Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Аналіз і оцінка природних умов і ресурсів

ЗМІСТ

ЗМІСТ................................................................................................................................................. 1

Вступ............................................................................................................................................... 2

Геоморфологічні умови:............................................................................................................ 3

Гідрологічні та гідрогеологічні умови:.................................................................................. 4

Аналіз і оцінка геологічних умов і ресурсів........................................................................ 6

Аналіз і оцінка кліматичних умов і ресурсів....................................................................... 7

Природні ресурси:...................................................................................................................... 7

Функціональне зонування території міста....................................................... 8

Баланс територій міста.............................................................................................................. 9

Розміщення основних функціональніх зон міста.............................................................. 9

Планувальна організація сельбищної території......................................... 16

1. Планування вулично-дорожньої мережі міста............................................................. 16

2. Проектування системи культурно-побутового обслуговування населення міста. 17

3. Проектування системи зелених насаджень загального користування............ 18

Проектування промислових районів................................................................... 18

Функціональне зонування території промислового району -........................................ 18

Вулично-дорожня мережа промислових районів.............................................................. 19

Трасування вантажної магістралі....................................................................................... 19


Вступ.

Мета проекту: виробка умінь і навиків використання нормативної і довідкової літератури, оволодіння основами містобудівного проектування: практичною роботою на топографічному плані, що полягає в оцінці території, раціональному розміщенні функціональних зон, їхній структурній організації, формуванні вузла зовнішнього транспорту, проектуванні міської вулично-дорожньої мережі, системи міських громадських центрів.

 

Метою містобудівного проектування є створення середовища, в якому в повному обсязі і найкращим чином будуть задовольнятися потреби населення, і найефективніше будуть реалізовані людські і територіальні ресурси в економічної діяльності міста, при виконанні обмежень щодо:

– природних умов;

– екологічних умов.

Для досягнення цієї мети потрібно вирішення наступних задач:

1) проведення аналізу і оцінки природних умов і ресурсів з метою ефективного використання земельних ресурсів;

2) визначення чисельності та структури населення міста з метою найбільш ефективного використання людського ресурсу для заданої структури економіки міста;

3) розрахунок балансу території міста з метою визначення потрібного переліку і розмірів територій для задоволення потреб населення міста, реалізації економічних функцій міста, забезпечення життєдіяльності міста, забезпечення зв’язків міста із зовнішнім світом, відновлення сил населення міста, забезпечення найкращих екологічних умов;

4) проектування вулично-дорожньої мережі міста, системи громадських центрів, зелених насаджень загального користування, промислових і сельбищно-промислових районів з метою забезпечення функціонування міста, задоволення потреб населення міста, якісного і швидкого транспортного зв’язку між усіма елементами міста.

 

 

Аналіз і оцінка геологічних умов і ресурсів.

Інженерно-геологічні умови в сполученні з характером залягання ґрунтових вод визначають умови стійкості споруджень і будинків, конструкції їхніх фундаментів. Наявність несприятливих фізико-геологічних явищ вимагає при освоєнні території проведення ряду комплексних планувальних і будівельних заходів, що у значній мірі підвищує витрати ресурсів на освоєння та експлуатацію території. Тому інженерно-геологічні умови відіграють велику роль при проектуванні населеного місця.

Для з'ясування інженерно-будівельних умов освоєння території необхідна її інженерно-геологічна характеристика, що вимагає в ряді випадків проведення спеціальних інженерно-геологічних вишукувань, які мають своєю метою виявити:

- геологічну будову території;

- літологічний склад ґрунтів;

- фізико-геологічні явища: зсувні явища, карст, просадні явища, пливуни, селі, фізико-геологічні явища пов'язані з діяльністю вітру й поверхневих вод;

- режим ґрунтових вод і зв'язок його з режимом відкритих водотоків і водойм;

- фізичні й механічні властивості ґрунтів;

- можливості й способи використання підземних вод у господарсько-питних цілях;

- наявність мінеральних джерел, їхню характеристику й можливість використання в лікувальних цілях;

- наявність корисних копалин, їхнє розповсюдження й характеристику з погляду можливості їхнього промислового використання з виділенням родовищ будівельних матеріалів, що можуть бути використаними при будівництві.

 

Баланс територій міста.

Мета: визначити перелік і розміри територій, що необхідні для функціонування міста.

Баланс території міста починають з визначення перспективної чисельності населення міста. Для цього використовується метод трудового балансу. Населення міста поділяється на 4 групи:

- містоутворююча;

- обслуговуюча;

- забезпечуюча;

- несамодіяльна.

Містоутворююча група населення – це люди, економічна діяльність яких направлена за межї міста, тобто виробництво товарів та послуг споживається на зовнішньому ринку. Виробництво товарів та послуг населенням обслуговуючої групи споживається всередині міста.

Несамодіяльна група населення – це населення, не зайняте у виробництві послуг і товарів (студенти денної форми навчання, діти, пенсіонери, домогосподарки, інваліди тощо).

Чисельність населення міста:

, де

а – питома вага містоутворюючої групи населення міста;

А – чисельність містоутворюючої групи населення.

Наприклад, якщо чисельність містоутворюючої групи населення 47025 чол., її питома вага 33%, чисельність населення міста складе:

Розміщенняосновних функціональніх зон міста.

А. Сельбищна зона.

Структура сельбищної зони (рис. 5) відповідає структурі потреб населення міста, що визначається частотою реалізації потреб. Потреби населення можна класифікувати таким чином:

1. Первинні потреби реалізуються декілька разів на день (об’єкти первинного попиту, прибудинкові майданчики, дошкільні заклади тощо). Максимальна відстань пішохідної доступності до об’єктів обслуговування первинного попиту – 300м.

2. Повсякденні – це потреби, що виникають і повинні бути реалізовані 1 раз на день, максимальна відстань – 500м.

3. Періодичні потреби задовольняються 2-3 рази на тиждень, максимальна відстань – 1500м.

4.Епізодичні – це такі, що не мають певної частоти реалізації, максимальна відстань визначається часом.

 

Сельбищний район (житловий масив) – структурний елемент сельбищної території міст з населенням більше 500 тис. людей та площею понад 400га, де в повному обсязі задовольняються всі потреби населення, границями якого є природні і штучні межі та магістральні вулиці й дороги загальноміського значення.

Житловий район – структурний елемент сельбищної території (житлового масиву), де в повному обсязі задовольняються первинні, повсякденні та періодичні потреби, границями якого є магістральні вулиці загальноміського значення. Площа житлового району – 80 - 400га, чисельність населення – 30-60 тис. чол.

Мікрорайон – структурний елемент сельбищної території (житлового району), де в повному обсязі задовольняються первинні та повсякденні потреби, границями якого є червоні лінії магістральних та житлових вулиць. Площа мікрорайону – 20-32 га, чисельність населення – 6-18 тис. люд.

Рис. 5. Структура сельбищної зони міста.

 

Сельбищна зона включає в себе:

1. Мікрорайони.

Площа мікрорайонів розраховується через щільність населення в мікрорайонах, що може становити 180-450чол/га. Щільність населення мікрорайону в даному проекті приймаємо 400 чол/га:

, де

Н- чисельність населення міста;

Р- щільність населення.

2. Об’єкти культурно-побутового призначення.

Площа об’єктів культурно-побутового призначення визначаються з урахуванням орієнтовної норми – 15-16 м2/люд.

3. Зелені насадження загального користування визначають за орієнтовною нормою 18-21 м2/люд.

4. Вулиці, дороги, площі, стоянки приблизно складають 18- 20% всієї території сельбищної зони.

5. Промислові підприємства, які розміщуються на території сельбищної зони.

