають горизонтальною або морфологічною структурою ландшафтів? Назвіть основні морфологічні одиниці рівнинного ландшафту. 4.Дайте визначення терміну "фація". 5.Дайте визначення терміну "підурочище". 6.Дайте визначення терміну "урочище". 7.Які урочища називають простими, а які складними? 8.Які урочища називають основними, а які другорядними, які домінантними, а які субдомінантними, які рідкісними, а які одиночними? 9.Дайте визначення терміну "місцевість". 10.Яке значення має дослідження морфологічної структури ландшафту?
Тема 5 ВЕРТИКАЛЬНІ СТРУКТУРИ ГЕОСИСТЕМИ: |
|
Последнее изменение этой страницы: 2017-09-22 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда... |