Розміщення кварталів і бригадних ділянок.

Одним з основних елементів устрою території промислового саду – організація мережі кварталів, основних територіально-виробничих одиниць.

Кварталами називають ділянки саду встановленої площі, обмежені шляхами або захисними лісосмугами і зайняті насадженнями декількох взаємоопиляючих сортів однієї породи дерев.

В кварталі., звичайно, розміщують сорти однорідні по часу достигання і тривалості життєвого періоду. Кількість кварталів, їх площа залежить від загальної площі саду.

Квартали проектують у вигляді прямокутників довжиною 400-700 м і шириною 200-400 м за винятком тих випадків, коли їх межі співпадають з ломаними. Загальне розміщення кварталів і їх сторони намічають паралельно прийнятому розміщенню рядів дерев (північ-південь).

Для запобігання ерозії ґрунтів на схилах 1,5-2° орієнтація довгих сторін кварталу – повздовж горизонталей: 3-5° - ряди необхідно розмішувати контурно; на схилах 8° - викопується терасування.

В великих промислових садах квартали розбивають на клітки по 2-3 га розміщуючи поперек рядів, шириною 150-200м.

Квартали саду закріплюють за постійними садівничими бригадами. Розмір бригадної ділянки залежить від складу бригади (на практиці бригада складається з 40-50 чоловік). В інтенсивних садах на одного постійного мастера-садівника припадає до 4 га плодоносного саду. В зв’язку з цим бригадні ділянки рекомендується доводити до 160-180 га.

Якщо бригадні ділянки віддалені від господарського центру більше ніж на 1-1,5 км, проектують підсобні центри – бригадні стани. В них розміщують їдальню, кімнату відпочинку, сараї і навіси для зберігання, пакування і сортирування плодів, господарсько складські приміщення, плодово-ягідні погрузочні і разгрузочні майданчики. Приблизний розмір ділянки під бригадний стан 0,75-1,5 га.

Розміщення захисних лісосмуг.

В садах промислового типу захисні лісові насадження – невід’ємний компонент системи заходів по підвищенню продуктивності багаторічних насаджень, збереженню і покращенню земельних угідь. Їх розміщують смугами навколо саду і усередині його, по сторонам кварталів. Захисні лісові насадження по різному впливають на мікроклімат саду: послаблюють дію вітрів, перешкоджають здуванню снігу, створюють кращі умови для росту і плодоношення плодових дерев, захищають плоди під час дозрівання від сильних вітрів.

Для захисту саду від шкідливих вітрів і створення мікроклімату на території саду застосовують продувні і ажурні лісосмуги: вони мають просвіти в нижній частині або по всій висоті посадок. По зовнішнім межам закладають садозахисні опушки шириною 6-10 м але не більше 15 м . вони складаються з 3-5 рядів. Міжряддя із розрахунку вільного проходу трактору встановлюють в 2,5-3 м, а в ряду 1,5-2 м. усередині садових насаджень, по межам кварталів, закладають більш вужчі лісосмуги – вітроломні смуги, шириною 3-4 м. Звичайно такі смуги проектують в один два ряди, а дороги з двох сторін – шириною до 5 м. (малюнок 3.6.)

В місцях перетину повздовжніх і поперечних лісосмуг передбачають розриви шириною 8-10 м для вільного проїзду машин і агрегатів з кварталу в квартал, а також для посилення циркуляції повітря в безвітряні дні.

Для садозахисних смуг дуже важливо обрати породу. Вони повинні бути морозостійкі, швидко рости, довго віковими і придатними для використання в господарських цілях. По швидкості росту більш всього рекомендують тополь.

Розміщення шляхової мережі.

По своєму призначенню садові шляхи поділяють на: магістральні, які з’єднують основні масиви саду з підсобним господарським центром, населеними пунктами, пунктами збору продукції, шляхами загального користування, залізничними станціями та інше; окружні, розташовані по зовнішнім межам саду, уздовж садозахисних лісосмуг з їх внутрішньої сторони; міжквартальні, розташовані по межі кварталів по обом сторонам вітроломних садозахисних насаджень.

Малюнок 3.6. Розташування захисних лісосмуг, шляхів і плодових насаджень

Проїзну частину магістральних шляхів проектують шириною 4-6 м, міжквартальних – 3-4 м. крім того, для роз’їзду зустрічного транспорту використовують обочини шляхів шириною з кожної сторони: для магістральних шляхів – 1-2 м, міжквартальних – 1 м. таким чином, загальна ширина магістральних шляхів може бути 6-10 м, міжквартальних – 5-6 м. ширину окружних шляхів в залежності від вантажонапруженості рекомендують від 5 до 10 м. головні магістральні шляхи бажано влаштовувати профільованими, з покрашеним покриттям – асфальтом, гравійним або каміновим.

Розміщення водних споруд.

Вода в садах потрібна для поливу при посадці дерев, підкорми, обприскування та інше. В зв’язку з цим необхідно проектувати водні джерела, які бажано розмішувати в центрі бригадної ділянки, а краще поряд або в межах підсобного господарського центру. В якості водного джерела може бути річка, ставок або канава, яка заповнюється паводковим водами і опадами, або спеціально побудовані резервуари. Які заповнюються з зрошувальної системи або шахтних колодязів.

