ВИДИ I ЖАНРИ ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПІВ

Усне публічне мовлення - це спілкування однієї особи з групою осіб, з публікою. Якість усного публічного мовлення залежить від багатьох факторів.

Фактично все наше життя складається з виступів. Якщо говорити про сферу офіційну, то це або інформація, або переконання, або створення певного настрою у слухачів.

Одним з найпоширеніших жанрів публічних виступів є доповідь. Це виклад інформації з певними висновками і пропозиціями. Доповідь - одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення; має характер гострої злободенності. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв’язків із громадськістю (приміром, повідомлення своєї точки зору на проблему наукової позиції тощо). Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді.

Звітна доповідь - це письмовий звіт, який виголошується публічно. В ньому доповідач повинен правдиво і об’єктивно висвітлити факти, переконуючи слухачів у необхідності певних висновків і пропозицій. Для цього треба чітко окреслити мету, завдання і характер доповіді. До кожного положення дібрати переконливі факти, цифри, цитати, продумати і скласти загальний план; до найважливіших пунктів підібрати і опрацювати фактичний матеріал, пов'язати окремі положення в загальну струнку систему, подбати про зв'язки між частиками. Хоча вся доповідь читається, звичайно, повністю або тезисно, вступ і заключну частину треба написати повністю і прочитати кілька разів, щоб позбутися невпевненості та розгубленості. Звітна доповідь не лише обговорюється, а й схвалюється зібранням. До окремих її частин можуть бути внесені корективи. Після обговорення такої доповіді приймається рішення - програма майбутніх дій.

Ділова доповідь - це виклад певних питань обов'язково з висновками і пропозиціями. Призначена ділова доповідь для усного виголошення. Ділова доповідь містить значний обсяг інформації, розраховується на обізнаних слухачів. У ній ставляться назрілі в певній галузі проблеми й визначається практична мета. Текст доповіді може бути заздалегідь надрукований, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями. Матеріал для цього дають виступи по доповіді.

Виступ до доповіді - це короткий фрагментарний виклад певних питань, які торкаються проблем доповіді. Він не має самосійного значення, а зрозуміти його можна лише у зв'язку з проблемою, що обговорюється. Проте полемічність, критичне спрямування, лаконізм - характерні риси такого виступу. Досвідчений працівник, знавець своєї справи і добрий оратор зуміє показати і в такому виступі як глибину професійної думки, так і мовну майстерність.

Готуючи доповідь, мовець має на меті вплинути на розум слухачів, донести до них певну інформацію. Дещо інше завдання ставить перед собою той, хто готує і виголошує промову.

Промова - це публічний виступ, у якому мовець намагається вплинути не лише на розум слухачів, але й на їх почуття і волю. Тому промова повинна бути логічно стрункою, емоційно насиченою. Промови бувають мітингові. Для них характерне гостре політичне спрямування. Найбільше їх зараз у нас на мітингах серед представників різних партій. Ділова промова більш стримана. Мовець орієнтується на логічний, а не самостійний вплив.

I третій вид - це ювілейна промова. Бона готується з нагоди певного свята, ювілею установи, організації, конкретної особи. Цей тип промови характеризується святковістю, урочистістю, бо це часто підсумок певного періоду діяльності установи, фірми. Якщо ж це не ювілей особи, то промова має бути урочиста, пафосна, а водночас і сердечна, дружня. В ній - схвильований відгук про ювіляра, добрі побажання. Доречний у такій промові жарт, дотеп, підкреслення якихось рис ювіляра, спогади про цікаві факти з його біографії. Саме тут можуть бути експромти, імпровізації. Манера виголошення - невимушена, безпосередня.

Особливості виголошення промови

1. Промовляти чітко. Дикція має бути особливо виразною.

2. Голос промовця посилюється в залежності від змісту фрази, відстані між ним і слухачами. Оратор повинен посилати фразу слухачеві, а не форсувати голос.

3. У промові має бути ритм, який досягається через паузи.

4. Тривалість пауз більша, ніж при виголошенні доповіді.

5. Темп промови тим повільніший, чим більша кількість слухачів.

6. Вибір мовної манери залежить не лише від ситуації мовлення, а й від характеру та емоційного змісту промови.

Невербальна комунікація супроводжується словами з певною інтонацію, тоном. Голос, тон, виклад, уся сукупність виразових засобів і прийомів повинні свідчити про істинність думки і почуття промовця. Темп мовлення також має практичне значення.

Лекція - це публічний виступ з метою пропаганди наукових знань. Це живий процес спілкування лектора зі слухачами. Лекція починається вступом, у якому автор переконливо, дохідливо, цікаво пояснює, чому тема лекції є актуальною і потрібною саме цій аудиторії. Це своєрідний заспів, увертюра, яка обіцяє щось цікаве і викликає довір’я до лектора. В основній частині лекції найважливіше - чіткий виклад стрижневого питання, послідовне і логічне розкриття його, увиразнення причиново-наслідкових зв’язків. Важлива ясність думки і послідовність викладу при переході від однієї смислової частини до іншої. Лектор не лише висловлює погляди окремих вчених на певну проблему, а и викладає свою точку зору, аргументуючи її. В окремих місцях виступаючий намагається певне питання розв’язати саме тут, у цій аудиторії, втягуючи в свої пошуки слухачів, примушуючи їх мислити, розмірковуючи разом з ними.

