Підготовчі роботи при перенесенні проекту в натуру.

Яким би способом не проектували і який би метод не був прийнятий для перенесення проекту в натуру, перед виходом в поле детально і ретельно обмірковують порядок перенесення проекту з тим, щоб в польових умовах, куди залучається велика кількість робочої сили і транспорту, не витрачати часу на обміркування технічних прийомів перенесення проекту.

При виборі порядку дій по перенесенню проекту в натуру намагаються до того, щоб виконання їх відрізнялось найбільшою простотою, задовольняло вимогам необхідної технічної точності і виконувалась при цьому економія часу і робочої сили. Цьому перед перенесенням проекту в натуру виконують підготовчі роботи в цілях установлення порядку геодезичних дій. Вони складаються з: огляду місцевості, якщо робота виконується людьми, не знайомими з нею; установлюють методи перенесення проекту в натуру; сгущення пунктів геодезичного обґрунтування; визначення величин промірів (проектних відрізків) і кутів і підписання їх на проектному плані; складання розбивочного креслення перенесення проекту.

При огляді місцевості уточнюють можливості застосування різноманітних способів перенесення проекту тим, що перевіряють наявність закріплених на місцевості пунктів геодезичних сітей для перенесення проекту і установлюють необхідність їх згущення.

Якщо в якості опори будуть використані контурні точки ситуації, то вибірково перевіряють відповідність цих точок на плані і на місцевості, порівнюючи контрольні проміри між ними. Якщо при цьому розходження між результатами вимірів ліній на плані і на місцевості перевищують величину 1мм, тобто граничну погрішність положення точки на плані, то ці точки не можуть бути використані в якості опори при перенесенні проекту.

Геодезичне обґрунтування згущують, якщо між зйомкою і перенесенням проекту в натуру великий проміжок часу, за який могли бути знищені закріплені пункти, необхідні для перенесення проекту або існуюча сіть рідка.

Отримання необхідних вихідних кутових і лінійних даних шляхом положення теодолітних ходів по межам масивів, в яких проектують ділянки, дозволить швидше і точніше скласти технічний проект, спростити складання розбивочного креслення, що прискорить і полегше перенесення проекту в натуру. Внаслідок цього часу, витраченого на польові підготовчі роботи, в подальшому компенсують економією його при проектуванні і перенесенні проекту в натуру. Прокладені теодолітні ходи обробляють і наносять на план у звичному порядку.

Підготовчі роботи виконують не тільки у випадках, коли застосовують аналітичний спосіб проектування, але і коли проектування виконують за допомогою планіметра, щоб забезпечити достатню точність площ проектуємих ділянок.

Оскільки значна частина геодезичних даних, отриманих при польовій підготовці, потребує і буде використана ще при складанні технічного проекту, то доцільно проводить цю підготовку після попереднього проектування.

Для перенесення проекту мензулою будують (поновлюють) геометричну сіть в місцях розташування проектних точок по звичним правилам, передбаченим інструкціями і наставляннями для мензульної зйомки.

Проміри (проектні відрізки), необхідні для перенесення проекту в натуру – відстані між опорними точками (пунктами геодезичного обґрунтування) і проектними точками, а також кути між опорними і проектними лініями при аналітичному способі проектування отримуються вирахуванням по результатам вимірів на місцевості і по заданим (проектним) площам і записуються на схематичних кресленнях, відкладаються (будуються) на проектному плані і служать контролюючим засобом для виявлення грубих помилок при проектуванні.

Прикладом оформлення на проектному плані геодезичних даних – проектних відрізків, необхідних для перенесення проекту в натуру являється фрагмент проектного плану, показаний на малюнку 3.11.

Малюнок 3.11. Фрагмент проектного плану.

На ньому кружками показані опорні точки (пункти геодезичного обґрунтування) і великими точками - проектні точки. Сад площею 30 га і масив овочевої сівозміни 7-8-16-А площею чистої ріллі 50 га з п’ятьма рівновеликими полями спроектовані аналітичним способом, цьому всі відрізки отримані вирахуванням і записані на плані з округленням до 0,01м.

Правильність проектування чотирьох полів овочевої сівозміни V, ІV, ІІІ, ІІ, маючих форму трапеції, контролюються перевіркою площі чистої ріллі в полі І, тобто за вирахуванням площі сіножатей зі ставком і частини дороги у точки 8. Поля польової сівозміни VІ, VІІ та VІІІ запроектовані графічним способом, цьому деякі відрізки, наприклад 285,1 м – ширина поля VІІІ б, отримана вирахуванням при проектуванні, підписана на проектному плані, так як кути при точках 5 і 4 близькі до прямих. Відстані горизонтальних прокладень ліній між опорними точками, являються сумами проектних відрізків, записані проти цих ліній і підкреслені.

Таким чином по плану визначені графічно тільки відрізки 47,07 м і 839,7 м на лінії 16 – 5 і відрізки 518,2 і 232,2 м на лінії 2 – 3, які поправки за нев’язку при порівнянні сум відрізків з довжиною ліній 16 – 5 та 2 – 3.

Випадок, коли в якості опорних при перенесенні проекту використані контурні точки В і С представлений на малюнку 3.12.

Малюнок 3.12. Приклад записів на проектному плані.

Між цими точками повинно бути визначено положення проектної точки Q на відстані 81,3 м від точки В, отриманої вирахуванням при проектуванні спрямленої межі між ріллею і пасовищем. Для контролю перенесення в натуру проектної точки Q і впевненості в правильності положення точок В і С ця відстань виміряна на плані (702,0 м) і за мінусом відстані 81,3 на проектному плані записано 620,7 м.

Відрізок 61,3 м у опорної точки 23 вирахувано виходячи із проектної ширини прогону. Для цього в точці 23 транспортиром вимірян кут і відрізок 61,3 м отриман діленням ширини прогону (60 м) на синус цього кута.

Для перенесення в натуру кутомірним методом полів І, V, ІІ, ІІІ, ІV, спроектованих в такій послідовності механічним в поєднанні з графічним способом, необхідні кути у вихідних точках 20 і 26 (мал. 3.12.) і в проектних точках L і M, а також відстань між цими точками. Для цього кути можна виміряти транспортиром, а відстані – вимірювачем по плану або другим способом кути і відстані вирахувати по аналітичним координатам вихідних точок і графічним координатам проектних точок вирішуя послідовно обернені геодезичні задачі.

Точність цих способів різна. Результати цих вирахувань записують на проектний план. На ньому також показують відрізки для перенесення в натуру проектних точок, поділяючих поля ІІ – ІІІ і ІІІ – ІV.

Для перенесення проекту мензулою проектні відрізки на проектний план не виписують, так як їх виміряють по плану між станціями і проектними точками і відміряють на місцевості по нитяному далекоміру.