В залежності від обслуговуваної площі проектують і розмір водних споруд. Розрахунок водойма ведуть по максимальні потребі в воді в найбільш напружений період при захисті багаторічних насаджень від шкідників і хвороб.

9.3. Організація території винограднику

Устрій території винограднику включає розмічення тих же елементів, що і устрій території саду., з додаванням розміщення кліток. Але в рішенні деяких питань є відмінності.

Перед розміщенням кварталів у виноградниках встановлюють напрямок рядів насаджень. З напрямком рядів пов’язані освітленість насаджень, продуваємість кущів вітрами, шляхова мережа, напрямок обробки, захисні лісосмуги. В рівнинній місцевості ряди насаджень розташовують з півночі на південь. На схилах крутизною 3-5° ряди розміщують прямолінійно поперек схилу, а при більш складному рельєфі – повздовж горизонталей або у вигляді ломаної лінії, яка складається із окремих прямолінійних відрізків, щоб зменшити поверхневий стік і запобігти змиванню ґрунту.

Квартали на виноградниках проектують на рівнинних ділянках площею 25-50 га і більше. Вони повинні бути однорідними по складу ґрунту, умов зволоження і включать схили однієї або близьких експозицій і крутизни. Якщо місцевість дозволяє то квартал проектують прямокутної форми.

Довжина кварталу встановлюється 600-1000 м, на схилах з різними експозиціями вона може бути зменшена до 200-300 м.

Ширина кварталів на рівнинних ділянках рекомендується 400-500 м. на схилах ширину кварталу значно зменшують, щоб швидкість поверхневого стоку не перевищувала критичну, при якій розпочинається ерозія ґрунту. Наприклад , рекомендуєма ширину кварталів в залежності від крутизни схилів: 3-5° - 250-350 м, 5-8° -150-250 м, 8-10° -120-180 м, 10-12°- 40-80-150 м, 12-25°- будуються тераси.

З метою зручності для робіт в рядах квартали виноградників поперек рядів ділять на клітки між клітковими шляхами. Ширину кліток при ручному зборі врожаю приймають 100 м при використанні транспортних засобів для вивозу продукції з міжряддя ширина клітки може бути збільшена.

Для підвищення врожайності насаджень їх закріплюють за бригадами. Розміри бригад по площ рекомендують: в степових районах – 120-150 га або 200-250 га молодих насаджень; в передгірних районах – 100-120 га; в гірських – 80-100 га.

Шляхи у виноградниках підрозділяються на магістральні, міжквартальні і міжклітинні. Проїзна частина магістрального шляху розраховується на двосторонній рух транспорту, її встановлюють шириною 6-7 м, а загальна ширина дороги з обочинами дорівнює 8-10 м. Міжквартальні шляхи, розміщенні по коротким сторонам кварталів і які використовуються для розвороту тракторних агрегатів, проектують шириною 8 м. міжклітинні шляхи розраховані на рух трактору в одному напрямку, в зв’язку з цим ширину їх встановлюють 4-5 м.

Захисні лісосмуги, так як і в садах, проектують як по зовнішній стороні масиву, так і по межам кварталів. Вони призначені головним чином для захисту ґрунтів від водної ерозії. В багатьох випадках необхідно розміщувати вітроломні лісосмуги. Ширина цих лісосмуг складає 5-11 м. відстань між захисною смугою і найближчим рядом насаджень дорівнює 7-11 м. стокорегулюючі смуги у виноградниках проектують тільки поперек схилів. Їх розміщують вздовж довгих сторін кварталів, вище по рельєфу у відношенні міжквартальних шляхів, шириною 7,58-11 м. на ерозійно небезпечних схилах крутизною 5-8° і більше через 150-200 м розмішують усередині кварталів додаткові стокорегулюючі смуги шириною 4-7 м.

Підсобні господарські центри (бригадні стани) розміщують в центрі бригадного масиву біля основних доріг, поблизу водного джерела. З метою скорочення витрат на побудову можливо передбачити один бригадний стан в 0,3-0,5 га на дві суміжні бригади.

Організація території ягіднику

Устрій території ягідних насаджень включає такі ж елементи, що і устрій садів, а також розміщення полів суничних сівозмін.

При підборі порід кущових ягідників враховують їх тривалість дозрівання і цінність. Значну удільну вагу займають різні сорти смородини і малини. Ділянки під окремі породи і сорти розміщують так, щоб забезпечити їх перехресне обпилення.

Особливості розміщення кварталів при устрої території ягідників – їх порівняно невелика площа – 3-6 га. Створювати квартали меншої площі недоцільно, в зв’язку з тим що знижується продуктивність тракторних агрегатів; збільшувати площу не рекомендується із-за різкого падіння ефекту садозахисних насаджень.

Найкраща конфігурація кварталів – прямокутна. Якщо позволяють умови, сторони кварталів можуть бути 150×200 м, 200×200, 200×250 і 200×300м..

Поперек рядів насаджень через кожні 50-100м проектують допоміжні шляхи шириною 3-4м. Якщо немає природного захисту ягідника від вітрів то довкола його проектують лісосмугу.