Методи визначення товарів для рекламування за Г. Едвардсом та Р. Б. Брауном.

Най> відповідальними моментами планування рекламної діяльності є визначення товарів, які підлягають рекламуванню, та рекламного бюджету.

Ч. Едвардс та Р. Браун рекомендують використовувати такі методи визначення товарів, які необхідно рекламувати:

• аналіз задоволеного попиту (кількісний та сумарний аналіз продажу товарів, звіти про товари підвищеного попиту, аналіз ін­дивідуальних покупок, аналіз претензій покупців);

• аналіз незадоволеного попиту (аналіз товарних запасів; ві­домості про товари, які мають слабкий попит; реєстрація в кни­гах незадоволеного попиту тих товарів, яких не було в продажу);

• аналіз потенційних можливостей (підрахунки співвідношен­ня відвідувачів та покупців, причин відмови відвідувачів від ку­півлі товару, яким вони раніше цікавилися);

• попередні розрахунки можливого продажу товарів (аналіз по­питу на нові товари, аналіз ефективності рекламних повідомлень або пробний попередній продаж найновіших товарів невеликій кількості постійних покупців за спеціальними запрошеннями);

• вивчення досвіду конкурентів (аналіз організації продажу товарів, рекламної діяльності, рекламного показу товарів та його ефективності в конкурентів);

• вивчення наявної інформації з цього питання (дані виробни­ків, досвідчених фахівців, інформаційних агенцій, пресових пуб­лікацій з аналізом досвіду і тенденцій розвитку реклами);

• безпосереднє вивчення фактичних та потенційних покупців (аналіз даних анкет або опитних листків, інтерв'ю );

• спостереження за змінами попиту (аналіз стилю й напрямків моди, виявляння тенденцій зростання привабливості нових това­рів, прогнозування можливих змін ).

Планування асигнувань на цінову рекламу у РМП.

Рекомендовано шість способів вирішення питань планування асигнувань на цінову рекламу: пропорційно обсягу продажу для кожного рівня цін;

• пропорційно обсягу продажу для кожного рівня цін;

• пропорційно частці товару в загальному обсязі товарообороту;

• концентровано на найвигіднішому для торгівлі рівні цін;

• концентровано на найвищих рівнях цін

• концентровано на трьох найвигідніших для торгівлі рівнях цін;

• концентровано на найнижчих рівнях цін.

Використання цих методів залежить від тих завдань, які сто­ять перед торговим закладом та його службою маркетингу. Якщо це торговий заклад, де можна купити престижні товари, тоді ви­користовують рекламу престижу високих цін та бездоганного об­слуговування. Якщо це торговий заклад, де можна купити товари за низькими цінами, тоді користуються методом концентрації уваги саме на низьких цінах .

Після того, як асигнування на рекламу розподілено (а це мож­на робити для кожного варіанта кількома способами), необхідно визначити конкретні товари для рекламування.

Фахівці рекомендують спрямувати основну рекламу на пос­тійних покупців, а додаткові асигнування використати для залу­чення нових клієнтів. Рекламні засоби, на їхню думку, ліпше застосовувати тільки до моменту досягнення ними максимального впливу на зростання продажу. Відтак лі пше використати кілька різних носіїв по декілька разів (не менше трьох), ніж багаторазово вміщувати рекламу в тому самому носії.

Планування реклами на місці продажу є важливим важелем зниження витрат на товаропросування та встановлення марке­тингових комунікацій. Вона є логічним завершенням інформа­ційного спілкування з потенційним покупцем.

Особливості визначення пред’явлення завдання у торгових закладах. (немає)

+–,156

Поняття прямого маркетингу.

Прямим маркетингом називають будь-яку маркетин­гову (рекламну) дiяльнiсть, що створює та використовує прямi особистi зв'язки мiж тими, хто продає товари (виробниками або посередниками), та тими, хто купує цi товари (фактичними та по­тенцiйними покупцями).

Прямий маркетинг є складовою частиною комунікацій разом з особистим продажем, стимулюванням збуту, паблік рілейшнз, рекламою на місці продажу.

Для реалiзацiї товарів за принципом прямого маркетингу необхiдно мати: по-перше, набiр товаpiв (продуктiв, послуг або iдей); по-друге, перелiк можливих покупцiв; по-трете, технiчнi засоби, якi б вiдповiдали товару i цiльовiй аудиторiї; по-чет­верте, певну суму коштiв для проведення маркетингу. Усе це свiдчить про високу вартість такої акції, особливо в Укр., де необхiднi умови для розвитку прямого маркетингу тiльки ство­рюються. Проте там, де є достатня кiлькiсть платоспроможниx покупцiв, використання прямої реклами є цiлком виправданим, оскiльки в розрахунку на одного потенцiйного покупця вона є значно дешевшою i не пiдлягає жодним обмеженням на вiдмiну від інших видів реклами. Пряма реклама дaє виробнику товару чи посереднику-реалiзатору можливiсть точно визначити та регулювати контингент своїх адресатiв.

Найчастiше використовують прямий маркетинг невеликi торговi пiдпpиемства, якi не можуть скористатися з дорожчих технiч­них засобiв рекламування; торговi пiдприемства, якi обслуговуютьневелику кiлькiсть мiсцевих споживачiв; провiнцiйнi та сiльськi тор­говi пiдприемства, вiддшіенi вiд великих торгових зон та центрiв; спецiшіiзованi торговi пiдприемства з вузьким acopтимeнтom това­piв; торговi пiдприемства, якi обслуговують покупцiв, котрi належать до однiєї соцiальної групи, торговi пiдпpиемства, acopтимeнт товарiв яких розрахований на попит постiйних покупцiв.