Без спілкування люди не могли б жити в суспільстві, працювати й передавати свій досвід і знання іншим. Усе, що ми робимо, вимагає обміну інформацією. Отже, основою людських взаємин є спілкування.
Спілкування - це один із виявів соціальної взаємодії в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.
Спілкування відбувається за певними визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтової підготовки. Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти його «технікою» та застосувати її у щоденній практиці.
Під технікою спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними (погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.
Через спілкування виявляється стан мовної культури суспільства, рівень володіння усним мовленням та характер взаємин між людьми. Щоб оволодіти мистецтвом спілкування, потрібно дотримуватися основних його правил:
- Бути у спілкуванні ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитись до співрозмовника.
- Уміти відчувати співрозмовника, враховувати його настрій.
- Стежити за реакцією співрозмовника на мовлення, апелювати до нього:
Зверніть увагу, будь ласка, на... Як ви переконалися, що... Вам уже відомо, що...
- Змінити тему розмови, якщо вона не подобається співрозмовникові.
- Брати до уваги статусні ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень освіченості).
- Уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується фразами, що спонукають до спілкування:
Говоріть, будь ласка, я Вас слухаю! Я Вас уважно слухаю! Продовжуйте, будь ласка! Мені приємно це чути. Це дуже цікаво, розповідайте далі.
- Бути максимально делікатним, не ставити запитань, які виявились б недоречними.
- Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти, то скористайтеся такими фразами:
Я не готовий зараз дати відповідь. Дозвольте подумати. Дозвольте поміркувати.
На жаль (на превеликий жаль), не володію достатньою інформацією, щоб відповісти одразу.
- Вдало обирати тему, логічно будувати текст, дотримуючись норм у використанні мовного матеріалу.
- Уникати багатослівності, надуживання термінами, професіоналізмами, цитуванням.
- Належно обґрунтовувати свої думки.
- Добирати мовні зособи, не виходячи за межі стилю, який відповідає типові комунікативної ситуації.
- Брати до уваги присутність третьої особи. Якщо під час спілкування присутня третя особа, то слід приділяти увагу і їй, тобто адресувати певні звернення:
А Ви що з цього приводу скажете?
А Ви, добродію Кравченко (пане Петре), не хотіли б висловитися (щось додати до наших міркувань)?
Гадаю, що й пан Петро такої ж думки. Цікаво було би почути думку пана Петра.
- Послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості,- словами, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей:
Даруйте! Вибачте!
Будь ласка, не ображайтеся! Перепрошую, чи немогли б Ви... На жаль, так вийшло... Щиро дякую за... Дозвольте подякувати Вам за...
Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:
• мати всебічні знання та інтереси, які постійно слід розвивати і поглиблювати;
• говорити про те, що цікавить слухачів;
• запамятовувати й записувати все цікаве, що чуєте або читаєте;
• обдумувати початок розмови, щоби він привернув увагу слухачів;
• розмову будувати за принципом логічної послідовності; коли наступне випливає з попереднього, коли тези підкріплюються аргументами, а висновки закономірні й умотивовані;
• наводити цікаві факти;
• залучити слухачів до дискусії.
Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є властивість мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити погано є ознакою безумця (Ф. Ларошфуко).
Найбільша цінність оратора - не тільки сказати те, що потрібно, але й не казати того, чого нетреба (Цицерон).
Усе, про що маєш намір сказати, розглянь перше в умі своєму, бо у багатьох язик випереджує саму думку (Сократ).
Невзяття до уваги характеру слухачів зробить безплідними зусилля навіть великого таланту (А. Бен).
Отже, до усного ділового мовлення ставляться такі вимоги: точність у формуванні думки, недвозначнісь;
- логічність, послідовність; стислість;
відповідність між змістом і мовними засобами;
- відповідність між мовними засобами та ситуацією спілкування; відповідність між мовними засобами і стилем викладу; різноманітність мовних засобів;
- нешаблонність у побудові висловлювання; доречність;
- виразність дикції;
відповідність інтонації мовленнєвій ситуації. Усі вимоги мають грунтуватися на знанні літеретурних норм і чутті
мови.
