Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Критерії та класифікація недержавних учасників МВ.

Існує багато критеріїв класифікації міжнародних організацій. Зокрема, за критерієм компетенції міжнародні організації поділяють на:

1) загальної компетенції, тобто такі, що охоплюють різні сфери співробітництва;

2) спеціальної компетенції—спрямовані на співробітництво держав у певній сфері.

За критерієм можливості приєднання нових членів, міжнародні організації поділяються на:

1) відкриті — вступ до такої організації здійснюється одностороннім рішенням держави про приєднання до відповідного міжнародного установчого договору;

2) напіввідкриті — рішення про вступ приймається більшістю голосів інших країн-учасниць;

3) закриті — прийняття нових держав-учасниць може бути здійсненим лише шляхом згоди всіх держав—членів міжнародної організації.

За характером повноважень виділяємо міжнародні організації:

1) класичні міждержавні, в яких кожна дер-жава-член зберігає всю повноту власного суверенітету;

2) наднаціональні, в яких держава добровільно делегує частину своїх суверенних прав міжнародній організації.

Найбільш популярною є класифікація міжнародних організацій за географічним колом учасників. За цим критерієм організації поділяють на:

1) глобальні, тобто відкриті для участі всіх держав світу;

2) регіональні — відкриті для участі держав певної частини світу;

3) субрегіональні, що охоплюють держави частини регіону.

Недержавні міжнародні організації.

Доцільно виділили три критерії класифікації міжнародних організацій:

1) кількісний, що грунтується на чисельності держав в організації;

2) якісний, який випливає із сфери діяльності міжнародних організацій;

3) критерій, що базується на характері відносин між організацією і державами-учасниками.

На основі кількісного критерію відбувається протиставлення організацій всесвітнього масштабу організаціям регіонального масштабу. Міжнародна організація має всесвітній масштаб, якщо вона запрошує до своїх лав усі держави, що відповідають даному визначенню згідно норм міжнародного права. Прикладом таких організацій є Ліга Націй, ООН, Міжнародна Організація Праці тощо. Термін "регіональний" дозволяє позначити сукупність держав, відносини між якими настільки тісні, що виділяються із усієї системи: Європейське Економічне Співтовариство (Спільний Ринок), Рада Європи, Організація американських держав, Ліга арабських держав

За якісним критерієм потрібно відрізняти організації загального типу від спеціальних. Метою організацій загального типу (ООН, Рада Європи, Конференція по безпеці і співробітництву в Європі) виступає сукупність мирних відносин і вирішення всіх міжнародних конфліктів. Діяльність спеціальних організацій обмежується розв'язанням того або іншого виду проблем на регіональному рівні або ж на міжнародному рівні. Прикладом таких організацій можуть служити, наприклад, МВФ (Міжнародний валютний фонд), ЮНЕСКО

Останній критерій, який грунтується на характері відносин між організацією і країнами-учасницями, дозволяє виділити міжнародні міжурядові організації із співробітництва та наднаціональні організації. Організації із співробітництва у повному обсязі зберігають суверенітет держав, які входять до їх складу.Найкращим прикладом такого типу організацій є ООН з особливими повноваженнями Ради Безпеки. Наднаціональна організація користується переданими їй повноваженнями, завдяки чому вона може звертатися окрім самих держав-учасниць безпосередньо до вихідців з цих держав. Прикладом такої організації може бути Європейський Союз, у рамках якого право приймати рішення мають Рада міністрів Співтовариства, Європарламент тощо.

Неурядові міжнародні організації та громадські рухи.

Міжнародні відносини сьогодення характеризуються значним зростанням кількості неурядових організацій

Видова структура МВ.

Видова структура МВ охоплює низку специфічних взаємодій між їхніми учасниками, кожна з яких пов'язана з окремою, відносно відмежованою від інших сферою діяльності людей. Серед видів МВ традиційно виокремлюють зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні, а починаючи з другої половини XX ст., також відносини у сфері культури та інформації. Найважливіші поняття видової структури МВ широко застосовуються як у спеціальній, так і в іншій літературі, незважаючи на те, що їх трактування доволі розмите, межі визначені слабо, а питання щодо співвідношення видів фактично не розв'язане

Зовнішньополітичні відносини.

Зовнішню політику та пов'язані з нею відносини досліджували у теорії міжнародних відносин чи не найбільше. Це випливало з переважання в ній етатичних теорій, а також із того факту, що теорія міжнародних відносин формувалась під сильним впливом. Однак поняття зовнішньої політики, як і політики взагалі, залишається надзвичайно дискусійним.

Зовнішня політика держави може трактуватись як загальний курс та діяльність її політичного керівництва у міжнародних відносинах, спрямовані на реалізацію визначених ним інтересів та цілей через систему інтеракцій з іншими суб'єктами міжнародних відносин.

Зовнішньополітичні відносини випливають із ситуацій, що складаються у міжнародній політиці, але мають ознаки, що є наслідком співдій зовнішньої політики держав.

З огляду на якісні зміни найважливіших параметрів міжнародно-політичних ситуацій, можна вивести три найважливіші типи зовнішньополітичних відносин: (Партнерські відносини Конфронтаційні ,Домінантні.)

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...