Основна частика лекції може містити не більше семи питань або частин. Не слід перенасичувати лекцію фактами, цифрами, даними, невпорядкованим ілюстративним матеріалом, бо це утруднює сприймання. Обов’язково необхідно дати тлумачення термінології. За цих умов лекція буде цікавою і змістовною, дійде до розуму і серця слухачів.

Важливим видом публічного мовлення є бесіда. Проводиться вона з невеликою кількістю осіб. Найголовніше в бесіді - це питання. Адже за допомогою їх мовець намагається викликати на розмову слухачів, спонукати їх до висловлення своєї думки. Якщо доповідь, лекція, промова проходять у формі монологу, то бесіда - це діалог. У ньому найголовніше - визначити проблему, підготувати цікавий вступ і глибоко продумати питання. Співрозмовники повинні чітко, логічно , послідовно, лінгвістично грамотно висловлювати свої думки і прийти до певного висновку. Адже бесіда - це обговорення певного питання. Виступаючий викладає думки, а потім за допомогою питань поступово втягує в розмову присутніх слухачів.

Як потрібно володіти голосом під час виступу

- пристосовуйте свій голос до обстановки, де відбувається спілкування (не говоріть голосно в громадських місцях),

- хто говорить надто тихо, справляє враження людини, яка не вірить у свої сили,

- не говоріть надто голосно - це справляє враження агресивної людини,

- постійно тренуйте свій голос: найзручніший спосіб для цього - читання вголос, під час якого постійно контролюється правильність вимови,

- голос підвищують тоді, коли ставлять запитання, висловлюють радість, здивування. Якщо вам потрібно когось переконати, відповісти на запитання, то голос понижують,

- будьте тактовні: спочатку зважте, чи нікого не образить те, що ви хочете сказати, а тоді вже говоріть.

Щоб виступ був цікавим, справляв враження, треба, щоб лексика його була багатою, барвистою, стилістично виправданою.

Для збагачення словникового запасу читайте твори авторитетних авторів, слухайте кваліфікованих мовців і записуйте їх слова і вирази.

Виявіть, які слова і вирази ви вживаєте надто часто і намагайтеся змінити їх іншими словами або виразами. Учіться точності висловлювання, вибирайте слова точні та однозначні. Не перенасичуйте свій виступ абстрактними поняттями, адже це вимагає від слухачів великого напруження.

Зміст виступу стане цікавішим, якщо мовець використовуватиме влучні образні вислови, наповнить мову прислів’ями, приказками, крилатими висловами. Доречною може бути усмішка, анекдот чи просто жарт, але усі ці засоби матимуть вплив на аудиторію, якщо ними не зловживати.

Щодо синтаксису мовлення, то рекомендується чергувати довгі речення з короткими, не перенасичувати мову займенниками. Основна думка повинна висловлюватися головним реченням, а не підрядним. Не зловживайте іменниками, які стоять поряд в одному відмінку. Щоб слухачі зрозуміли нову інформацію, наведіть конкретні приклади або те ж саме повторіть іншими словами. Намагайтесь під час виступу опустити неістотні подробиці, швидко і послідовно підвести слухачів до розв'язки.

Популярність у колективі залежить від того, наскільки зовнішній вигляд, поведінка та манери спілкування мовця відповідають уявленням і неписаним правилам даної суспільної групи, певної аудиторії. Пам'ятайте про те, що популярна в колективі люди веселої вдачі, товариські, тактовні. Саме таким оратором повинна бути сучасна ділова людина.

Обговорення спірного питання - це дискусія - особливий жанр усного публічного мовлення. Завдання учасників дискусії - переконати опонента. Це досягається за рахунок наведення цікавих аргументів, прикладів із життя тощо. В дискусії може брати участь однакова кількість опонентів : 1+1; 5+5; 10+10.

Таким чином, кожен вид і жанр публічного мовлення мае свою специфіку, яку мовцеві необхідно враховувати, щоб своїм спілкуванням позитивно впливати на аудиторію.

Обговорення спірного питання - це дискусія - особливий жанр усного публічного мовлення.

Завдання учасників дискусії - переконати опонента. Це досягається за рахунок наведення цікавих аргументів, прикладів із життя тощо. В дискусії може брати участь однакова кількість опонентів : 1+1; 5+5; 10+10.

Достойна участь у дискусії, а саме : уміння довести свою думку, переконати опонента, уважно вислухати і глибоко зрозуміти його - обов'язок кожної культурної сучасної людини.

Для цього необхідно пам'ятати правила дискусії, а саме:

1) поважайте опонента, поступіться йому усім, чим можете;

2) намагайтеся почати розмову з питань, у яких ви з опонентом були однодумцями;

3) якомога рідше вживайте займенник "я";

4) не стверджуйте того, чого не можете довести;

5) не дайте опонентові зрозуміти, що ви хочете його переконати і уже зараз упевнені у цьому;

6) умійте слухати критику, підніміться вище емоцій, хай спочатку буде розум, розсудливість;

7) умійте програвати з гідністю, не принижуйте себе та інших;

8) умійте вигравати достойно, не тріумфуйте з перемоги.

Таким чином, кожен вид і жанр публічного мовлення має свою специфіку, яку мовцеві необхідно враховувати, щоб своїм спілкуванням позитивно впливати на аудиторію.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОМИЛОК