Сутність і основні риси економічного циклу.

Абстрактна можливість економічної кризи виникає при простому товарному виробництві. Вона породжується фактом поділу в просторі й у часі фаз купівлі й продажі товарів. Якщо продавці товарів, одержавши за них гроші, виявлять схильність до заощадження, то ринковий попит зменшиться на величину цих заощаджень.

Можливість криз збільшується з розширенням продажу товарів у кредит.

Великі масштаби виробництва й розвиток позичкового капіталу в сфері фінансів надають кредиту загальну форму. У результаті функції грошей як засобу платежу й засобу обігу з абстрактних форм породження економічних криз стають дійсними факторами його виникнення. Ряд економістів уважає, що самою загальною й глибинною причиною економічних криз є загострення протиріччя між суспільним характером виробництва й приватнокапіталістичноюформою присвоєння його результатів в умовах використання великою машиною техніки, що утворить матеріальну основу виробництва.

Перша економічна криза відбулася в 1825 р., коли у всіх провідних капіталістичних країнах утворилися національні ринки з повним пануванням капіталістичний виробничих відносин.

Класичним, у змісті глибини й фронтального охоплення капіталістичної економіки, стала криза 1929 - 1933 р., що називається «велика депресія». Соціально-економічні наслідки цієї кризи були величезні. Рівень безробіття досяг 33 - 40%, економіка США була відкинута назад більш ніж на 100 років. Виробництво знизилося на 53%, інвестиції знизилися на 79%.

Однак, ця криза зіграла вирішальну роль в економічній теорії, що зайнялася дослідженням макроекономічних процесів і обґрунтувала необхідність державного регулювання економіки.

Уперше природу й причину періодично повторюваних економічних криз розкрив К.Маркс, показавши їхню неминучість. Класична політекономія вважала, що економіка перебуває в стані рівноваги завдяки дії законів вартості, попиту та пропозиції; економічні кризи заперечувалися.

Циклічний характер розвитку капіталістичної економіки означає, що швидке зростання виробництва через час переміняється настільки ж швидким падінням. Класичний цикл має 4 фази: кризи (рецесії, спаду), депресії (стагнації), пожвавлення (експансії), підйому (буму, піка). Отже, економічним циклом є процес проходження ринкової економіки від даної фази до наступної такої ж.

Рис.14.2 Фази економічного циклу

Теорія циклів.

Економісти по різному пояснюють циклічний розвиток і кризи. Англійський економіст Х1Х у Джевонс і росіянин економіст Чижевський – причини криються в стані сонця, інтенсивності його плям, радіації. Перетто й Пігу – причини циклічності криються в стані песимізму й оптимізму в економічній діяльності людей.

Не відкидаючи можливості впливу вказаних явищ на хід циклу, відзначимо, що сучасна економічна думка вважає найбільше економічно вірним пояснення цієї проблеми К. Марксом. К. Маркс помітив, що інвестиційний попит залежить від терміну служби основного капіталу. У період заміни активної частини, що зносилася, основних фондів відбувається підйом, пожвавлення в економіці, а коли попит знижується, то відбувається надвиробництво й економіка вступає в смугу кризи.

Теорії, що пояснюють економічний цикл головним чином наявністю зовнішніх факторів, прийнято називати екстернальними теоріями (війни, революції й ін. політичні потрясіння; відкриття великих родовищ золота, урану, нафти й інших коштовних ресурсів; освоєння нових територій, міграція населення, коливання чисельності населення земної кулі); а інтернальні теорії розглядають економічний цикл як породження внутрішній, властивій самій економічній системі факторів. Вони можуть викликати як підйом, так і спад ділової активності через певні проміжки часу. Чисто інтернальна теорія – залежність економічних циклів від фізичного терміну служби активної частини основного фонду. Обмежена потреба у відшкодуванні породжує депресію, однак, коли все встаткування зношується, виникає необхідність у його заміні й усе будуть шукати нові машини ,що дасть поштовх інфляційному буму. Це у свою чергу дасть поштовх наступному десятилітньому циклу з депресією й бумом.

Психологічна теорія, відповідно до якої періодичність економічних криз залежить від зміни оптимістичного й песимістичного настрою населення, причому кожна стадія неминуче переходить у наступну, подібно тому, як у деяких людей стадія різкого порушення веде до депресії є інтернальною теорією. До авторів цієї теорії відносять наступних економістів: Кейнса, Мітчелл, Робертсон, Хайек.

