Розміщення полезахисних лісосмуг

Полезахисні лісосмуги створюють більш придатні мікрокліматичні умови для вирощування сільськогосподарських культур в порівнянні з відкритою місцевістю, допомагають охороні природи і поліпшенню умов праці і відпочинку працівників в полі.

Лісосмуги зменшують швидкість вітру і сухість повітря, затримують більше снігу і зменшують швидкість його розтавання, що поліпшує зволоженість ґрунтів.

Лісосмуги по своєму призначенню і розміщенню підрозділяються: привододільні, вітроломні, водорегулюючі. Їх відрізняють по конструкції, ширині, наборі деревних і кущових порід, правилам і способу розміщення.

В умовах рівнинної місцевості проектують систему вітроломних лісосмуг. Основне її призначення – зниження швидкості вітру. Система продувних або ажурних лісосмуг сприяє рівномірному розподіленню снігу по поверхні, кращому влагонакопиченню, створенню більш кращих мікрокліматичних умов (зниження випаровування вологи, зменшення сухості вітру і глибини промерзання ґрунту). Під впливом перелічених умов на захищеній лісосмугами площі підвищується урожайність сільськогосподарських культур.

Полезахисне лісорозведення пов’язано і з великими труднощами. Для смуг необхідні значні площі плодючих орних земель (2-5%), що зменшує посівні площі сільськогосподарських культур. Для їх створення на території з плохими лісорослинними умовами , вимагаються значні витрати праці. В перші роки після посадки необхідний регулярний полив. Постійна нестача вологи для поливу, характерна для сухого степу, а також організаційно-господарські труднощі у забезпеченні потрібного догляду призводять до поганого приживання та загибелі насаджень. Посадка лісових насаджень на відстані, забезпечує ефективну дію, але знижує продуктивність використовуємої техніки при виконанні робіт. Наявність захисних смуг визиває труднощі у застосуванні авіації при боротьбі з сосняками та шкідниками росли.

Наявність вказаних негативних явищ необхідно враховувати при проектуванні лісосмуг. При цьому особливе значення набуває рішення наступних питань: вибір напрямку лісосмуг; визначення ширини і конструкції; розміщення лісосмуг на встановленій відстані одна від одної.

Вітроломні лісосмуги потрібно орієнтувати так, щоб вони розміщувались поперек основного напрямку суховійних вітрів і пилових бур, а також мали продувну або ажурну конструкцію. При цьому допускається відхилення від основного напрямку до 40^°.

Відстань поміж лісосмугами повинна бути такою, щоб забезпечити добрий захист полів і хороші умови для машинно-тракторних агрегатів.

Вітроломні лісосмуги складають з 3-4-5-ти рядів дерев, шириною 9-11 -13 м.

Ширину смуги захисного впливу вираховують по формулі:

С = Клп*Н*Кαср(3.18.)

Де Клп - кількість середніх висот дерев лісосмуги, вкладених в ширині захисної смуги (25-35)

Н - середня висота лісосмуги

Кαср - середній коефіцієнт захисного впливу.

Кαср = ∑V*Кα/ ∑V(3.19.)

Де V - повторність вітрів по четвертям парних напрямків (Північ + Південь; Північний схід + Південний захід: Схід + Захід: Північний захід + Південний схід), %

Кα - коефіцієнт захисного впливу, залежить від кута атаки. При куті атаки 90° -1.0, 80° - 0,98; 70° - 0,94; 60° -0,87; 50° - 0,77; 45° -0,71; 40° -0,64; 30° - 0,50; 20° -0,35; 10°-0,20; 0°-0,05.

Захищену площу визначають за формулою:

Р = ∑L_л1 В₁ + ∑L_л2 В₂ – n_уч В₁ В₂ (3.20.)

Де ∑L_л1 – сумарна протяжність всіх повздовжніх лісосмуг, м;

L_л2 – сумарна протяжність всіх поперечних лісосмуг, м;

В₁ – ширина смуги захисного впливу повздовжніх лісосмуг;

В₂ – ширина смуги захисного впливу поперечних лісосмуг;

n_уч - кількість прямокутних ділянок з довжиною В₁ і шириною В₂ , які захищають повздовжніми і поперечними лісосмугами.

Ефективність полезахисних лісосмуг характеризується періодом окупності вкладених засобів, додаткового чистого прибутку, отриманого з захищеної площі.

Т =Клр * (1+2 d ут/ dч) (3.21.)

Де Т – кількість років окупності;

Клр – зональний коефіцієнт (лісостеп = 0,7 - 1,5; степ = 1,0 - 2,0)

Клп – капітальні витрати на створення лісосмуги (250-300 грн. на 1 га площі);

dч – додатковий чистий прибуток, який отримується з захищеної площі за рахунок збільшення урожайності сільськогосподарських культур (приблизно 0,2 ц/га);

d ут – втрачений чистий прибуток і додаткові витрати (витрати від зниження продуктивності тракторних робіт, чистого доходу на площі, зайнятими лісосмугами,).

Полезахисні лісосмуги, зазвичай розміщують по межам полів і усередині них , створюючи окремі робочі ділянки витягнуті по довжині поля. Якщо поруч з лісосмугою розташовують польовий шлях, то його проектують з навітряної сторони по відношенню до лісосмуги, вище по рельєфу, з менш затемненої сторони, краще зігріваємої. При цьому також враховують господарське використання польових шляхів.