Площа промислових підприємств, які розміщують в сельбищній території, надана в завданні на курсове проектування з урахуванням обмежень щодо їх розміщення на території сельбищної зони:

- не вимагають влаштування залізничної колії;

- з невеликим вантажообігом – до 40 вантажних автомобілів на добу в одному напрямку;

- обмеження за площею: не більше середніх розмірів мікрорайону (20га);

- що не є пожежо- або вибухонебезпечні, не виділяють шкідливих речовин;

- не створюють підвищених рівнів шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань.

В. Промислова зона.

Промислові районі формують з промислових підприємств за трьома принципами:

1. Принцип економії витрат – метод кооперації: підприємства в промисловому районі повинні належати до однієї галузі.

Обмеження:

o за чисельністю працюючих – до 16000 чол. (з погляду транспортної доступності);

o за екологією – різниця в класі шкідливості підприємств не повинна перевищувати одиницю;

2. Технологічний принцип. Спосіб об’єднання – комбінування: між підприємствами існує технологічний зв’язок – продукція одного може бути сировиною для іншого підприємства.

3. Науково-технологічний принцип – “комплексування”: безпосереднє використання у виробництві нових наукових досягнень, нових технологій. Це об’єднання на одній території науково-дослідних, проектно-конструкторських установ і виробництва.

При розміщенні промислових районів слід враховувати санітарний розрив у залежності від класу шкідливості підприємств.

Таблиця 1

Відстань між промисловим підприємством та територією житлової забудови у залежності від класу шкідливості

Клас шкідливості підприємства Відстань від підприємства до житла, м
I
II
III
IV
V
   

 

В. Комунально-складська зона.

 

1. Складські території повинні мати зручне розташування відносно сельбищної території та території зовнішнього транспорту. Норма для розрахунку площі – 5м2/чол.

2. Споруди міського водопостачання треба розміщувати на відстані 3км від засвоєних територій, вище та течією річки. Площа – 2га.

3. Споруди міської каналізації розміщують на відстані 1-3км від освоєної території, нижче за течією річки. Площа – 4га.

4. Споруди міського газопостачання розміщують біля промислових територій, площа – 0,5га.

5. Споруди міського електропостачання та теплопостачання (ТЕЦ) розміщують біля підприємств, які потребують теплову та електроенергію, площа 1га.

6. Спеціальні зелені насадження складаються з розсадників зелених насаджень, квітково – парникових господарств, тощо; їх розміщують на придатних для цього територіях за нормою – 4м2/чол.

7. Споруди міського транспорту (АТП) можна розміщувати між сельбищною та промисловою територіями, площа споруд – 1 га.

8. Міський полігон побутових відходів (утилізація сміття) треба розміщувати за межами міста, враховуючи розу вітрів та природні умові (геологічні, геоморфологічні, гідрологічні). Площа – 2м2/чол.

9. Міське кладовище повинно мати зв’язок з сельбищною територією, бути розміщене на високій місцевості з низьким рівнем підземних вод та відсутнім поверхневим стоком у відкриті водоймища. Норма площа – 1м2/чол.

 

Г. Зона зовнішнього транспорту.

1. Залізничний транспорт.

На схемі функціонального зонування міста показують смугу відводу території залізниці – 200 м.

Згідно завдання в межах міста проектують залізничний вузел, що включає в себе наступні станції:

- Пасажирська станція: призначена для обслуговування пасажирів залізничного транспорту; площа 20 га.

- Пасажирська технічна станція: призначена для обслуговування пасажирських потягів; площа 25га.

- Товарна (вантажна) станція – обслуговування вантажів; площа 12 га.

- Сортувальна станція – обслуговування залізничного вантажного транспорту, формування вантажних потягів; площа 120 га.

 

Приклади залізничних станцій наведені на рис. 6.

Рис. 6. Залізничні станції: а)пасажирська; б)вантажна; в)пасажирська технічна; г)сортувальна.

 

 

2. Автовокзал – 0,5 га – розміщувати на привокзальній площі залізничного вокзалу.

3. АТП зовнішнього автомобільного транспорту розраховувати за нормою – 5 автомобілів на 1000 мешканців; місце паркування одного автомобіля – 125м2.