Люди настроєні оптимістично, поки розширюється кредит, росте попит, зворотний процес викликає депресію, люди стають песимістами.

Монетарна теорія пояснює економічні кризи кредитно-грошовою політикою в державі. Тому що засобу обігу складаються із кредитних грошей, а гроші як платіжний засіб грають лише допоміжну роль, банківська система регулює обсяг кредиту. Засобами регулювання є дисконтна ставка й купівля-продаж цінних паперів на відкритому ринку. Фаза підйому економічного циклу викликається розширенням кредиту шляхом зниження дисконтної ставки відсотка. Це спонукує збільшувати товарні запаси.

Зростання виробництва веде до зростання доходів і витрат споживачів. Це веде до збільшення попиту на товари й скорочення запасів товарів. Однак через певний час банки повинні значно підвищити відсоток за кредит для того, щоб процес розширення ділової активності не вийшов з-під контролю й не переродився в бурхливу інфляцію. Тоді економіка вповзає в депресію.

Щоб депресія перейшла в пожвавлення, необхідно розширити кредит шляхом зниження дисконтної ставки відсотка. Однак ця теорія піддається сумніву. Тому, існують інші теорії циклу.

Всі автори «теорії перенагромадження» починають із того факту, що галузі товари, що виготовляють, виробничого призначення, піддані впливу економічного циклу сильніше, ніж галузі, що роблять споживчі товари, а під час підйому спадів скорочується більш різко, ніж виробництво споживчих товарів короткочасного користування (будинок, автомобілі) займають особливе положення, що наближає їх до капітальних товарів.

Причиною кризи є реальна диспропорція в структурі виробництва, а не просто недостача грошей, викликувана недостатністю банківських резервів. Відповідно до теорії перенагромадження, економічний цикл не являє собою явище чисто грошового характеру. Однак існує монетарна теорія перенагромадження, відповідно до якої причинами періодичного перенагромадження й порушення рівноваги служать грошові фактори.

Немонетарна теорія перенагромадження підкреслює значення негрошових факторів: технологічних змін, нововведень і відкриттів. Обидві теорії взаємозалежні.

Прихильники теорії недоспоживання надають важливого значення ринку споживчих товарів. Вони вважають, що поки благополучно на ринку споживчих товарів, економічній системі не загрожує криза.

Сутність теорії недоспоживання або надмірних заощаджень, у наступному:

1. заощадження можуть привести до депресії, якщо заощаджені засоби не використаються для інвестування;

2. заощадження ведуть до скорочення попиту на споживчі товари, тому що зберігаються гроші, що, не витрачаються на споживання;

У результаті:

а) може утворитися надлишок заощаджень над новими інвестиціями, і це надлишок буде збільшуватися при кожному додатковому акті заощадження;

б) попит на споживчі товари скоротиться, їхня пропозиція збільшиться й ціни швидше за все знизяться.

Види циклів і його фази.

В економіці спостерігаються самі різні коливання, що носять об'єктивний характер.

1. Періоди відновлення окремих елементів капіталу.

2. Коливання, пов'язані з відновленням основного капіталу.

3. Коливання, пов'язані з відновленням частин будинків, споруджень.

4. Коливання, пов'язані з демографічними процесами й сільськогосподарським виробництвом.

Короткі хвилі тривають 2 - 4 роки на основі вивчення фінансових рахунків і продажних цін при русі товарних запасів.

Цикли англійського економіста Дж. Кітчина (1861 - 1932рр) тривалістю 3 роки 4 місяці - пов'язані з коливаннями світового запасу золота.

Американський економіст Э.Хансен (1861 - 1932рр) цикли Кітчина зв'язує з нерівномірністю відтворення оборотного капіталу, а інший американський економіст У. Мітчелл (1874 - 1948рр) - з коливанням грошового обігу. Ці цикли називають малі (короткі); для США їхня тривалість становить 40 місяців.

Середньострокові економічні цикли пов'язані з відновленням основного капіталу.

Французький економіст К. Жугляр уважав, що причина економічних криз тривалістю 8 – 12 років криється в змінах у грошовому обігу (у кредиті). Ці цикли розглядав К. Маркс і причину їх бачив у протиріччях між виробництвом і споживанням, а також у фізичному терміну служби основного капіталу. Ці цикли одержали назву промислових циклів.