В умовах складного рельєфу розміщують привододільні і водорегулюючі лісосмуги. Головне призначення цих смуг - затримка поверхневого стоку і запобігання ерозії ґрунтів. основний фактор, який визначає їх направлення, – рельєф місцевості.

Привододільні лісосмуги розміщують в напрямку вододільних ліній з зміщенням від них в сторону висихаємих схилів, південних і південно-східних експозицій, а водорегулюючі лісосмуги – поперек схилу, в напрямку горизонталей.

При незначних ухилах, до 1° лісосмуги розміщують з врахуванням напрямку шкідливих вітрів.

При крутизні схилу 2-3° основні лісосмуги розміщують через 300 - 400 м ; при крутизні 4-5° через 250 - 300м: більше 5^° через 150 -200 м.

Ширину лісосмуг встановлюють диференційовано для ґрунтів різної родючості. Водорегулюючі лісосмуги проектують частіше всього шириною 10-12 м, а на ґрунтах з низькою родючістю вони можуть бути доведені до 15 м.

Розміщення польових шляхів

Польова шляхова мережа в загальній системі з внутрігосподарськими шляхами і шляхами загального користування повинна забезпечувати зручне сполучення поміж господарськими і польовими станами, бригадами і сівозмінними масивами, полями сівозмін, окремими робочими ділянками.

При проектуванні польової шляхової сітки необхідно дотримуватись наступних вимог:

- Найменша протяжність шляхів;

- Прямолінійність;

- Зручність господарського використання;

- Дотримання технічних вимог (допустимий ухил, кут повороту та ін.);

- Узгоджене розміщення з лісосмугами;

- Мінімум витрат на пере устрій;

- Відвернення водної ерозії.

По своєму призначенню польові шляхи підрозділяються на польові магістралі (основні) , лінії обслуговування і допоміжні.

Польові магістралі слугують для сполучення між великими орними масивами і господарськими центрами. По ним з’єднуються основні вантажоперевезення, перегони техніки, а також різні переїзди пов’язані з культурно-побутовим, технічним та іншим обслуговуванням. Ширина польових магістралей повинна забезпечувати двохсторонній рух в напружені періоди виконання сільськогосподарських робіт, і складати в степових районах з великими орними масивами 8-10 м, а при невеликих масивах 6-8 м.

Лінії обслуговування проектують по коротким сторонам полів. Їх використовують для здійснення поворотів агрегатів в період виконання виробничих операцій, заправки, здійснення технічного огляду, переїздів, пов’язаних з культурно-побутовим обслуговуванням механізаторів і технічним обслуговуванням агрегатів, а також для перевезення зібраного врожаю, добрив та інших вантажів. Ширину ліній обслуговування рекомендують в межах 6-10 м з врахуванням ширини захвату агрегатів в транспортному положенні, які використовуються в господарстві.

Допоміжні шляхи проектують уздовж довгих сторін полів. Їх основне призначення – створення умов для вивозу зібраного врожаю, підвезення добрив, обслуговування агрегатів при поперечній обробці, переїздів, пов’язаних з вимушеним технічним обслуговуванням, переїздів на інші поля, сівозміни. У зв’язку з тим що рух на цих шляхах менший для них рекомендують ширину 4-6 м, а в сівозмінах з площами полів 300-100 га 3-4 м.

Важливим питанням, яке вирішують при розміщенні польових шляхів, - густота шляхової мережі. Відстань поміж допоміжними шляхами в поліссі - 550 - 600м, Лісостепу - 650 -800м, Степу - 700 -800м

Розміщення польових станів

Польові стани слугують для зосередження техніки, короткочасного або тривалого перебування механізаторів. Тут проводять поточний і профілактичний ремонт, технічне обслуговування техніки, заміну причіпних або навісних знарядь, культурно-побутове обслуговування механізаторів, побудова польових станів дозволяє зменшити витрати на перевезення робочої сили.

Розрізняють капітальні польові стани, легкого типу і пересувні. Капітальні польові стани влаштовують в тих випадках коли орні масиви віддалені на 10 км і більше від основного господарського центру.

При незначному віддаленні від господарського центру влаштовують польові стани легкого типу, без капітальних приміщень. Їх використовують головним чином для зосередження техніки і її технічного обслуговування. Пересувні польові стани оборудують вагончиками , і мінімальною кількістю тимчасових споруд, які швидко знімаються.

Розміщення польових станів дозволяє зменшити втрати часу і засобів на переїзд, перевезення, переходи людей, сільськогосподарської техніки, насіння і інших вантажів. Це дає можливість краще використовувати робочий час і створити гарні культурно-побутові умови.

Польові стани розміщують в центрі яким обслуговується масив, поблизу основних господарських дворів, з добрими санітарно-гігієнічними умовами.

Площа ділянки під польовий стан залежить від кількості типу і розміщення будівель. По типовим проектам планування його розміри складають в середньому 1-1,5 га.

Одночасно з розміщенням польових станів уточнюють організацію польового водопостачання. Польове водопостачання має свою мету забезпечення водою в необхідній кількості і хорошою якістю побутові і виробничі потреби.