4. АЗС та СТО – прийняти 4 об’єкти площею 0,5га кожний; загальна площа території – 2га.

 

Д. Рекреаційна зона.

1. Заміські ліси та лісопарки: норма площі – 50м2/чол.

2. Дачі розраховують наступним чином:

Розмір 1 ділянки - 0,06га. Середній розмір сім’ї – 5 чоловік. Приймається, що тільки половина сімей має дачу:

Розмір резервних територій – 30% від засвоєної території.

 

Результати розрахунку наведені у таблиці балансу території міста.

Таблиця 2

Баланс території міста

№, п/п Найменування території Площа, га Відсоток, % кв.м./люд
А. Сельбищна зона
1. Житлові квартали і мікрорайони 357,5 31,8
2. Об'єкти культурно-побутового призначення 214,5 19,1
3. Зелені насадження загального користування 300,3 26,7
4. Вулиці, дороги, площі 224,6 20,0 15,7
5. Підприємства і установи 26,0 2,3 1,8
Всього по розділу А 1122,9 78,5
Б. Виробнича (промислова) зона
6. Промисловий район №1 (завод прокатного листа, сталеплавильний завод, мідеплавильний завод) 60,1 26,6
7. Промисловий район №2 (підшипниковий завод, завод прецизійного машинобудування, інструментальний завод) 20,6 9,1
8. Промисловий район №3 (радіозавод, телевізійний завод, завод обчислювальної техніки, завод оптоволоконних виробів) 15,2 6,7
9. Промисловий район№4 (завод електронних чипів) 4,1 1,8
Всього по розділу Б 44,2
В. Комунально-складська зона
10. Склади 71,5 39,3
11. Водозабірні і очисні споруди міського водопроводу 1,1 0,1
12. Очисні споруди міської каналізації 2,2 0,3
13. Розсадники зелених насаджень 57,2 31,5
14. Міський полігон побутових відходів 28,6 15,7
15. Споруди теплопостачання, енергопостачання (ТЕЦ) 0,6 0,1
16. АТП міського транспорту 3,1 1,7 0,2
17. Кладовища 14,3 7,9
Всього по розділу В: 181,7 12,7
Г. Зона зовнішнього транспорту
  Залізничний транспорт, в тому числі: 94,5 11,7
18. Пасажирська станція 11,3 1,4
19. Товарна станція 6,8 0,8
20. Пасажирська технічна станція 8,5 1,0
21. Сортувальна станція 67,9 8,4
  Автомобільний транспорт, в тому числі: 9,7 5,5 0,7
22. Автовокзал 0,5 0,3 0,0
23. Автозаправні станції і станції технічного обслуговування (АЗС і СТО) 1,1 0,1
24. АТП зовнішнього транспорту 7,2 4,0 0,5
Всього по розділу Г: 176,7 12,4
Д. Рекреаційна зона
25. Заміські ліси і лісопарки 45,5
26. Дачі 54,5
Всього по розділу Д:
Е. Санітарно-захисна зона

 

Рис. 7. Функціональне зонування території міста

Планувальна організація сельбищної території

Планування вулично-дорожньої мережі міста.

Вулично-дорожня мережа - найважливіша із систем, що об’єднує місто в цілісний функціонально - планувальний комплекс. Система магістральних вулиць - це каркас транспортно-планувальної організації міста.

Основна мета раціональної організації системи магістральних вулиць і шляхів, головне призначення яких – транспортний зв’язок, є скорочення середньої довжини поїздки по місту і спільної величини роботи міського транспорту. Водночас, магістральні вулиці повинні здійснювати просторовий зв’язок головних композиційних вузлів планувального рішення. Таким чином,

вони є важливим архітектурно - планувальним засобом композиції міського плану.

Крім головної функції – транспортного та пішохідного зв’язку, вулиці виконують і деякі інші, не менш важливі функції:

1. вулиці є осями формування забудови ;

2. територією вулиць здійснюється відвід поверхневих вод, прокладають самопливні колектори дощової та господарсько-побутової каналізації;

3. територією вулиць прокладають підземні та наземні інженерні мережі;

4. вздовж вулиць здійснюється повітрообмін повітряного басейну міста і приміської зони.

