Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають:

1. Нещасні випадки із смертельними наслідками

2. Групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров’я;

3. Випадки смерті працівників на підприємстві;

4. Випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків;

5. Нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці).

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок з тяжким наслідком, випадок смерті працівника на підприємстві, а також випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків роботодавець зобов’язаний негайно передати з використанням засобів зв’язку повідомлення:

• територіальному органу Держанаглядохоронопраці за місцезнаходженням підприємства;

• органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

• робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства;

• органу, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності – місцевій держадміністрації);

• установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

• первинній організації профспілки, членом якій є потерпілий;

• органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі потреби).

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, а також про випадок смерті або зникнення під час виконання робіт особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, робочий орган виконавчої дирекції Фонду зобов’язаний негайно передати з використанням засобів зв’язку повідомлення:

• - територіальному органу Держанаглядохоронопраці за місцезнаходженням підприємства;

• органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

• місцевій держадміністрації;

• установі державної санітарно-епідеміологічної служби, за місцем настання нещасного випадку - у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

• органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі потреби).

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, що призначається наказом керівника територіального органу Державного нагляду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.

До складу спеціальної комісії включається:

- посадова особа територіального органу Держнаглядохоронпраці (голова комісії);

• представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

• представників органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності – місцевій держадміністрації, якщо нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

• керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця;

• представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки

• представник профспілкового органу вищого рівня;

• представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, або такої установи за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання (отруєння).

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу спеціальної комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, викладати особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що сталися з працівниками або особами, які забезпечують себе роботою самостійно, і спричинили тяжкі наслідки, у тому числі нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням територіального органу Держнаглядохоронпраці залежно від характеру і ступеня тяжкості травми спеціальною комісією.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більш 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.

До матеріалів спеціального розслідування належать:

• копія наказу органу Держнаглядохоронпраці або Держатомрегулювання про призначення спеціальної комісії;

• примірник акту форми Н-5;

• примірник акту форми Н-1 (або форми НПВ) стосовно кожного потерпілого, примірник карти форми П-5 стосовно кожного потерпілого у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов’язаного з виробництвом;

• протокол огляду місця, де стався нещасний випадок;

• ескіз місця, де стався нещасний випадок, необхідні плани, схеми та інш.;

• медичний висновок про причини смерті або характер тяжкості травми потерпілого, а також про стан алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння;

• протоколи опитування та пояснювальні записки потерпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку;

• копії документів про проходження потерпілим навчання та інструктажів з охорони праці;;

• витяги із законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, вимоги яких були порушені;

• копії приписів, протоколів про адміністративні правопорушення, що стосуються нещасного випадку, виданих роботодавцеві посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці до настання нещасного випадку і під час його розслідування;

• довідка про матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок настання нещасного випадку, та надання потерпілому чи членам його сім’ї матеріальної допомоги.

Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірником карти форми П-5 – у разі гострого професійного захворювання (отруєння) надсилається:

• потерпілому, членам його сім’ї або особі, яка представляє його інтереси;

• робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства;

• територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства.

Примірник матеріалів спеціального розслідування залишається на підприємстві та зберігається 45 років.

Копії матеріалів спеціального розслідування надсилаються органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у спеціальному розслідуванні.

Завдання:

Переписати в зошит та заповнити додаток №1 на прикладі нещасного випадку, що подається нижче:

28 жовтня 1996р. у 10 годин ранку рільник другої рільничої бригади КСП “Комунар” Малинського району Житомирської області, с. Петрівки Смирнова Марія Іванівна, працюючи на зерноочисному сушильному тоці, при погрузці зерна в машину отримала травму від електричного струму. При транспортуванні транспортеру на нове місце вручну, штепсельна вилка кабелю живлення не була вимкнута з розетки. Кабель дуже витягнувся, його ізоляція тріснула біля корпуса транспортера, із-за чого фазна напруга потрапила на корпус, а потім сталося міжфазне коротке замкнення.

• Смірнова М.І. отримала удар та опік ІІ-го ступеню кісті лівої руки.

Повторний інструктаж щодо роботи , яка виконувалась не проводився.

Контрольні запитання:

1.Які події вважаються нещасними випадками і підлягають розслідуванню?

2.Які нещасні випадки вважаються пов’язаними з виробництвом і які вважаються не пов’язаними з виробництвом?

3.Порядок створення, склад та робота комісії з розслідування нещасного випадку.

4.Порядок спеціального розслідування нещасних випадків.

Додаток1

Практична робота №5

Тема: Аналіз виробничого травматизму на виробництві.

Завдання роботи.

1. Вивчити методи аналізу виробничого травматизму.

2. На наведених прикладах самостійно провести розрахунки показників виробничого травматизму.

Обладнання. Звітність підприємств про стан виробничого травматизму.

Зміст роботи. Найбільш поширеними методами аналізу виробничого травматизму є статистичний, монографічний, топографічний, економічний.

Статистичний метод аналізу виробничого травматизму призначений для визначення кількісних показників, які характеризують загальний рівень виробничого травматизму. Для цього застосовують відносні величини – показники частоти, важкості і втрат (непрацездатності).

Показник частоти травм характеризує кількість травм, що припадає на 1000 працюючих за певний період

Показник важкості травматизму характеризує загальну важкість травм, що виникли протягом звітного періоду. Він показує, скільки днів непрацездатності в середньому припадає на одну травму.

Показник втрат характеризується кількістю днів непрацездатності, що припадає на 1000 працюючих за звітний період.

Т – загальна кількість травм, що виникла на підприємстві,

П – середня кількість працюючих на підприємстві,

Д – сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках, що враховані за звітний період.

Монографічний метод аналізу виробничого травматизму полягає в реальному розслідуванні і аналізі кожного нещасного випадку. За допомогою його з’ясовують причини нещасних випадків, що виникли в складних виробничих умовах і чітко визначають запобіжні заходи.

При цьому уважно вивчають виробничі обставини, умови праці, особливості технологічного процесу, стан машин, обладнання.

Топографічний метод аналізу травматизму застосовують для виявлення кількості нещасних випадків за певний період на конкретних робочих місцях, дільницях, окремих виробництвах. При цьому кожний нещасний випадок позначають на карті-схемі умовними символами.

Економічний метод широко застосовують для визначення реальних збитків від виробничого травматизму та економічного обґрунтування заходів, спрямованих на запобігання виробничому травматизму.