А. обмеження вживання української мови в адміністративних органах та судах; витіснення української мови із шкіл і вузів; ліквідація «Просвіт»

б. поширення на західні області України загальної освіти населення; завдяки державній політиці українська мова зайняла належне їй місце, потіснивши привілейовану в попередні десятиліття польську мову; уніфікація навчання в школах і вузах на основі єдиних державних програм, підручників і посібників, просякнутих офіційною ідеологією з її нетерпимістю до плюралізму, християнської моралі

в. політика дерусифікації; культурно-освітня кампанія,спрямована на подолання неписьменності серед широких верств населення, в першу чергу сільського

г. політика, спрямована на утвердження та зміцнення російської національно-політичної переваги в Україні за допомогою переходу чи переводу осіб неросійської національності на російську мову й російську культуру та їхню подальшу асиміляцію

№ 19. З якого джерела уривок: «Виходячи з інтересів єдності та братства союзу робітників і трудящих експлуатованих мас у боротьбі за соціалізм, виходячи з визнання цих принципів численними рішеннями органів революційної демократії рад та особливо Першого Всеросійського з'їзду Рад, соціалістичний уряд Росії, Рада Народних Комісарів, ще раз підтверджує право на самовизначення за усіма націями, які пригноблювалися царизмом і великоруською буржуазією, аж до права цих націй відокремитися від Росії. Тому ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо Українську Народну Республіку, її право зовсім відокремитися від Росії або вступити в договір з Російською Республікою на федеративних або тому подібних взаєминах між ними. Все, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу, визнається нами, Радою Народних Комісарів, зараз же, без обмежень і безумовно…»:

а. декларація З’їзду представників народів та областей колишньої Російської імперії

б. ультиматум Ради народних комісарів Росії Центральній Раді

в. Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріату Української Центральної Ради, затверджена Тимчасовим урядом

г. декларація Всеукраїнського з’їзду рад робітничих, солдатських і селянських депутатів України

А. рішення Верховної ради Антанти на Паризькій мирній конференції про тимчасову окупацію Східної Галичини Польщею

б. початок радянсько-польської війни

в. початок першого Зимового походу військ УНР

г. Варшавський договір

№ 21. Збройний виступ вояків Другого українського імені гетьмана Павла Полуботка козачого полку та членів Українського військового клубу імені Полуботка розпочався:

а. 16-20 жовтня 1917 р.

б. з 5 на 6 квітня 1917 p.

в. 8-15 вересня 1917 р.

Г. з 4 на 5 липня 1917 р.

№ 22. Умови Брест-Литовського мирного договору від 9 лютого 1918 р.:

а. Польща визнавала Директорію суверенної Української Народної Республіки на чолі з Головним отаманом Петлюрою як верховну владу в УНР, кордони УНР встановлювалися таким чином, що Річ Посполита в обмін за визнання незалежності України діставала Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину, Підляшшя, Полісся

б. поділ українських і білоруських земель між Польщею і радянською Росією, регулювання питання громадянства та репатріації, зречення сторонами воєнних відшкодувань, а РРФСР і УСРР зобов’язувалися повернути Польщі різні воєнні трофеї, культурні та мистецькі скарби, бібліотеки й архіви, загарбані чи вивезені царським урядом

в. визнавалася самостійність УНР, окреслювалися її кордони, встановлювалися дипломатичні відносини України з державами Антанти, обидві сторони відмовлялися від контрибуцій, регулювалися проблеми військовополонених, визначалися конкретні обсяги постачання з України сировини та продовольства

Г. визнавалася самостійність УНР, окреслювалися її кордони, встановлювалися дипломатичні відносини України з державами Центрального блоку, обидві сторони відмовлялися від контрибуцій, регулювалися проблеми військовополонених, визначалися конкретні обсяги постачання з України сировини та продовольства

№ 23. «Закони про тимчасовий державний устрій України»визначали функції гетьмана і його державного апарату:

а. проголошувалася президентсько-парламентська форма правління, повнота законодавчої влади належала сейму, виконавчої влади – Раді народних міністрів

Б. гетьман ставав головою Української держави, керівником виконавчої і законодавчої влади, верховним головнокомандувачем Збройними силами. Він мав право схвалювати або відхиляти законопроекти, призначати і звільняти отамана Ради Міністрів разом з усім кабінетом, контролювати зовнішню та податкову політику держави, вводити воєнний, осадний або надзвичайний стан, та надавати амністію засудженим. Рада Міністрів і члени уряду координували діяльність окремих відомств. Генеральний суд ставав вищим охоронним та захисним закладом. Одночасно він був вищим судом України у судових та адміністративних справах. Генеральний суд мав обов'язок публікувати закони. Його голова та члени призначалися гетьманом.

в. гетьман очолює виконавчу і законодавчі гілки влади, є головнокомандувачем української армії, Рада міністрів–виконавчий орган, Трудовий конгрес – законодавчий орган

г. вся влада належить народу України, верховним органом є Всенародні Збори, які здійснюють вищу законодавчу владу, вища виконавча влада належить Раді міністрів, вищим судовим органом є Генеральний Суд

№ 24. Рішення гетьмана Скоропадського від 14 листопада 1918 р.:

а. про створення Директорії

б. про призначення Ф.Лизогуба головою Ради міністрів

в. про необхідність скликання Трудового конгресу