 

Основу вуличних мереж міста складають магістралі загальноміського значення, проектування вуличної мережі слід починати з них. Напрямок трас визначено за структурою сельбищної території: промислові райони, склади, житлові райони і загальноміські центри, зони відпочинку, вокзали. За категоріями магістральні вулиці і шляхи поділяються на:

швидкісні магістралі - забезпечують транспортний зв'язок між сельбищними районами (житловими масивами) та об’єктами загальноміського значення поза сельбищною територією міста ;

магістральні вулиці і шляхи загальноміського значення діляться на вулиці і шляхи безупинного і регульованого руху;

магістральні вулиці і шляхи районного значення забезпечують транспортний зв'язок у межах району та з магістральними вулицями загальноміського значення;

вулиці і шляхи місцевого значення поділяються на житлові вулиці (для транспортного обслуговування житлових територій) та вулиці промислових і комунально-складських територій.

При проектуванні слід перевіряти, чи не суперечать вибрані траси вулиць умовам рельєфу та можливості здійснення збору та відводу поверхневих вод.

Краще трасувати вулиці по тальвегам. Це зменшує обсяг робіт при прокладці самопливних колекторів, а також покращує умови стоку поверхневих вод із міжмагістральної території.

Допустимі повздовжні уклони для вулиць наступні: магістральна вулиця загальноміського значення - 0.05, магістральна вулиця районного значення - 0.06, житлова вулиця - 0.08.

Надмірно щільні вуличні мережі підвищують витрати на їх будівництво й експлуатацію. Велика кількість перехресть при цьому знижує швидкість прямування транспорту. Тому, після проектування вуличної мережі слід перевірити її щільність:

,де

, довжина магістральних вулиць, (для районної магістралі, яка проходить по периметру сельбищної території, враховується тільки половина довжини);

- площа сельбищної території.

Значення щільності вулично-дорожньої мережі повинно знаходитись у межах 2.4-2.6 км/км2.

Література.

 

1. ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

2. Леонтович В.В. Методические указания по выполнению курсового проекта «Инженерно-планировочная организация большого города», Киев, КИСИ, 1985.

3. Леонтович В.В., Носар О.В. «Методичні рекомендації до виконання курсового проекту з дисципліни «Планування та забудова поселень», Київ, КНУБА, 1998.

4. Осітнянко А.П. Планування розвитку міста: Монографія. – К: КНУБА, 2001.

5. Осітнянко А.П. Урбаністика. Конспект лекцій для студентів і слухачів факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів по спеці-альності 7.092103 "Міське будівництво і господарство". - К.: КНУБА, 2001.

 


Навчально-методичне видання

 

Розробка схеми генерального

плану міста

 

Методичні вказівки до виконання курсового проекту

для студентів спеціальності 7.092103

"Міське будівництво та господарство"

 

 

Укладачі: ОСІТНЯНКО Андрій Петрович

МАМЕДОВ Алірза Махмуд огли

УСОВА Ольга Сталівна

 

Комп’ютерна верстка А.М. Мамедова

 

 

Підписано до друку Формат 60х841/16

Папір офсетний. Гарнітура Аріал. Друк на різографі.

Умовн.-друк. арк. 1.86. Облік.-вид. арк. 2.0.

Ум.фарбов. 17. Тираж 50 прим. Вид. № . Замовл. № .

 

 

Редакційно-видавничий відділ КНУБА.

03037, Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31

 

Віддруковано в центрі інформаційних технологій Київського

національного університету будівництва і архітектури.