Без спілкування люди не могли б жити в суспільстві, працювати й передавати свій досвід і знання іншим. Усе, що ми робимо, вимагає обміну інформацією. Отже, основою людських взаємин є спілкування.
Спілкування - це один із виявів соціальної взаємодії в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.
Спілкування відбувається за певними визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтової підготовки. Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти його «технікою» та застосувати її у щоденній практиці.
Під технікою спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними (погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.
Через спілкування виявляється стан мовної культури суспільства, рівень володіння усним мовленням та характер взаємин між людьми. Щоб оволодіти мистецтвом спілкування, потрібно дотримуватися основних його правил:
- Бути у спілкуванні ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитись до співрозмовника.
- Уміти відчувати співрозмовника, враховувати його настрій.
- Стежити за реакцією співрозмовника на мовлення, апелювати до нього:
Зверніть увагу, будь ласка, на... Як ви переконалися, що... Вам уже відомо, що...
- Змінити тему розмови, якщо вона не подобається співрозмовникові.
- Брати до уваги статусні ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень освіченості).
- Уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується фразами, що спонукають до спілкування:
Говоріть, будь ласка, я Вас слухаю! Я Вас уважно слухаю! Продовжуйте, будь ласка! Мені приємно це чути. Це дуже цікаво, розповідайте далі.
- Бути максимально делікатним, не ставити запитань, які виявились б недоречними.
- Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти, то скористайтеся такими фразами:
Я не готовий зараз дати відповідь. Дозвольте подумати. Дозвольте поміркувати.
На жаль (на превеликий жаль), не володію достатньою інформацією, щоб відповісти одразу.
- Вдало обирати тему, логічно будувати текст, дотримуючись норм у використанні мовного матеріалу.
- Уникати багатослівності, надуживання термінами, професіоналізмами, цитуванням.
- Належно обґрунтовувати свої думки.
- Добирати мовні зособи, не виходячи за межі стилю, який відповідає типові комунікативної ситуації.
- Брати до уваги присутність третьої особи. Якщо під час спілкування присутня третя особа, то слід приділяти увагу і їй, тобто адресувати певні звернення:
А Ви що з цього приводу скажете?
А Ви, добродію Кравченко (пане Петре), не хотіли б висловитися (щось додати до наших міркувань)?
Гадаю, що й пан Петро такої ж думки.
Цікаво було би почути думку пана Петра.
- Послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості,- словами, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей:
Даруйте! Вибачте!
Будь ласка, не ображайтеся! Перепрошую, чи немогли б Ви... На жаль, так вийшло... Щиро дякую за... Дозвольте подякувати Вам за...
Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:
• мати всебічні знання та інтереси, які постійно слід розвивати і поглиблювати;
• говорити про те, що цікавить слухачів;
• запамятовувати й записувати все цікаве, що чуєте або читаєте;
• обдумувати початок розмови, щоби він привернув увагу слухачів;
• розмову будувати за принципом логічної послідовності; коли наступне випливає з попереднього, коли тези підкріплюються аргументами, а висновки закономірні й умотивовані;
• наводити цікаві факти;
• залучити слухачів до дискусії.
Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є властивість мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити погано є ознакою безумця (Ф. Ларошфуко).
Найбільша цінність оратора - не тільки сказати те, що потрібно, але й не казати того, чого не треба (Цицерон).
Усе, про що маєш намір сказати, розглянь перше в умі своєму, бо у багатьох язик випереджує саму думку (Сократ).
Невзяття до уваги характеру слухачів зробить безплідними зусилля навіть великого таланту (А. Бен).
Отже, до усного ділового мовлення ставляться такі вимоги: точність у формуванні думки, недвозначнісь;
- логічність, послідовність; стислість;
відповідність між змістом і мовними засобами;
- відповідність між мовними засобами та ситуацією спілкування; відповідність між мовними засобами і стилем викладу; різноманітність мовних засобів;
- нешаблонність у побудові висловлювання; доречність;
- виразність дикції;
- відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.
Усі вимоги мають грунтуватися на знанні літеретурних норм і чутті мови.
Скласти порційну вимогу
Взірець:
Порційна вимога на харчування
|