Поняття пропаганди та її застосування у P.R.

Мета пропаганди – вихід емоцій, зумовлених спогляданням та придбанням товару.

Предметом дослідження пропаганди є взаємозв’язок індивіда з суспільством через коло його власних знайомих.

Характер проведення заходів з пропаганди – проводиться непостійне.

Об’єктом пропаганди є товар (послуга).

Пропаганда — це робота для поширення своєї ідеологічної території. Її спрямовано на великі групи людей, оскільки окремий індивідуум — досить уперта істота, котра має свої сталі норми та настанови, які дуже важко змінити. Натомість групову психологію орієнтувати на якісь нові установки простіше, бо взаємодія людей у групі ніби посилює пропагандистський вплив на них. Ясна річ, що за допомогою прийомів пропаганди можна під силити тільки вже наявні тенденції поведінки, але змінити її радикально досить важко, на це можуть знадобитися роки. Між іншим, методи передвиборної боротьби теж належать до пропаган­дистських технологій.

За допомогою пропаганди можна підсилити тільки вже наявні тенденції поведінки, для радикальної її зміни можуть знадобитися роки. Методи передвиборчої боротьби також належать до пропагандистських технологій.

Поняття перформансів. Політичні технології, рекламні та релігійні технології.

Перформанс – дія, що її демонструє 1-а група людей перед ін. Цю дію класиф-ть як гру (правила визначають ті, хто грає) та як ритуал (правила вищі за людину). Перформанси роблять ком-ацію чіткішою, сигнали зрозумілішими, позбавляють їх двозначності, стримують агресивні дії.

До перформагнсів належать також прес-конференцції, брифінги, телевізійні бесіди та шоу пол-их діячів, демонстрації, зїзди, мітинги.

Пол-чні тех-гії – перформанси у вигляді передвиборчих кампаній, коли виборці хочуть почути від політика пвідтвердження своїх власинх думок і поглядів.

Ре-мні тех-гії – у вигляді роекламних кампаній, коли рекламодавць намагається спонукати покупця стати постійним клієнтом на тривалий час.

Релігійна ком-ція відбув. у специфічних контекстах:

- колективний контекст,

- контекст довіри та постіного повторення істин, що сповідуються,

- заперечення інших джерел інформування,

- молодіжний контекст,

- контекст багатоканальності,

- вибірковість комунікацій,

- однозначність і простота інтерпритації,

- символічний контеекст.

Механізм створення довіри до конктеретної особи. Лобізм та групи тиску в P.R.

Чинники, що впливають на механізм створення довіри:- презентація промовця,

- одяг, зачіска, поведінка промовця,

- статус самого промовця та організації, яку він репрезентує,- посилання промовця на представників аудиторії: згода з їхніми уявленнями, підтвердження праильності їхніх дій,- посилання промовця на авторитети, - підкреслення тотожності зі слухачем.

Робота з владними структурами ведеться за допомогою лобіювання , в основі якого інфо-ня та переконання. В ек-чно розвинених країнах лобістами є асоціації, великі п-ва, профспілки, групи громадян та окремі громадяни.

Напрями роботи лобістів: пошук необхідних людей у структурах влади; інтерпретація дій владних структур, інтерпретація дій тих, зто стоїть за лобістом та від імені кого ведеться лобіювання; захист позицій цих груп; формування їхнього паблісітс в струтурах влади, підтримка д-ті п-ва або ін. груп, олбіювання яких ведуть лобісти.

Керування кризою як один з напрямків д-ті у галузі P.R.

Одне з провідних місць у сфері ПР належить д-ті з прогнозування та ліквідації криз, коли вони виникають, запобігання їм. Цілі криз-го менедж-нту полягають у зясуванні причин виник-ня кризи, у швидкому припиненні кризи або, принаймні, зменш. втрат і відновленні довіри після закінчення кризових явищ. Те, як п-во подолає кризу, визначить його імідж на багато років наперед.

>ості кризових ситуацій властиві однакові проблеми: несподіваністть, брак інфо-ції, ескалація подій, втрата контролю, зростання уваги ззовні, параліч свідомості, паніка.

Існують такі крайнощі в поведінці керівництва за кризової ситуації: одні роблять вигляд, що нічого не трапилось, ін. – займають агресивну позицію, відмовляючи в будь-якій інформації. Основ. принципом ком-цій є недопустимість замовчування подій.

Кризою керують як процесом, що дає можливість бачити цей процес у перспективі і опрацюватиможливі варіанти виходу з нього.

Най> відповідальний момент у розробленні планів управління кризою – прогнозування й підготовка до кризи. Вона включає: - виявленя проблем, що можуть стати кризовими, - опрацювання відповідною командою конкретного плану дій,

- ідентифікація найважливіших у кризові періоди цільових аудиторій і підготовка комунікацій для них,

- визначення центру керування кризою,

- визначення дублерів для антикризової команди,

- моделювання можливих кризових ситуацій,

- підготовка осіб, що працюватимуть з пресою,

- опрацювання порядку швидкого виклику керівництва в центр керування кризою,

- розроблення та передання інструктивних матеріалів керівництву, - підготовка прес-офісу, кадрових служб, консультантів.

Коли криза вже сталась, треба зробити такі кроки:

- оприляднити заяву, яка правдиво висвітлює події, у засобах масової і внутрішньої інформації,

- регулярно налавати інфо про те, як розвивається ситуація, -використовувати ефективні засоби комунікації, -надання достатньої к-ті каналів звязку для запитів іззовні.