Сутність класифікації та її основних критеріїв

В сучасних умовах активного розвитку міжнародних туристських поїздок зростає межа потреб туристів відносно основних і додаткових послуг, що дало поштовх створенню різних підприємств готельного господарства залежно від рівня обслуговування та рівня комфорту. Групування готелів за цими ознаками тягне в свою чергу відповідну організацію роботи готелю, напрацювання стандартів обслуговування та певну політику цін.

Цілком очевидно, що така різноплановість пропозиції готельних послуг потребує певної систематизації ознак відповідно до рівня комфорту, який складає основу класифікації підприємств готельного господарства.

Класифікація готелів - система споріднених об’єктів готельного господарства складена на основі врахування загальних ознак щодо якості послуг та системи обслуговування, що дозволяє сформувати уніфіковану інформацію для споживача (туриста, турфірми, інших споживачів).

Згідно дослідження Всесвітньої туристичної організації та Міжнародної готельної асоціації у 2004 р. офіційна система класифікації готелів прийнята у 83 країнах. Проте, в 20 країнах класифікація пов'язана із встановленням тарифів для певних категорій готелів, у 49 країнах світу класифікація готелів здійснюється Національною туристичною адміністрацією спільно з органом місцевого самоврядування, у 48 державах проблему класифікації вирішують професійні готельні асоціації. Крім того, класифікація засобів розміщення є обов'язковою лише у 46 країнах, у 55 країнах для проведення готельного бізнесу необхідно отримати ліцензію, водночас у 32 країнах готелі можуть функціонувати без проходження процедури офіційної класифікації.

Як бачимо, в світі не сформувалася ще єдина система класифікації підприємств готельного господарства.

Узгодження принципів класифікації готельних підприємств на міжнародному рівні вже давно привертало увагу спеціалістів туристської галузі. Зокрема:

-у 1952 p. IUOTO - Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (попередник ВТО) розробив стандарт "Hotel Trade Charter", у якому визначені основні критерії класифікації готелів.

- протягом 1969-1972 pp. на основі розробленого Міжнародною спілкою офіційних туристських організацій (МСОТО) разом з Міжнародною готельною асоціацією (МГА) «Орієнтовного рівня стандартних вимог до класифікації готелів» був створений «Проект єдиної міжнародної класифікації готелів». Згідно цієї класифікації готелі поділялися на 5 категорій залежно від стану номерів, технічного оснащення, видів і обладнання приміщень громадського призначення, набору послуг і якості обслуговування. Запропонований МГА та МСОТО проект класифікації не був схвалений національними організаціями-членами МГА через різницю у підході до оцінки якості обладнання, а також через існуючі природні, культурні та суспільні розбіжності між країнами. Більшість учасників визнали неможливим створення єдиної системи класифікації, придатної для використання в усіх країнах. Було визначено, що універсальні рекомендації з оцінки готельного комфорту мусять бути адаптованими до специфіки конкретних країн.

-у 1975 р. створення Всесвітньої туристичної організації та прийняття попередніх рекомендацій і документів IUOTO в якості офіційних;

-у 1976-1982 pp. утворилися регіональні комісії ВТО, які розробляли і впроваджували стандартизовані класифікаційні системи в окремих країнах з урахуванням національних особливостей. Стандарти регіональних класифікацій згодом були покладені в основу «Міжрегіональної гармонізації критеріїв готельної класифікації на основі класифікаційних стандартів, схвалених регіональними комісіями» (листопад 1989 p.), яка набула статусу міжнародного стандарту класифікації готелів за комфортом. Відповідно до стандарту готелям пропонується надавати категорії від однієї до п'яти зірок залежно від виду будинку, його оснащення, питань безпеки, асортименту послуг, характеристики персоналу. Кожний вид вимог поділений на дві групи.