 

ЗМІСТ

ЗМІСТ................................................................................................................................................. 1

Вступ............................................................................................................................................... 2

Геоморфологічні умови:............................................................................................................ 3

Гідрологічні та гідрогеологічні умови:.................................................................................. 4

Аналіз і оцінка геологічних умов і ресурсів........................................................................ 6

Аналіз і оцінка кліматичних умов і ресурсів....................................................................... 7

Природні ресурси:...................................................................................................................... 7

Функціональне зонування території міста....................................................... 8

Баланс територій міста.............................................................................................................. 9

Розміщення основних функціональніх зон міста.............................................................. 9

Планувальна організація сельбищної території......................................... 16

1. Планування вулично-дорожньої мережі міста............................................................. 16

2. Проектування системи культурно-побутового обслуговування населення міста. 17

3. Проектування системи зелених насаджень загального користування............ 18

Проектування промислових районів................................................................... 18

Функціональне зонування території промислового району -........................................ 18

Вулично-дорожня мережа промислових районів.............................................................. 19

Трасування вантажної магістралі....................................................................................... 19


Вступ.

Мета проекту: виробка умінь і навиків використання нормативної і довідкової літератури, оволодіння основами містобудівного проектування: практичною роботою на топографічному плані, що полягає в оцінці території, раціональному розміщенні функціональних зон, їхній структурній організації, формуванні вузла зовнішнього транспорту, проектуванні міської вулично-дорожньої мережі, системи міських громадських центрів.

 

Метою містобудівного проектування є створення середовища, в якому в повному обсязі і найкращим чином будуть задовольнятися потреби населення, і найефективніше будуть реалізовані людські і територіальні ресурси в економічної діяльності міста, при виконанні обмежень щодо:

– природних умов;

– екологічних умов.

Для досягнення цієї мети потрібно вирішення наступних задач:

1) проведення аналізу і оцінки природних умов і ресурсів з метою ефективного використання земельних ресурсів;

2) визначення чисельності та структури населення міста з метою найбільш ефективного використання людського ресурсу для заданої структури економіки міста;

3) розрахунок балансу території міста з метою визначення потрібного переліку і розмірів територій для задоволення потреб населення міста, реалізації економічних функцій міста, забезпечення життєдіяльності міста, забезпечення зв’язків міста із зовнішнім світом, відновлення сил населення міста, забезпечення найкращих екологічних умов;

4) проектування вулично-дорожньої мережі міста, системи громадських центрів, зелених насаджень загального користування, промислових і сельбищно-промислових районів з метою забезпечення функціонування міста, задоволення потреб населення міста, якісного і швидкого транспортного зв’язку між усіма елементами міста.

 

 

Аналіз і оцінка природних умов і ресурсів

Мета і задачі аналізу: визначити на топографічному плані М 1:25000 ділянки, що, з одного боку, не потребують додаткових витрат при містобудівному освоєнні, а з іншого боку, підвищують ефективність всіх видів діяльності населення міста.

Головними чинниками природного середовища, що впливають на вирішення містобудівних задач, є: клімат – що визначає головні типологічні вимоги до планування і забудови населених місць; ґрунт і рослинний покрив (структура і породний склад насаджень) – що визначають обмеження, пов’язані з надмірним навантаженням на територію, а також норми озеленення і благоустрою; рельєф місцевості - від якого залежить рішення багатьох питань проектування і забудови міст (протизсувні і протиерозійні захисні споруди, типологія шляхів, будинків); гідрологічні умови (наявність рік, озер, плавунів, боліт) - визначають способи меліорації міської території; геологічні умови - схильність до фізико-геологічних явищ і процесів, що впливають на конструктивні і типологічні рішення.

Геоморфологічні умови:

Аналіз і оцінка рельєфу за уклонами.

Рельєф території міста повинен бути зручним для відводу поверхневих вод, прокладки самопливних підземних мереж, задовольняти вимоги забудови, прямування транспорту і пішоходів. Тому оцінку рельєфу звичайно починають із виявлення його характерних форм: тальвегів і вододілів, площадок з однобічними уклонами; виділення характерних елементів рельєфу: терас із їхніми схилами, знижень у вигляді ярів, височин або виступів у вигляді вершини. За ступенем придатності до міської забудови території за умов рельєфу прийнято розділяти на 3 групи:

– сприятлива;

– обмежено – сприятлива;

несприятлива;

Найбільш зручними для забудови є території з уклоном від 0,5 до 5% які забезпечують відвід поверхневого стоку, прив'язку типових будинків і трасування магістральних вулиць.