Американський економіст Саймон Коваль (1901 - 1985) в 1946 році в роботі «Національний доход» обґрунтував існування будівельних циклів тривалістю 18 - 25 років, що обумовлена часом відновлення пасивної частини основних фондів.

Вчені-економісти, що досліджували проблему середньострокових економічних циклів, звернули увагу на те, що зміна попиту на готову продукцію спричиняє ріст попиту на засоби виробництва.

Джон Моріс Кларк (1884 - 1963), американський економіст, думав, що ріст попиту на предмети споживання породжує ланцюгову реакцію, що веде до багаторазового збільшення попиту на встаткування й машини. Кларк думав, що ця закономірність є ключовим моментом процесу циклічного розвитку й визначив його як принцип акселерації (ефект акселератора).

Принцип акселерації в тім або іншому ступені розглядається всіма економістами як невід'ємний елемент економічних коливань, породжуваний нестабільністю економіки й той, хто породжує цю нестабільність.

Криза надвиробництва починається зі сфери обігу. Росте маса нереалізованої продукції, росте кредит, прибуток знижується, дивіденди падають, відбувається знецінювання капіталу, звідси треба скорочення виробництва (закупівля сировини, кількість найманих робітників). Активи банків скорочуються, банки розоряються. Банкрутство підприємств, їхній крах, неможливість збуту приводить до того, що виникає криза неплатежів.

Криза збуту знижує прибуток у підприємців, отже, зменшується прибуток у банку, відбувається подорожчання кредитів, а це приводить до кризи неплатежів і масовому банкрутству підприємств.

Потім, у міру скорочення, «розсмоктування» запасів виробництва, економіка починає розширюватися, відбувається збільшення обсягів виробництва, зайнятості, зростання прибутку, починається підйом виробництва. Як правило, слідом ідуть якісь наукові відкриття, суспільство виходить на новий рівень розвитку.

Виробництво знову випереджає попит і все повторюється. Економічна криза виконує функцію по відновленню рівноваги в народному господарстві.

Довгі хвилі» Кондратьєва.

Російський учений Кондратьєв пояснив існування більших циклів різними строками функціонування різних господарських благ, що вимагають різний час – нагромадження капіталу на створення благ, новою інфраструктурою.

Початок «великого» підйому Кондратьєв зв'язував з масовим впровадженням у виробництво нових технологій, із залученням нових країн у світове господарство, зі зміною обсягів видобутку золота.

Підйом (підвищуюча хвиля): розширення інвестиційного процесу, що стимулює виробництво й попит, що сприяють росту цін. Безробіття зменшується, заробітна плата й продуктивність праці ростуть. У початковий період - локальні війни. У міру розвитку циклічного підйому війни стають усе більше руйнівними. Багато великих соціальних потрясінь доводяться на кінець «великого» підйому, а також на нижню крапку циклу.

Коли економіка підходить до «піку» великого циклу виникає недолік окремих товарів, зрушення в структурі розподілу доходів, ріст витрат виробництва, уповільнення росту прибутків.

Існують різні пояснення причин вичерпання енергії підйому:

1) збільшення норми споживання;

2) зміна купівельної спроможності грошей;

3) життєвий цикл продуктів і галузей.

Характеристика кризи: ріст безробіття; падіння цін, масові ліквідації підприємств, депресивне стан сільського господарства.

Підйом 1го великого циклу Кондратьєв зв'язував із промисловою революцією в Англії; 2го - з розвитком залізничного транспорту; 3го - із впровадженням електроенергії телефону й радіо; 4го - з автомобілебудуванням; 5го цикл сучасні дослідники зв'язують із розвитком електроніки, генної інженерії, мікропроцесорів.

Повторюються кожні 45 - 55 років. За останні 200 років - 4 більших цикли.

I цикл - кінець 80-почало 90 р. XVIII століття 1790-1844р.

II цикл - з 1844 - 1851р. до 1890 - 1896р.

III цикл - з 189 - 1896р. до 1914 - 1920р. - підвищуюча хвиля

с 1920 - 1923 до 1945м - понижуюча хвиля

IV цикл - з 1947 по 1972 р. - підвищуюча хвиля

с1974 по 1997р. - понижуюча хвиля

+

V цикл - з 1999 по 2023р. – підвищуюча хвиля

с2025 по 2048р. - понижуюча хвиля