Перша група – вимоги, що забезпечують безпеку гостя і стосуються всіх готелів. Друга група вимог враховує конкретний клас готелю та відображує зростання якості сервісу. Цей стандарт ВТО рекомендує враховувати при створенні національних класифікацій, але він не відіграє ролі єдиної класифікації;

-у 1982 р. Європейський економічний союз запропонував створити загальну європейську систему категоризації готелів. Цей проект викликав суперечності між офіційними органами ЄЕС і HOTREC (європейською Конференцією готелів, кафе і ресторанів). HOTREC виступила за створення більш ефективної стандартизованої системи інформування споживачів готельних послуг, побудованої на єдиних графічних символах, але без проведення офіційної класифікації.

-у 1988 р. HOTREC опублікувала результати дослідження "Про пропоновану єдину інформаційну систему для готелів у державах-членах Європейського економічного співтовариства". У документі наголошується про необхідність створення не лише загальноєвропейської, а єдиної глобальної стандартизованої інформаційної системи класифікації готелів (SIS – Standardized Information System), що складається з великої кількості піктограм (умовних малюнків). Ця система була прийнята Радою Міністрів ЄС і з 23 грудня 1986 р. діє на території держав Спільноти. Система є прозорою, інформативною, допомагає споживачам добре орієнтуватися у готельному сервісі, контролюється законодавством, що не допускає хибних трактувань.. Проте, вони виступають проти ідеї створення єдиного міжнародного стандарту для класифікації готелів за які ратує Міжнародна організація стандартизації (ISO).

Нижче наведені приклади піктограм SIS (рис.3):

	Плавальний басейн
	Ліфт
	Конференц-зала
	Бар
	Міні-бар
	Дозволено вхід з тваринами
	Автостоянка
	Кабельне телебачення
	Кімнати, обладнані для інвалідів

Рис.3 Приклади піктограм єдиної глобальної стандартизованої інформаційної системи (SIS) класифікації готелів

-у 1997 р.- Міжнародна організація стандартизації (ISO) визначила стандарти якості готельних послуг та офіційно запропонувала використовувати ISO 9000 як основу для стандартів міжнародної готельної класифікації, що ще більше загострило суперечку з професійними готельними асоціаціями. На думку останніх стандарти розробляються та запроваджуються в готелях індивідуально і не вирішують проблем якості послуг.

-у 2001 р. опубліковано «Європейський стандарт по туристичних послугах – готелі й інші типи розміщення туристів – термінологія», в якому розроблені термінологічні стандарти.

- з 2003р. по цей час ведеться дослідження сучасних схем класифікації готелів у державах Євросоюзу.

Отже, єдиного стандарту в світі немає, не дивлячись на всі зусилля Комітету готельної та ресторанної індустрії Європейського Союзу, Всесвітньої Туристської Організації, Міжнародної Асоціації Готелів. Це пов'язано з тим, що дуже значний вплив культурний - історичних і національних традицій, а так само відмінності в критеріях оцінки якості матеріально-технічної бази і обслуговування, що приводить до погіршення роботи внаслідок постійного пошуку додаткової інформації щодо національні системи класифікації і їх порівняння.

Неможливість вирішення глобальних завдань класифікації не суперечить необхідності створення на національних рівнях механізму присвоєння готелям категорій, який адекватно відповідав би потребам ефективного розвитку туріндустрії в окремих країнах.

Готельні підприємства класифікують за різними критеріями, найбільш розповсюдженими серед яких є|використовують| |слідуючі|:

1. Рівень комфорту;

2. Місткість номерного фонду;|фундації|.

3. Функціональне призначення;

4. Місце розташування;

5. Тривалість роботи;.

6. Забезпечення харчування;

7. Тривалість перебування;

8. Рівень цін.

Встановлення ступеню комфортності відповідного готельного підприємства визначається планувальним рішенням житлових приміщень, громадських приміщень, групи вхідних приміщень, групи ресторанів, санітарно-технічного обладнання, опорядження приміщень, оснащення і меблів, а також кількістю і якістю послуг для проживаючих. Визначення категорії готелів встановлюється техніко-економічними умовами, необхідністю диференціації готельної мережі з метою задоволення різного споживчого попиту. Всі ці складові впливають на об’єм відповідних капіталовкладень.