Уклон – це нахил поверхні землі до горизонтальної площини.

Визначається уклон – як тангенс кута нахилу дотичної земної поверхні до горизонтальної лінії, що дорівнює відношенню перевищення висотної відмітки однієї точки місцевості над іншою до горизонтального прокладання цих точок:

Аналіз і оцінка рельєфу провадиться за 3 параметрами:

– Аналіз і оцінка рельєфу за уклонами.

– Аналіз і оцінка рельєфу за формами рельєфу.

– Аналіз і оцінка рельєфу за орієнтацією схилів.

 

Мета: визначити ділянки території, що потребують додаткових витрат при освоєнні.

Результатом аналізу та оцінки території за уклонами повинно бути визначення на топографічній основі (далі топооснові) ділянок території з сприятливими уклонами для розміщення міста. Сприятливі уклони для розміщення міста знаходяться у межах:

 

Частина території з несприятливими уклонами повинна бути заштрихована. Для цього необхідно визначити відстань між горизонталями, яка відповідає мінімальному та максимальному значенню в межах діапазону сприятливих уклонів (рис. 1):

 

Наприклад, якщо перевищення висотних відміток горизонталей 5м, то уклону 0,005 відповідає відстань між горизонталями:

Відповідно, для уклону 0,05 відстань між горизонталями становить 100м. Оскільки топооснова, на якій виконується проект, має масштаб 1:25000, треба заштриховувати ділянки, де відстань між горизонталями менше, ніж 4мм та більше, ніж 4см (рис. 2). Також, потрібно визначити характерні форми рельєфу – вододіли та тальвеги (

рис. 3).

Гідрологічні та гідрогеологічні умови:

Важливим чинником оцінки території при розміщенні міст є гідрологічні та гідрогеологічні умови. До цих умов належать: наявність рік, озер, лиманів, плавунів, боліт, режим поверхневих та підземних вод, мінералізації. Вони оцінюються як можливі джерела водопостачання для побутових і виробничих потреб, а також як засоби, що сприяють створенню здорового, гарного, виразного міського середовища.

 

Аналіз і оцінка гідрологічних умов і ресурсів – це аналіз і оцінка режиму поверхневих та грунтових вод.

Поверхневі води:

1. Відкриті водоймища:

– річки;

– озера;

– водосховища;

– моря.

2. Опади:

– дощ;

– сніг.

 

Рис. 2. Визначення територій з несприятливими уклонами.

 

Повінь – це фаза режиму річки, підйом води щороку, пов’язаний з умовами живлення річки.

Межень – це фаза режиму річки, найнижчий рівень води, пов’язаний з умовами живлення річки та кліматичними особливостями.

Паводок – це підйом води в річці, що може бути викликаний сполученням різних причин як природного, так і антропогенного характеру.

В даному проекті використовуються паводки одновідсоткової, двовідсоткової, чотиривідсоткової забезпеченості.

k…% - відсоткова забезпеченість – це імовірність такого сполучення чинників, що дорівнює k% (0.0k).

1% забезпеченість – це імовірність, що дорівнює 0,01, імовірність сполучення чинників, що викликають підйом води в річці. Це також можна трактувати як:

· 1% забезпеченість – 1 раз на 100 років;

· 2% забезпеченість – 2 рази на 100 років;

· 4% забезпеченість – 4 рази на 100 років.

За вихідними даними курсового проекту ( відмітки паводків 1%, 2%, 4% забезпеченості), треба нанести плавними замкнутими лініями на топооснову межі зон паводків відповідної забезпеченості. Для цього використовуємо метод інтерполяції (

рис. 3).

 

 

Рис. 3. Аналіз гідрологічних та геоморфологічних умов.

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...